Про сутність нашої перемоги

Хочу ще раз зупинитися на двох важливих речах: причина війни та сутність перемоги.

Причина війни полягає не в російськомовності окремих регіонів України, не в поведінці НАТО і не в тих або інших вчинках тих або інших українських президентів. Говорячи так, ми повторюємо тези російської пропаганди. За останній час росія воювала в Грузії та Сирії, де ніхто не розмовляв російською й ніхто не провокував.

Єдина причина війни полягає в тому, що імперія жива, поки розширюється. Як тільки вона зупиняється – починає розсипатися. Це вірно не лише для російської імперії, а для всіх імперій модерного часу. Вільного простору для розширення вже нема, тож єдиний шлях -- це захоплювати незалежних сусідів, як це робив нацистський Райх. Україна – найбільш цінний ресурс поруч, а імперії розглядають все навколо як ресурс. У них немає друзів, у них є пожива.

Перемога полягає не в тому, щоб просто вигнати російських солдатів "за поребрик", забезпечивши імперії комфортний перепочинок перед наступною хвилею агресії. Перемога полягає в тому, щоб імперія ніколи більше не становила загрозу існуванню України. Ми не можемо воювати в кожному поколінні. Тому всі розмови про те, що "спочатку перемога, а потім боротьба з корупцією", "спочатку перемога, а потім судова реформа", "спочатку перемога, а потім економічна свобода", "спочатку перемога, а потім культура", – всі ці розмови є небезпечною помилкою. Без боротьби з корупцією, без судової реформи, без економічної свободи, без культури тощо – перемоги просто не буде. Адже для перемоги потрібні союзники, гроші та такий образ майбутньої країни, де хочеться жити і куди треба повертатися.

Валерій Пекар

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства