«Безодня» вже вглядається в Путіна: дайджест пропаганди за 27-29 січня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 27-29 січня.
- Навіщо Москва шукає в Україні війська НАТО
- «Охоронні мантри» для Патрушева
- Абхазька картинка «разом із Росією»
- «Abrams Охлобистіна» дає сигнал «дерипаскам»
Навіщо Москва шукає в Україні війська НАТО
Те, що «Росія воює з НАТО в Україні», відомо з початку березня, – коли пішли перші поставки західного озброєння. Нервовий зрив Москви після появи в України свого «воєнторгу» цілком зрозумілий. Але вона прагне до офіційного підтвердження свого діагнозу.
27 січня про це буквально благала офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова, яка звернулася до генсека НАТО Єнса Столтенберга з питанням про те, «ким, якщо не стороною конфлікту, вони є в ситуації, що склалася в Україні».
НАСПРАВДІ, саме Росія, офіційно заперечуючи свою участь у різноманітних гібридних розбійних діях по всьому світу, створила формулу, відому як «настамнет / не було / немає».
Тепер, коли її застосовує Захід за допомогою різних форм допомоги Україні, у Кремлі не знають, як з цим впоратися. З відчаю вже по декілька разів «знищали» усі ЗСУ разом із західною бойовою технікою. Але нічого не виходить. За останні пів року російські військові захопили (фактично – стерли з лиця землі) єдине маленьке містечко Соледар. Все. При цьому жодного НАТОвського солдата в Україні реально не було і немає.
Саме тому Москва буквально по-дитячому випрошує: «Ну, будь ласка, ну скажіть, що ви там є!». Виглядає смішно і жалюгідно. Але Путін так старанно заглядав у свою «гібридну безодню», що не помітив, як тепер вона вже сама вглядається в нього.
«Охоронні мантри» для Патрушева
З цієї ж серії і наратив про те, що «США роками готували київський режим до агресії проти РФ».
Одним з останніх про це заявив секретар Ради безпеки РФ Патрушев. За його словами, «сьогоднішні події в Україні стали підсумком багаторічної підготовки США до гібридної війни проти Росії».
НАСПРАВДІ, коли подібну маячню просуває пропаганда – це ще зрозуміло. Вона за це гроші отримує. А ось коли про це кажуть представники структур, до сфер діяльності яких належить запобігання таким загрозам (нехай, і примарним), то виникає цілком логічне питання: а ви тоді за що гроші весь цей час отримували?
Адже саме Патрушев очолював ФСБ з серпня 1999 року по травень 2008-го, з крісла директора якого перейшов в Раду безпеки, якою керує вже 15 років.
Так само й: Шойгу, Наришкін, Бортніков, які у різній конфігурації вже також другий десяток років очолюють відповідні структури РФ.
Саме тому, складається враження, що коли ці кремлівські старці з приводу і без (а Патрушев про це заявив на рутинній нараді з питань підготовки інженерних кадрів для суднобудування) постійно бубонять «про багаторічну підготовку США до війни з РФ», вони крім всього іншого виписують собі «охоронні грамоти». Мовляв, «ми вже робимо все, що можемо, але ж США багато років готувалися до війни».
Якщо виходити з простого календарного факту, що Патрушев при посаді в «нацбезпековій» владі РФ вже майже чверть століття, а шлях від «Києва за три дні» до «Панциря» на даху будівлі МО РФ у Москві зайняв лише 11 місяців, то висновок напрошується відповідний: погано готувалися. Але Путін висновків, звісно, не зробить. Адже він сам увесь цей час займався тією ж дурнею, що й Патрушев.
Абхазька картинка «разом із Росією»
Москва з передостанніх фінансових сил намагається надути цю «бульбашку» повідомленнями про перехід на російські пенсії, але це ненадовго. Хоча б тому, що жодних економічних сил ані в самій Росії, ані на тому ж зруйнованому нею Донбасі вже немає.
НАСПРАВДІ, навіть якоїсь наочної картинки прекрасної Росії майбутнього мешканцям окупованих територій показати несила.
А яким воно може бути, яскраво ілюструють, наприклад, цифри безробіття, які нещодавно озвучив Асланом Бжанія – так званий президент невизнаної Абхазії. (Відзначимо, в ній не стріляють ще з кінця 90-х, а Росія визнала її «незалежною» у 2008-му).
Гагра – близько 65%, Гудаутський район – 81%, Сухумі – 40%, Сухумський район – 87%, Очамчірський район – 85%, Ткварчелі – 85% безробітних.
Для порівняння: в останній передвоєнний 2013-й рік безробіття на українському Донбасі сягало 8-10%. Кількість вакансій, яка надійшли від 680 роботодавців Донецька у січні того ж року складала 2,5 тисячі. У самому місті станом на лютий 2013 року зафіксований рівень безробіття складав 0,6%.
Що там зараз – важко навіть уявити. Так само й те, що може запропонувати «супердержава» з власними 21 млн злиднів понівеченому регіону і його мешканцям. Проте навіть казки про «звільнення» вже відійшли в минуле.
Наприклад, про Соледар пишуть, що це – місце, де з XVII століття добувають сіль. Після розпаду СРСР продукція «Артемсолі» експортувалася до 16 країн світу, серед яких: Австрія, Білорусь, Угорщина, Молдова, Румунія, Польща та інші.
Той факт, що Соледар, як місто, вже фактично перестав існувати та тепер сіль з нього більше не купить жодна країна світу, Москву не обходить. Погляду на Абхазію достатньо, щоб збагнути: Росію цікавлять лише території.
При тому, що в самій Росії налічується 15 млн квадратних кілометрів неосвоєних земель. (Тут вона попереду всієї планети). З 1990 року площа земель сільськогосподарського призначення в структурі земельного фонду РФ скоротилася майже вдвічі (383 млн га). Бо що робити з такою кількістю землі, крім як випалювати, росіяни не розуміють.
«Abrams Охлобистіна» дає сигнал «дерипаскам»
І наостанок про танк Abrams. Ще нічого не трапилось. Ще, навіть, достеменно не відомо, коли вони надійдуть. А в Росії вже оголосили премію за їх знищення.
Іван Охлобистін знову згадав свою «гойду» і пообіцяв «10 млн рублів за кожен підбитий танк, за який мають заплатити представники бізнесу».
НАСПРАВДІ, не зрозуміло, як той же Охлобистін, оголосивши Україні «священну війну» за те, що не підтримала так зване «різдвяне перемир’я» патріарха Кирила, поєднує свій «хрестовий похід» із 10 млн рублів? Хоча, справа, звісно, не в цьому блазні.
Пропагандистські «гойди» і хвойди видали цю новину в контексті: «нарешті російський бізнес долучається до війни». В Росії взагалі дуже нервово ставляться до того, що велика частина українського бізнесу допомагає ЗСУ. І з цього приводу смикає за рукав різноманітних місцевих «дерипасок».
«Abrams-ом Охлобистіна» їм просто дали сигнал. Настільки очевидний, що вони навіть не встигнуть втекти, як до них прийдуть офіційно розкуркулювати на користь війни з Україною. (Неофіційно, звісно, це вже відбувається).
Тому, цілком вірогідно, що за своїх «дерипасок» у Росії незабаром візьмуться вже публічно: або клятва у вірності на телекамеру, або одразу до камери. І саме це стане черговим відвертим свідченням того, що Путін знає, що програє.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
