Мало медалей, багато надій
За рік до Олімпійських ігор в корейському Пхенчхані українські біатлоністи провели суперечливий та непростий сезон. Поряд зі срібною жіночою естафетою та локальними успіхами Юлії Джими, Сергія Семенова та Анастасії Меркушиної, у нас вистачало розчарувань в гонках, а також травм і хвороб лідерів.
Рік Джими, фініш Підгрушної, дебют Меркушиної
Головний висновок – життя та успіхи без сестер Семеренко існують! Відзначимо, що штаб жіночої збірної на чолі з Урошем Велепецом зробив велику роботу. Незважаючи на чимало проблем (хвороби, травми, розбаланс підготовки), там зуміли підвести команду до головного старту сезону – чемпіонату світу у Гохфільцені у гарній формі. Як результат, естафетне срібло.
Беззаперечний лідер жіночої збірної – Юлія Джима. Дуже шкода, що вона так і не взяла особисту медаль, хоча мала це робити на в індивідуальній гонці на ЧС та у мас-старті на етапі КС в Оберхофі. 26-річна Юлія досягла піку можливостей: вона стала витривалішою, швидшою на трасі та стабільнішою у стрільбі. Вона пробігла 36 гонок в сезоні (рекорд в історії нашої збірної) і в кожній другій йшла на медаль. Сезон Джима завершила восьмою у підсумковому заліку Кубка світу. Вона підтвердила силу нашого жіночого біатлону (п’ятий сезон поспіль хтось з українок потрапляє у топ-10) і встановила власне досягнення. До цього Юлія не підіймалася у загальному заліку вище 13-го місця.
Юлія Джима
У найпотрібніший момент підтвердила свій клас Олена Підгрушна. На останньому етапі естафети у Гохфільцені, а точніше на останньому колі, саме вона затягнула «синьо-жовту» четвірку на «срібну» позицію. А в цілому сезон у Підгрушної вийшов невдалий. Постійні проблеми зі здоров’ям не дозволили їй сконцентруватися виключно на змаганнях.
Окрім стабільності Джими та майстерного фінішу в естафеті Підгрушної необхідно відзначити вражаючий дебют в першій команді 22-річної Анастасії Меркушиної. На ЧС українка вразила усіх виваженими діями на трасі та неймовірною кулеметною стрільбою. За рівнем таланту Меркушина – потенційний лідер збірної після Олімпіади-2018, тому тренери зобов’язані максимально відповідально підводити її до головних ролей.
Щодо сестер Семеренко то сподіваємось, що усі хвороби та сімейні турботи не заважатимуть їм якісно підготуватись до олімпійського сезону. Віта народила сина і наприкінці сезону повернулась на трасу в Кубку IBU. Валя кілька разів спробувала упіймати свій ритм на етапах КС, але виявилась не готовою фізично та психологічно. В збірній на Семеренко дуже розраховують в Пхенчхані. Так само як на талановиту молодь – Ірину Варвинець, Яну Бондар і Юлію Журавок.
Семенов і середняки
У нашій чоловічій збірній наразі немає рівного Сергію Семенову. Він єдиний, хто серед українських біатлоністів взяв особисту медаль в цьому сезоні. А його 23 місце в заліку Кубку світу – ознака класу та універсальності. При цьому у 28-річного Семенова є потенціал. Варто Сергію покращити стрільбу і не втрачати концентрацію на трасі, його медальні шанси зростуть ще більше.
Сергій Семенов з єдиною особистою медаллю українських біатлоністів
Сезон продемонстрував й нашу головну проблему – у Семенова немає гідного напарника. Так, ним міг стати Дмитро Підручний, але після вдалих грудневих виступів, він раптом розгубив усю форму і провалив чемпіонат світу. Схожий рік вийшов і у Артема Прими – багатообіцяючий початок, прогрес в естафетній гонці і поступове розчинення у натовпі середняків.
На звичному посередньому рівні бігли та стріляли Володимир Сємаков і Віталій Кильчицький, які в першій команді вже кілька років. Щодо нових імен, то їх ми не побачили. За рік до Олімпіади новий тренер чоловічої збірної Юрай Санітра вирішив відшліфувати старий склад і напрацювати естафетну четвірку. Натомість, експерименти зі складом, схоже, відкладаються до завершення Пхенчхану-2018.
Фуркад і Дальмайєр – герої сезону
Мартен Фуркад беззаперечний король Кубка світу! Француз виграв усі п’ять кришталевих глобусів (традиційний трофей в КС) – в абсолютній першості та на окремих дистанціях. Подібний пента-трік він робить вдруге в кар’єрі, а володарем Кубка світу Фуркад стає вже втретє. Про неймовірну силу француза свідчать 14 виграних гонок та його перевага в 400 очок від найближчого переслідувача в загальному заліку КС. Втім Фуркад не робот, невдачі трапляються і з ним. Скажімо, Мартен провалив чемпіонат світу у Гохфільцені – лише одна золота медаль і болюча поразка на останньому етапі естафети від росіян.
Мартен Фуркад
Свій монарх і у жінок. Великий кришталевий глобус тут виборола Лаура Дальмайєр. Вона перемогла також у заліку індивідуальних гонок та гонок переслідування. Німкеня змістила з біатлонного трону Габріелу Коукалову, яка втім зберегла своє домінування у спринті та мас-старті. На відміну від фантастично талановитого та самовпевненого Фуркада, Дальмайєр взяла своє німецькою працьовитістю і якоюсь нежіночою витривалістю. Крім цього, на відміну від Фуркада, Дальмайєр не розмінювалась на позабіатлонні справи і це допомогло їй виграти ще й п’ять золотих медалей на ЧС-2017!
Святослав Василик, Київ
