Соціальні права українців за кордоном: про тимчасовий захист в країнах ЄС
Значна чисельність осіб, які шукали прихисток у державах Європейського Союзу підтвердила необхідність і актуальність координування діяльності цих країн щодо єдиних стандартів та заходів соціального захисту. Запроваджені механізми колективного захисту вимушено переміщених осіб отримали назву “заходи тимчасового захисту”.
Директива Ради 2001/55/ЄС від 20.07.2001 “Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб й відповідальності за наслідки такого прийому” вперше на практиці запрацювала саме для українців. Саме вона і визначила взірець заходів тимчасового захисту, які раніше державами не застосовувалися.
Рада Європи зі свого боку підтримала застосування процедури тимчасового захисту та забезпечення відкритих кордонів в Європу для вимушених переселенців з України. Про це було заявлено у Резолюції ПАРЄ № 2448 від 22.06.2022 року. Наголошуючи на тому, що у документах РЄ визначено значну кількість стандартів прав людини, серед яких і ті, що в сучасних умовах є нагальними для людей, які втікають від війни, РЄ заохочує всі інституції Європейського Союзу їх дотримуватися. Важливі у сфері реалізації прав людини документи Ради Європи були повторно наголошені у Рекомендації CM/Rec(2022)17, ухваленій 20.05.2022 р.
Запровадження механізму тимчасового захисту поставило на порядок денний питання, пов’язане із визначенням мінімального обсягу соціальних прав переміщених осіб, адже кожна держава має власні національні системи їхньої реалізації. А саме внутрішньодержавні соціальні програми кожної із країн ЄС і застосовуються щодо осіб, які отримали тимчасовий захист.
Відтак Рада Європи в рамках проєкту “Подальша підтримка розвитку соціальних прав в Україні” зініціювала, а експерти провели дослідження про зміст та види заходів тимчасового захисту, які надаються переміщеним з України особам на території кожної із приймаючих держав. Науково-аналітична розвідка містить інформацію про умови надання, зміни та припинення тимчасового захисту кожної із держав, його термін дії, перелік контактів, куди переміщені особи можуть звертатися для отримання інформації, а також перелік соціальних прав громадян в межах тимчасового захисту та заходи кожної з держав щодо їхньої реалізації. Окремо проаналізовано виконання кожною із держав норм Директиви Ради 2001/55/ЄС. Результатом експертних узагальнень стали два документи, які розміщені на сайті Офісу Ради Європи в Україні.
Серед “захищених соціальних прав” – право на доступ до ринку праці, яке включає можливість особи працювати за наймом чи здійснювати трудову діяльність в іншій формі згідно із вимогами, що застосовуються до професії у приймаючій державі. Право на зайнятість передбачає й справедливі умови оплати праці за виконану роботу, визначення режиму оподаткування доходів економічно активних переміщених осіб тощо.
Гарантування права на проживання відповідно до стандартів Директиви 2001/55/ЄС серед іншого передбачає доступ до придатного житла чи забезпечення особи засобами для отримання житла, можливість безоплатного тимчасового проживання чи компенсації витрат на оренду житла. Часом право на житло забезпечується через компенсацію оплати вартості комунальних послуг в місцях компактного поселення переміщених осіб чи родинам, які приймають таких осіб.
Право на освіту визнано життєвою необхідністю. Тож серед пріоритетних заходів його гарантування – забезпечення рівних можливостей у доступі до освіти відповідного рівня діткам дошкільного віку, учням до 18 років та студентам, навчання яких було перервано внаслідок початку бойових дій в Україні. Право на освіту передбачає допомогу у вивченні мови країни, що приймає. Водночас дітям з України забезпечуються різні програми навчання рідною мовою (суботні школи, позашкільні програми тощо)
Гарантування права на медичну допомогу передбачає забезпечення невідкладною медичною допомогою чи лікарськими засобами, а також іншими спеціалізованими медичними послугами (паліативний догляд тощо). Поряд із питаннями соціального захисту, у фокусі європейських держав – запобігання торгівлею людьми, запобігання сексуальній експлуатації й насильству щодо дітей без супроводу чи розлучених із сім’єю та значна кількість інших важливих сфер життя людини, яка опинилася у пастці “вимушеного переселення з рідної домівки”.
Механізм тимчасового захисту продовжує активно використовуватися, демонструючи європейську солідарність щодо підтримки України. З часом його можна лише вдосконалювати з урахуванням тих прогалин чи упущень, які підтверджує практика щоденного застосування. До прикладу, потребує роз’яснення процедура реалізації права на повторний в’їзд на територію ЄС тих осіб з тимчасовим захистом, які з початку війни перебували на території ЄС понад 90 днів впродовж 180-денного періоду, а згодом з різних причин повернулися в Україну. Є й чимало інших питань, зокрема і з підтвердженням професійної кваліфікації особи тощо. Зміна економічних можливостей приймаючих держав передбачає динамічність програм захисту та розмір забезпечень, що гарантуються. Водночас проаналізований досвід держав демонструє, що поряд із державними та муніципальними установами, активними учасниками механізму тимчасового захисту рівноцінно стали неурядові організації та громадяни ЄС, що безумовно підтверджує соціальну зрілість європейського співтовариства та безпрецедентну підтримку громадян України.
реклама