Як етично комунікувати з військовими та ветеранами?

В умовах сучасної України, де значна частина громадян має досвід військової служби або участі в бойових діях, питання етичного спілкування з військовослужбовцями та ветеранами набуває особливої актуальності. Для підвищення рівня обізнаності благодійний фонд «Vesta» провів лекцію на тему «Правила етичного спілкування з військовими та ветеранами». Спікерками заходу виступили: психологині Тетяна Ціленко і Катерина Ейхман.

ПЕРШИЙ КРОК ДО РОЗУМІННЯ ВЕТЕРАНІВ – ВИЗНАЧЕННЯ, ХТО ВОНИ Є

Насамперед психологи наголошують, що ветерани – це люди з різним життєвим досвідом, з різних соціальних прошарків, професій, вікових груп, з різними поглядами, цінностями та життєвими цілями. Те, що їх об’єднує – бойовий досвід, який безпосередньо впливає на їхній світогляд. І перший крок до розуміння ветеранів – визначення, хто вони є.

Попри те, що ветерани – це різні люди, існують стереотипи, які спрощують їхній образ. Ось – найпоширеніші з поясненнями, чому вони невірні:

• Всі ветерани мають ПТСР. Хоча на посттравматичний стресовий розлад страждає від 27 до 40% ветеранів, такий розлад може виникати і в цивільних.
• Всі ветерани хочуть повернутися на службу. Деякі дійсно знайшли своє покликання у військовій справі, але більшість прагнуть повернення до цивільного життя.
• Ветерани нездатні адаптуватися до цивільного життя. Багато ветеранів успішно інтегруються в суспільство, освоюють нові професії й застосовують свій досвід у різних професіях.
• Ветерани не можуть працювати в команді з цивільними. Досвід роботи у команді під час служби розвиває навички взаємопідтримки, тож іноді ветерани працюють краще в команді, ніж цивільні.
• Ветерани завжди готові до насильства. Бойовий досвід не означає схильність до агресії.
• Ветерани завжди мають бути сильними і не показувати свої слабкості. Нав’язування образу «супергероя» позбавляє їх права на людські емоції.

ЧОГО СЛІД УНИКАТИ В РОЗМОВІ

Психологи дослідили та розповіли про найважливіші «тригери», яких слід уникати у розмові між цивільною людиною та військовослужбовцем або ветераном:

• Політика
• Релігія
• Війна
• Мова
• Ідеологічні переконання (правий/лівий рух)

Однак, як зазначила Катерина Ейхман, людина може сама починати говорити на ці теми. Головне пам'ятати, що кожен має право на свою особисту думку. Немає потреби переконувати в протилежному – достатньо вислухати.

Також, за спостереженнями психологів, існують питання і фрази-загальники, яких варто уникати:

• Що там, коли перемога?
• Ти когось вбивав?
• Герої не вмирають
• У тебе хтось помирав?
• Не хвилюйся, все буде добре
• Я тебе розумію

Також слід уникати зменшувально-пестливих звертань на кшталт «сонечки», «котики» тощо.

Ці фрази та слова можуть звучати як спроба підтримки, але зазвичай вони звучать неетично або зневажливо для людей з військовим досвідом. Найкращий спосіб висловити підтримку – бути щирим, відкритим та уникати спроби знецінити або спростити пережитий досвід.

ЩО ЩЕ ВАРТЕ УВАГИ

Окрім вербальних тригерів, деякі фізичні подразники – гучні та специфічні звуки, дотики, спалахи світла, запахи. Як наслідок у ветеранів та військових може виникати психологічна реакція, яка іноді супроводжується: пришвидшеним серцебиттям, швидким поверхневим диханням, тремором рук, блідістю обличчя, онімінням та слабкістю в ногах, відчуттям задухи, втратою контролю над тілом, панічною атакою, втратою свідомості.

Для того щоб послабити напругу у розмові з військовими та ветеранами, психологи радять:

• Говорити з людиною, стишуючи тон. Спокійний, м’який тон допомагає зняти емоційну напругу.
• Змістити фокус уваги. Якщо певна тема викликала гостру реакцію, дискомфорт або емоційне напруження, варто змінити тему, перевести фокус уваги на щось інше, що зацікавить або здивує людину.
• Застосувати стабілізуючі методи. Просте фізичне відволікання, наприклад, випити склянку води чи зробити короткий запис від руки, допомагає повернути контроль над ситуацією.
• Знати і використовувати протокол при панічній атаці. У випадку, якщо співрозмовник стикається з панічною реакцією, важливо знати базові прийоми для заспокоєння: повільне дихання, заземлення через відчуття опори та зосередження на предметах навколо.

Головне слід пам’ятати, що етичне спілкування з військовими та ветеранами ґрунтується на повазі, тактовності та розумінні їхнього досвіду. Важливо бути чутливими до їхніх потреб, уникати стереотипів і показувати готовність підтримати, вислухати і прийняти індивідуальність кожного.

Любов Базів, Юлія Балан. Київ

Фото Євгена Котенка

Перше фото з відкритих джерел