Початок російської повномасштабної агресії проти України 24 лютого розділив життя на «до» та «після» для багатьох українців. І в ці найскладніші часи особливої опіки держави та допомоги громадян потребують найнезахищеніші – діти та старенькі.
Маленькі українці з дитячих будинків України після бомбосховищ та виснажливої евакуації приїздять до турецької Анталії, де знайшли тимчасовий притулок вже близько тисячі дітей та їхніх опікунів. Проєкт, в рамках якого українських дітей-сиріт допомагають евакуювати із зон військових дій, забезпечують їм комфортне перебування та всебічну допомогу у країні, яка приймає, став прикладом співпраці Української держави та бізнесу за усілякого сприяння турецької сторони.
Про те, як було організовано та реалізовано цей проєкт, про роль бізнесу в розвитку держави в цілому та про його підтримку під час війни в інтерв'ю Укрінформу розповів український бізнесмен та благодійник Руслан Шостак.
- Руслане Станіславовичу, після початку російської агресії більшість українців стали волонтерами, надають благодійну допомогу, хто чим може. Ви розпочали власний благодійний проєкт. Чому вирішили реалізувати його у Туреччині?
- Рік тому я дуже тяжко перехворів на коронавірус і в Україні вилікуватися не зміг, у мене було вражено 90% легень. З України мене доставили до Туреччини та вилікували. Тепер щопівроку я зобов'язаний проходити реабілітацію, яка займає близько місяця. 19 лютого прилетів до Туреччини на цю реабілітацію, а 24 лютого почалася війна… З волі випадку чи Провидіння я в цей час був у Анталії, і одразу подумав: «А чим я можу тут бути корисним?» Загалом наші проєкти в Україні працювали і зараз працюють, хоч і не в усіх регіонах. Ми зайняті та активні, організуючи роботу цих проєктів, бізнесу – в Україні та благодійності – у Туреччині.
ПРИКЛАД СИНЕРГІЇ ДЕРЖАВИ Й БІЗНЕСУ
- Евакуація дітей-сиріт – дуже важливе і водночас складне, чутливе питання.
- Рішення розпочати евакуацію саме дітей-сиріт ухвалили тому, що це одна із найнезахищеніших категорій населення. А оскільки наша держава і без того зіткнулася з неймовірною кількістю викликів, пов'язаних із війною, то ми вирішили взяти на себе ту частину, яку можемо реалізувати самі, і таким чином підставити плече країні. Цей проєкт вважаю все-таки державним, оскільки у ньому велику роль відіграє посольство України у Туреччині, консульство в Анталії, Міністерство соцполітики, інші міністерства та відомства України і Туреччини. Серед координаторів цієї роботи і офіс Першої леді України. Це така синергія держави й бізнесу, що допомагає здійснювати проєкт, пов'язаний із найдорожчим, що у нас є – нашими дітьми, а отже – нашим майбутнім.
- Скільки дітей плануєте розмістити у Туреччині?
- Загальний проєкт передбачає розміщення у Туреччині від трьох до п'яти тисяч дітей. Це немало. Тому спершу намагалися організувати все таким чином, щоб запустити процес із розвитком – від першої, невеликої групи до кількох тисяч дітей. На початковому етапі були затримки із отриманням дозволу на ввезення дітей, легалізацією їхнього перебування. Вирішити питання допомогла взаємодія з посольством – необхідно було повне документальне оформлення, зокрема гарантії уряду Туреччини та України про те, що діти будуть тут у цілковитій безпеці, живі-здорові, а після закінчення війни у повному складі повернуться додому.
У рамках проєкту працюємо з різними категоріями: це діти-сироти; діти, позбавлені батьківського піклування; діти, які потрапили у складні життєві обставини, у тому числі діти загиблих на війні, та рідні діти осіб, які супроводжують. Усі особи, які супроводжують, – це вихователі, опікуни чи батьки. Випадкових людей у цьому проєкті немає.
БЕЗПЕКА ЕВАКУЙОВАНИХ ДІТЕЙ – ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ
- Ви збираєтеся розмістити усі три-п'ять тисяч дітей в Анталії?
- Так. В ідеалі це буде узбережжя Середземного моря, де ми вже готові прийняти 2,5 тисячі дітей. Майже тисяча вже перебуває тут. Цього тижня прибуває ще близько 600 дітей. Очікуємо, що до кінця тижня розмістимо ще 1,5 тисячі. А протягом найближчих двох-трьох тижнів приймемо до 2,5-3 тисяч – йдеться і про дітей, і про вихователів.
Коли розпочинали процес, одразу стало зрозумілим, що в Україні не така погана ситуація з евакуацією дітей-сиріт, дітей з дитбудинків сімейного типу та тих діток, які перебувають під опікою. Мінсоцполітики дуже непогано спрацювало у питанні евакуації, і вже дуже багато дітей вивезено, насамперед – із прифронтових зон.
Особисто перебуваю на телефонному зв’язку з військовими адміністраціями з приводу дітей, які залишилися. Таких мало. Переважно це вихованці дитячих будинків сімейного типу. Державні дитячі будинки були евакуйовані з регіонів прямого вторгнення майже в перші дні-тижні війни.
- Скільки часу минуло від ідеї до реалізації – прибуття першої групи? І що включав цей процес?
- Перші діти виїхали з України 25 березня, прибули за кілька днів. На практичну організацію, а це - страхування, організація перельотів, трансфер, розміщення, харчування - пішло майже три тижні. Були певні затримки, пов'язані з бюрократичними моментами. Довелося почекати, оскільки підтримка турецької сторони є дуже важливою на всіх етапах.
Дуже важливим моментом на початковому етапі була організація страхування, що потребувало певного часу. Діти були повністю застраховані за наш рахунок, починаючи з того моменту, коли вони вирушили у свою подорож в Україні. Всі діти та особи, які супроводжують, отримали повне медичне страхування – як на період переїзду, так і на весь час перебування в Туреччині. Зі страховкою, відповідно, вони отримали повний пакет турецького медичного сервісу, який, ми вважаємо, є одним із найкращих у Європі. У цьому плані можемо бути спокійними – діти у безпеці.
ЗА ОПЕРАТИВНІСТЮ ПІДГОТОВКИ – ЦЕ НАШ НАЙБІЛЬШИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ПРОЄКТ
- Чи є якісь питання, які залишаються невирішеними і потребують невідкладної уваги та дій?
- Немає меж для досконалості. Питання виникають постійно. Ми хотіли б, аби на цей проєкт звернули увагу всі міністерства, які можуть взяти участь у ньому або допомогти, починаючи від міністра закордонних справ, Мінсоцполітики, Міносвіти. Ми вже активно співпрацюємо з Міністерством внутрішніх справ, взаємодіємо з поліцією на різних рівнях, оскільки безпека дітей для нас є ключовим завданням.
Наразі вирішуємо питання з організацією освітнього процесу. Він уже фактично триває, для більшої ефективності працюємо над технічними питаннями, зокрема, забезпеченням швидкісного інтернету для одночасного підключення великої кількості учнів, над організацією простору.
Очевидно, що для дозвілля було б дуже позитивно отримати підтримку Міністерства туризму та культури Туреччини.
Багато благодійних організацій уже беруть участь разом із нами у цьому проєкті, дуже багато людей різних національностей – і українців, і турків – із щирим серцем допомагають нам усім, чим можуть. Десь – ресурсами, десь – зв'язками, контактами, десь приділяючи свій час.
- Чи займалися ви благодійністю раніше?
- Наш бізнес в Україні – це такі великі проєкти, як EVA та Varus, практично постійно займаються благодійною діяльністю. Ми проводимо десятки різноманітних заходів, підтримуємо сотні різноманітних проєктів та ініціатив. Це дуже соціально орієнтовані компанії, тому з перших днів війни ми займаємося дітьми, їх евакуацією. Це звичайна практика – допомагати та сприяти у тих питаннях, які принесуть користь суспільству та поліпшать якість життя.
Наприклад, найвідоміший наш проєкт в Україні – допомога перинатальним центрам. Ми протягом 10 років допомагаємо цим центрам найновішим обладнанням для немовлят, яке закуповуємо у Європі.
Чим унікальний для нас проєкт в Анталії? Він найбільший з усіх за оперативністю та масштабами реалізації.
- Тобто найбільші ваші проєкти орієнтовані на дітей…
– Це наше майбутнє. Діти мають зростати у правильних умовах, ми не маємо права їх втрачати на період, коли майбутні мами перебувають у перинатальних центрах. Коли тільки починали, то це була об'єктивна проблема в Україні.
І ось зараз ми остаточно переконані, що наш проєкт збереже і психологічне, і фізичне здоров'я дітей. А в ідеалі – ми зможемо їх покращити. Війна – це тяжке психологічне випробування. Можна тільки уявити, як можуть вплинути всі страхи на майбутнє цих дітей, і без того не зовсім щасливих та обділених у житті. Радий, що можемо пом'якшити тяжкий вплив війни та повернути їх усмішки.
ЕКОНОМІЧНА УСПІШНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД АКТИВНОСТІ БІЗНЕСУ В СОЦІАЛЬНОМУ ЖИТТІ
- Після початку війни представники українського бізнесу повелися дуже по-різному: одні допомагають армії та державі, інші, навпаки, – вивозять свій капітал та закривають бізнес в Україні. Як ви гадаєте, як має бізнесмен поводитися в таких умовах?
- Як бізнесмен, я вважаю, що бізнес – це ядро держави. Економічна успішність будь-якої держави залежить насамперед від бізнесу та його соціальної участі у житті країни. Ми бачимо це в Україні. Звісно, можемо наводити як хороші, так і погані приклади. 90% моїх знайомих в Україні продовжують займатися своєю роботою, вести чи підтримувати свій бізнес, сплачувати податки та заробітну плату, максимально підтримуючи людей. Це перше і основне завдання будь-якого бізнесмена за умов війни. Найважливіше – зберегти бізнес, він знадобиться, коли почнемо відбудовувати країну.
За перший тиждень війни ми як передоплату переказали податки за березень, щоб максимально підтримати державу ресурсами. І не тому, що ми найбагатші, так має діяти будь-яка розсудлива людина.
Ми не маємо жодного проєкту, заснованого на комунікації з державою. Ми не отримали від держави за всю історію своєї діяльності жодного підприємства, ресурсу – в оренду, у подарунок, у приватизацію чи ще щось. Ми побудували свій бізнес з нуля у цій країні, живемо та працюємо в Україні.
Нині вже не йдеться про прибутки. Під час війни звичайний бізнес, який не пов'язаний із виробництвом зброї чи будь-якими військовими контрактами, заробити не може. Намагаємося мінімізувати колосальні збитки та продовжуємо працювати.
- Ви підрахували збитки, яких зазнали через російську агресію?
– Це сотні мільйонів гривень, це десятки повністю знищених магазинів. Приміром, багато магазинів у Донецькій області просто стерті з лиця землі з усім товаром. Багато пограбовано. Дуже багато магазинів спалено та знищено у Маріуполі, Харкові, Чернігові. У Броварах від прямого влучення ракет знищено холодильні та сухі склади. Ми втратили десятки тисяч квадратних метрів площ, заповнених товаром. Це економічні наслідки війни. Плюс ми не можемо забезпечити логістичні рішення та виявляється дефіцит товару.
Російська армія навмисне атакувала продовольчі склади. В один день було знищено склади торговельних мереж «Сільпо» та «Varus». Це було зроблено цілеспрямовано для створення штучних труднощів, голоду, гуманітарної катастрофи. Протягом доби вдалося перебудуватися, забезпечити продуктами населення.
В УМОВАХ ВІЙНИ ПЕРЕСІЧНІ ГРОМАДЯНИ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЩОДЕННІ МІКРОПОДВИГИ
- Це як невидимий фронт…
- Ми щодня спостерігаємо та пишаємося подвигами наших захисників, ці подвиги – вирішальні для нашої перемоги. Водночас у різних сферах життя пересічні громадяни роблять щодня мікроподвиги, яких ніхто не помічає. І це стосується не лише постачання продуктів, це і про роботу комунальних служб, медичної галузі, освіти та інших галузей. Це дає потужну енергію зміцнення єдності нації, її згуртування.
Безперебійне постачання продуктів - це процес, що протікає сьогодні в ситуації, що постійно змінюється, яка вимагає реакції і швидкого прийняття рішень. При цьому багато орендодавців примудряються підвищувати орендну плату. Вони вважають, що якщо курс долара змінився, значить вони мають право це робити. Ми дуже сильно через це страждаємо, витрачаючи свою енергію на покидьків. Інакше їх не назвати. І тут немає географічної закономірності – такі випадки трапляються у всіх регіонах України, адже у підлості немає територіальної прив'язки.
- Уявімо, що війна закінчилася. Що насамперед зробите?
- Першим і найважливішим для нас на той момент стане безпечне повернення всіх евакуйованих дітей до України. Я особисто повернуся дуже скоро, тільки-но тут повністю працюватимуть всі процеси і команда на місці буде повністю сформована. Гадаю, на це піде ще кілька тижнів, щоб передати все керування команді, бути впевненим, що всі процеси налагоджені. Офіційної перемоги не чекатиму, повернуся і працюватиму далі.
НЕЗВАЖАЮЧИ НА КОЛОСАЛЬНІ РУЙНУВАННЯ І ЖЕРТВИ, ВІЙНА ДАСТЬ УКРАЇНІ УНІКАЛЬНИЙ ШАНС ДЛЯ РОЗВИТКУ
- Які кроки слід зробити бізнесу в нашій країні для максимально ефективного відновлення економіки, інвестицій та підтримки малого, середнього, великого бізнесу після закінчення війни?
- Перше та найважливіше – ми однозначно переможемо! У цьому немає жодних сумнівів. Єдине питання – коли. Ця війна несе у собі як колосальні руйнування та жертви, так і унікальний шанс для України, українського суспільства та бізнесу. Такі шанси випадають нечасто, і багатьом я рекомендував би починати готуватися вже сьогодні.
Перспективи великих інвестицій в Україну – це унікальний шанс для українського бізнесу робити гіперстрибок для зростання та розвитку без обмежень. Якщо раніше продукція з України сприймалася як щось третьосортне, то сьогодні ми точно розуміємо, що з нами готові говорити в усьому світі. На нас чекають практично у всіх країнах. Це унікальна нагода для бренду: «Я – українець, я – українка». Такої сили цього бренду, як зараз, ніколи раніше не було. Переконаний, найближчими місяцями наш бренд тільки зміцнюватиметься. Ми зобов'язані цим скористатися, щоб наростити втричі-вчетверо протягом кількох років наш ВВП, який у дні виснажливої війни впав на 30-40%.
- Як держава може допомогти бізнесу?
- Ми бачимо, що держава робить колосальні кроки назустріч бізнесу за непростих нинішніх умов і ці кроки абсолютно правильні. Держава, президент, уряд можуть ефективно виступати як промоутери економічного розвитку у майбутньому. Як було залучено в нашу країну озброєння та військова техніка, завтра наш президент і наш уряд зможуть залучити ресурси для відновлення економіки. І так само просувати наші сервіси і товари за кордоном, залучаючи бренди: «я – українець», «зроблено в Україні». А далі це питання часу. Причому щодо бізнесу важливо – не заважати.
ЗАРАЗ МИ ПРОХОДИМО ШЛЯХ УСВІДОМЛЕННЯ, ЩО БІЗНЕС І ДЕРЖАВА НЕВІДДІЛЬНІ
– Тобто війна може стати точкою відліку для створення держави нашої мрії та стрімкого розвитку в економічному плані?
- Абсолютно правильно. Головне, що ми бачимо: у нас є велика держава, яка готова захищати нас. Для людей дуже важливо відчувати себе причетними до держави, сильної і потужної, якою справді є Україна. Відповідно економіка – це та сама стратегія, це та сама війна. Оскільки Україна нас підтримує, об'єднує навколо головної мети перемоги у війні, ми можемо об'єднатися для розвитку економіки в майбутньому.
Зараз ми проходимо ще й шлях усвідомлення, що бізнес та держава невіддільні, що бізнес – це велика підтримка для держави. Якщо ми пройдемо цей шлях, то Україна просто приречена на успіх.
У Росії більшість школярів мріють стати прокурорами і «ментами», у США – бізнесменами рівня Ілона Маска і Стіва Джобса. У цьому є велика різниця між нашими світами. Це два протилежні полюси ставлення до держави та бізнесу. В Україні ми десь на шляху до американського розуміння.
– Війна може «народити» нам вітчизняних масків та джобсів?
– Війна «народила» нового Зеленського, вона може «народити» нових патріотів, нових «степанів бандер». І це круто, що ми маємо таких героїв. А ось масків і джобсів народжує не війна, а віра у мрію, у їхньому випадку - в американську мрію. Це коли кожна дитина змалечку мріє стати супер-бізнесменом, зі звичайного хлопчика стрімко вирости в гіпермільярдера або як мінімум мільйонера та побудувати чудовий проєкт, реалізувати чудову ідею, яка насамперед покращить життя людей, виконавши свою соціальну місію. І вже як другорядне – отримати прибуток та наповнити бюджет. Це і є мрія. У нас це буде українська мрія. Ми повинні засукати рукави і працювати над її втіленням у життя.
Ольга Будник, Анталія-Анкара.
Фото: з архіву Руслана Шостака.