Як рекрутингова агенція змінює підхід до ринку праці під час війни.
Ми зустрічаємось у самісінькому центрі столиці, у хабі, де Lobby X орендує приміщення. З волонтерської ініціативи ця рекрутингова агенція перетворилась на вузькопрофільний, але якісний майданчик з пошуку роботи для змінотворців та ліцензійну рекрутингову організацію для воєнного ринку праці. Саме у двох напрямках “Тил” і “Війна” має бути сфокусована наша розмова із засновником та керівником агенції Lobby X Владиславом Грезєвим.
Здається, що Владислав встигає паралельно робити кілька справ водночас, – розповідати, давати якісь розпорядження, щось комусь переказати, зазирнути в мобілку і навіть посміхнутись. Хоча виклики та відповідальність не дають підстав для безмежної радості. Але оптимізм, який випромінює Владислав, неможливо зруйнувати. Та й чого – компанія масштабується, є постійна потреба у закритті нових вакансій, є виклики з реформування стратегічних питань, куди може досягти інтегровані інноваційна система Lobby X. Cаме ця платформа продемонструвала, що у нас є резерви для контрактів у військо. Конкурс у 70 претендентів на одну посаду – це про інший підхід до кадрового питання. За рахунок чого команді вдається мати такі показники без “перевірок” спортзалів?
ТИЛ
“Нині ринок став ринком кандидата, а не працедавця”
Потрапляємо у демократичний відкритий офіс, де на вікні видно червону літеру Х, яка примостилась між вазонами, – частина назви агенції? Аж ніяк, це данина першому проєкту, до якого долучився Грезєв, нагадування про регіональну організацію з розповсюдження ідей шляхом мотиваційних, наукових та пізнавальних лекцій TEDxKyiv. Поки що національна платформа… на паузі. Але розмова про тил вже розпочалась. Владислав починає з головного:
- Філософія нашого агентства – ми працюємо в інтересах держави. Забезпечуємо себе самостійно, аби пропонувати зміни в державі.
- Це філософія, гідна поваги. Але яка ваша стратегія, чим ви відрізняєтесь від інших агенцій з пошуку роботи?
- Ми нішеві у працевлаштуванні і наш фокус – це команда реформаторів в уряд, сектор змін, громадські об’єднання, незалежні медіа, чесний і порядний бізнес. У нас, наприклад, не було взагалі робітничих вакансій.
Маємо комбіновану бізнес–модель: є платформа з працевлаштування, де розміщуються вакансії, а люди відгукуються і потрапляють до працедавця. А є проактивний рекрутинг, де команда рекрутерів залучає кандидатів проактивно, самостійно, проводить співбесіди з кандидатами. Тобто це робота “під ключ”. Цей рекрутинг – трудомісткий процес, гарантовано забезпечує закриття вакансій, він недешевий. Зараз, до речі, працедавці, які вільно розміщували вакансії, тепер часто потребують такого рекрутингу.
- Зараз ми воююча держава, коли дуже нестабільне майбутнє. Як відреагував ринок праці, як змінився?
- Це дуже сильно пов’язано з демографічною ситуацією. Станом на січень, за кордоном близько 6 мільйонів 300 тисяч осіб, і більшість – люди працездатного віку, 42% від усієї молоді до 20 років – виїхали, а 80% людей, які виїхали, – з міст. За даними Держстату, ми втратили 30% працездатного населення. Але водночас втратили 30% робочих місць, то ж система більш-менш збалансована.
Але ми бачимо, що на сьогодні відгуків на вакансію не так багато як до вторгнення і не ті.. У цивільному нашому вимірі зараз також відчутне збільшення міжнародних організацій, які нарощують свою присутність в Україні, багато зайшло організацій і додаткових коштів. Вони потребують адміністрування. По цілому ряду вакансій ці організації “пилососили” сектор і мали перевагу: вищі зарплати, кращі ресурси. Тут власне українські організації не можуть витримати конкуренцію з міжнародними і утворився ряд дефіцитних позицій.
- Невже вимоги на зразок: молодий фахівець 28 років з них 10 років стажу, 5 мов вже не подають?
- У нас якраз середній вік тих, хто відгукується на посаду, 28 років. Але зараз ситуація змінилась, є свої жорсткі вимоги, зараз більше дискредитовані працедавці. Часто приходить громадський сектор і просить допомоги, але не можуть знайти людину, то ж беруть новачків, які можуть стати професіоналами, хто може зростати. Нині ринок став ринком кандидата, а не працедавця.
Десь подібна ситуація була на ІТ-ринку в 2021 році було таке зростання вакансій, що полювали за програмістами, а зараз зворотна ситуація у цьому секторі. Зараз правлять ринком комунікаційники. Будь-який публічний проєкт потребує представництва менеджерів соціальних мереж, піарників, кожна організація тепер має повинна комунікаційника. Це нині масштабована історія.
ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР
У спроможності перемогти держава не менш важливий працедавець, аніж армія
Lobby Х – це приклад агенції, яка особливу увагу приділяє саме цьому сегменту. Як переконує Грезєв, – іноді доводиться супроводжувати кандидатів на держслужбу, аби не відлякати їх паперовою тяганиною. І пропонувати системні зміни. Це і справді один із викликів.
- Дуже особлива історія з держслужбою була і є. Як ви наважились?
- Державним інституціям ми надаємо послуги безкоштовно, намагаємось максимально допомогти і надаємо весь спектр послуг. У спроможності перемогти держава не менш важливий працедавець, аніж армія.
Державний сектор буде важливим, бо правильні представники на правильних посадах – це реформи та модернізація. На жаль, є низка факторів, які шкодять бренду працедавця держави.
Недокомплект у державному секторі зараз високий. Були ухвалені рішення щодо оптимізації, скорочення багатьох органів виконавчої влади, тож тепер люди не встигають виконати поточну кількість роботи. Як наслідок – на продукування чогось нового, якихось нестандартних підходів та речей залишається десь 10% робочого часу, і це не про системні реформи.
- А чи готова держава, як система, до змін у підборі якісних кадрів?
- Під час війни, як ніколи, можна і треба займатись модернізацією і покращенням ефективності, але цьому не приділяють уваги. Також є низка факторів, які заважають системі приймати адекватних і якісних працівників.
От показовий приклад. В одному міністерстві шукали працівника, ми зарекрутили людину, вона сподобалась заступнику міністра, а на останньому етапі ця людина передумує і каже “ні, в міністерство не піду, а в офіс реформ при міністерстві – піду”. Офіс реформ – це поширена практика з часів Революції гідності, там люди готують нормативні документи, скажімо політику чи комунікацію, і вони не є працівниками міністерства, а напрацювання передають вже у саме міністерство. Вони не несуть відповідальності як держслужбовці, зарплати беруться з донорських організацій і, відповідно, вищі.
З цими проблемами треба працювати, бо якщо толкові люди не будуть брати на себе відповідальність і заходити в систему, системні зміни будуть дуже важкими.
- Чи готова держава змагатись за таких кандидатів?
- Поки ми не бачимо готовності сприяти, щоб такі люди заходили, є певний тиск. Людині з бізнесу чи громадського сектору заходити у це врегульоване поле дуже важко. З одного боку, держслужбовець служить суспільству і він підзвітний суспільству. З іншого – є дуже багато нарікань у питаннях підзвітності. Декларування, норм, пов'язаних і ПЕПами («національний публічний діяч», згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» така особа має декларувати фінансову звітність пожиттєво для себе і родини, - ред.), НАЗК, звітів. Контроль потрібен, але його треба переглядати у бік людиноцентричності і бути прихильними до кандидатів.
Ситуація по державному сектору важливих сфер критична – люди радше звільняються, аніж йдуть на посади..
ВІЙНА
- В армії має бути повага до гідності людини, до її прав.
- Ви, як і у перші дні повномасштабки, говорите про популярність військових вакансій. Це реальні показники?
- Маю ексклюзивну інформацію для вас. Ось свіжі дані щодо популярності за відгуками людей.
На першому місці – штабна робота (діловоди, бухгалтери, юристи, офіцери управління, закупівельники). На другому місці – ІТ (програмування, різні види робіт). На третьому місці оператори безпілотників. Четверті – пресслужба (робота пресофіцерами, операторами, відеографами, монтажерами, СММники). На п'ятому місці – категорія “інші”(це кухарі, вибухотехніки, водолази, все, що спеціфічне потрапляє). Шосте місце – медицина, сьоме місце – транспорт (це суто водії, які в логістиці працюють, а є окремо ще логістика, організація логістики). На восьмому місці щодо популярності – розвідка (не аеророзвідка, а наземна, це реальні бойові посади). Дев'яте місце – це зв'язок, зв'язківці. І десяте місце – піхота. Загалом напрямків за спеціальностями – більш як 20.
Окремо ми рахували вакансії щодо потреб серед військових. На першому місці – це піхота, на другому – медичні вакансії, на третьому – штабна робота, на четвертому – ІТ, на п'ятому – оператори БПЛА, на шостому – зв'язківці, на сьомому – категорія “інше”, на восьмому – командування (командири рот, відділів, взводів тощо), на дев’ятому – артилерія, потім йде пресслужба.
- Скільки претендентів йде на одну популярну вакансію?
- По штабній роботі – 65 людей на місце, по ІТ – 77, на операторів БПЛА – 60 людей на місце, по преслужбі – 76 людей на місце.
- Коли ви почали публікувати військові вакансії, задумали свою ідею рекрутингу цивільних, як взагалі військові поставились?
- Це... Важкий процес був, пам'ятаю. Був скепсис. Не вірили, що це буде працювати. Казали, що така відкритість може підірвати обороноздатність через розкриття секретної інформації. Але ми переконували, що це працює і що немає ніякої секретної інформації, що ми не розголошуємо кількість посад.
- А потім від власної ініціативи до співпраці і угоди з Міністерством оборони?
- З Міністерством ми з листопада 2023 року. Загалом системно працюємо над рекрутингом з липня 2022-го. На початку було складно ламати стереотипи, ми потроху переконували знайомих командирів, особисто приїжджали до них, переконували. Так вони починали вірити, починали радити одне одному.. Від недовіри командирів ми прийшли до довіри…
Зрештою у нас вже була своя аудиторія, 7 років існування не проходить даремно, то ж довіра нашої аудиторії і активність сприяли тому, що люди почали відгукуватись. Так ми потрошку почали розширюватися, з'явились класні відгуки в інтернеті, публічні історії. Потім пішли пропозиції від Генштабу, ГУР, Міноборони, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації, СБУ, Державна прикордонна служба, ДССТ.
І в підсумку, коли вже підписали угоду з Міністерством, це збільшило нашу легітимність на рівні довіри населення. У нас повалило заявок та відгуків. Кожний тиждень маємо рекорд за кількістю відгуків. Так, був ривок щодо кількості нових вакансій після підписання угоди.
- Так, це листопад 2023, а грудень – епопея з ухваленням/ не ухваленням законопроєкту про мобілізацію. Як вплинуло на ринок військового рекрутингу?
- Відчули ажіотаж, виникла купа запитань. У нас є можливість проконсультуватися, написати нам у месенджерах, у соцмережах. Люди купу запитань почали ставити – як відбувається процес, які гарантії, що до чого. Ми це все консультували, потім організували два прямих ефіри з відповідями на запитання від аудиторії. Роз'яснюємо, далі комунікуємо, це все в наших соцмережах, поширюємо скрізь, де тільки можна цю інформацію, щоб у людей не було вакууму, щоб вони мали відповіді, але оцих запитань насправді дуже багато.
- І от одна із них – я не знаю, міф чи правда, що звернувшись на одну із ваших вакансій, людина може в результаті потрапити зовсім не туди, куди вона хотіла потрапити…
- Ні, такого немає і не було. Жодного такого прецеденту нам не відомо. По-перше, якщо людина обирає службу за контрактом, є механізм гарантований на рівні командувань та Генштабу, який розподіляє людей перед закінченням навчання в навчальному центрі до конкретної військової частини на конкретну посаду.
Командир майбутній, який проводив співбесіду, до якого відгукнувся кандидат, організовує супровід людини протягом подальшого процесу мобілізації, він постійно на зв'язку, йому постійно можна написати, подзвонити, повідомити про свій статус чи якісь проблеми виникають, чи ні. І всі командири з військових частин, вони в першу чергу зацікавлені, щоб людина пройшла цей процес гладко. І все було ок.
Ми рекомендуємо підписувати контракт, тому що контракт має додаткову перевірку від командування, плюс контракт теж зараз діє до кінця воєнного стану, як і мобілізація, плюс у контракті є додаткові бонуси.
- А чи може людина, яка вже зараз отримала, скажімо, повістку, звернутись до вас, якщо їй цікавить якась вакансія, і, так би мовити, вже по ходу...
- Раджу відгукуватись на вакансії якомога заздалегідь. У нас на сайті є і вакансії під фільтром “переведення”, але там складна процедура. Ті, які не на переведення, це значить мобілізація для цивільних. Або для контракту. І тут опція ця доступна, навіть коли людина отримала повістку, навіть коли людина проходить лікарську комісію.
До моменту, поки вона не стає військовослужбовцем, не складає присягу.
Коли вона вже починає числитися за конкретним навчальним центром, потім уже за конкретною військовою частиною, вона може тільки відгукуватись на вакансії на переведення.
- Ви маєте супровід кандидатів чи передаєте всі відгуки одразу командирам?
- Ні, ні, ми не змогли б потягнути такий супровід. Військові самі в першу чергу зацікавлені у тому, щоб людина до них потрапила, і вони цей супровід організують значно краще, вони в системі, вони працюють з цим кожен день.
- Ви казали, що ви мали можливість дізнатись про мотивацію людей, які відгукуються на ваші посади. Чи мотивовані кандидати?
- Так. У нашому випадку – так. Наприклад, я мав інтерес і почитати відгуки кандидатів на вакансію розвідника в тактичну групу “Реванш” ГУР. Це бойова посада. Так ось, 90% відгуків від цивільних було. І з них половина, ну або більше, люди навіть писали мотиваційні листи. Це грудень минулого року. Мені прям було приємно бачити – там більшість людей реально суперкруто свою мотивацію описували.
- Це романтичні уявлення про розвідників спрацьовують?
- У ГУР є певний образ, імідж цього підрозділу. Є певний бренд працедавця. Люди сприймають спецслужбу як високопрофесійних фахівців. У них є очікування, що командири будуть компетентними, високопрофесійними, які вміють планувать операції і будуть берегти їхні життя і здоров'я. І в них є очікування і впевненість, що підрозділ повністю забезпечений найсучаснішим озброєнням.
- У вас відбувається, я так зрозуміла, конкурс командирів?
- Ми просто слідкуємо за доброчесністю підрозділів, з якими ми працюємо. Якщо в нас є якась сумнівна інформація щодо підрозділу, наскільки там адекватні командири, наскільки вони дбають про особовий склад, то ми можемо не співпрацювати. А з таким підрозділом, який намагався обдурити нас, перестанемо співпрацювати.
Хоча ми інструктуємо всіх на початку. Ми пояснюємо, як все працює. Які правила, як треба діяти. Як треба організовувати процеси відбору, рекрутингу, співбесід, зворотнього зв'язку, мобілізації, підписання контракту. Як це все відбувається. Ми цьому навчаємо, пояснюємо. І правила гри всі розуміють. Взаємодії з нами. Але водночас наголошуємо звичайним людям, що армія – це специфічна інституція, і може виникнути необхідність зміни посади. Але це буде зумовлено необхідністю в контексті війни, а не хитрістю. Армія – це не вільний ринок праці. Тут війна.
- Може Lobby X взагалі покрити всі потреби мобілізованих, скажімо, останні цифри, які ми чули, 450 – 500 тисяч?
- Суто пропустити через нашу систему таку кількість фідбеків ми можемо. Забезпечити відповідну кількість менеджерів, які будуть опрацьовувати запити від військових теж. Тобто масштабування виростити – так. Але забезпечити кількість охочих ми не можемо. Ми на це напряму не впливаємо.
Ми не працюємо з мотивацією людей. Ми працюємо із просвітництвом щодо служби. Щоб не було оцих от упереджень щодо того, що початок служби – це ТЦК, на наступний день – ти вже в посадці, а через день ти вже помер.
Ми робимо контент про бригади, пояснюємо бренд працедавців, розказуємо про командирів, про культуру. Розповідаємо про військові спеціальності, розказуємо, в принципі, про все це.
- Але от ваш такий людиноцентричний підхід, він може спрацювати в сучасних умовах мобілізації?
- Максимально треба робити людиноцентричними всі підходи наскільки це можливо для мілітарної організації Навіть під час війни.
Якщо ми хочемо мати людей мотивованих, армія наша явно має відрізнятися, і вона відрізняється. Тому що у нас більш гуманне ставлення до людей. Ми не авторитарна країна, і наше населення не авторитарне. В армії має бути повага до гідності людини, до її прав. Ясно, що не ідеально в нинішніх умовах. Але кардинально краще, ніж в авторитарних країнах. Тому, наскільки це можливо, треба запроваджувати максимально людиноцентричні підходи на всі рівні країни. Тоді ми будемо мати більше добровольців.
- А от з тими, хто намагається взагалі вислизнути, от у принципі з ними можна працювати, на вашу думку?
- Можна.
- Мотиваційно чи так як зараз, “виловлювати” десь по тренажерних залах…
- У нас є розуміння, що найбільш мотивовані люди в перші дні пішли служити. Я, наприклад, теж доєднався до війська 25 лютого 2022 року. Але є далі інші менш мотивовані групи. Треба працювати з кожною наступною.
Бо чим менше цієї громадянської самосвідомості, тим важче з такої людини отримати хорошого бійця. Але так, це можливо. Але це і про ефективність зусиль. Тому тут є інші точки докладання зусиль, які можуть дати більший результат, ніж одразу працювати з повними відказниками.
- Тобто на них не орієнтуватися?
- Так, дивитись на тих, кого можна залучити. Є інша категорій населення, які досі мають цю опцію йти у військо відкритою, просто їх щось зупиняє.
- Причиною часто є страх смерті…
- До речі, ми теж це досліджували. Страх смерті здебільшого не зупиняє, він з'являється тільки в момент, коли людина зустрічається зі смертю. Це так працює біологія наша. Боїшся смерті? Тоді в нас є купа не сильно ризикованих вакансій у тилу, адже армія – це не лише передова. Багато в чому, насправді, спрацьовує неможливість контролювати своє майбутнє в цьому контексті, наприклад, можливість обрати посаду, обрати підрозділ, де служити, це вже величезний плюс до того, щоб цей фактор покращити.
Додати фактор визначеності. Можливість, наприклад, розуміти строки служби. На яку ти кількість часу підеш служити. Це теж величезний бонус до прогнозу.
Зараз обговорюються. Останнє, що сьогодні в інтернеті з'явилося, що там відстрочка після закінчення такого контракту два роки на службу.
- Як взагалі реагує Генштаб, Міноборони стосовно ваших ініціатив? Чи вони вас залучають до якихось робіт?
- Так, ми в робочих групах у Міністерстві. Ми спілкуємося з Генштабом постійно. З нами радяться. Ми свої ідеї озвучуємо щодо напрацювання політики в сфері рекруту, кадрового менеджменту. Ми відкриті, допомагаємо не тільки безпосередньо людьми. Ми теж рекрутуємо людей в Міністерство.
Є можливість спілкуватися з купою військових, командирів, людей, які відгукуються на вакансії, які звертаються до нас із запитаннями. Ми розуміємо глибинні речі щодо різних проблем, які існують в армії. І взагалі у системі, що зупиняє людей від того, щоб долучитись до армії. Ми досліджуємо ці питання ще глибше. Проводимо опитування. Зараз готуємо чергове опитування. Минулого року теж проводили про ставлення до мобілізації опитування. І виявили що 53% чоловіків призовного віку, що ще не служать,теоретично готові долучитися до армії.
Зупиняє їх, зокрема, лотерея у військкоматі щодо розподілу у підрозділи не можливість проконтролювати, хто буде їх майбутній командир, на які посаді вони будуть служити. Власне наш підхід до рекрутингу все це і вирішує. Також ми спілкуємося з соціологами, з людьми, які вивчають мотивацію людини. Тому комплексно стараємося підходити і спільно з МО та Генштабом намагаємося якось покращувати систему.
- Ви стараєтесь чи система теж змінюється?
- Ну, дивіться, з моменту, коли прийшла нова команда в Міністерство, однозначно є величезний прогрес. Те, що наша діяльність була легітимізована на найвищому рівні. Вона тепер стала однією з ключових опор держави і армії. Тобто як одним із елементів, який в принципі з'явився.
Уже на момент підписання угоди з МО у нас було понад 40 тисяч відгуків на військові вакансії. Це за півтора року. А лише за два місяці після підписання угоди у нас вже більш як 25 тисяч нових відгуків. Тобто половина за два місяці, а від кількості яка за півтора року. Чи це перемога? Однозначно перемога. Але перемог треба ще більше, так.
Так, система, вочевидь, має ознаки консервативності. І її важко рухати. Але іншого шляху в нас немає, бо ворог суворий, має більший мобілізаційний потенціал. Нам треба модернізовувати нашу армію по всіх напрямках.
Ми можемо змотивувати людину і зробити все, щоб ти був живий і здоровий. Для цього треба готувати офіцерів і рядовий склад. Ми можемо брати якістю. І ще важливо, аби нефахові командири не лишались на посадах. Люди хочуть бачити, що їх цінують, що є повага до гідностіі і демократія проявляється в армії максимально можливо…
Владислав нарешті усміхається і дивується запитанню, чи не жалкує він, що взявся за такий шмат роботи. На відпочинок, каже, залишається вкрай мало часу, ситуація така. “Відпочивати будемо пізніше”. Він проводжає до дверей офісу, відправляє комусь повідомлення і каже на прощання: “Тримайтесь”. Здається, що втома його таки не бере. Чи це лише відчуття?
Ярина Скуратівська, Київ
Фото Кирила Чуботіна