Після нашої Перемоги кількість ветеранів збільшиться в рази. Всіх цих людей треба буде якнайшвидше повернути до мирного життя, роботи - і в Мінветеранів до цього готуються вже. Пільгами на проїзд у маршрутках справа не обійдеться… У міністерстві нині працюють над цілісною системою підтримки ветеранів. Оформити “ветеранські” послуги від держави стане простіше, переважно через цифрові додатки, з’являться нові можливості перевчитися, відкрити бізнес. Розробляється сучасна програма, за якою військовослужбовці отримуватимуть житло (а не чекатимуть десятиріччями на черзі). Словом, про ветеранів планують дбати всеохопно, у різних сферах життя. 

Про це  розповіла міністерка у справах ветеранів особисто. 

За послугами - в ЦНАПи, відновлювати здоров’я - до світових вчених 

 - У своїх виступах ви часто наголошуєте на тому, що державна ветеранська політика має бути змінена та осучаснена. Що ви під цим маєте на увазі? Скільки часу потребує ось ця зміна ветеранської політики? 

- Після повномасштабного вторгнення російської федерації на захист своєї землі пішло багато  людей, які раніше не були дотичні до військової служби, а також ті, хто просто наразився на ворога біля своїх домівок. Наприклад, на Київщині люди взяли в руки зброю, згуртувалися, і чинили відсіч ворогу. Це дійсно прояв героїзму українських Захисників, у яких на генетичному рівні присутній дух Воїна, котрий прокидається, коли небезпека на порозі. І держава має створити такі умови для цих людей, щоб вони могли після завершення війни інтегруватися в життя країни, і також стати Воїнами відновлення, бо у нас зараз відкритий ще  другий фронт – економічний. Держава має надати їм ефективні інструменти, щоб вони в цивільне життя увійшли здоровими, психологічно міцними, а також зарядженими такими сучасними інструментами, якими вони можуть скористатися для включення в свої громади та економіку країни. Зокрема, це отримання нової освіти, перенавчання на спеціальності, які потребуватиме держава після нашої перемоги. 

Ми зараз формуємо свого роду інституційну реформу -   систему переходу від військової кар’єри до цивільного життя, відпрацьовуємо  з іншими  міністерствами і відомствами  концептуальну складову, технічний і правовий блоки. Буквально днями відповідний Закон підписав Президент України і ми маємо законодавчу базу для цих, без перебільшення скажу, революційних змін. 

 Хочемо інтегрувати ветеранські послуги в ЦНАПи, а також створити практичні умови, коли у нас буде єдина точка входу і точка виходу з війська  - це територіальний центр комплектації. Також ми працюємо над  розвитком ветеранського бізнесу і законодавчим унормуванням цього поняття. Тобто якщо я кажу про нову ветеранську політику, то це буде управління людськими ресурсами в безпековій і оборонній сфері, а якщо ідеологічно, то це перетворення нашого захисника на, повторю,  воїна відновлення. І створення таких  умов, щоб цей воїн відновлення сам розвивався, і водночас залишався таким, щоб бути готовим знову стати на захист країни у разі виникнення нової військової загрози.

- А вже є якісь освітні програми, які б допомогли ветерану перекваліфікуватися, та інтегруватися в цивільне життя?  

- Ми активно співпрацюємо з фондом “Україна-Норвегія” в межах проєкту соціальної адаптації та перепідготовки військовослужбовців та членів їхніх родин. Нашим ветеранам запропоновано різні програми по перенавчанню. Це і IT-сфера, і агробізнес, і юридичні програми, які відкривають  можливість працювати у грантових проєктах і отримувати навички з проєктного менеджменту. Окрім того ми маємо меморандуми з понад 30 вишами у різних містах, які навчають наших ветеранів за спеціальними програмами. Але ми йдемо далі і працюємо над створенням мережі Центрів ветеранського розвитку при профільних вищих навчальних закладах. Запровадження таких центрів дозволить запустити ефективну систему супроводу та професійної адаптації ветеранів війни та ветеранів військової служби  після звільнення та підтримки членів їх родин.   Мінветеранів планує створити  такі центри ветеранського розвитку в кожному регіоні України. Пілотний проєкт ми реалізуємо у Вінниці, це не випадково, враховуючи невичерпний потенціал міста, можливості та досвід Вінницького національного технічного університету. 

Відповідно до інституційної пам'яті радянських часів  і у нас донедавна ветеран сприймався виключно як учасник  Другої світової війни або бойових дій на території інших держав. І це були люди старшого віку, яким, умовно кажучи, потрібні були переважно соціальні гарантії. Я завжди підкреслюю, що зараз ми маємо молодих захисників працездатного віку, і потрібно зробити так, щоб вони розвивалися в суспільстві, були його міццю і потенціалом. Ветеранська політика не має усвідомлюватися, як суто елемент соціальний. Це має бути системна робота з великими людськими ресурсами, наділеними надзвичайно потужною енергетикою. Сьогодні весь уряд скоординовує зусилля на цьому напрямку, адже піклування держави про ветерана і потужний супровід його інтеграції у мирне життя - це і запорука швидкого відновлення країни, і безпекове питання.

У цивільне життя - з новим житлом

- Якщо говорити про соціальні гарантії для ветеранів та їхніх родин. Зокрема, забезпечення житлом цієї категорії осіб. Як зараз вирішуватиметься це питання?

- На початок року ми мали амбітні плани і реальні можливості забезпечити власними оселями понад чотири тисячі людей, зокрема з категорії ветеранів, які водночас були й вимушеними переселенцями. У цьому нас підтримав Президент України, Уряд. Однак війна внесла свої жорсткі корективи. Відбувся секвестр бюджету, наші ветерани розуміють, яких гігантських ресурсів потребує перемога над ворогом. З'явилися ще й інші об’єктивні обставини. Раніше нашими порядками використання коштів було передбачено, що людина має стояти в черзі за місцем реєстрації й лише там може придбати житло, отримавши державні субвенції. Нажаль, в результаті російської агресії багато населених пунктів зазнало руйнувань житлового фонду, а також стали тимчасово окупованими територіями. Навіть ті, хто вже отримав кошти і перебував на етапі пошуку і придбання квартир, вже не міг це реалізувати за старим порядком. Більше того, наша субвенція передбачає, що людина, отримавши на рахунок кошти, має їх реалізувати протягом року, і якщо рік закінчився ці гроші повертаються в бюджет. Багато людей стало тимчасово переміщеними вже вдруге, і вони не можуть вкластися в цей термін. Тому уряд за пропозицією Мінветеранів ухвалив  рішення, що зараз люди можуть реалізувати ці кошти по всій території України, де вони проживають. 

Разом з цим, ми розуміємо, що маємо запровадити глобальну реформу у секторі безпеки і оборони із напрацюванням сучасного механізму отримання житла військовослужбовцями. Така реформа дуже широка, вона системна і міжвідомча. Військовослужбовці десятиліттями стоять в черзі, і не отримують житла в підсумку, тому що діють різні механізми, які не є в тому числі прозорими. І коли  ми це зробимо, то ветерани по завершенні військової служби матимуть своє житло гарантовано.

 На необхідності розв’язання проблеми житлового забезпечення військовослужбовців і ветеранів як одному з ключових завдань наголосив Президент України на нашому ветеранському Форумі, який днями відбувся в Києві. Глава держави наполягає, що питання має бути вирішено остаточно, попри всі складнощі моменту, і в межах плану відбудови й подальшого розвитку України будуть передбачені всі умови для чіткого та прозорого забезпечення житлом українських військових і ветеранів. З колегами з інших відомств, органів державної влади ми вже працюємо над цим завданням керівництва держави. 

- Не так давно розпочав свою роботу Український ветеранський фонд. Що вже за цей час вдалося зробити, що планується реалізувати найближчим часом? 

-  Так сталося, що ми запустили Фонд напередодні широкомасштабного вторгнення.  Напрацьовані нами дуже серйозні проєкти на підтримку ветеранів довелося тимчасово поставити на паузу, натомість шукати швидкі ефективні рішення, відповідні ситуації. 

Так ми розробили проєкт з надання 20 тисяч гривень для тих ветеранів або членів ветеранських родин, які є фізичними особами-підприємцями, або самозайнятими особами, і є одночасно тимчасово переміщеними особами.  Наприклад, якщо ветеранська родина планує відкрити на новому місці кав’ярню, пекарню або салон краси. Якщо це сім’я, де самозайнятою особою або ФОПами є декілька членів родин, то це вже не 20 тисяч, а більша сума. Ця програма працює, і ми хочемо її розширити, щоб гроші могли отримати не тільки ті, хто вимушено переселився, бо багато родин вже повертаються у свої міста та селища. А зараз ми анонсуємо нову потужну  програму по макрофінансовій підтримці ветеранського підприємництва. І тут йдеться вже про суми від 500 тисяч  до мільйона гривень. Уже зараз можна і варто готувати документи на конкурс бізнес-проєктів. Заявки опрацьовуватиме експертна рада, механізм абсолютно прозорий. 

При Фонді працює гаряча лінія психологічної підтримки, на яку за два місяці вже надійшло понад 1200 дзвінків.  Постійно робиться скринінг того, хто звертається, і який зворотній зв’язок. Вона дуже позитивно сприймається, на неї телефонують і члени родин, і самі захисники. 

Діяльність Фонду набирає обертів, він активно збиратиме кошти на розвиток інших ветеранських ініціатив, у тому числі й завдяки нашим друзям і партнерам за кордоном. Для цього ми незабаром даємо старт низці яскравих промокампаній. 

- Мабуть, першочерговою потребою тих, хто повертається з передової є психологічна реабілітація. Як саме людина може отримати таку допомогу у швидкі терміни?

- Ми змінюємо й осучаснюємо підходи - запроваджується порядок, коли психологічна допомога надається  невідкладно  після надходження пораненого до лікувального або реабілітаційного закладу, адже психологічна травматизація відбувається одразу після поранення. 

Започаткували систему, коли наш захисник може проходити реабілітаційний курс разом з родиною. Всі кращі практики кажуть про те, що поруч з близькими людина швидше інтегрується і поліпшує свій психологічний стан. 

Це тактичні рішення, а загалом проблема глобальна і система психологічної реабілітації, орієнтована на розвиток і адаптацію людини,  потужно формуєтся на загальнодержавному рівні. З ініціативи першої леді України створюється Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яка зокрема буде спрямована на допомогу ветеранам.

 Разом з Міністерством охорони здоров’я вибудовується система реабілітації для всього населення України, яке тією чи іншою мірою зазнало впливу наслідків російської агресії. Коли людина звільняється з військової служби вона фактично теж стає частиною цивільного населення, але з бойовим досвідом. Кожен має отримати ту допомогу, якої він потребує. Це у тому числі одна із ознак суспільства безбар’єрності, яке ми будуємо. 

Сьогодні Мінветеранів активно формує реєстр надавачів психологічних послуг і працює над їх стандартизацією. Кошти на проведення реабілітації ми передаємо лише тим закладам, які відповідають усім професійним критеріям і контрактуються з нами. У свою чергу завдяки міжнародному партнерству міністерство організовує перенавчання і професійну перепідготовку кадрів, формуються мультидисциплінарні команди. 

Також передбачено,  що наші психологи, які будуть працювати в цих закладах, обов’язково проходитимуть супервізію, тобто скринінг їхньої психологічних навичок, і перекваліфікацію. Це дуже важливо, і, як не дивно це констатувати,  цього раніше не було. І звичайно ми працюємо над тим, щоб зміни відбувалися на системному рівні, координуємося  плідно з профільним міністерством, напрацьовуємо нормативно-правову базу, урядові постанови.  Саме системний підхід і наші новації зацікавили фахову спільноту і нам вже пропонують свої послуги і психіатричні лікарні, тобто профільні клініки. 

Також у нас є свої заклади психологічної реабілітації. Вони знаходяться в Київській та Житомирській області. Один з них в Бородянці…  Як відомо, він був вщент зруйнований прямим танковим влученням окупантів, загинуло двоє наших колег.  

Але колектив продовжував надавати населенню допомогу як під час російської окупації,  так і після звільнення Бородянки - до тісної кімнатки з кількома стільцями щодня йшли і йдуть сотні містян. Ми розпочинаємо відновлення центру - розчистили руїни і урочисто заклали капсулу, як наріжний камінь, з чого починається не просто його відбудова - на базі зруйнованої будівлі Міністерство у справах ветеранів України ініціювало створення сучасного науково-практичного центру психічного здоров’я «Бородянка – Центр». До його відбудови вже висловили бажання долучилися національні та міжнародні партнери. На Міжнародному ветеранському та волонтерському Форумі Президент України Володимир Зеленський підтримав нашу ініціативу і сказав, що хоче зробити особистий внесок у розвиток системи реабілітації ветеранів. Він розповів, що свого часу Національний конституційний центр США присудив йому медаль Свободи з премією до неї, яку він вважає нагородою, заслуженою усім українським народом. Президент погодився прийняти кошти - а це 100 тисяч доларів США - лише за умови, що вони будуть передані на відбудову України. І тепер передасть їх на відбудову "Бородянка – Центру". 

Ми хочемо відбудувати центр дуже швидко. Він надаватиме послуги, як нашим ветеранам, так і цивільному населенню. Бо дійсно багато людей Київщини потребуватимуть допомоги. Паралельно з тим, що він надаватиме послуги, ми будемо запрошувати туди вчених зі світовим імям, щоб вивчити з наукової точки зору феномен нелюдства російської армії аби це зло в світі більше ніколи не повторювалося…

Інтереси ветеранів в Україні - понад усе

- У червні з’явилась інформація щодо можливого розформування Кабміну. Зокрема, поєднання деяких міністерств. Яка при цьому доля може очікувати Міністерство у справах ветеранів? 

- Офіційної інформації такої не було, але у нас полюбляють поговорити. Я думаю, в умовах широкомасштабної війни потрібна насамперед консолідація суспільства і держави, щоб спочатку  перемогти ворога, а потім відбудувати країну. Звичайно, були різні розмови про це в уряді. І моя особиста думка: країна, яка після перемоги буде мати 4 або 5 млн людей, дотичних до ветеранської тематики, не може функціонувати без спеціального міністерства, яке опікуватиметься саме ними. А також буде виконувати не лише  функцію формування,  реалізації державної ветеранської політики, а й координації в уряді всього спектру пов’язаних з  нею питань.

Тепер я скажу те, що чую особисто  під час зустрічей з вищим керівництвом держави. Нещодавно у нас було декілька нарад, де Президент чітко й однозначно висловився щодо пріоритетності політики державної підтримки й розвитку наших ветеранів і дав нам завдання зробити цю  політику такою, щоб кожен захисник і захисниця відчули, що держава їм сприяє.

Щодо стратегії реалізації такої політики у нас регулярно відбуваються зустрічі на рівні керівництва Офісу Президента України. зокрема за безпосередньої участі Андрія Єрмака. Він також неодноразово наголошував на пріоритетності ветеранської політики, необхідності створення  дієвої системи переходу з військової кар’єри до цивільного життя, взаємодії з міжнародними партнерами і розвитку ветеранської дипломатії у світі, зокрема з нарощенням потенціалу  Українського ветеранського фонду. Також ми детально проговорювали розвиток ветеранської політики з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем. Всі запевняють у першочерговості цих питань.  Жодного разу від жодного посадовця я не чула нічого про те, що у нас нібито не буде ветеранської політики і не буде міністерства. 

Ми розуміємо, що росії дуже вигідно вносити розбрат, сіяти сумніви в  українському суспільстві. І вони роблять різні такі речі, які ми називаємо елементами гібридної війни. Нам треба зараз усім, в тому числі і медіа, і громадянському суспільству, і владі зрозуміти, що дійсно в єдності наша сила. Це правда. І зараз це не слоган, це  - наратив. І для того, щоб цей наратив поширювався в суспільстві, треба формувати довіру. У нас традиційно владі не довіряють, так склалося історично.  І коли ми йдемо до влади, ми усвідомлюємо, що нам потрібно для того, щоб зберегти країну, і сформувати довіру. Тому я відверто кажу -  я бачу повну і щиру підтримку наших проєктів та наших ініціатив на рівні вищого керівництва держави

- Давайте поговоримо про щорічний ветеранський форум “Там, де ми – там Україна”, що відбувся днями в Києві. Навіть в умовах воєнного стану ви вирішили його провести. Яка мета його проведення саме цьогоріч?

- На Форумі відбулася відверта розмова. Ми в колі друзів говорили про нову сучасну ветеранську політику, про її пріоритетність для керівництва країни, а також про необхідність  уваги суспільства до того, що наші Захисники та Захисниці це цвіт нації, який має бути гідним чином підтриманий після служби, під час служби, і взагалі інтегрований в наше суспільство. Цього року наші ветерани, переважна більшість, повернулися на фронт. Ті, хто не зміг  за станом здоров’я, включилися у волонтерську діяльність. Дехто просто працює на підприємництві, тим самим інтегруючись в нашу економіку. І ми провели наш захід у форматі “Захисники-перекличка”. 

Загальне враження - ми почули одне одного, бачимо напрями подальшого руху і маємо енергію для втілення планів. 

Форум відвідало все вище військово-політичне керівництво держави, народні депутаті України, керівники дипломатичних місій, зовнішньополітичні радники глав держав та урядів- стратегічних партнерів України.Під час заходу багато говорили про підтримку родин загиблих Захисників, про важливість залучення всіх і кожного - через волонтерство, професійну самовіддачу, емоцію - для здобуття Перемоги. 

В онлайн форматі до Форуму приєдналися наші спортсмени, Національна ветеранська збірна, яка саме в ці дні  представляє Україну на міжнародних змаганнях Warrior Games в Орландо (США) і за чотири змагальних дні виборола 31 золоту, срібну і бронзову медалі.  

- На вашу думку, чи зміниться ставлення суспільства до ветеранів після нинішньої повномасштабної війни?  

- Війна -  це страшна історія, яка накладає свій відбиток на всіх. І за історичними різними прикладами, коли відбувається гаряча фаза, всі сподіваються на військових, люди їх ідеалізують. Разом з тим, коли військові повертаються до цивільного життя, вони змінюються. Ми мали багато комунікацій з хорватськими експертами, які фактично єдині у Європі, хто має досвід інтеграції майже пів країни з військового до цивільного життя. І це складний період. Це період, коли люди певний час окрім військових дій нічого не бачили, а з іншого боку страждали цивільні. І коли родини з’єдналися, вони не впізнавали один одного. Ми маємо зробити так, щоб не утворилася прірва між суспільством і нашими захисниками. Це дуже кропітка робота. Це робота з ментальністю, наративами, але ми маємо залишити образ ветерана-героя, який зараз в нас є, і не дати цей образ зіпсувати. І для цього треба працювати, як з самими захисниками, так і з їхніми родинами, а також з усім суспільством. Тому що проблеми будуть. Але ми будемо робити все, щоб образ ветерана був таким як зараз – героїчним.

Вікторія Шевченко 

Фото: Євген Котенко