Падіння в Ісландії: з небес на землю
Дубль Сігурдссона приніс збірній Ісландії перемогу на Україною 2:0 і знову відкинув нас на четверте місце у відбірковій групі ЧС-2018. Поразка для українців тим більш прикра, якщо згадати у якій ейфорії ми усі перебували після домашньої перемоги над турками 2:0.
А починалось все для України цілком непогано. Збірна намагалася контролювати м’яч на половині поля господарів, і у неї це виходило. Так, пресинг ісландців був шалений. Так, господарі дуже щільно грали проти наших лідерів – Ярмоленка і Коноплянки. У відборі проти них діяло по кілька чоловік. Але це не заважало «синьо-жовтим» диктувати свої умови. Скажімо, Бесєдін і Малиновський сміливо брали гру на себе і намагалися створювати моменти.
З часом Україна все ж перейшла на захисну модель. Швидше за все, так і було задумано. Ймовірно, наш тренерський штаб вважав, що так ми гарантовано знайдемо простір для швидких контратак. І взагалі, здавалось, що все йде за планом Шевченка. Ми були точнішими в передачах та виглядали компактнішими в середині поля. З іншого боку, пройти захист ісландців все одно було дуже важко. Не вистачало гострих передач. А на плечах Ярмоленка і Коноплянки «висіло» по двоє-троє ісландців.
Розпочався другий тайм. Ми швидко пропустили, і ситуація розвернулась не на наш бік. Усі чекали, як відреагує на це Шевченко і команда. Однак кардинальних рішень на полі не сталось, а наші лідери загубились. Далі стався другий гол Сігурдссона і гра українців в середині поля розвалилася. Пішли помилки в передачах. Зупинились фланги. Натомість ісландці стали набагато швидшими і зухвалішими.
В останні 15 хвилин з’явилось відчуття приреченості і навіть сподівання на диво вже не було. Чому так швидко ми здалися? Можливо, так сильно психологічно подіяв перший гол ісландців. Можливо, банально скінчилось пальне. Погодьтесь, наша команда мала втомлений вигляд. Вочевидь, виснажливий матч проти турків та тривалий переліт негативно вплинули на фізичний стан збірної.
Висновки з поразки невтішні. У нас немає запасу міцності. Блискуча перемога над турками, здається, спустошила гравців, і ті просто не у змозі були рухатись і думати на полі. На жаль, вкотре у найвідповідальніші хвилини загубились на полі Ярмоленко і Коноплянка.
Прикро, але усі побоювання щодо цього матчу справдились. Ми грали у свій футбол до першого пропущеного м’яча. А далі наша гра розпалася мов картярська хатинка. Зник рух, настрій, впевненість. Андрію Шевченко слід добре проаналізувати цей матч і зрозуміти, чому збірна пасує перед першою-ліпшою перешкодою.
Святослав Василик, Київ
