Два Великодні: або чому Різдво ми святкуємо разом з католиками, а Пасху окремо
«Десятий день місяця у коринтян – це п’ятий день в афінян і восьмий в кого-небудь іншого». Здавалося б, спостерігаючи одні й ті самі фази, городяни різних давньогрецьких полісів повинні були б розпочинати облік днів у місяцях більш-менш одночасно. Проте, в часи Арістотеля різниця в числах місяців у різних місцях справді досягала 8-10 діб...»
З книги віруючого астронома, професора Івана Климишина «Календар і хронологія»
У неділю, 31 березня 2024 року, один мільярд триста тисяч католиків у світі скажуть одне одному: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Великдень цього року для Римо-католицької церкви припадає на 31 березня. Ці самі слова православні скажуть одне одному трохи більше як через місяць – 5 травня. Розбираємося, чому так. І чи можливе спільне святкування християнами найбільшого їхнього свята.
Короткий історичний екскурс: Обчислення дати свят у різні епохи часто було питанням не астрономії, а доцільності, політики, розподілу впливів
Календарних систем, методів обчислення завжди було багато (римський, грецький, єгипетський, ісламський), і вони дуже часто «шкутильгали» на астрономічну точність, а «високосні дні», які можна було «вставляти» у різні роки чи десятиліття, могли стати предметом маніпуляцій.
Авторка цього матеріалу багато спілкувалася із вченим астрономом, викладачем Прикарпатського університету, лауреатом багатьох наукових та церковних нагород, включно із наданими Папою Римським, Іваном Климишиним. Його роботи відкривали цікаві сторінки історії.
Наприклад, прийнята римлянами тривалість календарного року була на 10 діб коротшою від сонячного. І тому, щоб залишатися в межах пори року, необхідно було час від часу вставляти «додатковий» місяць. А право визначення тривалості вставного місяця, а відтак і року, мали тільки жерці. Цицерон писав, що для своїх друзів, які перебували на високих виборних посадах, жерці продовжували рік, а для ворогів або тих, хто відмовлявся дати хабара, – вкорочували.
Власне тому Юлій Цезар запровадив новий календар – юліанський, за яким півтора тисячоліття з гаком жили і церква, і людство.
Повертаючись до використання календаря у політичних цілях.
Авторку абсолютно не здивувало, що цього року очільник Запорізької єпархії УПЦ МП, проросійський єпископ Лука Коваленко та його духовенство у свято торжества православ’я виголосило анафему (церковне прокляття) «безбожним астрономам», які обґрунтували запровадження в Україні нового церковного календаря.
Насправді виголошувати таку анафему було вже пізно, бо новоюліанський календар було запропоновано 100 років тому на Всеправославному обговоренні. І цей календар прийняли Румунська та Елладська (Грецька) церкви, а поступово й інші православні юрисдикції – Олександрійська, Антиохейська, Американська Православна, Фінляндська, Болгарська…
Втім, політичне московське православ’я продовжує воювати і календарем теж. Інший (також проросійський) священник із Закарпаття Дмитро Сидор не так давно з амвона закликав всіх триматися «святого вічно молодого юліанського календаря». Насправді у цих заявах мало астрономічної логіки, це бажання йти у політичному фарватері Росії.
Але повернімось реальних зорь та свят.
1. ЯК САМЕ ВИРАХОВУЄТЬСЯ ДАТА ВЕЛИКОДНЯ?
Великдень чи не єдине церковне свято, календарні межі якого чітко зазначені в Євангелії.
Для істориків та астрономів не становило труднощів визначити пору року та й навіть день смерті та воскресіння Христа по євангельських фрагментах.
В Євангелії ми можемо прочитати, що за юдейським календарем 13 дня першого весняного місяця нісана перед святом єврейської Пасхи Христос в останній раз вечеряв зі Своїми учнями, був розіп'ятий у п'ятницю 14-го дня нісана, а воскрес 16-го дня нісана, «першого дня тижня» (після суботи). Цей день вже у перших християн виділявся зі всіх інших і називався «днем Господнім». Пізніше у слов'янських країнах його назвали по-своєму, зокрема, в Україні – неділею. Місяць нісан має 28 днів, згідно з тривалістю циклу Місяця, і припадає на березень-квітень за сучасним календарем.
На першому Вселенському соборі у 325 році було встановлено, що Християнський Великдень має святкуватися у першу неділю після повні, яка настає після весняного рівнодення.
Тобто це спільне для католиків та православних: Великдень завжди святкується після весняного рівнодення, 21 березня (за новоюліанським календарем – 3 квітня), після чого чекають, як з цієї дати мине перша повня. А найближча після цього неділя – це і є Великдень.
2. ЧОМУ РІЗДВО У НАС ІЗ КАТОЛИКАМИ СПІЛЬНЕ, А ВЕЛИКДЕНЬ ОКРЕМО?
Як відомо, українські греко-католики та православні перейшли на новоюліанський календар, втім Великдень і далі святкують окремо від римських католиків. Річ у тім, що календарна реформа стосувалася лише свят, чиє місце «непорушне», або «нерухоме», із «фіксованою датою», а є і «плаваючі» дати свят, обрахування яких залежить від дати Великодня і яке теж завжди вираховується окремо.
Православні та католики святкують Великдень в різні дати саме через різницю в календарях – григоріанському і новоюліанському. Там різні підходи до визначення дати рівнодення: католики керуються більш астрономічно точною датою 21 березня, а православні пересувають її на два тижні – на 3 квітня, і це тягне «затримку» свята у останніх деколи на місяць і трохи більше. Наприклад, як у 2024-му.
Василь Рудейко, священник УГКЦ, викладач Українського католицького університету:
При обрахуванні дати Великодня у римських католиків після переходу на григоріанський календар застосовано більшу астрономічну точність. Вони рахують датою рівнодення 21 березня. Крім того, у Східних церков існувало правило: Великдень обов’язково має бути після юдейської Пасхи і укладачі пасхальних таблиць враховували цей фактор. Римо-католики після Другого Ватиканського собору (1962-1965) (можливо, навіть раніше) офіційно відмовилися від прив’язки вирахування дати Великодня до юдейський Пасхи. (Колись це було зроблено для уособлення новопосталої релігії, але у XX столітті – давно перестало відігравати таку роль. – Ред.)
Українська греко-католицька церква, переходячи на новий календар, залишилася на святкуванні Великодня з українськими православними. (Рим ніколи не заперечує проти того, щоб церкви східного обряду самі вирішували, який календар мати). Бо все ж в межах однієї країни правильно святкувати разом, і якщо вірянам треба дати час дійти до нової дати Великодня, то нехай це буде пізніше.
Отець Андрій Дудченко, священник, який три роки тому вперше написав на Фейсбуці, що хоче святкувати Великдень з усім світом, редактор видання «Церква і суспільство»:
Великдень обраховується однаково: неділя після весняного рівнодення та після повні. Ми перейшли на новоюліанський календар, але ми не використовуємо нових розрахунків пасхалій, які за дату рівнодення беруть 21 березня. У нас до дати рівнодення додають 13 днів. Якщо повня після рівнодення випадає на неділю, то чекаємо наступного повного місяця. Але у католиків теж є похибка. Різниця між реальним та календарним сонцестоянням може сягати і трьох днів.
3. ЯК БУТИ ПРАВОСЛАВНИМ БІЖЕНЦЯМ У ЗАХІДНИХ КРАЇНАХ, ДЕ ПАСХУ СВЯТКУЮТЬ ЦІЄЇ НЕДІЛІ, А В УКРАЇНІ 5 ТРАВНЯ?
Андрій Дудченко:
Я не бачу проблем у тому, щоб радіти із тими, хто радіє. Але я і за те, щоб вони святкували із Церквою в Україні. Так, у цьому є певна роздвоєність, але святкувати із тією країною, де ти перебуваєш, – це нормально. Якщо у Фінляндії, де православна церква святкує Пасху разом з іншими, я б так і чинив. А якщо ти в країнах Європи, то можна пошукати українську літургію чи храм.
Василь Рудейко, викладач УКУ, заступник голови літургійної комісії УГКЦ:
Кожна помісна церква дозволяє своїм вірянам святкувати там, де вони перебувають. Вірменська апостольська церква святкує за григоріанським календарем. Православна церква у Фінляндії – також.
Тому це питання до очільників конкретних церков.
4. ЧИ МОЖЛИВИЙ (І ЯКЩО ТАК, ТО КОЛИ БУДЕ) СПІЛЬНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ У ВСІХ ХРИСТИЯН?
Андрій Дудченко:
Гіпотетично спільне святкування можливе. Але тут є дві умови. Перша: і католики, і православні повинні зробити крок до більш точного вирахування дати рівнодення. У православних до 21 березня додають ще два тижні. Але і католики теж беруть для обрахування не реальне рівнодення, а фіксовану дату – 21 березня. А реальне рівнодення (коли день стає рівним ночі, – ред.) може бути і 20-го, і 22-го.
У 1923 році на Всеправославному зібранні було запропоновано вираховувати дату Великодня відповідно до астрономічних даних. Астроном Міланкович (Мілутін Міланкович, сербський вчений, – ред.) пропонував взяти меридіан Єрусалима як базову точку (бо повня настає в різний час на різних широтах), але ми беремо реальне рівнодення Єрусалима як базову дату обрахунку плюс чекаємо повню та наступну неділю. Це і зараз могло б стати основою консенсусу. Але подивімося, хто сторони консенсусу? Теоретично, Рим та Вселенська церква могли б домовитися. Церкви грецького впливу – теж могли б, але важко уявити, що ми зможемо домовитися між всіма православними, враховуючи, що Москва навіть на Всеправославний собор не прибула, а її очільник виголошує відверто фашистські проповіді. Москва почне накручувати вірних, що православні, які відмовилися від обчислення дати Великодня «по-старому», то єретики, і це – шлях до унії.
Але точкою компромісу могло б стати таке: і католики, і православні визнають, що реформують свій підхід до обрахування пасхалії. Бо ані ті, ані інші не враховують реальної астрономічної дати рівнодення. Таким чином, ми дотримуємося принципу, який бере початок у першому Вселенському соборі (тоді ще не було поділу на католиків і православних, всі святкували разом, – ред.) Плюс – урахування пропозиції Всеправославної наради 1923 року у Константинополі, де пасхалія теж вираховується від реальних астрономічних даних щодо рівнодення. Не від прорахунку наперед на півтори тисячі років, а від реального спостереження за реальними світилами, які створив Бог у тому числі, щоб визначати періоди року і свята.
Василь Рудейко:
Звісно, спільне святкування Великодня було б величезним здобутком. Але мені важко це уявити. Річ у тім, що й православ’я дуже різне. Серед півтора десятка церков Диптиха є давні патріархати і у кожного свій погляд. Консенсус потрібний не лише між апостольською столицею, яка є загальним керівним центром для всіх католицьких церков (а їх є 22, і Папа Римський не змушує східні церкви святкувати за григоріанським календарем). Але ж православні церкви тримаються свого права і Вселенський патріарх не впливає на Єрусалимський чи Олександрійський патріархати. Константинопольський патріархат був готовий змінити обчислення дати Пасхи ще 1923 року, коли запроваджували новоюліанський календар. Але з огляду на небажання переходити на нове обчислення Єрусалимського патріархату, це не було реалізовано. Єрусалимський патріархат став заручником традиції та твердження, що Благодатний вогонь сходить лише за старим календарем. Обряд запалення пасхального світла там абсолютизується вже на рівні забобону. Мовляв, якщо ми пересунемо дату, то не буде сходити вогонь. Хоча ми всі знаємо, що його запалюють, благословляють та роздають. Можливо, ми повинні до цього етапу дорости, як сталося із нерухомими святами.
Наступного, 2025 року буде святкування 1700-ліття Першого Вселенського собору, на якому і була визначена формула пасхального обрахування. І саме цього року дати святкування Великодня у католиків та православних співпадуть. То, можливо, очільники церков домовляться про спільний принцип вирахування дати святкування Великодня? Втім, я не впевнений, що нині щось серйозне напрацьовується у цьому керунку. Але багато що може змінитися, попереду ще цілий рік.
5. МИ СВЯТКУЄМО ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТА ЧИ ЯКУСЬ ДАТУ?
Пасхальні «межі», які встановив Всеправославний конгрес сто років тому, є такі: Великдень може святкуватися від 3 квітня до 8 травня. І зараз, за нинішньої системи обчислень, існує хоч і відносний, але компроміс між точністю і простотою. Звісно, що хотілося б і абсолютної точності, і спільного святкування. І честі від православної спільноти, щоб обрахування дати головного свята всіх християн не ставало пропагандистським аргументом. Попри політичний «гомін», варто пам’ятати те, що вже кілька років тому повторюють наші мудрі священники: ми святкуємо подію, а не дату.
Тож наступної неділі, 31 березня, привітайте друзів католиків, які святкуватимуть Великдень, і продовжуйте дорогу посту. А вони 5 травня обов’язково привітають вас, бо так у нинішніх умовах досягається єдність навколо свята, яке завжди навесні і завжди дає надію.
Ярослава Міщенко, Київ
Перше фото ілюстративне
