Рашизм: на порозі нової науки?

ХХ ст. повертається

“Рашизм”, “рашист”— ці слова, які все міцніше вкорінюються в ґрунті суспільного дискурсу, однак до кінця не зрозуміло, що вони позначають. Віє від них чимось застарілим —  мов трупний сморід ХХ ст. Воно й не дивно, бо, за означенням дослідників, сучасна російська ідеологія — це суміш нацизму та комунізму. Однак є ж певні критерії, що виокремлюють це явище з-поміж “побратимів”. Застарілий “ізм”, що виповз зі сторінок літератури про Другу світову. Яка пожива буде для історичних факультетів! Цікаво, а чи він останній, цей “-ізм”?  

Із цими думками я ходила алеями парку Вічної слави, поглядаючи на величезний обеліск, “омфаллос” тоталітарної системи, навпроти якого монтували виставку “Рашизм — це..”. Більш ніж символічно: чи думали полеглі в Другій світовій, що ця війна стане витоком для ще одного “-ізму”?..

Однак полишимо на певний час історично-філософські роздуми й подивимося, у що вилилася співпраця Українського інституту національної пам’яті, Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, а також Музею Революції Гідності.

"Ми хотіли показати сутність того зла, із яким стикнулися сьогодні Україна і весь світ, а також його небезпеку при подальшому розгортанні. Це зло ми називаємо “рашизмом”. Ми це слово часто чуємо, але далеко не завжди уявляємо, що за ним ховається", - розпочав відкриття виставки заступник голови УІНП Володимир Тиліщак.

Новий “-ізм” — це...

Укорте перевпевнилася, що все геніальне — просто. Вісім звичайних прямокутників із банерного полотна, закріплених на металевих підпорах, здатні справити дійсно гнітюче враження. Напевно, так спрацювало поєднання холодних відтінків червоного та білого кольорів, якими надруковано текст на чорному тлі, що на додачу проілюстрований кадрами із наслідками злочинів рф в Україні.

Однак мій пригнічений настрій автори не розділили, навпаки — підкреслили агресивний і збуджувальний характер експозиції. Водночас, як зазначила співробітниця УІНП Наталія Слобожаніна дизайн банерів викликав дискусії у середовищі креейтерів: вони сперечалися, чи потрібно триґґерити суспільство.

“У нас зараз загалом багато агресії та негативу, то чи варто робити виставку  такого ж характеру? Однак ми вирішили, що так, варто. Щоб показати агресивну суть “рашизму”, яка панує і в російському суспільстві і пропаганді”, - сказала вона.

Вивчивши написи й фото на банерах, я дійшла висновку, що в українській історичній науці незабаром впровадять нову галузь для досліджень, на кшталт “рашизмознавства”. Ця виставка уособлює перший етап, із якого починається становлення дисципліни, — зібрання матеріалу. Колектив авторів узагальнив  наявні відомості про дискурси, чинні в рф, зокрема "духовні скрєпи" та вождя, геноцид, імперський реваншизм, агресивну тиранію, пропаганду, ксенофобію, а також злочини проти українців і вітчизняної культурної спадщини.

“В основу проєкту покладено інформацію з інтернету — інтерв’ю очільників кремля, їхніх пропагандистів, а також статті, які вони видавали, описуючи події в Україні. Тобто те, що відображає стан російської пропаганди. У нас виставка не лише про історію формування “рашизму”, а про його вияви в Україні”, - зазначила Слобожанська.

Заразом до створення вуличної експозиції було залучено матеріали, отримані  під час польових експедицій, здійснених Штабом порятунку спадщини від Музею Майдану. Генеральний директор інституції Ігор Пошивайло зазначив, що за допомогою фото із зафіксованими злочинами й висновків сформували стенд “Варварство”.

“Ми працювали над концепцією виставки в складі авторського колективу, і підготували стенд під назвою “Варварство” —  з наших матеріалів польових експедицій на Чернігівщину, Сумщину, Київщину, Житомирщину, де ми фіксували злочини рф проти нашої культури: там є висновки й світлини з експедиції. Також ми надали матеріальну базу для виставки — стенди”, - розповів він про внесок Музею Майдану.

Варто зазначити, що під час заходу виступало чимало красномовних спікерів. Однак сутність росії як історико-культурного продукту найдотепніше розвінчала заступниця генерального директора Музею Революції Гідності Ольга Сало. Навіть представники Міністерства культури це відзначили. 

“росія схожа на Крихітку Цахес із твору Гофмана - абсолютну потвору, яка за рахунок чар привласнювала чужі надбання, чужі позитивні риси. Так росія створила навколо себе образ культурного домінування, великої російської  поезії, музики тощо”, - сказала вона.

Але гофманська казка завершилася справедливо — чари розвіялися і інші персонажі побачили істинне обличчя Крихітки. За словами Сало, війна, спровокована рф, “теж розвіяла чари і стало зрозуміло, що за цим міфом росії стояв банальний “рашизм” і паразитування на чужих культурах і історії".

Щодо істинної подоби росії — треба кілька слів сказати й про титульний стенд, що вінчає композицію й створює настрій, якщо так можна висловитися. На ньому мозаїкою зібрані всі ракурси “обличчя рашизму”, яке за словами організаторів, може бути і страшним, і миловидним, але однаково несе за собою зло.  Вінчає композицію зображення путіна, який поступово перетворюється на череп.

“Кожна людина має своє обличчя, справжнє обличчя путіна — смерть”, - пояснила дизайнерське рішення спіавторка проєкту Слобожаніна.

Як виявилося, місце й час проведення виставки також мали символічне навантаження. Як зазначив Тиліщак, парк Вічної слави є "нагадування про Другу світову як джерело "рашизму". Заразом захід приурочили до події, що відбулася 22 вересня 1939 році, коли комуністичний та нацистський режими проводили спільний парад після того, як вони спільними силами розтрощили Польщу.

Доречність терміну

Під час відкриття неодноразово підкреслювалося, що термін “рашизм” не остаточний варіант на позначення того лиха, що коїть рф. Але наразі він є найбільш репрезентативним і, за словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, його буде достатньо, аби внести сукупність злочинів та ідеології росії в міжнародний суспільний дискурс.

“Ми точно не знаємо, яким словом назвати те, що роблять росіяни. Наразі назва “рашизм” видається тією, якою можна назвати це жахливе поєднання більшовизму, фашизму, ксенофобії та "скрєп" — усього того,  що ми побачили в Маріуполі та Бучі. Я позавчора був в Ізюмі. Звичайно, я застосував би інше слово до того, що побачив. Але зараз для впровадження у міжнародний вжиток на позначення злочинів рф в Україні, вважаю, що цього буде достатньо”, - сказав він.

Термін терміном, але які критерії нового (чи проявленого) історико-політичного явища? Бо ж і ресентимент, і ксенофобія, і геноцид, і злочини проти людства були притаманні й попереднім тоталітарним системам. Проте відповідь фахівці поки що не змогли надати, однак в один голос заявили — “рашизм” зібрав найгірші риси своїх “батьків” і потребує якнайшвидшого придушення.

“Шлюб, зареєстрований 23 серпня 1939 року між сталінським радянським союзом і гітлерівською Німеччиною, породив нащадка — “рашизм”. І ця дитина успадкувала риси двох своїх батьків. Тож це квінтесенція тоталітарних режимів, які перекочували у ХХІ ст.”, - розповів історик, співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров.

Заразом гендиректор Музею Майдану підкреслив, що ідеологія росії є більш страшнішою за своїх попередників, більш облудною. 

“рашизм” відрізняється своїм маскування під якийсь позитив, на відміну від того ж фашизму, що мав свою програму, ідеологічні переконання й реалізовував їх. А це просто-таки тотальна маніпуляція термінами, намагання створити позитивний образ, послуговуючись поняттями “визволення братських народів”, “скрєпи”, - зазначив Пошивайло.

Щось на зразок “сцякливого нацизму”— промайнуло в моїй голові означення українського письменника Олеся Подерв’янського, яке він запропонував у березневому інтерв’ю. Із гумористичної хвилинки до реальності повернула подальша розмова із очільником Музею Майдану. Зокрема, відповідь на питання, чи закінчиться на путіні “рашизм”. На його думку, відхід фаната в домовину може загострити ситуацію.

“путін — це просто  символ, ініціатор рашизму. За ним стоять мільйони облич простих росіян, досі просякнутих духом імперіалізму, які впродовж століть зберігали імперський шовінізм щодо українців, нерозуміння ролі України в розвиткові російської держави”, - зазначив Пошивайло.

Він також додав, що це не останній “-ізм” в історії, оскільки приклад росії може  підбурити інші мінливі регіони — Близький і Далекий Схід, Піденно-Східну Азію.   

Тож підвалини для теоретичного осмислення явища, із яким стикнулася Україна, закладено. Наразі ми не можемо сказати його чітких критеріїв, бо “рашизм” повторює за своїми “батьками”. Одне, що ми знаємо напевно, -   російська ідеологія поклала край надіям, що криваве “коротке ХХ ст.” залишилося в минулому, і вийняло на-гора тяжкі злочини Другої світової, про які людство воліло би не згадувати.

Замість кінцівки

Спікери під час відкриття виставки наголошували, що проєкт, за їх задумом, мав викликати суспільний резонанс. І вони-таки досягли мети: наприкінці події якась бабця з хижістю сварилася на дослідника, що потрапив їй під руку. Зважаючи, що вона стояла біля стенду зі “скрєпами” й кричала російською мовою із чіткою тамтешньою вимовою, присутні зробили висновок, що їй не сподобалось висвітлення російського православ’я. Однак про справжню причину її обурення залишається лише здогадуватися, оскільки вона не сформулювала зрозумілого меседжу й швидко сховалася в алеях парку.

Світлана Ткачук, Київ