Українцям потрібна інституційна пам’ять про жертв цієї війни - парамедикиня
Таку думку в черговому випуску проєкту “Станція Краматорськ” висловила військовослужбовиця Ірина Цибух на позивний “Чека”.
“В Україні державні інституції не мають уяви про стратегічну пам’ять, вони займаються тактичним рівнем - проєктним менеджментом, і це, начебто, є їхньою роботою. Насправді інституції мають стратегічно закладати уяву про пам’ять і модерувати всі проєкти та ініціативи”, - вважає Цибух.
За її словами, зараз у суспільстві переважає так звана тактична пам’ять, прикладами якої є стихійні вшанування героїв.
“Меморіал на Майдані — це приклад стихійності, влада Києва не здатна організувати якісний модерований простір для пам’яті. Так само стіна на Михайлівській — це приклад, живої пам’яті, але стихійної, яке не має інституційності. І якби у нас був стратегічний рівень розуміння пам’яті, то й на низу було б простіше з цим справлятися”, - зазначила “Чека”.
Вона застерегла, що за відсутності стратегії пам’яті на державному рівні є небезпека поступового “організованого забуття” трагічних подій.
“Процес організованого забуття стається тоді, коли держава не має стратегії пам’яті. Стихійна пам’ять не здатна бути довгою. Рано чи пізно Михайлівська стіна переповниться фотографіями, а прапорці на Майдані вицвітуть. В цьому немає нічого тяглого. Треба розуміти — суспільство формує пам’ять чи пам’ять формує суспільство. Краще — другий варіант, адже ми це робимо не для себе, а для майбутніх поколінь. Бо одного разу будуть люди, які вже не пам’ятатимуть цього”, - наголосила військова.
Ірина «Чека» Цибух – у цивільному житті продюсерка та керівниця проєктів. До повномасштабного вторгнення працювала на «Суспільному». Їздила на Донбас як військова парамедикиня з 2015 року. Сьогодні Ірина працює бойовою медикинею у складі добровольчого батальйону «Госпітальєри», який займається медичною евакуацією військових у гарячих точках на лінії фронту. У 2023 році Президент нагородив Ірину орденом «За заслуги».
Проєкт «Станція Краматорськ» – серія інтервʼю з військовими. Головна мета проєкту – через відверту розмову показати особисту життєву історію героя, а також дати відповіді на основні фейкові російські ІПСО на тему армії та війни в Україні.
Ведучі програми Костянтин та Влада Ліберови – документальні фотографи, які фіксують події в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення.