Війна та ВІЛ: як убезпечитись від інфікування та продовжити терапію?
Під час війни люди страждають не лише від жахливих обстрілів і бомбардувань. Ті, хто має захворювання, що вимагають постійного прийому ліків, можуть потерпати через порушений доступ до медикаментів або їх дефіцит. Зрозуміло, що рання діагностика теж перестала бути загальнодоступною.
За офіційними даними, до початку повномасштабної війни в Україні проживали близько 260 тис. ВІЛ-позитивних людей (далі — ЛЖВ). З них, станом на лютий 2022 року, 130 тис. людей щодня приймали антиретровірусну терапію (далі — АРТ), яка допомагає збільшити тривалість і якість життя настільки, щоб жити як звичайна людина.
На практиці розширення доступу до АРТ в Україні допомогло вдвічі зменшити кількість смертей від зумовлених ВІЛ-інфекцією захворювань за останні 5 років. Нині, за оцінками профільних організацій, 59 000 ЛЖВ перебувають на терапії у зонах бойових дій, з них менше 40% змогли виїхати до більш безпечних місць, а отже — тисячі людей ризикують втратити або вже втратили доступ до ліків.
Як війна вплинула на життя ВІЛ-позитивних людей — історії пацієнтів
Оксана, 38 років (ім’я змінено): «Я майже не пам'ятаю, як я дісталася до Іспанії. Десь 4 доби в дорозі. Нарешті, коли ми приїхали, я згадала про терапію. Порахувала пігулки. Їх залишилося на 2 тижні. Я взагалі-то вважаю себе сильною людиною, але у цей момент відчула себе зовсім безпорадною... Я бігла від війни, аби жити! І я вирішила боротися.
Подруга з України поділилася постом у Фейсбук, де був телефон гарячої лінії AHF (Фундації АнтиСНІД-США в Україні). Я подзвонила. І з'ясувалося, що через контакти української організації можна вийти на їхніх колег тут, в Сантандері!
Десь за тиждень мене відвезли у клініку в Сантандер на прийом до лікаря. За декілька днів були готові мої аналізи і я отримала терапію. Яка я була щаслива! Більше того, співробітники організації, що про мене піклуються, знайшли для мене житло! Тепер нам з сином є де жити. У мене є моя терапія, дякуючи AHF. Завжди починаю плакати, коли про це розказую....
Тепер ми чекаємо миру в нашій Україні»
Ольга, 56 років (ім’я змінено): «Коли я зрозуміла, що з Харкова треба виїжджати, у мене не було ніяких сумнівів, що їхати я маю до Литви. У мене там знайомі, у маленькому містечку поблизу Шауляя. Мій син служить у ЗСУ, він мені у всьому допомагає, допоміг мені зорієнтуватися, як дістатися кордону. Друзі зустріли тепло, майже за тиждень я вже влаштувалася на роботу у харчовий цех. Усе б нічого, якби не цей ВІЛ та терапія. З собою я взяла пігулок лише на місяць — це все, що лікарка у Харкові, тоді майже під обстрілами, змогла видати мені перед від'їздом. 24/7 я думала лише про свою хворобу — під час роботи, спілкування з друзями, хатніх справ, я не спала — лише уявляла, як усі дізнаються про те, що у мене ВІЛ. Я уявляла, як мене з позором виганяють з роботи, друзі відвертаються від мене, і там — депортація.... Лише син і лікарка знали про мій статус...
Син і знайшов в інтернеті той номер гарячої лінії фундації. Мені сказали, що пересилати терапію з України — то не найкраща ідея, і запропонували мені подумати про те, щоби отримувати ліки у клініці тут, у Литві... Я спершу розізлилася — одразу подумала, що усі тепер дізнаються про мою хворобу... Але мене зв'язали з місцевими консультантами. Ми годинами розмовляли — зі спеціалістами, з соціальними працівницями тут, у Шауляї... Мабуть, протягом тижня... Ми стали дуже близькими — усі вони знали про мій статус і були дуже добрими до мене, вони були завжди поруч, не відверталися. Я відчула, що можу довіряти цим людям. Не може так багато хороших людей брехати мені! Вони запевнили мене, що ніхто не дізнається про мій статус, і я прийняла рішення спробувати. І вони мене не обманули. Я обрала день, приїхала до клініки, мене зустріли співробітники Деметри. І я отримала терапію.
Виявилося, що все це швидко і зовсім не страшно! Раджу всім, хто вагається, чи припиняти лікування — зверніться до фахівців! Не залишайтеся самі! Люди працюють, щоби нам допомагати — і в Україні, і в Європі, та мабуть по всьому світу. Ми потрібні, здорові і сильні! А ВІЛ — то звичайне хронічне захворювання, а ніякий не вирок».
Отож, якщо ви приймаєте антиретровірусну терапію (АРТ), але під час війни у вас виникли проблеми з доступом до неї, телефонуйте на анонімну гарячу лінію Фундації АнтиСНІД-США в Україні: +38 (098) 306 79 05.
За цим номером ВІЛ-СНІД пацієнти можуть звертатися з будь-яких питань.
Фахівці-консультанти допоможуть: отримати АРТ до від'їзду з постійного місця проживання та зорієнтуватися щодо клініки на новому місці, пройти тестування на ВІЛ та отримати презервативи, нададуть інформацію щодо членства в СтАРТ Клубі (простір для неформальних зустрічей і взаємопідтримки людей, які живуть з ВІЛ), розкажуть деталі щодо конфіденційності ВІЛ-статусу та усіх інших аспектів життя з ВІЛ.
Препарати для АРТ видаються безкоштовно.
Де отримати АРТ і допомогу в Україні
За інформацією від Центру громадського здоров’я, якщо ви залишаєтеся вдома, для отримання АРТ можна звертатися до СНІД-Центру або в кабінет «Довіра», де ви реєструвалися і ставали на облік.
Якщо через бойові дії вам довелося покинути домівку, необхідно звернутися до СНІД-Центру або кабінету «Довіра» за місцем перебування.
Також з питань здоров’я та ВІЛ-статусу можна звертатися до клініки AHF в Одесі та на пункт тестування на ВІЛ у Львові:
Одеса, клініка «TEST&TRЕАT Одеса»: експрес-тест на ВІЛ, консультації з питань профілактики та лікування ВІЛ, безпосередньо лікування ВІЛ, чоловічі презервативи.
Львів, AHF Checkpoint: експрес-тест на ВІЛ, чоловічі презервативи, консультації щодо ризиків інфікування, профілактики ВІЛ-інфекції, безпечної сексуальної поведінки, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, психологічна допомога.
Допомога надається безкоштовно та конфіденційно.
Де отримати АРТ і допомогу в Європі
З початком повномасштабної війни за кордон змушені були виїхати мільйони людей. Серед них є ті, хто потребує продовження лікування.
Антиретровірусна терапія ефективно працює, якщо не порушувати і не припиняти визначену лікарем схему лікування. В іншому випадку вірусне навантаження в організмі інфікованої людини почне збільшуватися та може набути стійкості до препаратів перерваної схеми лікування. Тому одна з найболючіших проблем для тих, хто тимчасово виїхав з України — де і як отримувати лікування.
ВІЛ-позитивні українці, які, рятуючись від війни, опинилися в Європі, можуть отримати антиретровірусну терапію та іншу медичну допомогу в рамках ініціативи «АРТ українцям за кордоном», підтримуваної спільнотою лікарів, що залучені до надання медичної допомоги ЛЖВ, — ECEE (Euroguidelines in Central and Eastern Europe) Network Group.
Актуальний перелік країн та клінік, де можна отримати АРТ: https://www.eceenetwork.com/patients
А також на Facebook-сторінці AHF Ukraine є перелік клінік з адресами і контактами, де можна отримати АРТ. На сьогодні є можливість отримати АРТ в Великобританії, Грузії, Португалії, Естонії, Литві, Нідерландах Греції. Цей перелік оновлюватиметься і доповнюватиметься.
Якщо не вдалося розібратися самостійно, звертайтеся на анонімну гарячу лінію AHF: +38(098) 306 79 05.
Фахівець з мобілізації спільноти AHF Альона Сломинська розповідає:
«До 24 лютого основна робота зі зверненнями мала просвітницький характер — говорили про безпечну сексуальну поведінку, правила користування презервативами, разом планували тестування на ВІЛ, то нині 90% звернень надходить від людей, які живуть з ВІЛ, а найактуальніший запит — це запит на допомогу в отриманні АРТ.
AHF готові допомогти і допомагають продовжувати отримувати терапію у найскладніших життєвих ситуаціях: коли людина проживає в оточенні ворожих військ, евакуйована на непідконтрольну Україні територію або виїхала за кордон".
ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ ЗНАЧНО ЗРОСТАЄ РИЗИК ІНФІКУВАННЯ ВІЛ
Ярослава Лопатіна, голова представництва Фундації АнтиСНІД-США в Україні (AHF), поділилася своїми думками щодо цієї загрози.
Незахищений секс та зміна традиційної/звичайної сексуальної поведінки
Спричинена широкомасштабними бойовими діями міграція населення (на початок квітня ВПО та біженцями за кордоном стали понад 11 млн українців; ще майже 3 млн вже готуються покинути свої домівки) супроводжується підвищеним ризиком інфікування, зокрема ВІЛ, а також може призвести до їх поширення.
Це, з одного боку, пов’язано з погіршенням умов життя і доступу до медичних послуг, обмеженим або відсутнім доступом до презервативів, обмеження тестування на ВІЛ. З іншого, у подібних стресових умовах частіше практикується ризикована сексуальна поведінка — незахищені статеві контакти, часта зміна сексуальних партнерів.
Сексуальне насильство, на превеликий жаль, вже давно стало зброєю під час військових конфліктів. Окрім нанесення жертвам психологічних та фізичних травм, масові зґвалтування супроводжуються високою ймовірністю інфікування ВІЛ.
Збройний конфлікт може створити умови такої тяжкої депривації, коли жінок і дівчат примушують обмінювати секс на гроші, їжу або захист. Наявність великої кількості озброєних людей у формі часто призводить до розвитку секс-індустрії, що може вплинути на зростання ризику ВІЛ-інфекції
Усі ці явища тісно пов’язані з підвищеними ризиками інфікування ВІЛ.
Зловживання психоактивними речовинами
Щоб впоратися зі стресом, отриманими психологічними і фізичними травмами, багато людей вдаються до зловживання алкоголем, наркотиками та іншими психоактивними речовинами. Одним із найпоширеніших способів вживання наркотиків в умовах відсутності постачання звичайних наркотиків або замісної підтримувальної терапії стають ін’єкції — так само один із розповсюджених шляхів передачі і для ВІЛ-інфекції.
Надання профілактики і рання діагностика ВІЛ
В умовах війни обидві задачі набувають особливої актуальності. Під час бойових дій в не надто стерильних і безпечних умовах надається медична допомога пораненим, ризики з незахищеним сексом та насильством теж зростають.
Враховуючи, що ще до початку широкомасштабного етапу війни в Україні кожна третя ВІЛ-позитивна людина не знала про свій статус, поточні підвищені ризики поширення інфекції створюють значну загрозу для здоров’я без відповідної профілактики (доконтактної та постконтактної) і ранньої діагностики.
Війна однозначно створює додаткові ризики для поширення ВІЛ-інфекції, тож критично важливо інтегрувати заходи, пов’язані з лікуванням та профілактикою ВІЛ, у програми надання медичних та соціальних послуг населенню під час війни. При цьому необхідно, щоб біженці та внутрішньопереміщені особи мали безкоштовний, швидкий та простий доступ до цих послуг.
Представництво Фундації АнтиСНІД-США в Україні
