Викрадення і вбивства росіянами українських лідерів та активістів є геноцидом - міжнародні експерти
Про це ідеться у міжнародній юридичній доповіді "Незалежний правовий аналіз порушення російською федерацією Конвенції про геноцид в Україні та обов'язку запобігти", стислий виклад якої опублікував Укрінформ.
Як зазначають експерти, намір знищити групу "частково" визначається не лише кількістю українських втрат, що значно занижена. Масштаб спрямованих проти українців звірств слід оцінювати з точки зору території операцій або контролю росії.
Під час відступу з тимчасово захоплених регіонів російські війська залишили після себе цілу низку слідів концентрованого фізичного знищення, включно з масовими розстрілами з близької відстані, катуваннями, руйнуваннями критичної інфраструктури, згвалтуваннями і сексуальним насильством.
Вибіркове переслідування українських лідерів чи активістів з викраденнями і вбивствами є ще одним свідченням наміру частково знищити національну українську групу, оскільки ці особи репрезентують групу або є критичними для її виживання, підкреслюють автори дослідження.
Як повідомляв Укрінформ, звіт "Незалежний правовий аналіз порушення російською федерацією Конвенції про геноцид в Україні та обов'язку запобігти" є першим, у якому розглядається одне з найбільш спірних і значущих питань російського вторгнення в Україну: чи має ця війна характеристики геноциду.
Дослідження є проєктом Інституту New lines і Центру Рауля Валленберга, які об’єднали три групи експертів: вчених-правознавців й експертів з питання геноциду; дослідників, які опрацьовували інформацію з відкритих джерел; лінгвістів, які скористалися широким переліком першоджерел, що вже є доступними – перехоплені повідомлення і свідчення.
Експерти дійшли висновку, що росія як держава несе відповідальність за порушення Статті II та Статті III (c) Конвенції про геноцид, якої вона зобов’язана дотримуватись.
Українська національна група визнається на національному і міжнародному рівнях, а також росією в офіційних міждержавних відносинах. Отже, українці є захищеними Конвенцією про геноцид.
Як підкреслюється у звіті, на держави покладається правове зобов’язання запобігати геноциду за межами своїх кордонів одразу, як серйозна загроза геноциду стає їм відомою (цей поріг є чітко встановлений в цьому звіті), а отже, держави тепер не можуть заперечувати знання про нього. Конвенція про геноцид покладає на держави мінімальне правове зобов’язання вживати належних дій, щоб сприяти запобіганню геноциду та захисту вразливого населення України від неминучої загрози геноциду.
