Відповідне рішення оприлюднене в окупаційних пабліках, передає Укрінформ.

За даними росіян, після окупації Мелітополя журналістка не виїхала з міста та не відмовилася від громадянства України.

"Зв’язавшись через месенджер Telegram із мешканкою підконтрольної ЗСУ території, жінка погодилася сприяти спецслужбам України, передаючи відомості про місця знаходження адміністративних будівель та співробітників органів влади РФ, маршрути пересування особового складу, військової техніки, озброєння ЗС РФ, інших військ та військових формувань на території на Запорізької області", – цитує Інститут масової інформації повідомлення в окупаційних пабліках.

Як зазначається в інформації окупаційного суду, наведеній у ЗМІ, в лютому 2023 року жінка нібито передала відомості про державні міністерства та відомства РФ, у тому числі силового блоку, з адресами та списками співробітників. "Передання цих відомостей українській стороні могло призвести до завдання вогневого ураження по розташуванню цих стратегічних об'єктів", – стверджує окупаційний "суд". Окупанти заявляють, що Левченко не видалила зі свого телефону ці дані.

Росіяни звинуватили її у шпигунстві – ст. 276 Кримінального кодексу РФ (передання, збирання чи зберігання з метою передання противнику відомостей, які можна використовувати проти ЗС РФ).

Так званий Запорізький обласний суд визнав колишню журналістку винною у скоєнні злочину та призначив їй ув'язнення у вигляді 15 років позбавлення волі.

Голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко закликав світ сприяти звільненню засудженої мелітопольської журналістки.

«Закликаю колег, Міжнародну та Європейську федерації журналістів, правозахисників і дипломатів посилити увагу до справи Ірини Левченко й наполегливо вимагати її звільнення. Потрібні доступ до незалежного адвоката, належна медична допомога й достовірна інформація про її стан», - написав він у Фейсбуці.

Томіленко закликав поширювати історію журналістки.

«Ім’я Ірини Левченко має звучати в медіа, міжнародних зверненнях і переговорах про звільнення наших людей — поряд з іменами Анастасії Глуховської, Ірини Данилович, Сервера Мустафаєва, Геннадія Осьмака, Георгія Левченка та інших незаконно ув’язнених українських журналістів», - наголосив голова НСЖУ.

Він нагадав, що у 2017 році Ірину Левченко визнали «Журналістом року» у творчому конкурсі НСЖУ.

16 вересня жінці виповниться 65 років.

«Ірино, ми пам’ятаємо про вас. Солідарні з вами та вашими рідними й продовжуємо боротися за ваше звільнення», - зазначив голова НСЖУ.

Окупанти викрали Ірину Левченко разом з її чоловіком Олександром на початку травня 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі та певний час обох утримували в підвалах міста. Затримали пару на вулиці, спочатку тримали разом, а потім розділили.

Як повідомила сестра Левченко Олена Руденко, журналістку утримували в Донецькому СІЗО в камері приблизно 3 на 4 метри разом із трьома іншими жінками.

У червні 2026 року стало відомо, що Ірину Левченко етапували із Сімферопольського СІЗО до Краснодарського СІЗО (РФ).

За інформацією РІА Південь, Олександра Левченка звільнили в серпні 2024 року. Увесь цей час його утримували в окупованому Мелітополі. Під час звільнення йому видали довідку, у якій зазначалося, що він нібито відбув 21 добу адміністративного арешту за "порушення комендантської години". Паспорт, банківські картки та гроші, вилучені під час обшуку, йому не повернули. За весь час ув’язнення він лише один раз побачив дружину – під час прогулянки в СІЗО, однак поговорити їм не дозволили.

З даними ІМІ, Ірина Левченко в журналістиці з 1981 року. Працювала в заводських багатотиражках, мелітопольській районній газеті "Новий день", була власкором обласних і всеукраїнських друкованих видань.

Як повідомляв Укрінформ, Україна веде перемовини з РФ щодо звільнення з полону 28 українських журналістів окремим кейсом.