27-річний французький гросмейстер Максим Ваш'є-Лаграв останнім часом стабільно входить до числа провідних шахістів світу. Якийсь час він був другим за рейтингом після чемпіона світу Магнуса Карлсена. Зараз Максим – п'ятий. У році, що минув, він став одним із головних героїв і головних невдах. Йому не вдалося відібратися в турнір претендентів, який пройде у березні 2018 року в Берліні. Причому, за всіма номінаціями він був близький до цього, але – залишався «першим за касою». За рейтингом він був найкращим серед тих, хто не потрапив до турніру претендентів. У Кубку світу кваліфікувалися лише фіналісти, а француз дійшов до півфіналу, а там, в драматичній боротьбі, поступився Левону Ароняну з Вірменії. У серії ФІДЕ Гран-прі йому мінімально достатньо було виграти останню партію заключного турніру, але він її програв.
Втім, не можна назвати невдахою людину, яка в серії Гранд-Чесс-Тур, де боролися лише найсильніші гравці світу, посіла за сумою друге місце, виграла один із турнірів (Кубок Скінфельда) в Сент-Луїсі й заробила призових більше 200 тисяч доларів.
З Максимом кореспондент Укрінформу зустрівся в Лондоні на заключному турнірі цієї серії, де той виграв лише одну партію (зате у Сергія Карякіна чорними), а інші звів унічию.
ПРО ВПЛИВ АЛЬОХІНА І СПІВПРАЦЮ З БЕЛЯВСЬКИМ
- Максиме, коли і як ви навчилися грати в шахи?
- Мій батько навчив мене правилам гри. Це було на Різдво 1995 року, коли мені ледь виповнилося п'ять років. Мені подарували електронну дошку. Я почав грати проти комп'ютера (не найбільш швидкодіючого), а вже на наступний рік записався в шаховий клуб.
- Коли прийшли перші успіхи?
- У ранні роки я ставав призером в дитячих і юнацьких чемпіонатах світу, поки нарешті в 2009 не став чемпіоном планети серед юніорів (до 20 років). Ну й вдалося стати гросмейстером в 14 років.
- Наскільки добре ви знайомі з шахової класикою, і хто з великих гравців минулого вам імпонує найбільше?
- Я вивчав класику, коли був маленьким. Досить непогано знаю її. Найбільший вплив на мою гру справили, мабуть, партії Гаррі Каспарова, Роберта Фішера і, звичайно, Олександра Альохіна. Зокрема, атаки Альохіна справили на мене велике враження.
- Чому вам подобається саме Альохін?
- Тому що він чудово боровся за ініціативу. Словом, робить те, до чого я прагну в своїй творчості.
- Які шахові книги вам до вподоби?
- Найбільший вплив на мене справили «Цюріх-1953» Давида Бронштейна та «Стратегія ендшпіля» Михайла Шерешевського.
- Як відбувається перехід від просто сильного гросмейстера до гросмейстера екстра-класу?
- Звичайно, потрібно спочатку стати хорошим гросмейстером, а потім потрібен якийсь час, щоб адаптуватися до цього звання. Спочатку я, наприклад, більше уваги приділяв аспектам тактики. А щоб підсилити гру, треба навчитися бути більш універсальним шахістом. Також потрібно як слід поставити дебют. Звичайно, моєму різкому зростанню сприяло те, що моїм тренером протягом трьох років був відомий фахівець і сильний український гросмейстер Олександр Белявський.
У нас відбувалися дуже серйозні тренувальні сесії. Уже тоді комп'ютери були дуже сильні, але наші заняття проходили саме за шахівницею. Найбільше задоволення мені приносило захищати неприємні позиції. Ми працювали над шахами протягом 6-8 годин, чого зазвичай я не роблю.
ПРО ТУРНІРИ, САУДІВСЬКУ АРАВІЮ ТА ІЛЮМЖИНОВА
- Що скажете про турнір у Лондоні?
- Він дуже добре організований у всіх аспектах, хоча для мене це був звичайний турнір. Я тут утретє, тому знав, куди піти у вільний час, що робити. Не можу сказати, що я в захваті від своєї гри в Лондон-класик. Щоправда, я не відчував проблем у дебюті, пару разів мав велику перевагу.
- З ким саме?
- З Магнусом Карлсеном і Левоном Ароняном, але не використав вигідні моменти й не використав свої шанси. Звичайно, це прикро, тому що я розраховував на більше.
- Як ви схарактеризуєте ваш шаховий суперечливий 2017 рік?
- У цілому, звичайно, я задоволений. Адже перемога на Кубку Скінфельда є найбільшим успіхом у моїй шаховій кар'єрі. В цілому я провів рік добротно. Було лише кілька принципових партій, в яких я поступився. Особливо мені вдалася друга половина року. Значно покращилася моя дебютна підготовка. Перемога в Сент-Луїсі – найвище поки досягнення в моїй кар'єрі. Міг вийти в фінал Кубка світу. Але в критичний момент я не кращим чином захищався в партії проти Ароняна, коли мене влаштовувала нічия. Було, звичайно, прикро. Але не можу сказати, що я заслуговував виграти цей матч.
- Чи дуже ви засмутилися, що не потрапили до турніру претендентів?
- З одного боку, звичайно, я засмучений. Це була моя головна мета в цьому році. Але, з іншого, боку, в цьому є моя вина. Тому найголовніше – зробити правильні висновки з цього. Треба буде щось змінювати в своїй грі, постаратися поліпшити її.
- Як ви ставитеся до проведення чемпіонатів світу в Саудівській Аравії?
- Шкода, що ці чемпіонати проходять весь час в одних і тих же регіонах. Берлін у 2015 році став винятком. Але, звичайно, хотілося б більшого різноманіття в місцях проведення чемпіонатів світу. У мене є питання стосовно становища жінок у цій країні, але водночас я – шаховий професіонал і повинен грати в таких турнірах.
- Чи слід щось змінювати в організації ФІДЕ? Зокрема, чи нормально те, що одна людина (Кірсан Ілюмжинов) очолює цю організацію протягом 22 років і збирається балотуватися знову?
- Я, звичайно, цього не схвалюю, але... Те, що я думаю стосовно цього, не має стосунку до справи. Було, звичайно, багато скарг від багатьох гравців, але ситуація не змінилася кардинально. Звичайно, хотілося б знайти рішення цієї проблеми. Але загалом я поза політикою.
ПРО ІВАНЧУКА, ДРУЗІВ ТА ПЛАНИ
- Що скажете про українських шахістів?
- Зрозуміло, я зустрічався з вашими шахістами багато разів. Зокрема, тільки на Олімпіадах чотири рази. Це дуже міцна команда. У вас багато відмінних гравців. Перший, хто приходить на думку, це – шаховий геній Василь Іванчук. І в грі з ним я часто мав труднощі. Граючи проти мене, він відчував упевненість у собі. Та й інші гравці: Павло Ельянов, Руслан Пономарьов, Олександр Моїсеєнко є шахістами високого класу. Іванчук міг свого часу поборотися за титул чемпіона світу. Але досить важко уявити, щоб він або інші українські шахісти завоювали це звання в найближчому майбутньому.
- Хто ваші друзі?
- У мене багато друзів з топ-10 сучасних шахів. Тут і Левон Аронян, і Магнус Карлсен, і Фабіано Каруана.
- Багато хто звернув увагу, що після закінчення драматичного матчу з Левоном Ароняном на Кубку світу ви дружньо спілкувалися, ніби нічого й не сталося.
- Шахові результати не повинні впливати на взаємини людей.
- Чим ви займаєтеся окрім шахів?
- Люблю спілкуватися з друзями. Але багато хто з них – шахісти, наприклад, члени французької збірної. З Парижа та інших французьких міст. Атмосфера в нашій команді – просто чудова, дружня, тепла.
- Ваші плани на майбутній рік?
- Оскільки я став другим у загальному заліку Гранд-Чесс-Тур, то гратиму в серії цих турнірів і в майбутньому році. А найближчим моїм турніром у класиці стане виступ на найбільшій «швейцарці» (Швейцарська система – популярна система проведення шахових турнірів – ред.) наприкінці січня на Гібралтарі. І, напевно, за збірну Франції на Олімпіаді в Батумі, хоча зараз говорити про це рано.
Довідка:
Максим Ваш'є-Лаграв - французький шахіст, гросмейстер (2005). Чемпіон Франції (2007, 2011, 2012). Дворазовий чемпіон Європи з бліцу (2010, 2012). У складі збірної Франції учасник шістьох шахових Олімпіад (2006-2016), чотирьох командних чемпіонатів Європи (2007, 2011-2015). Багаторазовий переможець командної першості Франції. Другий призер серії Гранд-Чесс-Тур 2017 року.
Петро Марусенко, міжнародний майстер, тренер ФІДЕ
Фото: FIDE Grand Prix