Національне військове меморіальне кладовище: чи є насправді російський слід?
Довкола Національного військового меморіального кладовища (НВМК) не вщухають скандали і пристрасті. І чим ближче до початку реальних робіт з будівництва найбільшого (та й поки єдиного – ред.) центрального місця спочинку військових, які загинули за Україну з початку російського вторгнення 2014 року, тим голосніші скандали.
Ідея створення такого меморіалу витала давно. Як зазначає Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті, концепція була розроблена ще у 2015-му, її створили Інститут Нацпам’яті та Мінветеранів: «У 2020 році ми внесли проєкт закону, який лежав у парламенті аж до 2022 року. Тоді з'явився закон про Національне військове меморіальне кладовище».
Першою і досить тривалою затримкою став пошук місця, яке б могло прихистити останки полеглих. «Минулого року нарешті з'явилася локація. У 2023 році парламент ухвалює рішення, яке дозволяє створити кладовище на території Гатнянської громади, а точніше прямо поряд з Південним кладовищем міста Києва». Як зазначає Дробович, саме це місце планувалось ще у 2015 році.
З початком підготовчих робіт пов’язані і протести місцевої громади. Детальніше про основні питання, які порушували мешканці, читайте у матеріалі за посиланням. Нагадаємо, що екологічні та санітарні норми враховані при проєктуванні меморіалу. На місцевості, де підземні води високо, не плануються поховання, а значну частину лісу (рукотворного походження) буде збережено. Про світові приклади військових поховань у лісових зонах та адаптації їх під простір можете знайти в матеріалі Укрінформу.
Однак, і це очікувано, найбільше запитань і найприскіпливіша увага громадськості до наступної процедури результатів тендера на будівництво першої черги військового кладовища. Після оголошення результатів запитань від розслідувачів не зменшилось, а вони лише додаються.
Два основні з них – поява консорціуму, який переміг у тендері безпосередньо перед початком процедури, і друге – російський слід в одній із компаній, яка і займається поставкою граніту. Чи, як запевняли на брифінгу учасники, мовляв, це вкиди щодо дискредитації самого кладовища, аби зупинити такий потрібний будівництву меморіалу.
За що боротьба?
«Умови тендеру були досить жорсткими», - пояснює Олександр Порхун, в.о. міністра у справах ветеранів України. Адже початок будівництва вже немає куди відкладати, а працювати доведеться у посиленому режимі. Ціна 1 черги будівництва – 1 мільярд 800 мільйонів гривень. Саме така сума фігурує на сайті Прозорро.
2 серпня у виданні «Главком» з’являється інформація, що компанія-переможець тендера була створена наступного дня після оголошення торгів. Йдеться про консорціум «Білдинг ЮА», який і став переможцем торгів.
Отже, поява консорціуму створила першу точку напруження у процесі тендерних торгів. Мовляв, створено спеціально під тендер компанію-одноденку.
Насправді ж консорціум це і є тимчасове об’єднання бізнесів «для досягнення спільної мети. Консорціум може створюватися для здійснення великого капіталомісткого проєкту». То ж організатори тендера пояснюють, що нічого кримінального у цьому процесі немає: «Ми розглядаємо кейс консорціуму «Білдинг ЮА» як тимчасове об'єднання підприємств, створених для реалізації конкретного масштабного національного проєкту будівництва Національного військового меморіального кладовища. Крім того, коли були розкриті пропозиції, ми побачили, що це компанії, які були створені та працюють з 1996 року, з 2006 року та з 2014 років і мають значний будівельний досвід”, – пояснив на брифінгу Олександр Порхун.
Дещо раніше, 4 липня, створено консорціум «Білдинг ЮА”, до якого увійшли підприємства «Євроелітбуд» (Одеса), «Акам» (Дніпро), ПАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» (Київська область)».
Їхня пропозиція виявилась на 42 млн грн менше за очікувану ціну, яка була заявлена на тендер.
Тендерні вимоги до підрядної організації були жорсткі, але абсолютні реальні. Саме такі умови відповідають об’ємам та термінам виконання будівництва Меморіалу. Пропозицію надав лише Консорціум. Процедура, прописана у тендері, і умови теж виявились не кожному по зубах: «Тендер мав завершитись 24 липня. Але, на жаль, до 24 числа пропозицій не було надано, тому ДУ НВМК продовжило його на 5 днів».
Чи завищені ціни?
І справді, увага до умов тендеру висока. Адже йдеться про концептуальний проєкт, в якому на кону пам’ять і повага, державна репутація. Ярослав Старущенко, заступник директора ДУ «НВМК» підтверджує бажання організації робити процеси максимально прозорими: «Це дуже велика сума, але я хочу розказати, що перша черга будівництва – це фундаментальна черга. Це й адміністративна будівля, будівля трауру і всі інженерні мережі, дороги, насосні станції, котельні, резервуари чистої води – вони всі будуть закладені в першій черзі будівництва, як того вимагає державні будівельні норми.
«На сайті «Прозорро» розслідувачі, команди, які займаються дослідженням тендерів, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, вже проаналізували дані кошториси», – зазначив Старущенко.
Справді, видання «Наші гроші» повідомляє, що: «Ціни багатьох ідентифікованих будматеріалів переважно ринкові». Однак питання у авторів залишаються до оздоблювальних матеріалів (граніту, який називають у тендері «камінь сірого кольору вулканічного походження»), але тут у них вже не вистачає даних для порівнянь.
Ось саме гранітні пошуки і ведуть до ще одного складного питання - пошуку російського сліду.
У пошуках російського сліду
Щодо консорціуму, то до нього у команд розслідувачів є кілька запитань.
Одне з них стосується потенційного зв’язку між проєктом кладовища та учасником консорціуму. Так, фахівці DOZORRO проаналізували тендер і виявили, що консорціум-переможець ймовірно пов’язаний з проєктувальником. Директором «Євроелітбуду» до лютого цього року був Валентин Вікторович Євдокименко. Напередодні тендера він зник із списку очільників компанії. Натомість людина з таким самим прізвищем та ініціалами нині є директором ПП «Терра Інжиніринг», саме тієї організації, яка і розробляла проєктну документацію для військового кладовища. Збіги чи одна й та ж людина?
Але найбільше запитань виникло саме до постачальника граніту. Так розслідувачі видання hromadske з'ясували, що до проєкту будівництва залучено компанію підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва. Саме того бізнесмена з Дніпра Єрмолаєва, який вже давно став громадянином Кіпру. Однак у 2023 році проти нього були застосовані персональні економічні санкції, адже його підприємства діяли в Криму та Бердянську, а отже податки йшли і йдуть у російський бюджет.
До речі, про граніт. Ще одним (не скандалом), але гострим дискусійним кутом військового меморіалу стало питання матеріалу надгробних плит та хрестів. Один табір виступав за традиційний український (відповідно дешевший) матеріал пісковик (саме з нього витесані відомі козацькі хрести). Представники іншого табору виступали за граніт. Як повідомили у державній установі «НВМК» – остаточного вирішення питання вибору матеріалу для намогильних споруд немає, потребує додаткового обговорення.
Громадське стверджує, що компанія із групи «Алеф» того самого Єрмолаєва володіє десятьма відсотками компанії «Акам» (виробник граніту). Саме цій «Акам» належать десять відсотків у консорціумі, який переміг на тендері. У загальному рахунку тендера відсоток компанії Єрмолаєва мізерний 1%, але він є.
«У нашої компанії немає жодних відносин з Вадимом Єрмолаєвим. З 2023 року. На даний момент я є засновником даної компанії. І жодних впливів від цього чоловіка немає. Думаю, що тут більше нічого сказати. В Youcontrol, на «Прозорро» все написано: що, чому і як...», – сказав директор ТОВ «Акам» Олексій Міхєєв.
І справді, нині прізвища Єрмолаєва немає. Але. Частиною компанії «Акам» володіє кіпрська «Licita Trading Co Limited», до весни 2024 року (саме напередодні тендера) бенефіціаром якої був Вадим Єрмолаєв. З весни 2024 року ця частка переписана на Софію Кононенко з Кіпру. Інша частина (89.99%) лишається за Олексієм Міхєєвим. Однак офіційна перереєстрація – це суто юридична процедура. Якою є реальність і чи кошти українських платників податків убезпечені від недобросовісних схем, які можуть вести в країну-агресорку?
Питання залишаються і відповіді на них мають бути дані. Важливість відкритої перевірки розуміють і в державних структурах. Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, підтверджує: «Я закликаю, стежте, не відводьте очей від кошторисів, від процедур. І це правильно. Це має бути зразковий з меморіальної точки зору проєкт і зразковий проєкт з точки зору процедур. Я дякую тим, хто хоче 5 разів перевірити, стежити. Будь ласка, ми всі маємо це робити».
Олександр Порхун, в.о. міністра у справах ветеранів України після появи в засобах масової інформації російського сліду звернувся до СБУ: «Я написав голові Служби безпеки України, щоб він перевірив, підтвердив або спростував походження російського сліду. Після отримання офіційної відповіді від СБУ будуть ухвалені відповідні рішення».
Власне, голос небайдужих почуто. Як реакція на розслідування – Кабмін України вніс зміни до координаційної ради з питань створення та функціонування Національного військово-меморіального кладовища. «Безпосередньо до координаційної ради були включені, голова Українського інституту національної пам'яті, незалежні експерти та представники підприємств будівельної сфери та фахівці з меморіалізації, члени родин загиблих захисників-захисниць України, представники громадських об'єднань, представники ветеранських громадських об'єднань, науковці та історики», – пояснює Олександр Порхун.
Реакція є, однак має бути і відповідальність. Персональна. Саме це питання порушують не лише активісти-розслідувачі, а й військові, які розуміють і потребу кладовища, і ризики, з якими зустрілись. Як зазначив один із учасників дискусії, діючий військовий Кирило Яковлєв: «Я адвокатував кладовище і підтримав його створення. Але я бачу так багато учасників та спікерів, а хто саме буде відповідати, якщо виявиться, що гроші пішли не туди?»
Що буде далі?
Поки, здається, що остаточні крапки над «і» зможе розставити СБУ, яка невдовзі надасть офіційну відповідь щодо російського сліду. А поки триває перевірка російського сліду спецслужбою, подальші роботи з будівництва першої черги меморіалу призупинено. Чекають всі: родини загиблих, керівництво державної установи, військовослужбовці, громадськість.
Олександр Порхун, відповідаючи на запитання військового, взяв відповідальність, зокрема, і на себе: «Я вийду в комунікацію після отримання листа. Якщо буде такий факт, звернусь до правоохоронних органів щодо подальшого розслідування». Стосовно персональної відповідальності, то вона лежить на очільниках Мінветеранів та ДУ НВМК.
Варто наголосити, що діяльність у створенні військового меморіалу має бути прозорою, як зазначив Антон Дробович: «Якщо ми все зробимо правильно, це буде найважливіший, найвеличніший меморіальний об'єкт в історії України. Якщо ми десь зафакапимось (помилимось, – ред.), це буде факап національного масштабу. Тому очевидно, має і так бути, що стільки уваги, стільки пильності до цього проєкту.
Якщо підтвердяться підозри, озвучені розслідувачами, тендер буде скасовано, а це зупинка будівництва до 2025 року, оскільки будувати у зимовий період неможливо. А далі – нова процедура оголошення тендеру і нові переможці. І знову перевірки.
Виглядає як навмисне вставляння палиць у колеса. Власне, про російський слід у процесі штучного гальмування будівництва, говорили і під час брифінгу. Так, кампанія із дискредитації є, голоси ботів і тролів завжди готові приєднатись до кампанії цькування.
Але, насправді, тут потрібна виважена політика. І час на перевірки. Якщо концепцію самого кладовища готували маже 10 років, то очікування висновків щодо переможців тендеру і навіть затримка на один сезон має сенс. Хоча б для того, аби потім не мати репутаційних втрат, які коштують дорожче за очікування.
Так, останки загиблих героїв, які досі зберігаються у рефрежираторах, поки залишаються без гідного вшанування. На жаль, іншого шляху, аніж двічі і тричі перевіряти кожен крок і кожну кому у нас немає. І це розуміння дається нам дорогою ціною.
Ярина Скуратівська, Київ
