Росія без Олімпіади. Злочин і кара
Найгучніший допінговий скандал в історії спорту завершився відстороненням збірної Російської Федерації від участі в зимовій Олімпіаді-2018.
За що Росію покарали
Головна провина – це підтримка допінгових схем на державному рівні. Щось подібне в історії спорту було в Німецькій Демократичній Республіці у 1970-80 роки. Усе закрутилось в 2014 році з фільму німецького журналіста Хайо Зеппельта про допінг у російській легкій атлетиці. Його інформаторами стали відома легкоатлетка Юлія Степанова та її чоловік Віталій, який працював у російській антидопінговій агенції РУСАДА.
В 2015 році свою доповідь оприлюднила комісія Ричарда Паунда, яка звинуватила міністерство спорту Росії у маніпуляції з допінг-пробами. В результаті російським легкоатлетам заборонили виступати під національним прапором. В 2016 році до США переїхав екс-керівник російського антидопінгового центру Григорій Родченков. Він розповів усі подробиці допінгової програми Сочі-2014.
Усі заяви Родченкова про підміну проб і «коктейлі» для приховування заборонених препаратів ретельно провіряв канадський юрист Ричард Макларен. Він написав дві доповіді, які і стали основою для покарання російський спортсменів перед Ріо-2016 та Пхенчханом-2018. Зауважимо, що доповіді Макларена майже рік перепровіряли дві комісії МОК – Дениса Освальда і Самуеля Шміда. Як наслідок, у Росії відібрали 11 медалей Сочі-2014, більше двадцяти спортсменів отримали довічні дискваліфікації.
Примітно, що Росія не пішла в суд, аби усе спростувати, а розгорнула кампанію про «маячню Родченкова» і політичні утиски. Гадаю, це, а також хамські коментарі російських спортивних чиновників, лише посилили санкції. Багатьох цікавила мотивація Степанових і Родченкова – навіщо їм все це потрібно було? Вочевидь, тут зіграло багато причини: особисті образи, погрози від влади, меркантильний інтерес і просто жага сумнівної слави. Втім, якби там не було, самі ж росіяни і розпочали розплутувати цей допінговий клубок. У підсумку, маємо грандіозний скандал у світі спорту.
Що втратить Росія, Олімпіада та увесь світовий спорт
Отже, 5 грудня МОК прийняв рішення – усі «чисті» російські спортсмени зможуть поїхати на Олімпіаду-2018 у якості нейтральних атлетів. Що значить нейтральних? Це значить ніяких прапора і гімну РФ. Їх замінять на олімпійські прапор і гімн. Команда матиме назву «Олімпійські атлети з Росії». Подібний компроміс – добра воля світової спільноти спорту. В її основі небажання карати «чистих» росіян і нівелювати змагання в Пхенчхані. Насамперед, хокей, фігурне катання, лижні гонки, біатлон, ковзанярський спорт. В усіх цих видах росіяни серед претендентів на медалі.
Нині вже сама Росія має вирішити чи пускати своїх олімпійців у Пхенчхан, або ж цілком бойкотувати Ігри-2018. Рішення повинні невдовзі прийняти на найвищому рівні, а тому зараз у Росії триває жорстка дискусія – їхати чи не їхати до Кореї. Прихильники бойкоту кажуть про світову змову проти Росії і тому закликають йти до кінця «без Росії – це неповноцінна Олімпіада». Аргументи їх опонентів – не можна позбавляти «чистих» спортсменів Олімпіади, перемоги на Іграх – краща відповідь МОК, не можна ділити своїх спортсменів на патріотів і зрадників. Логіка цілком зрозуміла – єдиний спосіб повернути повагу до російського спорту – це перемоги і адекватна реакція на критику.
Ще одна важлива тема – якими будуть наслідки цієї «допінгової війни» для світового спорту. Аналітики вже пишуть про можливий розкол спортивної спільноти на тих, хто за Росію і проти Росії. Буде багато суперечок і напруги. Не виключено, що багато російських спонсорів піде з міжнародних федерацій і турнірів. І головне, попереду багато судових позовів. Сам Путін визнав, що Росія має проблеми з допінгом, але і він увесь час переключав акценти на нібито змови. За три роки Росія зробила дуже мало конкретних і ефективних кроків у руйнуванні власної допінгової системи, тому сьогодні звинувачувати їм нікого, крім самих себе.
Святослав Василик, Київ
