Києво-Могилянська академія – один з найпрестижніших університетів України і точно найстаріший з них – нещодавно потрапила у центр суспільної уваги. Причина: розпорядження керівництва НаУКМА про небажаність використання російської мови в стінах вишу. І тут наявний певний історичний парадокс. Адже починаючи ще від царя Петра I, саме тут вівся послідовний наступ на українську мову. В академії суворо заборонялося читати лекції та розмовляти українською мовою – лише російською. Та й взагалі, професура Академії зокрема, Феофан Прокопович, у XVII-XVIII століттях взяла більш ніж активну участь у формуванні в тодішній Москві не лише мрії про власну імперію, а й теорії та практики її створення.

І тут, у столітті 21-му, такий розворот… В якому, втім, немає нічого дивного: ще з1991 року НаУКМА позиціонує себе як виш, покликаний виховувати еліту новітньої української нації. А яка ж еліта без мови?

Ще на а початку 90-х років вживання російської мови тут значно зменшилось, порівняно з іншими українськими університетами, проте жодної формальної заборони не було. 27 січня 2023 року було оприлюднено рішення стосовно заборони і спілкування між собою російською мовою в стінах академії. Такі обмеження стосуються абсолютно всіх – від студентів до адміністративного персоналу і воно миттю «облетіло» всю пресу та викликало безліч дискусій та неоднозначних думок. Воно й не дивно: про яку майбутню еліту може йтися, коли багато хто з молодих людей під час ТАКОЇ війни у ТАКОМУ виші не відчувають усієї недоречності російської мови в стінах Могилянки?

Нам трапилась чудова можливість поспілкуватися з президентом Києво-Могилянської академії Сергієм Мироновичем Квітом та дізнатися, що саме передувало такому рішенню, про реакцію колективу – співробітників та студентів.

Пане, Сергію, що саме спонукало вас прийняти рішення щодо заборони спілкуватися російською мовою в стінах Києво-Могилянської академії?

Це було рішення Академічної конференції тобто Загальних зборів колективу. Втім, ми не робимо вигляд, наче російської мови не існує. Прийняте нами нове правило спрямоване на розвиток внутрішньої, корпоративної культури Києво-Могилянської академії. Це свого роду побажання, адресоване членами могилянської спільноти. У першу чергу, наші студенти – нинішні й майбутні – мають пам’ятати, що територія кампусу – це територія рідної мови. Сьогодні це надзвичайно важливе нагадування. І я був здивований суспільним інтересом, який воно викликало. Понад 400 публікацій у пресі, не враховуючи соціальні мережі…

А як щодо колективу, чи всі підтримали це рішення? Можливо, були суперечки, непорозуміння?

Ні, рішення було одностайним. Хоч було обговорення стосовно використання російської мови з академічною метою. Наприклад, коли нам треба вивчати саму Росію: їхню економіку, політику, медіа і так далі. Ми також можемо використовувати російськомовні історичні джерела, або якісь інші унікальні тексти з різних галузей знань.

Чи була реакція на таке ваше рішення з боку Міністерства освіти?

Ні, зі сторони Міністерства реакції не було. Важливо, що ми маємо університетську автономію, це – в першу чергу.

А студенти? Можливо, у вас були якісь очікування з приводу реакції студентів. Але чи відома вам їхня справжня реакція?

Представники студентів також брали участь у нашому голосуванні щодо використання російської мови. Реакція була спокійна, нормальна, з розумінням.

А наскільки активно використовували російську мову в Академії до прийняття рішення щодо такої заборони?

Наш університет в 1991 році був в Україні перший, де освітній процес, діловодство, наукові дослідження тощо почали здійснюватися виключно українською та англійською, як двома робочими мовами. На той час не було жодного іншого закладу вищої освіти в Україні, який би повністю відмовився від російської. Тобто російська якоюсь мірою ще скрізь була присутня.

Скажіть, а вам відомо, приблизно, звісно, скільки студентів КМА все-таки спілкуються в побуті російською?

Я не знаю скільки наших студентів між собою чи в родинах можуть спілкуватися російською мовою. Чесно кажучи, це не моя справа. Рішення нашої академічної конференції майже ніяк не змінює уклад щоденного життя. Ми лише хотіли нагадати, що на території нашої академії має звучати лише українська мова – і це важливо.

Після століть русифікації. Я нагадаю, що вперше росіяни палили українські книжки ще в 1622 році, 400 років тому. Також українська мова зазнала десь близько 50 офіційних заборон, за неї гинули кращі люди – і продовжують гинути зараз. Українська держава не має майбутнього без української мови. І ми маємо всі зробити для того, аби українська набула належного соціального статусу.

А чи будуть вживатися якісь адміністративні заходи до студентів, які продовжать спілкуватися російською стінах КМА?

Ніхто не буде підслуховувати студентів, чи карати їх, чи спеціально відстежувати мову спілкування людей між собою. Це абсурд. Повторюю: йдеться про зміни в нашій корпоративній культурі. Внутрішня громадська думка, діяльність студентських організацій мають сприяти тому аби Могилянський кампус повністю став територією української мови.

Тобто російська в НаУКМА обмежується і це – аргументоване рішення. А яка мова, на вашу думку, окрім української, потребує соціального захисту?

В першу чергу, це кримськотатарська мова. Адже щодо кримських татар так само був вчинений геноцид – тож більше потрібно говорити не про російську, а кримськотатарську. Тим більше, російська мова не потребує спеціального згадування як мова національних меншин у Конституції України.

На Вашу думку, чого саме не вистачає українські системі вищої освіти?

Однозначно, не вистачає університетської автономії, це є основа на якій розвиваються всі західні та взагалі – провідні університети світу. У нас є хороший закон, який був прийнятий після Революції гідності в 2014 році, але він досі не імплементований повною мірою. Наші університети мають академічну автономію, але не мають фінансової. Нам потрібна всебічна університетська автономія – і це головне.

Як ви вважаєте чи інші університети, наприклад, Харкова, Одеси чи Донецька – стануть колись, як Могилянка, повністю україномовними?

Я вважаю, що це їхня справа. Читав, що Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна запровадив посаду мовного омбудсмена. Можливо, це свідчення подібних процесів.

Кого в першу чергу виховує Могилянка?

Національних лідерів. У широкому розумінні цього слова. Якщо ми говоримо про політику, громадське чи наукове життя, то це університет, який виховує лідерів. Тобто йдеться про людей, які не бояться відстоювати свою точку зору і брати відповідальність на себе.

Поділіться вашими планами. Як буде розвиватися Києво-Могилянська академія найближчим часом? У більш віддаленій перспективі?

Спочатку Україні треба перемогти у війні, це найголовніше. Звісно, треба продовжити реформи в освіті. Адже ми розглядаємо НаУКМА як агента суспільних змін в Україні. Тому наш університет й надалі відіграватиме важливу роль у суспільному житті країни як автономна інституція, що має свою думку, свою експертизу, яка виховує лідерів. Українські заклади вищої освіти загалом матимуть більше громадське і професійне значення, ніж тепер. Всі вони повинні стати незалежними трибунами для висловлення будь-яких важливих думок, впливати на прийняття важливих державних рішень.

Катерина Білошапка, Київ