Наш волейбольний успіх
«Результатом задоволені. Зіграли 7 ігор, 6 з яких провели на дуже високому рівні. Хлопці показали себе дуже гідно і добре. Пишаюся командою і роботою, яку ми виконали. Потрапити в топ-8 Європи - дуже хороший результат. Нас помітили з вищих ешелонів волейбольного світу. Ми можемо додати в усіх елементах: в тактиці, виконанні, психології», - так підсумував виступ збірної України з волейболу її головний тренер Угіс Крастіньш. Зробимо кілька головних висновків і ми.
Насамперед, нагадаємо, що наша чоловіча збірна не грала у фінальній частині чемпіонату Європи з 2005 року. При цьому ми вперше пробились у плей-офф і вперше дійшли до чвертьфіналу! З усіх матчів на ЧЄ Україна провалила лише гру проти чемпіонів світу – поляків. На той момент цей поєдинок вже нічого не вирішував. Натомість, команда Крастіньша виграла ключові матчі в групі проти Чехії, Чорногорії і Естонії і на рівних зіграла з голландцями.
В 1/8 фіналу Україна на класі і характері обіграла одного з господарів Євро – Бельгію (3:2), а в чвертьфіналі в абсолютно рівній боротьбі поступились топовій Сербії (2:3). Якщо говорити футбольною мовою, то ми на рівних зіграли і ледь не обіграли умовних іспанців. Результат наших волейболістів українські ЗМІ назвали фантастичним, хоча тут доречніше казати про максимально використані шанси.
Головний фактор нашого успіху – блискуча робота Угіса Крастіньша. Він дуже розумно розподілив сили і завдання на майданчику наших лідерів, а також неймовірно виконав роль мотиватора. Як у роздягалці, так і під час матчу. Причому, говорив Крастіньш ніби банальні речі про «разом ми зможемо» чи «підійміть голови», але робив це настільки переконливо, що гравці реально запалювалися настроєм.
Контракт Крастіньша з федерацією волейболу України (паралельно він очолює ще й львівський клуб «Барком-Кажани») завершується в цьому році. Втримати його хоча б ще на два роки до волейбольного Євро-2021 – головне завдання нашої федерації. Зробите це буде дуже важко. Крастіньш вже зробив собі ім’я і не приховує, що мріє працювати в сильному чемпіонаті. Скажімо, в Італії.
За умови потенційної втрати наставника збірної нам залишається сподіватися на подальший прогрес наших лідерів. Олег Плотницький і Дмитро Вієцький – основні фігури в команді. Перший грає в Італії за «Перуджу» і має можливість зростати до зіркового статусу. Вієцький виступає в Сербії і потенційно також є гравцем топового рівня. Обоє вони є віце-чемпіонами молодіжного Євро-2016, тому мають чималий досвід успішних матчів на міжнародній арені.
Усі шанси вирости у світових майстрів є також у Владислава Діденка, Гордена Брови, Юрія Семенюка, Тимофія Полуяна. Наприклад, Діденку необхідно оперативно знайти перспективний клуб в Європі, так само як і Брові. У Семенюка, який на Євро був одним з найкращих блокуючих, неймовірний талант, йому також слід в найближчі сезони робити успішну кар’єру і допомагати збірній.
Нарешті, маємо велику надію і на український чемпіонат. Прорив у топ-8 кращих команд Європи повинен стимулювати наші клуби і школи. Адже, волейбол в Україні не лише є, він ще й крокує вперед.
Святослав Василик, Київ
