В Україні низка питань, пов’язаних з обігом зброї, уже тривалий час регулюється різними нормативними документами. Але профільного закону в Україні і досі немає.

Із початком повномасштабного вторгнення рф питання прийняття відповідного закону, яке було актуальним і раніше, набуло ще більшої значущості. Зокрема, наразі велика кількість громадян – майже 60%, відповідно до опитування, ініційованого МВС та проведеного Міністерством цифрової трансформації у застосунку «Дія», - хочуть мати зброю і вільно її носити.

Про позицію Міністерства внутрішніх справ України у питанні володіння зброєю громадянами, запровадження Єдиного реєстру зброї, а також – про цифрові проєкти МВС, Укрінформ поговорив із заступником міністра внутрішніх справ України Ігорем Бондаренком.

- Верховна Рада України 23 лютого прийняла законопроєкт 5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю» у першому читанні. Наразі  тексту цього документа, підготовленого до 2-го читання, на сайті парламенту нема.  Чому цей закон, на Вашу думку, є важливим?

- Надважливим, бо належного законодавчого врегулювання щодо цієї галузі раніше не було. Була лише постанова парламенту від 1992 року про право власності на окремі види майна, відповідно до якої право власності на зброю набувається за наявності спецдозволу органів внутрішніх справ. З тих пір було  декілька спроб врегулювати цю сферу, які завершились безрезультатно.

Питання є вкрай актуальним, оскільки в країні вже давно назріла потреба у  реформуванні  сфери дозвільної системи для запровадження прозорої та зручної процедури отримання громадянами дозволу на зброю, та водночас - суворого контролю за її обігом. Проблема в тому, що на сьогодні питання, пов’язані з обігом вогнепальної зброї в Україні, регламентовані на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

Саме тому необхідне прийняття цього закону - для забезпечення комплексного врегулювання всіх проблемних питань, пов’язаних з обігом зброї в країні, зокрема - визначення правового режиму власності на зброю та закріплення прав та обов'язків громадян і юридичних осіб щодо виробництва, набуття, володіння, розпорядження та використання зброї і боєприпасів. І вирішити ці питання необхідно у найкоротші строки, враховуючи збройну агресію рф.

- Яким планується зробити Єдиний реєстр зброї?

- Положення про Єдиний реєстр зброї було затверджене наказом МВС №2 від 10 січня 2022 року, зареєстрованим у Мін’юсті 26 січня 2022 року за № 90/37426. Ця система буде документувати повний життєвий цикл зброї - від її імпорту чи виробництва до продажу та знищення, що сприятиме створенню умов запобігання її незаконному обігу.

Буде удосконалено дозвільно-реєстраційну діяльність, автоматизовано процеси формування, видачі та обліку дозвільних документів на зброю та створено відповідні електронні сервіси для громадян і суб’єктів господарювання. Зокрема, функціонал Реєстру передбачає створення електронного кабінету власника зброї, через який особа може подавати заявку на придбання та зберігання зброї, зміну місця зберігання, проводити актуалізацію даних та здійснювати інші обов’язкові процедури.

Реєстр наразі перебуває в дослідній експлуатації, процедури і процеси, які автоматизує система, тестуються. Коли будемо вводити Реєстр уже в промислову експлуатацію, відповідно, ми отримаємо сертифікат про захищеність системи від несанкціонованого доступу - так званий атестат відповідності КСЗІ (комплексна система захисту інформації — ред.), який видає Держспецзв’язку.

- Коли його планується уже повноцінно запускати в роботу?

- Якщо відповідного закону найближчим часом прийнято не буде, шляхом внесення змін до відомчих підзаконних нормативних актів до кінця жовтня запускаємо Єдиний реєстр зброї у промислову експлуатацію вже з тим набором сервісів, які готові та можливі на цей час.

Хотілось би нагадати, що роботу у цьому напрямку МВС розпочало вже кілька років тому, і за власною ініціативою - в рамках галузевої програми інформатизації. Наразі ми перейшли вже до активної фази процесу реформування практичної сторони та законодавчого врегулювання цієї сфери і, відповідно, створення сучасної сервісної моделі контролю за обігом зброї в країні.

- Тобто цей Реєстр може повноцінно запрацювати вже у кінці жовтня і громадяни зможуть вносити туди інформацію?

- Так. Вони зможуть бачити у ньому інформацію про себе, розуміти актуальність строків щодо документів, отримувати нові сервіси тощо.

- Яка інформація про громадян буде міститися у Єдиному реєстрі зброї?

- З певним громадянином пов’язані різні інформаційні об’єкти, якими можуть бути транспортний засіб, одиниця зброї, документи тощо. У цьому Реєстрі зберігатиметься інформація про логічний зв’язок громадянина і зброї.

Одиниця зброї, її реєстраційний номер, зразок відстріляної кулі — це і є набір даних про інформаційний об’єкт. Тобто вся ця інформація дозволяє унікально ідентифікувати за будь-яких обставин кожну одиницю зброї. ПІБ особи, дата і місце народження, фото - є набором даних про особу.

Будь-яка державна інформаційно-комунікаційна система (ІКС) зберігає логічний зв’язок між певними інформаційними об’єктами - у цьому випадку людиною і одиницею чи кількома одиницями зброї, а також зберігає інформацію щодо уповноваженої особи, яка провела цю реєстраційну процедуру.

Ця система – Реєстр - дає змогу у будь-який момент часу розуміти, де і яка зброя знаходиться, хто за неї відповідає тощо.

Положення про Єдиний реєстр зброї знаходиться в публічному доступі, усі бажаючі мають можливість ознайомитися із його функціями, метою та завданнями.

При цьому зазначу, що алгоритм з реєстрації зброї схожий з процесом реєстрації транспортного засобу та отримання водійського посвідчення.

- У чому ці процеси схожі?

- Щоб стати власником певної одиниці зброї, людина має пройти навчання, скласти іспит про те, що вона розуміє конструктивні особливості зброї, правила поводження і користування нею.

Потім особа купує одиницю зброї, що відповідно фіксується в Реєстрі. І тоді особа з певної дати стає володільцем зброї. Це аналогія реєстрації  транспортного засобу.

Коли особа стає власником зброї, то отримує певні обов’язки - своєчасно здійснити наступний відстріл, подавати за вимогою цю зброю до огляду тощо. У Реєстрі всі ці процеси відображені.

Наявність всього масиву даних про зброю та особу, яка її придбала, дає нам можливість ефективно здійснювати контроль за обігом зброї. А громадянину це дає можливість отримувати якісні сучасні сервіси онлайн.

Для суб’єктів господарювання, для яких передбачено у Реєстрі створення електронних кабінетів, це - зручний формат роботи із своїми потенційними клієнтами.

- Наскільки цей Реєстр і інформація у ньому будуть захищеними?

- Наразі у нас функціонує Єдина інформаційна система МВС, яка складається з функціональних підсистем та забезпечує їхнє логічне поєднання, обробку та захист інформації, внутрішню та зовнішню інформаційну взаємодію. Вся ця «парасолька» вже має сертифікат КСЗІ, і так само кожна окрема підсистема, якою є Єдиний реєстр зброї, отримує атестат відповідності.

Тобто раніше уже був створений певний периметр протидії загрозам і будь-яким незаконним діям, окрім дій легальних користувачів, які ідентифіковано (використовуючи засоби довірчої інфраструктури) отримують доступ до системи. Безумовно, у Реєстрі всі дії користувача фіксуються -  який запис створював, яку інформацію переглядав, надавав чи отримував.

- Чи були раніше зафіксовані випадки компрометації довірчої інфраструктури?

- Я не пам’ятаю дотепер випадків її компрометації саме технічного характеру. Траплялись випадки, де йшлося про незаконні свідомі дії певного реєстратора. Тобто могли бути випадки, коли легальним ключем вчинялися певні дії в системі, але їх усі можна відстежити.

І коли таким реєстраторам чи користувачам правоохоронці задавали питання про основу їхніх дій, вони намагалися послатися на компрометацію ключа.

Однак, якщо особа втратила ключ чи у неї є підозри, що ключ скомпрометований, вона може дистанційно, за телефоном в акредитованому центрі сертифікації ключів, заблокувати свій сертифікат.

Навіть більше: коли особа отримує ключ, то зобов’язується у разі втрати чи компрометації ключа повідомляти про це. Це персональна відповідальність, тому важливо вчасно повідомляти про втрату чи ймовірну компрометацію.

- У законопроєкті 5708 також вказувалося, що цей Реєстр буде складатися з цивільного і спеціального обліків. Чи можете сказати, яка інформація може знаходитися у спецобліку?

- Не варто деталізувати цей напрям. Спеціальний облік ведеться у захищеному режимі, він діє досить ефективно. Ми розуміємо, якими організаційними заходами можемо його покращити, і плануємо це робити.

- Щодо дозволу на зброю - чи планується його відображення, наприклад, у «Дії»?

- Обов’язково в електронному форматі буде і дозвіл, і інформація про володіння певною одиницею зброї. МВС спільно з Мінцифри передбачили таку можливість. Наразі тривають технічні роботи щодо реалізації цього завдання.

По-перше, це зручно, по-друге, це відкриє нові можливості, зокрема, і контролюючим органам чи уповноваженим особам.

Наприклад, коли мисливець приїжджає у ліс, у нього перевіряють документи. Організатору полювання чи уповноваженій особі в лісі у темну пору доби складно пересвідчитися в тому, що це не підроблений документ. А коли документ буде відображений в Дії з QR-кодом, він там миттєво перевірятиметься.

Також у нас є ідея, яку обговорюємо з колегами, - для боротьби з браконьєрством будемо автоматизувати облік мисливців.

- Про що тут йде мова, можете поінформувати?

- Мова йде не про паперовий облік у кожному з окремих регіонів, а про централізовану систему обліку, яка буде пов’язана з карткою здобутої дичини. Це дасть змогу автоматично контролювати процес. Прибуття особи на полювання автоматично фіксуватиметься системою, а ліцензія автоматично відображатиметься. Тоді у держави буде розуміння, скільки і якого звіра, у якому регіоні за сезон полювання здобули мисливці.

- Що ще планує МВС запровадити у сфері обігу зброї, і що з цього було запропоновано у законопроєкті 5708?

- Сподіваємось, що у цьому законопроєкті також буде передбачена модель  легалізації трофейної або віднайденої зброї. Якщо громадянин у законний спосіб здобув зброю, яка не є власністю держави України,  він повинен мати можливість залишити її собі. Головна умова - щоб ця зброя не мала кримінального сліду. Таку одиницю зброї піддаватимуть перевіркам за всіма обліками та за необхідності – приводитимуть у відповідність з технічними вимогами.

Також необхідно передбачити, що у разі скоєння особою, яка володіє зброєю, певної кількості адміністративних чи кримінальних правопорушень, до неї будуть вживатися санкційні заходи - навіть тимчасове вилучення зброї з користування або примусовий продаж з відшкодуванням вартості.

Засобами Реєстру буде інвентаризовано всю зброю, що перебуває у цивільному обігу в Україні, з визначенням її поточного технічного стану, проведено ідентифікацію зброї за допомогою класифікатора зброї.

Реєстр як прикладний інструмент стане важливим елементом системи контролю за обігом вогнепальної зброї та загалом регуляції цієї сфери.

- Раніше заступник керівника МВС Богдан Драп’ятий сказав, що цей законопроєкт, підготовлений до другого читання, буде суттєво відрізнятися від проголосованого у першому читанні. Наскільки?

- Наскільки він відрізнятиметься, залежить виключно від народних депутатів. Сподіваюся, що цей законопроєкт все ж таки буде проголосований у парламенті. Коли ми отримаємо закон, тоді ми фактично наблизимося до запровадження ідеальної моделі контролю у сфері обігу зброї. Це питання завжди було актуальним, а у зв’язку з повномасштабною війною стало ще актуальнішим.

- Чи існує ймовірність прийняття відповідного закону до кінця цього року?

- Коли він буде прийнятий, може знати тільки Верховна Рада України. Все, що було необхідне для повного розуміння предметної області народними депутатами — інформація щодо поточного стану, статистичні дані, інша запитувана інформація, - було надано.

- Мінцифри через «Дію» провело опитування стосовно обігу зброї в Україні. За даними цього опитування, майже 60% громадян вважають, що ті особи, які відповідатимуть вимогам закону, можуть мати пістолет та вільно носити його. Яка позиція МВС щодо того, щоб громадяни вільно носили зброю в громадських місцях, чи це на часі? Якщо не на часі, то коли може бути?

- Щодо носіння громадянами зброї у громадських місцях: для чого громадянам приходити, наприклад, у торгово-розважальний центр зі зброєю? Я не можу для себе змоделювати ситуацію, де у певного громадянина чи десятків громадян в оточенні 10 тисяч людей можуть виникнути причини для застосування вогнепальної зброї. Це небезпечно для оточуючих, у чому ж тоді логіка?

До слова, навіть норми, які регламентують порядок застосування зброї правоохоронцями, містять обмеження. А тут ми знімаємо будь-які обмеження і в нас скрізь ходять люди зі зброєю з незрозумілою метою.

Фактор володіння зброєю громадянами повинен, насамперед, вплинути на злочинців, які перед тим, як проникнути до приватного помешкання, мають замислитись, а може особа, проти якої вчиняється злочин, є власником зброї і має право чинити спротив. А на вулицях, у публічних місцях з цим справляється, на мою думку, і досить непогано, поліція та інші органи з правоохоронними функціями.

Зброя має бути, люди мають право володіти нею для самозахисту і захисту своєї оселі, і вміти нею користуватися. Таку логіку ми викладали у своїх пропозиціях до законопроєкту парламентаріям.

Хочу також сказати, що у Комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності є й інший законопроєкт, який стосується, зокрема, коригування положень про межі самооборони – 5709.

Потрібно привести норми цього законопроєкту у відповідність з пропонованою моделлю, щоб потім у разі застосування людиною легальної зброї для самозахисту не було якоїсь неоднозначності у кримінально-правовій  кваліфікації вчинку.

У підсумку: МВС виступає за помірковану ліберальну модель обігу зброї у державі, тобто без крайнощів. Нам це точно зараз не потрібно. Нам потрібні чіткі правила і злагоджена ефективна система контролю за обігом вогнепальної зброї. Ніякої безконтрольної «вольниці» не буде.

- Раніше голова Нацполіції Ігор Клименко сказав, що, на його думку, спочатку потрібно провести облік зброї на руках у громадян, а потім - вести мову про її легалізацію. З іншого боку, наприклад, адвокат Микола Ореховський, коментуючи слова Клименка, сказав: «Люди мають спершу підкоритися незаконному обліку, а тоді можна говорити про закон, який визначить порядок обліку зброї». Що ви думаєте з цього приводу?

- Ця заява - контроверсійна і відверто маніпулятивна. Що він цією заявою вирішує? Він наразі комусь цим допоміг? Він вирішив проблему нелегального обігу зброї? Що він цим зробив? Нічого.

- Скільки наразі в Україні налічується власників вогнепальної зброї?

- У нас в Україні уже наразі власників вогнепальної зброї є більш як мільйон.

- Цікаво було б дізнатися і про цифрові проєкти МВС. Раніше перший заступник міністра внутрішніх справ України Євгеній Єнін заявляв, що для документування злочинів рф правоохоронці використовують новітні технології і передові практики. Можете розповісти, про що йде мова?

- Є кілька таких проєктів. Один з них - це проєкт з оцифрування наслідків вторгнення рф у зруйнованих містах України, який міністерство раніше розпочало разом з експертами Google.

Зокрема, ще навесні була деокупована частина наших північно-східних регіонів, де ми фіксували велику кількість злочинів, скоєних військовими рф, та де були значні руйнування. Усі ці наслідки вторгнення рф потрібно було фіксувати, зокрема, і у рамках кримінального процесу.

Тоді ми шукали такий універсальний інструмент, який би нам дозволив виконати цю роботу один раз та забезпечити використання результатів роботи вже всіма зацікавленими державними органами та громадськістю.

Цей проєкт виник, скажімо так, вимушено, виходячи з поточних обставин, які ми тоді отримали, і ми діяли у найбільш оптимально можливий спосіб. Спочатку у нас був «пілот», потім ми цей проєкт масштабували, - окремо дякуємо за це колегам з Мінцифри, бо вони нам надавали організаційну допомогу.

Складність була ще й у тому, щоб віднайти певне обладнання для системи у належній кількості. Але ми у досить стислі терміни знайшли його, доставили і забезпечили навчання наших фахівців.

Зокрема, експерти, які мали досвід виконання роботи для Google, передавали цю методику, пояснювали нашим фахівцям, як працювати з відповідним програмним забезпеченням, як вже потім переносити відзнятий матеріал на картографічну основу для зручності користування.

Після деокупації інших регіонів у нас так само ще буде великий обсяг роботи. Але ми впораємося.

- Розкажіть, як з’явилася ідея привезти в Україну зв’язок Starlink?

- Цей проєкт так само виник не від гарного життя, а як наслідок повномасштабного вторгнення рф.

До цього ми послуговувалися європейською системою супутникового зв’язку KA-SAT, яку використовували усі сили сектору безпеки та оборони, - інших аналогів не було в країні. Це були такі портативні польові комплекси, які дозволяли розгорнути супутниковий канал зв’язку, коли, наприклад, той чи інший підрозділ виходив з розташування у польові умови.

І 24 лютого вранці ми отримали інформацію, що ця система не функціонує. Близько 10:00 ми вже зрозуміли, що чекати відновлення роботи супутникового зв’язку немає сенсу, тому що частина цих портативних комплексів була виведена з ладу. Тобто навіть якщо сама платформа відновить роботу, то немає комплекту, з яким можливо працювати.

Тоді був проведений такий швидкий брейнсторм щодо того, яка може бути альтернатива, і одним з параметрів потенційних альтернативних пристроїв була швидкість каналів зв’язку, доступність у достатній кількості та логістичні параметри надходження.

І того ж дня близько 12:00 у мене була розмова з віце-прем’єр-міністром – міністром цифрової трансформації України Федоровим Михайлом Альбертовичем, про те, що окрім Starlink, інших варіантів - відносно недорого, комплексно, швидко і в достатньому обсязі забезпечити потреби зв’язку, - немає.

Він уже тоді безпосередньо комунікував з американською стороною, у них була і публічна переписка з Ілоном Маском у Твіттері. А 28 лютого я вже розподіляв першу партію Starlink, які приїхали в Україну. І наразі ми їх, завдяки нашим партнерам, - і європейським, і американським, - отримали у досить значному обсязі.

І насправді Starlink продовжує вирішувати досить велику частину потреб забезпечення зв’язком. Позитив тут ще й у тому, що російські засоби РЕБ нічого не можуть з ними зробити.

Наприклад, в одному з районів Київщини стояли наші нацгвардійці, - це був березень, - і там активні бойові дії були десь орієнтовно всередині березня. І ми встигли саме на цей підрозділ передати Starlink, і потім ми вже спілкувалися безпосередньо із командиром цього підрозділу.

Він розповідав, що коли росіяни уже зайшли в Мощун саме тоді, коли ми там знаходилися, вони максимально застосовували зі свого боку засоби радіоелектронної боротьби. І в наших не працювало нічого - ні мобільний зв'язок, ні радіостанція, а Starlink - функціонував. І хоча б завдяки цьому цей підрозділ був на зв’язку з сусідніми підрозділами, і розумів, де і що відбувається.

- Щодо запровадження системи 112 – коли вона запрацює в Україні?

- Це одне з тих завдань, яке ми наразі реалізовуємо. Верховна Рада 7 вересня прийняла у цілому закон під номером 7581 щодо впровадження у нашій державі Системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (системи 112).

Цей проєкт - взагалі про зміну парадигми роботи з екстреною комунікацією.

Інфраструктура, яка наразі існує, - номери 101, 102, 103, - нам дісталася в спадок з радянських часів, і з тих пір вона особливо не модернізувалася. Ця система побудована через логіку комутації екстрених викликів на наземній інфраструктурі за географічним принципом.

Наводжу усім такий приклад: коли місто Чернігів було майже оточене, навколо міста точилися активні бойові дії, то вони призвели до того, що була пошкоджена наземна частина інфраструктури. І коли ця наземна частина інфраструктури була зруйнована, комунікація була втрачена.

Тобто у людей там десь частково працювали стаціонарні телефони, десь працювали мобільні телефони, частина з операторів не працювала, частина - підтримувала роботу. Але додзвонитися нормально люди нікуди не могли, - бо був порушений цей порядок визначених комутацій, і з’єднання просто не відбувалося.

Із цієї ситуації співробітники поліції і ДСНС виходили, зокрема, таким чином: вони друкували на листках номери мобільних телефонів, і розклеювали це по місту для того, щоб хоча б якось люди могли про щось надати інформацію.

І в умовах бойових дій, коли місто було майже оточене, не було жодної можливості відновити штатну роботу екстрених викликів хоча б у попередньому форматі.

Тобто логіка впровадження цієї нової системи – це, зокрема, і про централізовану комутацію викликів. Є центральний оператор та диспетчерсько-регіональні центри. Диспетчер знаходиться у тій місцевості, яку знає, розуміє, які сили і засоби є на місці, та відповідно спрямовує їх.

Важливо і те, що запровадження системи 112 стало нашим зобов’язанням після підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Окрім того, на впровадження цієї системи і на її запуск дає кошти Європейський інвестиційний банк.

Плануємо до кінця року реалізувати систему 112 у пілотному форматі — у Києві та Київській області. Очікуємо, що вже будуть функціонувати змінені моделі маршрутизації - централізовано. Кінцева мета – забезпечити надання екстреної допомоги населенню за принципом «єдиного вікна» через безперебійний канал зв’язку на всі екстрені служби на всій території України.

Отже, на сьогодні нам вдалося завершити юридичній стрім, і на законодавчому рівні внормувати запровадження служби 112. Триває активна фаза технічного стріму, пов’язаного із безпосереднім впровадженням в практичну площину складових цієї моделі комунікації, і наразі розпочато організаційний стрім, а саме - процес формування структури і пошук кадрів та їх навчання для роботи операторського центру.

Питання створення системи 112 також знаходиться у фокусі уваги Президента України, тому що зараз, як ніколи, ця екстрена комунікація потрібна людям.

Марія Гончар, Київ.

Фото Геннадія Мінченка