Лисиця з Бучі, верблюди і єноти з-під Києва та Харкова: як військовий шпиталь рятує тварин

Тварини під час війни - не тільки психотерапевти, які вміють заспокоювати і відволікати. Службові собаки неабияк допомагають військовим, піротехнікам, поліцейським, прикордонникам. Усі вони, як і люди, також отримують під час бойових дій травми, переживають стрес і потребують лікування.

З початку війни шпиталь допоміг майже 5 тисячам тварин

Допомагати тваринам на війні покликаний єдиний в Україні Перший військовий шпиталь ветеринарної медицини, що базується у Хмельницькому. Його фахівці їздять на прифронтові та деокуповані території, а також лікують домашніх улюбленців вимушених переселенців у Хмельницькому. З початку  війни спеціалісти закладу допомогли майже п’ятьом тисячам тварин.

Шпиталь ветеринарної медицини створила кінологічна служба Національної поліції у 2018 році. Під час Операції об’єднаних сил фахівці шпиталю проїхали практично всю лінію фронту, де обстежували, лікували, оперували службових собак Національної поліції, Збройних сил, Держприкордонслужби. Згодом він призупинив свою роботу, а відновив її з ініціативи Хмельницької ОВА та ГУ Держпродспоживслужби області на другий день повномасштабної війни росії проти України. Нині роботи в його фахівців стало більше, адже допомоги потребують не лише службові собаки.

Лікували собак, котів, верблюдів, коней, поні, єнотів і дикобразів

Із начальником Першого військового шпиталю ветеринарної медицини Кирилом Чумаковим ми розмовляємо телефоном перед двома операціями. У той день медичної допомоги потребували собаки переселенців, одному з яких потрібно було видалити пухлину, а другому – лікувати перелом задньої кінцівки.

«Ми не відмовляємося лікувати тварин, якщо вони не службові, а безпритульні. Навіть можемо їх госпіталізувати і привезти на базу шпиталю в Хмельницький. Яке значення, службова тварина чи ні, передусім це тварина, і її треба рятувати. Якщо це навіть буде папуга з переламаним крилом, ми все одно надамо йому допомогу. Завдання шпиталю – допомога службовим собакам усіх родів військ, лікування тварин переселенців і тварин на деокупованих територіях. За попередніми підрахунками, ми допомогли вже майже п’ятьом тисячам тварин, враховуючи службових. У нас також було два контактні зоопарки з-під Києва і Харкова, яким ми надавали хірургічну допомогу (лікували верблюдів, коней, поні, єнотів, дикобразів)», - розповідає Кирило Чумаков.

За його словами, шпиталь функціонує на базі Хмельницької районної державної лікарні ветеринарної медицини. У його команді 25 фахівців, з яких п’ятеро виїжджають на допомогу за межі області, а решта працюють на місці. Тварин переселенців, яких прийняли майже 3,5 тис., у Хмельницькому лікують безкоштовно. Шпиталь отримує допомогу від начальника Хмельницької ОВА Сергія Гамалія, благодійників, волонтерів та громадської організації «Перший військовий шпиталь ветеринарної медицини». Ще одна громадська організація «Захист – об’єднання волонтерів» передає для тварин корм, а також медикаменти, інструменти, перев’язувальні матеріали.

Запитую в начальника шпиталю, що найчастіше доводиться лікувати у службових собак. 

«Це поранення, опіки, контузії, інфекційні хвороби - всі види ветеринарної допомоги».

Лікар пояснює, що реабілітація таких тварин залежить від характеру травми. Якщо після втручання собака не зможе виконувати свою роботу, то його можуть перекваліфікувати або відправити на «пенсію» й тварина доживатиме свій вік у кінологічних центрах.

Кирило Чумаков пояснює, що тваринам, які отримали травми під час війни, першу допомогу господарі мають надати самостійно. В її основі ті ж самі принципи, що й при порятунку людей. Якщо це поранення в лапу, потрібно накласти пов’язку, а далі звернутися до фахівця. У разі контузії тварину слід перенести в прохолодне місце та забезпечити їй спокій.

Чому не варто щедро годувати тварин, які довго були голодні

Лікар також закликає не давати багато їжі тваринам, які тривалий час були голодними.

«Ми вже кілька разів мали ситуацію, коли доводилося оперувати тварину з гострим розширенням шлунку. Тобто люди від своєї доброти дадуть пекінесу, який довго не їв, пів відра їжі, вбиваючи цим тварину. Тому годувати таких тварин треба дозовано, акуратно і обережно, аби не нашкодити», - говорить начальник шпиталю.

Завершуючи розмову, прошу лікаря розповісти про історії порятунку тварин, які запам’яталися найбільше.

Драматична історія дев’ятьох цуценят й однієї лисиці

«У мене кожен день трапляються такі історії. У перші дні війни вихованці інтернату з Харкова вивезли двох цуценят і котика без лапок. Не уявляю, як вони їх довезли. Нам довелося ампутували тваринам кінцівки. Коли ми були у Ворзелі й оперували коней із конюшні, яку спалили окупанти, троє діток з Бучі прийшли і витягли з-за пазухи маленький рудий клубочок. Я подивився, а то обпечене лисеня. Я його собі під військову форму взяв, і так ми приїхали з ним у Хмельницький. Вилікували, і виявилося, що це дівчинка, назвали її Буча. От зараз я стою біля її вольєра. Це гарна лисиця, яка визнає тільки мене і хлопців, яких вона з перших днів запам’ятала. От у мене з рук курячі сердечка бере. Згодом ми віддамо її в реабілітаційний центр, де вона житиме», - ділиться Чумаков.

Начальник шпиталю розповідає і про дев’ятьох цуценят, яких привезли до Хмельницького із Харкова. Історія цих тварин трагічна, адже під час війни загинули їхні мама та господарі. З малюків дістали осколки, а потім їх лікували. Цуценята були налякані і тривалий час не виходили зі своєї будки. Та добрий персонал шпиталю підгодовував їх смаколиками і так вони звикли до людей. Тепер із дев’ятьох у закладі залишилося лише двоє, а всі інші вже знайшли собі господарів.

Ірина Чириця

Фото Першого військового шпиталю ветеринарної медицини