Чому збірна України досі без тренера?
Минув тиждень, як Андрій Шевченко повідомив, що залишає посаду головного тренера збірної України. Він просто не став продовжувати контракт. За цей час Українська асоціація футболу (УАФ) так і не призначила нового тренера. Не факт, що це станеться 17 серпня – новий дедлайн призначення. А, між іншим, 1 вересня у збірної вже відбірковий матч ЧС-2022 проти Казахстану. Ситуація провальна і в ній винні всі – Шевченко, УАФ, Ребров.
Так, Шевченко втомився від роботи зі збірною, його не все влаштовувало в організації роботи і фінансових умовах, але його відхід не мав нагадувати втечу. Чим він тоді кращий за Олега Блохіна, який в 2007 році раптово кинув роботу в збірній заради контракту в Москві. Ми всі любимо і поважаємо Андрія Миколайовича, однак прощання зі збірною мало бути іншим. В ідеалі він мав залишитись до кінця року і довести відбір на ЧС-2022 (три нічиї в стартових трьох матчах) до кінця.
Якщо ж бажання піти було безкомпромісним, Шевченко мав заздалегідь проінформувати УАФ. Скажімо, він міг особисто попередити про це Андрія Павелка ще перед фінальною частиною Євро-2020. У цьому разі пошуки нового тренера не нагадували б хаотичні рухи. Відхід Шевченка – це вчинок втомленої і розчарованої людини. Для тренера він зняв багато проблем, натомість збірній він цих проблем лише додав.
Дії УАФ в цій ситуації засвідчили, що Павелко не мав ні плану В, ні плану C. Демарш Шевченка його, вочевидь, застав зненацька, як і більшість вболівальників та журналістів. І це дуже погано. Перша людина в нашому футболі має майстерно відчувати такі моменти і діяти на випередження. В результаті маємо збірну-сироту і ніякої конкретики. Усі кандидати, за винятком Сергія Реброва, виглядають діями у безвихідній ситуації.
До речі, поведінка Реброва – це також невдача. Саме його усі бачили наступною людиною в збірній. Натомість тренер уклав суперечливий контракт з клубом з ОАЕ, який не дозволяє йому швидко і без репутаційних втрат переїхати на роботу до Києва. Якщо юристи не зуміли вирішити усі нюанси за два тижні, то не факт, що усе складеться добре для збірної в найближчі кілька днів.
І що ми маємо на сьогодні? Ребров повернувся в «Аль-Айн», Мирон Маркевич стверджує, що йому нічого не пропонували, а кандидатура Олександра Петракова – це пожежний варіант. До того ж Петраков – не людина Павелка, тренер який зробив нашу юніорську збірну чемпіоном світу, опинився майже у забутті.
УАФ вже двічі переносила дату призначення нового тренера. Якщо ж усе нарешті вирішиться 17 серпня, то нам усім слід готуватися або до розчарування, або до великого сюрпризу. Звісно, ми віримо у хеппі-енд в історії з Сергієм Ребровим. Однак, час все одно втрачений. Новий керманич збірної, хто б це не був, матиме стовідсоткові виправдання у разі провального відбору на ЧС-2022.
Святослав Василик, Київ
