Як еволюціонує олімпійський спорт?

Токійські Ігри вже стали історією олімпійського руху. Чи не найголовнішим їхнім досягненням, мабуть, є те, що вони відбулися. Адже коли весною минулого року в світі загрозливо розповсюджувалася епідемія коронавірусу, проведення Олімпіади в столиці Японії було під великим питанням. Досі в історії сучасних Олімпіад відомі лише три випадки, коли вони зривалися: у 1916, 1940 і 1944 роках. І всі ці зриви  пов’язані з двома світовими війнами.

Але понад рік тому виникла цілком інша ситуація, коли не окремі країни і континенти, а все людство опинилося перед лицем невидимого, підступного, небезпечного ворога. Тоді, у березні 2020-го, було прийняте рішення відкласти Токійську Олімпіаду на рік. Щодо нього не бракувало скептиків і опонентів. Але й прибічників і оптимістів було чимало. Президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах впевнено заявив, що  «ми можемо опанувати цей небачений виклик. Наразі людство знаходиться в темному тунелі. Олімпійські ігри в Токіо  можуть стати світлом у кінці цього тунелю». Співзвучною цим словам була й заява президента Національного олімпійського комітету України Сергія Бубки, який 26 березня минулого року зазначив: «Перенесення Ігор – це можливість зберегти здоров'я всіх учасників, можливість всім атлетам підготуватися до найважливіших змагань в житті, вийти на пік своєї форми, налаштуватися на перемогу. Перемогу як особисту, так і всього людства в складній боротьбі».

     *   *   *

Тепер ми вже знаємо: перемогли оптимісти. Звісно, Токійська Олімпіада виглядала в порівнянні зі своїми попередницями незвично. Маски на обличчях суддів і тих, хто забезпечував проведення змагань. Видозмінена картина вручення медалей. Заборона для учасників покидати місця проживання і стартів. А головне – відсутність глядачів, які на попередніх Іграх суттєво підігрівали своїми емоціями спортсменів… Але такими були правила, підготовлені організаторами Олімпіади, і їх мали неухильно дотримуватися на аренах змагань всі без жодного винятку.

Чи позначилось це на рівні й масовості токійських стартів та їхній напрузі? Спробуємо відповісти на це питання. І почнемо  із загальної статистки. В Олімпіаді взяли участь спортсмени з 206 країн, Це майже стільки ж, як і на попередніх Іграх (Пекін 2008-го – 205, Лондон 2012-го – 204, Ріо-де-Жанейро 2016 – 207). І це той випадок, коли можна сказати, що в змаганнях взяли участь атлети національних олімпійських комітетів практично всіх, до найменших, країн сучасного світу.

А от щодо загальної кількості атлетів, то з цим показником Токійська олімпіада вийшла в лідери. Не зважаючи на пандемію, у столицю Японії прибуло майже 12 500 атлетів, приблизно на тисячу – півтори більше, ніж на згаданих вище Олімпіадах. Правда, тут слід взяти до уваги, що програма Ігор у Токіо була дещо розширена: до неї на пропозицію Оргкомітету Токійської Олімпіади включили кілька нових видів: карате, серфінг, бейсбол, скелелазіння і скейтбординг. Приймаючи таке рішення, МОК наголосив, що ці доповнення діятимуть тільки в Токіо і що в наступних Іграх повернуться до колишнього формату. Чому? Бо програма Ігро не може бути безрозмірною, адже по суті в одному місті впродовж двох тижнів доводиться проводити більше сорока чемпіонатів світу з різних видів спорту. Все так. Але нам в Україні з жалем доведеться прощатися з карате, адже в Токіо в цьому виді українці виграли дві медалі: срібну (Анжеліка Терлюга) і бронзову (Станіслав Горуна).

Загалои у Токіо було розіграно 339 комплектів медалей у 33 видах спорту. Як відомо, найбільше олімпійських нагород завоювали спортсмени США  – 113, з яких 39 золотих, 41 срібна і 33 бронзових. На другому місці атлети Китаю – 88 медалей (38, 32, 18). Третє місце за господарями Ігор японцями – 58 (27, 14, 17). Варто нагадати, що тривалий час, починаючи з 1908 року, з четвертої Літньої Олімпіади в Лондоні, вівся підрахунок очок у неофіційному командному заліку. Нараховувалися очки навіть тим спортсменам або командам, які займали у змаганнях четверте – шосте місця: перше місце – 7 очок, друге – 5, третє – 4, четверте – 3, п’яте – 2 і шосте – 1 очко. Міжнародний олімпійський комітет не визнавав цього очкового підрахунку. А якби визнавав, то олімпійська збірна України, в якої 19 медалей і 23 місця з четвертого по шосте, була б значно вище, ніж нині, коли перевага віддається медалям і, насамперед, золотим.

Кожна Олімпіада має своїх героїв: тих, хто виграє найбільшу кількість нагород. Ігри в Токіо не стали тут винятком. На них вже не виступали такі суперзірки кількох останніх Олімпіад, як американський плавець Майкл Фелпс і спринтер з Ямайки Усейн Болт. Але їхню мультимедійну естафету гідно продовжили інші. Найкращі шанси на найбільшу кількість медалей мають плавці. І саме вони є лідерами серед мультимедалістів Токіо. Так, Калеб Дрессел із США завоював на доріжках токійського «Акватік-центру» 5 медалей і всі золотого ґатунку. Чотири найвищі нагороди і три бронзові отримала австралійка Емма Маккеон. Її співвітчизниця Кайлі Маккеоуен виграла три золоті і одну бронзову нагороди.

З-понад дванадцяти тисяч учасників змагань у Токіо тільки 180 піднімалися на олімпійський п’єдестал два і більше разів. І приємно відзначити, що чотири серед них представляють Україну. Плавець з Рівного Михайло Романчук здобув срібло на дистанції 1500 і бронзу на вісімсотметрівці. Так само срібло й золото виборола у веслуванні на байдарках і каное Людмила Лузан. По дві бронзові нагороди в синхронному плаванні удостоїлися Анастасія Савчук і Марта Федіна.

Якщо ж виділяти мультимедалістів усіх Літніх Олімпіад, то тут, судячи з усього, ще довго триматиметься рекорд Майкла Фелпса, в активі якого 23 золотих, 3 срібні і 2 бронзові медалі. А серед жінок пальму першості ось уже більше піввіку утримує українка Лариса Латиніна (спортивна гімнастика) – 9 золотих, 5 срібних і 4 бронзових нагороди. До речі, дві з цих медалей гімнастка з Херсонщини виграла в 1964 році в Токіо: золото у вільних вправах і срібло – у командному заліку.

Цікаво, що Лариса Латиніна і Майкл Фелпс мали можливість свого часу познайомитися. Відбулася їхня зустріч напередодні Лондонської Олімпіади 2012 року в Нью-Йорку, куди популярний журнал «Vogue» запросив обох видатних спортсменів сучасності для фотосесії. Тоді ще рекорд за кількість виграних олімпійських медалей, у тому числі золотих, належав Ларисі Латиніній. Журналісти запитали її, чи не побоюється вона, що її рекорд буде перевершений Фелпсом. «Я впевнена, – відповіла вона, – що це Майклу Фелпсу вдасться. По-перше, йому випаде виступати в одному або двох естафетних змаганнях, а в цьому виді програми американцям завдяки їхній чудовій школі взагалі немає рівних у світі. А потім хіба я маю право бажати невдачі такій чудовій людині, якою Фелпс мені здався? Він дуже ввічливий, при цьому з великим почуттям гумору. Дивлячись на таких феноменів, як Фелпс чи Усейн Болт, відчуваєш гордість за все людство – вони відсувають все далі межі людських можливостей».

Коли вже згадали ми Токійську Олімпіаду 1964 року, то, можливо, цікаво буде порівняти її деякі статистичні і змагальні дані з Олімпіадою-2020. П’ятдесят сім років тому на старти в столиці Японії вийшли 5151спортсмен з 93 країн світу. Було розіграно 163 комплекти нагород у 19 видах спорту. Як бачимо, загальні показники нинішніх Ігор майже вдвічі вищі за Олімпіаду-64. І це зайве свідчення того, що олімпійський рух продовжує еволюціонувати, зберігаючи значну притягальну силу і ставши по суті найвизначнішим об’єднуючим фактором у світі в наші складні шалені часи. І не тільки в спорті.

Що ж до спортивних результатів, то й тут Токійські Ігри-2020, не зважаючи на пандемію, мають очевидні досягнення. Рівень кожної з Олімпіад оцінюється, зокрема, тим, скільки встановлено на ній світових і олімпійських рекордів. Так от у Токіо було оновлено 24 світові рекорди: у тому числі 7 на велотреку, 6 у плаванні, 4 у важкій атлетиці, 3 у стрільбі. Значною мірою обновилися і найвищі олімпійські результати. Один із них встановив у кваліфікації на дистанції 1500 метрів український плавець Михайло Романчук.

У моєму блозі «Україна на Літніх Олімпіадах: від Атланти до Токіо», який вийшов на сайті Укрінформу напередодні Ігор у столиці Японії, йшлося, зокрема, про те, що в таблиці світових рекордів залишається рекорд у потрійному стрибку Інеси Кравець: українка встановила його ще в серпні 1995 року на чемпіонаті світу в Гетеборзі – 15 м 50 см.  Тепер цей феноменальний результат перевершила венесуелка Юлімар Рохас, стрибнувши в олімпійському Токіо на 15 м 67 см.

Порівнюючи дві Олімпіади в Токіо, хотілося б згадати блискучий виступ 57 років тому нашого українського богатиря Леоніда Жаботинського. Він тоді перміг не кого-небудь, а тріумфатора Римської Олімпіади Юрія Власова. Тоді штангісти змагалися у трьох видах – жимі, ривку і поштовху. Тепер – тільки в двох останніх. Так от у Токіо 1964 року Жаботинський підняв у ривку 167,5 кг, а в поштовху – рекордні на той час 217,5 кг. А тепер порівняймо із світовими рекордами, встановленими в Токіо 2021 року грузинським суперважковаговиком Лашею Талахадзе: 223 кг  в ривку і 265  – у поштовху. І в сумі –  488 кілограмів! Ось на який рівень вийшли спортивні результати на щойно завершеній Літній Олімпіаді. Іншими словами світовий, зокрема олімпійський спорт вищих досягнень прогресує на очах, і з кожною Олімпіадою медалі вигравати все важче й важче.

Тим більше, що з кожними новими Іграми розширюється географія країн, представники яких піднімаються на олімпійський п’єдестал. За підсумками змагань у Токіо у медальну таблицю увійшли 93 країни – майже кожна друга з усіх учасниць Олімпіади. Особливо помітний прогрес олімпійців Африканського континенту та Центральної Америки. Приміром, ми вже звикли до перемог атлетів з Ефіопії, Кенії. Але цього разу тільки друга з них підтвердила свої переваги на стаєрських дистанція у легкій атлетиці. Водночас  перші олімпійські медалі виграли Намібія (срібна нагорода) і Буркіна-Фасо (бронза). Перше золото Олімпіад здобула команда з Бермуд (у триатлоні Флора Даффі).

Щодо виступів у Токіо спортсменів з України, то про це Укрінформ докладно розповідав у своїх публікаціях. Додамо лише, що кількісний показник медалей такий же, як і в Лондоні і на вісім нагород перевершує Ріо-де-Жанейро. При цьому олімпійська команда з України була в Токіо меншою, ніж на згаданих Іграх.

…Олімпійський годинник вже веде відлік до нових Ігор. До них лишилося тільки три роки. Втретє у своїй історії їх прийме Париж. Перші з них у 1900 році стали кошмаром. «У світі є місце, де байдуже ставляться до Олімпійських ігор. І це місце –  Париж» – можна тільки уявити, з якою гіркотою написав ці слова засновник і натхненник новітніх Олімпіад П’єр де Кубертен. Йому великому патріотові Франції, було особливо боляче спостерігати, як Друга Олімпіада сучасності стає першою жертвою комерціалізації, одним з рекламних додатків до Виставки, яка проходила у французькій столиці у 1900 році. Олімпіада тоді непомірно розтяглася в часі (з 20 травня до 28 жовтня) і увійшла в історію, як Ігри хаосу. Вдруге приймав Париж Олімпійські ігри в 1924 році. Тепер вже їх не прив’язували до міжнародних виставок. Навпаки: виставки мали б за честь бути в одному місті і в один час з Олімпіадами. Парижани не забули і як слід врахували недоліки Ігор 1900-го. Вони цього разу добре підготувались до змагань і чітко їх провели.

І ось тепер на олімпійському обрії знову Париж. Судячи з відеопредставлення столиці Франції на церемонії закриття Ігор у Токіо, Париж готується гідно прийняти ХХХIII Олімпіаду сучасності. Олімпійська сім’я, у якій достойне місце займає Україна, устами президента Томаса Баха висловила велику і щиру вдячність Токіо і, за традицією, закликала спортсменів готуватися до Ігор Паризької Олімпіади.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства