Візит голови Верховного суду Всеволода Князєва до Страсбурга збігся у часі з прийняттям Європейською радою рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. Проте, як відомо, з боку ЄС Києву висунута низка умов, які держава повинна виконати, щоб зберегти наданий статус і просуватися до членства в подальшому. Частина цих вимог стосується саме судової сфери.
Страсбурзька програма голови Верховного суду була дуже насиченою і на інтерв’ю йому вдалося виділити зовсім небагато часу. Тому, звісно, головними питаннями стали виконання Україною умов Європейської комісії у “судовій” їх частині, а також — тема війни і суду. Бо війна.
У розмові з Укрінформом голова Верховного суду Всеволод Князєв назвав заходи, за реалізації яких умови, висунуті ЄС до суддівської сфери, будуть виконані, не виключив і об’єднання Вищої ради правосуддя з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Крім того, він розповів про роботу українських судів під час війни, нікчемність вироків суддів-колаборантів, справи щодо воєнних злочинів, скоєних в Україні, і вірогідність відбування покарання засудженими росіянами поза її межами.
ВЕРХОВНИЙ СУД НАДАВ МІНЮСТУ ПРОПОЗИЦІЇ З ВИКОНАННЯ УМОВ ЄВРОКОМІСІЇ
- Пане голово, експерти говорять, що реформа Конституційного суду і судова реформа — це основні вимоги, які необхідно виконати Україні для того, щоб не втратити статус кандидата на членство в ЄС. Оцінка їх виконання буде вже у грудні. Чи зможемо ми до грудня виконати ці умови?
- На мій погляд, ми маємо всі можливості для того, щоб виконати ці умови до грудня цього року. Верховний суд дуже швидко включився у роботу щодо виконання вимог, які ставляться перед Україною. 23 червня на запит міністерства юстиції Верховним судом під моїм кураторством було підготовлено листа, в якому Верховний суд надав конкретні пропозиції щодо швидкого вирішення питань, які від нас вимагаються в частині судової реформи.
Ми передбачили дуже чіткі, конкретні і швидкі заходи, які дозволять виконати поставлені перед нами вимоги. Я думаю, до грудня цього року, якщо ці заходи будуть підтримані міністерством юстиції і політичним керівництвом України, ми можемо виконати цю “дорожню карту”.
- Які конкретно це заходи?
- Що стосується судової влади, то там кілька конкретних моментів.
По-перше, це реформа відбору суддів Конституційного суду України (КСУ). Вимагається, щоб кандидати на посаду судді КСУ попередньо проходили перевірку доброчесності, перед тим, як вони будуть призначатися на посаду.
Наша пропозиція наступна. На сьогоднішній день за участі українських суддів та міжнародних антикорупційних експертів створена Етична рада, яка вже функціонує в Україні з метою оцінювання кандидатів у члени Вищої ради правосуддя. Вона була створена на демократичній основі, вже працює, має перевірити 60 кандидатів і швидко з цим справляється. То перевірити ще 10 кандидатів на посаду судді КСУ не буде для неї великим додатковим навантаженням, тим більше, що вона вже профінансована, працює, і все це можна зробити протягом місяця-двох.
З’їзд суддів було призначено на середину липня цього року, і він мав би, в тому числі, обрати двох суддів КСУ від суддівської спільноти. Оскільки є така вимога, що ці кандидати мають бути попередньо перевірені на доброчесність, я думаю, буде необхідність у відкладенні дати з’їзду суддів, швидкого вирішення на законодавчому рівні питань перевірки кандидатів на посаду судді КСУ. І в подальшому з’їзд суддів серед переліку доброчесних кандидатів обере двох суддів Конституційного суду для заповнення цих вакансій.
По-друге, це реформа органів суддівського врядування – Вищої ради правосуддя (ВРП) і Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). На сьогоднішній день робота іде, створена Етична рада, формується новий склад ВРП. Що стосується ВККС, створена комісія по відбору кандидатів для обрання у ВККС.
На мій погляд, цю реформу необхідно поглибити. Та система органів кваліфікаційного відбору суддів, яка існує сьогодні, не впорається з тією кількістю вакансій – на сьогоднішній день у нас не вистачає 2 тисячі суддів по країні. Тому ми маємо глибше подивитися на це питання, і, можливо, подумати, яким чином провести цю реформу в такому ключі, щоб дозволити цим органам ефективно відібрати необхідну кількість суддів.
Не виключаю питання об’єднання ВККС із ВРП чи створення кваліфікаційної палати всередині Вищої ради правосуддя, в тому числі можливість створення кваліфікаційних комісій по регіонам, що дало б змогу швидко заповнювати вакансії, які з’являються у судовій системі.
Така система існувала до президентства Януковича. Я думаю, що вона мала нормальний результат. Ми мали б обговорити те, що, можливо, немає необхідності централізації цих повноважень на рівні Києва. Можливо, їх можна децентралізувати, і таким чином пришвидшити процес добору на посади суддів.
По-третє, у фокусі європейських партнерів є антикорупційна діяльність. Це, звичайно, більше стосується нашої антикорупційної системи – антикорупційного суду, НАБУ, призначення керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури, тобто це якби не питання Верховного суду. Але Верховний суд, зі свого боку, взявся за те, щоб докласти зусиль і уніфікувати практику розгляду корупційних злочинів. Це вже зараз робиться, ми будемо над цим працювати і вирішувати це питання.
І четверте питання, яке стосується судової влади, це – посилення захисту прав інтелектуальної власності на території України. Ми знаємо, що в 2019 році розпочалися процедури відбору і створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, але після ліквідації ВККС ці процеси були зупинені. І на сьогоднішній день цей суд не створено. Тому, я думаю, що ми маємо актуалізувати наші зусилля, і після створення ВККС чи іншого органу, який може бути створено в процесі реформи, зайнятися питанням створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
СУДОВІ СПРАВИ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ ПЕРЕДАЮТЬСЯ В ІНШІ СУДИ
- Питання про роботу наших судів в умовах воєнного часу. Яка ситуація з українськими судами на тимчасово окупованих територіях? Чи працюють суди на вже визволених територіях? Чи є куди людям звертатися за судовим вирішенням їхніх проблем під час війни?
- На територіях, які не окуповані, правосуддя здійснюється в загальному режимі.
На територіях, які звільнені від окупації, поступово відновлюємо роботу всіх судів, ремонтуємо, вставляємо вікна, і уже більшість судів у нас відкрито. Міжнародні проєкти допомагають у придбанні комп’ютерної техніки, яка була розкрадена російськими окупантами, меблів. Судді здебільшого власним коштом відновлюють приміщення судів.
Але є суди, які зруйновані вщент, і це велика проблема. Наприклад, Бородянський районний суд – від його приміщення нічого не залишилося. Зараз ми підшукали інше приміщення, в якому будемо намагатися розмістити хоча б частину роботи цього суду, щоб відновити прийом заяв і розгляд термінових справ.
Тож доступ до правосуддя на території України гарантований.
Що стосується судів, які знаходяться на окупованих територіях, то я, як голова Верховного суду, користуючись наданими мені на час воєнного стану повноваженнями, вирішую питання про передачу підсудності справ з окупованих територій до судів, які знаходяться на неокупованих територіях.
На сьогоднішній день за моїм розпорядженням 100 судів змінили свою територіальну підсудність, справи передані до інших судів, які продовжують їх розгляд, приймають позовні заяви тощо. Тобто навіть жителі окупованих територій мають доступ до українського суду, просто зараз ці справи розглядаються іншим судом, а не тим, який знаходиться під російською окупацією.
- Вони мають такий доступ дистанційно?
- У тому числі дистанційно. Передбачений механізм участі громадян у режимі відеоконференції, зокрема, в кримінальних справах – були внесені відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу. В цивільних і всіх інших справах теж можлива дистанційна участь громадян, подати позовну заяву можна через електронний суд, через Інтернет, і таким чином громадяни з окупованих територій можуть звернутися до українського суду і отримати його рішення.
- Але це стосується нових звернень, а ті справи, що вже розглядалися в судах і зупинилися через окупацію?
- Насправді в різних судах різні ситуації. Десь встигли ці справи вивезти і передати в ті суди, де була визначена нова територіальна підсудність. А десь окупація відбувалась настільки швидко, що люди заснули, коли ще була українська влада, а прокинулися -– вже стояли російські танки. І росіяни не дозволяють вивозити судові справи, вони вважають, що правосуддя на окупованих територіях має здійснювати російська федерація, і ці справи не передавалися.
У таких випадках кримінальні справи будуть відновлюватися і розглядатися далі. Що стосується цивільних, адміністративних справ – процесуальне законодавство такого механізму не містить. На жаль, по тих справах, які не були розглянуті, які втрачені і знаходяться на окупованих територіях, необхідно подавати нові позови, і справи будуть розглядатися з початку.
ЩОДО СУДДІВ, ЯКІ ВСТУПИЛИ В КОЛАБОРАЦІЮ, ВІДКРИВАЮТЬ КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ
- На продовження теми окупації – питання щодо суддів. Є ті, що виїхали або хочуть виїхати з окупованих територій, але є такі, що залишилися і стали колаборантами. Оцей колишній український суддя Олександр Нікулін, який на чолі “судової колегії” виніс смертний вирок комбатантам – двом британцям і марокканцю, – він же, як писали ЗМІ, не був позбавлений статусу судді України і йому досі нараховується грошове утримання? Чи вживаються якісь заходи до українських суддів, що пішли працювати на владу російських окупантів?
- На сьогоднішній день, на жаль, такі окремі випадки, що судді вступають в колаборацію, є, і про ці випадки ми знаємо. Але я хочу сказати, що абсолютна більшість суддів, майже всі судді, за виключенням окремих зрадників, виявили бажання перевестися на підконтрольну територію України. І зараз відбувається процес переведення цих суддів з окупованих територій в інші суди, які знаходяться на територіях, що контролюються українською владою. За можливості судді виїжджають з окупованих територій, і я їх призначаю в ті суди, де вони продовжують працювати на території України.
Щодо тих суддів, які не бажають цього робити або відкрито вступили в колаборацію, звичайно, відкриваються кримінальні провадження. Вони б мали бути відсторонені від здійснення правосуддя, але проблема упирається в те, що Вища рада правосуддя на сьогоднішній день не функціонує. А це – конституційні повноваження Вищої ради правосуддя, які не можна передати нікому без внесення змін до Конституції, а цього неможливо зробити в період воєнного стану.
Це означає, що питання про звільнення їх з роботи, відсторонення від роботи і все інше – на сьогоднішній день ніхто вирішити не може.
– Тобто суддям-колаборантам і заробітна плата нараховується, і вони повністю користуються статусом судді України? Може вони ще й рішення “іменем України” там приймають?
- Вони не можуть виносити судові рішення, бо діяльність тих судів, які знаходяться на окупованих територіях, за моїм розпорядженням припинена, їх підсудність передана до інших судів. Це означає, що всі рішення, які будуть винесені такими судами – незалежно, чи “іменем України” там буде зазначено, чи “іменем російської федерації” – це фікція, це нікчемні документи, які нашою державою не визнаються, і це є злочином з боку відповідної особи.
Що стосується заробітної плати, то після завершення процедури переведення суддів з окупованої території, ті судді, які не виявили бажання перевестися з окупованої території на неокуповану без поважних причин, за моєю ініціативою, я думаю, що Державною судовою адміністрацією буде прийняте рішення про припинення виплати їм заробітної плати.
Водночас на сьогоднішній день важко визначити, хто відмовився, а хто — не відмовився. Бо є такі ситуації, що суддя подав заяву на переведення, але, наприклад, з Херсона він фізично не може виїхати. Бо як тільки на блокпості узнають, що він — суддя, і, ймовірно, розглядав справи проти сепаратистів і проти окупантів (а таких суддів у нас багато), то таких суддів і заарештовують, і вбивають. У нас є, на жаль, випадки, коли наші судді з Маріуполя були заарештовані й утримуються в тюрмах так званих “ЛДНР” саме за те, що свого часу вони засуджували сепаратистів та окупантів.
- А коли планується завершити процедуру переведення суддів з окупованих територій?
- Зараз ця процедура якраз підходить до свого завершення.
РОБОТА ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ СУДОВИХ РІШЕНЬ ВІДНОВИТЬСЯ НАЙБЛИЖЧИМИ ДНЯМИ
- Але навіщо окупанти “перетягують” працювати на себе українських суддів, коли б могли завезти власних? Чи не для того, щоб прийняті ними рішення потім перед Україною і світом видавати за “легітимні”?
- Всі їхні рішення, чиїм би ім’ям вони не приймалися на окупованих росією територіях, є нікчемними, не будуть визнаватися українською владою, українськими судами, вони будуть сприйматися просто як папірець, який не має жодної юридичної сили.
А те, що окупанти “перетягують” українських суддів, – для них це символічно, бо їхня, мовляв, “спецоперація по звільненню українського народу” відбувається під гаслами, що звільнити треба від якихось незрозумілих націоналістів. І якщо є випадки, коли українські громадяни вступають на державну службу, в органи поліції, чи прокуратуру, чи суд російської федерації, – це для окупантів показово і символічно. Таким чином вони наче демонструють: “Бачите, ми звільняємо цих людей, вони переходять до нас на службу, і далі служать вже російській федерації. Це означає, що вони чекали, що ми їх звільнимо від української влади”.
- Тобто не варто перейматися, що за час окупації вони там “насудять” такого, що потім “не розгребеш”, наприклад з передачею земель, майна, тощо?
- Їхні рішення нікчемні. Як тільки ця ситуація виникла, я звернувся з листом до міністра юстиції, в якому просив не реєструвати рішення судів, які прийняті на окупованих територіях. Міністерству юстиції було надано список судів, які припинили свою діяльність.
Тому всі рішення, які винесені після 24 лютого на цих територіях, вони будуть прийматися державними реєстраторами і нотаріусами тільки за умови підтвердження внесення їх до Єдиного державного реєстру судових рішень, визнання їх Україною на підставі відповідних довідок Державної судової адміністрації. Все інше нотаріусами і державними реєстраторами прийматися не буде.
– До речі, Єдиний державний реєстр судових рішень наразі залишається недоступним. Чому його закрили і коли він буде знов відкритий?
- Проблема в тому, як технічно унеможливити доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень з окупованих територій, з території росії, в тому числі із застосуванням хакерських атак, таким чином, щоб він працював тільки на території України. Але за моєю інформацією – Державна судова адміністрація мене повідомила, – це питання вже майже вирішено. Я думаю, що найближчими днями, робота Єдиного державного реєстру судових рішень буде відновлена.
МКС МАЄ ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА СПРАВАХ ПО ВОЄННИХ ЗЛОЧИНАХ ПОЛІТИЧНОГО І ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИЦТВА РОСІЇ
- Питання щодо здійснення правосуддя по воєнних злочинах. Під час телемарафону генеральний прокурор Ірина Венедіктова сказала, що з прокурором Міжнародного кримінального суду (МКС) Карімом Ханом вони обговорюють питання розподілу розслідуваних справ між Україною і МКС. Якщо з досвідом МКС це зрозуміло, бо в нього такої практики багато, то на підставі яких практик українські судді будуть виносити свої рішення? Так, в них є “моделі”, за якими можна розглядати справи про грабіж, мародерство, згвалтування, обмеження волі. Але, наприклад, обстріл касетними снарядами мирних кварталів або розстріли українців російськими військовими за наказами командирів – для наших суддів це будуть прецедентні справи. Рішення у таких особливих справах прийматиме суддя чи, може, має бути колегія суддів?
- Так, дійсно таке питання існує. Ми неодноразово вже обговорювали це з Іриною Венедіктовою, і формуємо відповідну спільну позицію з цього питання.
Я думаю, що правильним буде підхід, за якого суди України будуть розглядати всі справи щодо всіх воєнних злочинів, які вчинені на території України, за виключенням тих, які буде розглядати МКС.
В такому випадку необхідно передбачити механізм передачі справи, яка розслідувалася нашими органами чи спільними слідчими групами, до Міжнародного кримінального суду, в якому буде продовжуватися розгляд цих справ.
Зрозуміло, що потужності МКС є дуже обмеженими, і розглянути тисячі або десятки тисяч злочинів, які були вчинені на території України, ця установа, на жаль, не зможе. Тому, я думаю, що МКС має зосередитись на розгляді найбільш важливих справ, що стосуються політичного і військового керівництва російської федерації — це теж буде велика кількість справ.
А що стосується злочинів, які вчинені менш впливовими особами – офіцерами і солдатами російської федерації, то вони мають розглядатися судами України з винесенням відповідних вироків.
МАЄ БУТИ ОДІН МІЖНАРОДНИЙ ПОЗОВ ДО РОСІЇ З ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ УКРАЇНЦЯМ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД АГРЕСІЇ РФ
- Наші суди заочно винесуть такі вироки. Ці вироки будуть достатніми, щоб за межами росії цих осіб затримали і передали Україні для відбування покарання?
- На жаль, ми передбачаємо, що росія не буде сприймати ці вироки і виконувати їх, якщо щось докорінно не зміниться в її політичній системі, це зрозуміло. Але як тільки ці особи будуть перетинати кордон, знаходитись на території інших країн цивілізованого світу, я думаю, що вони там будуть затримуватися і передаватися для відбування покарання.
Питання ще є — де вони будуть відбувати покарання? Чи будуть вони відбувати покарання в Україні, чи вони будуть відбувати покарання за кордоном?
- В тих країнах, де їх затримають?
- Я думаю, що це буде питання міждержавної угоди. Бо, по-перше, таку велику кількість військовополонених і злочинців Україна не зможе прогодувати.
По-друге, є побоювання міжнародної спільноти, що до цих осіб може бути гірше ставлення в місцях позбавлення волі, що вони будуть зазнавати тортур, побиття тощо. І я думаю, що це не виключено.
Тому на сьогоднішній день як основна ідея обговорюється можливість тримання цих військовополонених і засуджених у місцях позбавлення волі за межами України, хоча би частково. Можливо, це буде частково в Україні, частково – за кордоном.
- В Україні дуже багато людей вже постраждали від російської воєнної агресії, чи є від них відповідні судові позови, чи вже є розпочаті судові справи? Які їх перспективи?
- У квітні Верховним судом було прийнято правову позицію, за якою він відмовився від імунітету російської федерації як держави щодо стягнення шкоди, заподіяної українським громадянам та юридичним особам, дозволивши українським громадянам і юридичним особам звертатися безпосередньо до українського суду з питання стягнення шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії російської федерації.
Це означає, що такі особи можуть звернутися, отримати рішення українського суду. В подальшому ці суми мають бути узагальнені, і має бути один міждержавний позов від України до росії в Міжнародному спеціальному трибуналі з відшкодування шкоди, який постановить стягнути її з російської федерації за рахунок активів росії, які знаходяться за кордоном і заморожені зараз в Європі і США. Буде можливе подальше стягнення цієї шкоди і розподілення між громадянами України, які зазнали відповідної шкоди життю, здоров’ю та майну.
Олена Милосердова, Страсбург