Слово «Лавра» в українському лексиконі-2023 має всі шанси стати словом року, змагаючись по вживаності з такими словами та абревіатурами, як Бахмут, НАТО, ЗАЕС... Насправді, нічого дивного. По силі боротьби, потужності впливу релігія - давно є окремим фактором державної безпеки.

Слово «Лавра» грає десятками значень та підтекстів. Східноєвропйський Єрусалим та Афон для одних, легальна база московських церковних ДРГ для інших, скупчення музейних фондів та ансамбль старовинних церков, поле битви та центр реставрацій і наукових досліджень, музей та монастир. У нашій ситуації заповідник Лаври (де надзвичайний та повноважний представник держава Україна) та монастир (на превеликий жаль, представник зовсім іншої держави, церкви держави-агресора).

Укрінформ багато писав про те, що відбувається в стінах Лаври – монастиря після того, як держава 29 березня оголосила про припинення договорів оренди. Цього разу ми зустрілися із Максимом Остапенком, в.о. директора заповідника.

ПРИ ЯНУКОВИЧУ ЛАВРУ ХОТІЛИ ПЕРЕТВОРИТИ НА РЕЗИДЕНЦІЮ ПАТРІАРХА КІРІЛА

- Максиме Анатолійовичу, ви стали фактичним керівником Національного Заповідника Києво-Печерської Лаври, коли в країні відбувається демонтаж московського патріархату і коли Лавра має стати українською де факто. Як ви це переживаєте?

- Мабуть, легко, адже я очолив Лавру вже після служби у ЗСУ і після того, як довгий час очолював заповідник “Хортиця” у Запоріжжі. Я пристав на пропозицію міністра культури, який вважає, що мій досвід історика та музейника, навички і та інформація, якою володію, будуть корисні на цьому напрямку. Знаєте, у мирний час, як тільки була можливість приїхати в Київ із Запоріжжя, я завжди був тут. Навіть не знаю чому. Не так часто бував у Софії, а Лавру я завжди відвідував.

- Як пишеться у Старому Заповіті: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; керувати заповідником я тебе призначив», - жартома переінакшую я текст Біблії.

- Ну не знаю, - очільник заповідника посміхається, - але те, що ми зробили майже за три місяці, це показник того, що ми рухаємося правильно, послідовно. Завершила роботу інвентаризаційна комісія, триває процес прийняття на баланс пам’яток, опечатування приміщень Лаври.

- Відносини монастиря і заповідника за ваших попередників були дуже різними, така собі державно-церковна Санта-Барбара. Попередній ігумен спочатку проклинав музейників, потім вони мирилися, хрестили дітей разом… Любов і ненависть, якщо коротко. Новий етап української «Лаври заповідника» стартує під протести окремих екзальтованих жінок, під саботаж церковної верхівки. На яких засадах ви будете формувати відносини із монастирем?

- Держава має випрацювати стратегію взаємодії із церквою. Війна показала, що релігія це теж інструмент, ба більше, для росіян вона - зброя.

Держава не може собі дозволити бути стороннім спостерігачем використання такої зброї. Монастир має бути не лише провідником та носієм християнських цінностей, а й усвідомлювати, що захист рідної держави України, любов до свого народу - це невід’ємна частина цих цінностей. А за останні 30 років монастир був провідником «русского мира».

У ці місяці колективу заповідника було важко спостерігати за штучними скандалами, які влаштовувала верхівка Лаври, але з деякими монахами у них склалися нормальні людські відносини. З іншого боку, я часто чую від співробітників, які працювали ще в 1990-і, в 2000-і роки, як церковна верхівка «віджимала» тут все, що можна. І цей віджим так виглядав: просто викидали власність музеїв, захоплювали будівлі без жодних рішень і підстав.

- Як би ви узагальнили порушення, які знайшла інвентаризаційна комісія в Лаврі?

- Поступово монастир перебирав на себе функцію держави і це призвело до численних пошкоджень пам’яток, до нового будівництва. Це нині надзвичайно складно усунути. Наприклад, на площах державних об’єктів було прописано (зареєстровано) багато монахів, які зараз претендують на державну власність.

Або, наприклад, держава не фінансувала навіть ті пам’ятки, щодо яких були зобов’язання перед ЮНЕСКО. І в той же час через Мінрегіонбуд виділялися мільйони на будівництво готельних корпусів для монастиря. Монастирське начальство не гребувало ніякими інструментами впливу, включно із корупційними.

І основна мета колишніх керівників монастиря і тих, кого я називаю церковними олігархами, полягала в тому, щоб Лавру перетворити в резиденцію московського патріархату і патріарха Кіріла. До цього все йшло.

- Кіріл за Януковича приїздив до Києва часто, поводився завжди нахабно. Але що свідчило, що в Лаврі хотіли зробити його резиденцію?

- Є декілька звернень, в тому числі, у вищі органи державної влади про те, щоб повністю виселити музейні установи із заповідника. Колишній міністр освіти Табачник переписував ці звернення на інші міністерства, шукали можливі варіанти реалізувати цей план і прямо про це казали. Мій особистий досвід та контакти підтверджують, що тут мала бути закордонна резиденція Кіріла. Цим і пояснюється політика московської церкви щодо Національного Заповідника Києво-Печерська Лавра.

РОСІЙСЬКІ МАРКЕРИ ТУТ РОЗКИДАНІ БУКВАЛЬНО НА КОЖНОМУ КУТКУ

Церковні олігархи на базі Києво-Печерської Лаври створили прибуткове господарство, яке включало в себе готелі, торгівлю різноманітною продукцією, яка вироблялася тут в порушення і закону, і договору, бо тут заборонено розташовувати виробництво. У величезних обсягах тут реалізовувалася продукція із Росії. Російський гігант (концерн із виробництва церковної продукції — ред.) Софріно організував тут один із найбільших, вибачте, «духовних супермаркетів», де Росія без податків реалізовувала українцям свою продукцію, принагідно, виховуючи їх в традиціях «русского ммра». Ми не бачили в Лаврі українських виробників, не чули українських наративів - скрізь царська сім’я, російські святі. Зараз ситуація змінилася, але я раніше не знаходив в тутешніх лавках жодної ікони Петра Могили, зате Сергія Радонежського або Матрони Московської, царської сім’ї — скільки завгодно.

Російські маркери тут розкидані буквально всюди, починаючи від могили Столипіна і градоначальників та столоначальників, яких за імперських часів тут було поховано. А ще - Румянцева-Задунайцева, Олександра Безака, який душив і свободу Польщі. Всі ці могили чітко впорядковані.

- Натомість церковні тексти не містили даних про період Великого Князівства Литовського. А Костянтин Острозький, за їхньою версією, виявляється був «ревнитель московського православія...».

- Хоча він воював з Москвою… Москва все, що не може подолати, намагається привласнити. Я це чітко бачив на прикладі заповідника Хортиця, який очолював. Всю козацьку історію росіяни намагалися зробити виключно антиєвропейською, антипольською, що українські козаки - це були ревнителі все того ж «русского православия». Те ж саме і в Лаврі, вони ніде не кажуть, що половина храмів, в т.ч. Нижньої Лаври, побудовані коштом козацьких полковників, але вони вшановують Матрону Московскую. Та ж історія з Іваном Мазепою.

Ми маємо розуміти, що після Мазепи, 300 років тому, Москвою за Лаврою було закріплено місію, боротьби з будь-якими проявами української ідентичності, українських святих, українських героїв, української історичної спадщини. Тут все було спрямовано на те, щоб зачистити український простір, починаючим від збивання гербів Мазепи і примусового «забування» іншої історії, окрім імперської. Спитайте, хто були ктитори (будівничі ред.) Києво-Печерської Лаври, наприклад, за часів Хмельницького? Вони не згадають цього, згадуватимуть якісь російські пожертви.

- Імператриці...

- Є кілька яскравих прикладів, коли українське бароко, українські пам’ятки - свідомо прибиралися, знищувалися і на їхнє місце приходив російський імперський продукт. Давайте підемо подивимося (Директор веде нас з Верхньої Лаври - до Нижньої. Минувши браму нижче Трапезної ми зупиняємося):

- А є непоправні втрати після останніх 30-ти років перебування «московського» монастиря?

- Непоправних саме для пам’яток, як на мене, немає, але - моє особисте відчуття - є втрата цілого простору. Нижня Лавра, це простір, який був сформований якраз за українського бароко. І тільки з 2007 по 2015 роки тут було збудовано п’ятнадцять нових капітальних об’єктів. І частина з них просто спотворила сприйняття цілісного ансамблю ХVII-XVIII ст., абсолютно по-іншому вони зараз маркують цей простір, коли набудовано корпуси, яких там не було.

Все ж таки Лавра у давні часи була більш відокремленою, там були окремі вузли, а коли відбувалися оці забудови, ми просто втрачали відчуття оригінальних автентичних пам’яток - за новобудами, або якимись торговельними тимчасовими спорудами. МАФи теж цей простір ламають.

Дивіться (директор показує на давню браму та прибудований поруч - з п’ять років тому - дерев’яний двоповерховий ресторанчик — ред.)

Буквально вчора, ми це опечатували, цей новобуд проходить по документах як «тимчасова споруда», 115-й корпус, а це просто МАФ, збудований вздовж стіни ХVII ст. Це абсолютно фантастична, кажучи мовою архітекторів, вхідна група: вхід, арка і саме забудова ХVIIІ-ХІХ ст., брама, фортифікаційні споруди, які ідуть до Годинникової вежі. Це була цілісна історія, яка сприймалася, з будь-якої точки. Як не подивишся - це фортифікаційні споруди часів українського бароко. І потім тут взяли і побудували оцей МАФ, який фактично половину цієї стіни просто візуально зрізав, ви вже не бачите ані вхідної групи, ані фортифікації. Ви не сприймаєте весь цей комплекс, МАФ його просто поламав, розбив …

- Коли я вперше побачила цей новобуд, кафе із тривіальною (і не надто дешевою) їжею і крамницю з поліестеровими хустками, то також обурилася. Бо я переконана (сама користувалася!), що в Лаврі, де вже було три кафе, з десяток магазинів, більше не потрібно.

- Ну у них же був бізнес-план, збільшити туристичний потік, довести його до кількох мільйонів на рік за рахунок росіян та білорусів, і щоб всі платили за обід. Церковним олігархам в Лаврі не потрібний був українець.

Думаю, що нам треба буде пройти непростий шлях, і частину з цих капітальних об’єктів, які були збудовані в порушення, які не відповідають сприйняттю пам’яток Лаври, треба буде прибрати. Щодо частини капітальних споруд треба шукати, як їх вписувати в історію.

Наприклад, є автентичний вхід до Ближніх печер, там була невелика арка - скромна, лаконічна, не розцяцькована, але вона була автентичною - оригінал, який зберігся там з 18-19 століття. То її просто знесли, бо туди не могла заїхати фура… А на її місці будується така «няшненька арочка» а-ля «русский православний стиль» з якимось там рожевенькими, кітчовими мозаїками.

Або храм Агапіта в лікарні. Ця споруда мала зверху невеличку охайну маківку, яка не домінувала над простором, не перебивала сприйняття Лаври з південної і західної сторони. А потім, в порушення всіх вимог і норм, вони замість маленької баньки добудували фактично зверху церкву, великий купол, який перекриває тепер оригінальні споруди з боку Лаврської вулиці і тим спотворює сприйняття Лаври.

- Скільки часу вам треба, щоб прийняти на баланс всі приміщення Лаври, включно з мощами?

- Я був би щасливий, якби все завершилося до кінця року. Маю на увазі передачу і об’єктів культурної спадщини і мощів. Ці процеси між собою поєднані, але все ж таки передача об’єктів нерухомості, майнового комплексу, це одна історія, а інша - це реліквії, які зберігаються в печерах.

- Мені говорили, що ви запропонували деяким монахам залишитися в штаті заповідника, щоб доглядати за мощами Києво-Печерських святих.

- До прийняття державного рішення щодо подальшого механізму взаємодії держави і монастиря, щоб не припинити традицію, можливе залучення частини монахів до догляду за печерами, за мощами, але у складі вже заповідника. Ми це розглядаємо і власне нова штатка, яку ми подали до Міністерства культури, передбачає якраз залучення ченців до цієї, скажімо так, роботи. Це буде вже офіційний статус. Він дасть монахам право здійснювати необхідні процедури з мощами, але вже під контролем держави.

На жаль, інформація, що щось продавалося, щось вкрадено, не сприяє суспільному спокою. Все має бути перевірено, держава має відновити контроль над пам’ятками, щоб уникнути спекуляцій та чуток. Це державна спадщина і цю спадщину треба берегти всіма доступними засобами. Всі святині належать всьому народу України, незалежно від того, є ви вірянами цього монастиря, чи не є.

- Одна з резонансних тем: монахи Лаври. Частина з них хоче залишитися в монастирі вже Православної Церкви України.

Можливий так сценарій, що ви працюєте над прийняттям на баланс Лаври, а паралельно виділяєте кілька приміщень для нового монастиря і ті монахи, які цього хочуть і не мають ненависті до України, переходять до Лаври Святійшої Церкви України, де ігуменом отець Авраамий. Це реально провести паралельні процеси: прийняття Лаври, так би мовити, на баланс, та початок її духовного життя в автокефальному статусі?

- Мені здається, що це абсолютно реально, я впевнений, що частина ченців дійсно є українцями. Держава і заповідник мають знайти механізм взаємодії з цими ченцями. Є частина ченців, які категорично не приймають будь-які зміни в суспільстві, які досі розповідають про «русский мир», благословляють Кіріла. Сподіваюся, що монастир знайде механізм самоочищення від них. Я в це вірю, хотів би, щоб це відбувалося саме таким поступовим еволюційним шляхом… Бо ми ж постійно чуємо заклики: викидайте цих і тому подібне…

- Так, ми не вони, ми чинимо по-іншому...

- Ми правова держава. Хоча настрої суспільства теж зрозумілі. Наприклад, коли російські варвари підірвали Каховську ГЕС і на жаль, загинуло дуже багато людей, українців, я не почув жодної гучної заяви від лаврських монахів, що відбувається щось страшне. Їхніх керівників більше цікавить в який спосіб буде використовуватися той чи інший готель... Тож мені здається, що тут є і ченцям що почути від суспільства.

- У вас нема відчуття, що держава якщо не спізнилася, то втратила час, підходячи до питання Печерської Лаври?

- Краще було б починати в травні минулого року, коли ЗСУ тільки-тільки відігнали ворога від столиці. Тоді й треба було, умовно кажучи, оточити територію Національною Гвардією і перевірити всі приміщення, визначити їх правовий і технічний режим використання і тільки після цього укладати якісь нові договори. Але держава тоді вже билася на інших напрямках - Суми, Харківщина, багато всього навалилося… І деякі з представників церкви, їх агентура, яка дійсно перебуває на постійному зв’язку з Росією, розправили крила і почали використовувати те, що Україна все ж таки толерантна і правова держава. І почали використовувати ці важелі і проти її інтересів.

НА СВЯТКУВАННЯ ТИСЯЧОЛІТТЯ ЛАВРИ МАЮТЬ ПРИЇХАТИ І ОЧІЛЬНИКИ ЦЕРКОВ І ОЧІЛЬНИКИ ДЕРЖАВ

Я хотів би дещо розширити погляд. Через три роки виповниться 100 років заповіднику, все це збережено в найважчі часи, відновлено... 100 років колектив заповідника з різних епох та часів працював на те, щоб це захистити, відстояти. Адже з Лаврою могло статися те, що сталося з Михайлівським Золотоверхим.

Якби не системна робота заповідника, то нічого б не заважало комуністам зруйнувати і цей монастир, як було зруйновано, наприклад, Межигірську обитель. І саме те, що науковці майже століття боронили ці пам’ятки, історичну спадщину, вивчали, передавали, гуртували фонди, реставрували після Другої Світової війни – це все суспільством не достатньо оцінене. А треба про це пам’ятати. Бо це - століття, більшою мірою, найгірше ХХ століття, і нині все це зараз у нас є, завдячуючи заповіднику.

Співробітники заповідника у ставленні до цієї спадщини значно більші монахи, аніж ченці Лаври.

- Давайте про майбутнє поговоримо. Я коли вас чекала, то бачила такий здоровий «двіж» у кабінеті ваших комунікаційників: вони запросили волонтер, ландшафтного дизайнера – думали, як облаштувати лаврський сад та нестандартно провести лекцію про Мазепу...

- Так. Ми ж маємо думати не лише про взаємодію з монастирем. Через 28 років Лаврі виповниться 1000 років, офіційна тисяча. І до цього держава, суспільство, заповідник, монастир мають підготуватися у такий спосіб, щоб через чверть століття сюди приїхали очільники церков, керівники держав, щоб об’єкт був відреставрований. Лавра маЄ відповідати своєму статусу в ЮНЕСКО з одного боку, а з іншого – їй треба дійсно стати найбільшою окрасою країни. І в це мають вкладатися колосальні кошти - бо ж потрібні колосальні роботи реставраційні, дослідницькі, інформаційна підтримка має бути потужною. І ці 28 років пролетять дуже швидко, якщо до них не готуватися.

- Працюєте над стратегією на 30 років?

- Так. Лавра на сьогоднішній день, це величезний складний багатошаровий об’єкт, в якому поєднується інфраструктура, музеї, дослідницькі установи, учбові заклади, релігійна складова, культурна. Все це поєднано в 140 об’єктах Лаври. Вони мають абсолютно різне призначення, але вони мають між собою гармонізувати, а не протирічити одне іншому.

Деякі надзвичайно важливі дати, ми вже проґавили. Тому що почали готуватися за рік, за два, коли це було вже запізно. Тобто 1000-ліття Лаври, це дата, до якої суспільство має почати готуватися вже сьогодні. І тоді є шанс, що ми зробимо весь комплекс тих робіт, які передбачимо. Ми гармонізуємо весь простір, ми перетворимо ті музейні об’єкти, які є тут, в найкращі зразки українського музейництва. Подивіться музейну практику Європи, в тій же Польщі, там будуються нові музеї, запроваджуються нові технології. І тоді об’єкт через сучасні методи, через сучасні експозиції розкривається по-новому. Це надзвичайно високого і художнього, і наукового рівня робота. Ми тільки на початковій її стадії перебуваємо. Подивіться середній вік відвідувачів, які приходять в Лавру.

- 50 років.

- Так, 50 плюс, і це сумний показник. Тому що Лавра може дати надзвичайно багато для молоді, для виховання українців, для розуміння нашої власної історії і на це треба робити акцент тому, що такі об’єкти як Лавра в усьому світі відіграють чи не головну місію у формування національної ідентичності, національної культурної політики, національної свідомості.

- Який головний історичний урок має винести держава з «московського періоду» Лаври?

- Держава має виписати і чітко транслювати суспільству свою політику в сфері релігійного життя. Не можуть проповідувати в межах держави церковні організації, які своєю діяльністю фактично заперечують існування цієї держави.

Лана Самохвалова, Київ