Собор УПЦ МП у Каневі, де відспівували Шевченка, хочуть повернути у власність держави

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Черкаська обласна прокуратура.

"Смілянська окружна прокуратура скерувала до господарського суду позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до виконавчого комітету Канівської міської ради, Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату про скасування рішення та свідоцтва про право власності, а також державної реєстрації речового права та повернення державного майна – нежитлової будівлі Успенського собору в м. Каневі по вул. Героїв Небесної Сотні, 62", – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що постановою Ради міністрів Української РСР від 21 липня 1965 року Георгіївський (Успенський) собор ХІІ ст. (побудований 1144 року) був визнаний пам’яткою археології республіканського значення та упродовж тривалого часу перебував під особливою охороною держави.

Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 року Успенський собор був занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка археології національного значення.

Проте всупереч вимогам закону, а також прямій забороні щодо перебування пам’ятки археології у власності будь-якої форми, крім державної, без погодження відчуження пам’ятки національного значення виконавчий комітет Канівської міської ради у 2003 році надав УПЦ МП дозвіл на оформлення права власності на пам’ятку археології національного значення – Успенський (Георгіївський) собор, що надалі стало підставою для реєстрації права колективної власності.

Матеріали для позову підготовані за інформацією УСБУ в Черкаській області.

Георгіївський (Успенський) собор заснував чернігівський князь Всеволод Ольгович. За монгольської навали у 1239 році собор постраждав, але зруйнований не був.

У його історії трапилася вікопомна подія: у травні 1861 року в соборі два дні стояла домовина Тараса Шевченка, над якою під час панахиди настоятель храму о. Гнат Мацкевич промовив пророчі слова: «Є світло, яке, подібно світилу небесному, засяявши раз, не згасає ніколи… От, браття-християни, перед вами світло, що світило й світитиме всій Україні; перед вами — Тарас Шевченко»…

Брати Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета, зумів відстояти виконання останньої волі Тараса.

10 (22 травня), після відправленої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Фото: Черкаська обласна прокуратура