21-го липня федерація кіберспорту отримала статус національної. Дещо раніше сам кіберспорт в Україні визнали офіційним видом спорту. Ця індустрія швидко розвивається: зростають рекламні кампанії, збільшується сума призових. Україна давно відома в усьому світі завдяки звитягам команди NAVI в кіберспорті. Нещодавно двоє українців у складі іноземної команди виграли найпрестижніший турнір з Dota 2 з призовим фондом у 18 мільйонів доларів.

Віцепрезидент Федерації кіберспорту України розповів нам про те, чи є в України шанс приймати міжнародні турніри з Dota 2, як відрізнити кіберспорт від ігроманії та чому в кіберспорті панує атмосфера космополітизму.

«ЗА ЧАС ІСНУВАННЯ МИ ПРОВЕЛИ БІЛЬШЕ 350 ТУРНІРІВ, РОЗІГРАЛИ ПОНАД 4 МІЛЬЙОНИ ГРИВЕНЬ ПРИЗОВИХ»

- Ви досить молода федерація. Скажіть, будь ласка, чим уже можете похвалитися у своїй роботі, які виклики стоять перед вами?

- Ми маємо відділення по всій країні, які займаються всіма активностями, популяризацією тих активностей, які так чи інакше організовує федерація. Тобто, за час існування ми провели більше 350 турнірів, розіграли понад 4 мільйони гривень призових (саме грошима), а також розігрували безліч призових, які відображалися у грошовому еквіваленті (девайсами і так далі).

На представницькому рівні ми також досягли певних успіхів. У 2020 році у вересні кіберспорт був визнаний офіційним видом спорту, також цього літа ми отримали статус національної федерації на підставі визнання кіберспорту офіційним видом спорту. Це якщо говорити про якісь наші досягнення зараз.

- Чи вплинув на вас коронавірус? Для проведення кіберспортивних заходів не потрібно збиратися офлайн, хіба ні?

- Ну, як сказати, насправді формат сильно змінюється, кіберспорт суттєво втратив масштаб. Перший чемпіонат України, який ми проводили, був у форматі офлайн. Велика кількість команд грала у наших регіональних відборах. Далі ми проводили великий гранд-фінал із глядачами. Це відбивається на загальному сприйнятті того заходу, який відбувається, на тому, як спонсори готові нас підтримувати. Насправді, це важливо і для статусу заходу, тому що в кіберспорті, у будь-якому випадку, престиж – саме за лан-турнірами, тому що саме лан-турніри становлять менше ризику з погляду чесності гри (менша вірогідність читерства).

Навіть самим гравцям цікавіше зібратися разом, поїхати в нове місто, щось подивитися, з кимось познайомитися. Насамперед, у кіберспорті всі топові турніри проводять у лан-форматі, якщо забрати за дужки ситуацію світової пандемії. З точки зору формальної частини – теж були складнощі. Чому кіберспорт визнали офіційним видом спорту не у вересні 2020 року, а лише влітку 2021-го? Це сталося з тієї ж причини: ми потрапили у локдаун.

- Хто з бізнес-партнерів допомагає вашій федерації? Чи є у вас такі партнери і в чому полягає ця допомога?

- Ми є безприбутковою організацією. Відповідно, нам завжди потрібна підтримка спонсорів, з якими варто знаходити якісь взаємні інтереси, знаходити якісь зачіпки. Варто сходитися на тому, що їм може бути цікаво задля плідної співпраці. Окрема подяка нашому спонсору Parimatch, з яким ми проводимо багато заходів, активностей.

Також ми маємо досить широкий спектр спонсорів. Список досить довгий. Ця співпраця успішна саме через індивідуальний контакт з нашими спонсорами. За рахунок успішного менеджменту, який знаходить спільну мову зі спонсорами, є зростання. Ми не збираємося зупинятися. Для нас важливо мати саме профільних стратегічних спонсорів, які розуміють, що таке кіберспорт.

«ПРОТЯГОМ БАГАТЬОХ РОКІВ УКРАЇНА ДАРУВАЛА СВІТОВІ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ЗНАКОВИХ ГРАВЦІВ, ЯКІ ТВОРИЛИ ІСТОРІЮ»

- Кіберспорт – це вже далеко не просто розвага, як було прийнято вважати ще років 10-15 тому, це офіційний вид спорту. На вашу думку, яке місце України у кіберспорті?

- Ну, саме місце важко визначити, тому що Україна не є лідером за кількістю гравців, яких включають у топ-турніри. Але протягом багатьох років Україна дарувала світові велику кількість знакових гравців, які творили історію, гравців, які були визнаними спільнотою, були титулованими і топовими протягом певного періоду часу.

Були ситуації, коли команди, такі як Natus Vincere (NAVI), демонстрували феноменальні результати ще у 2010 році. 5 українських хлопців виграли поспіль 4 світові турніри з Dota 2. Судячи з цього, місце справді вагоме.

- Скажіть, з ким із кіберспортсменів іноземці можуть асоціювати Україну? (Наприклад, будь-який іноземець, почувши прізвище Шевченка, зрозуміє, що мова йде про Україну)…

- Ну, однозначно, Сашко S1mple є одним із найвідоміших українських кіберспортсменів. Таких гравців багато: дехто з них уже закінчив кар’єру. Наприклад, Зевс, Денді. Це теж хлопці, які зробили величезний внесок у формування іміджу України. Таких людей там кілька десятків насправді.

«ЧИ ПОТРІБНО БУДУВАТИ ОКРЕМІ АРЕНИ ПІД КІБЕРСПОРТ – ЦЕ ЗАВЖДИ ВІДКРИТЕ ПИТАННЯ. ЯК ТАКИХ, АРЕН ПІД КІБЕРСПОРТ НЕМАЄ»

- Якщо наше місце досить високе, чи є в України можливість приймати міжнародні кібертурніри офлайн? Як ви вважаєте, чи потрібно для цього будувати спеціальну арену, стадіон, чи можна все організувати на тій локації, яка вже є?

- Україна вже проводить міжнародні турніри, зокрема наші партнери Weplay. Вони вже провели два чемпіонати з Dota 2. Один організували в Буковелі, інший – у Києві. Можливість є однозначно з багатьох причин. Ми маємо грамотний персонал, який у змозі проводити подібні заходи. Є низка компаній, які проводять заходи світового рівня і мають українське коріння або центральний штаб в Україні.

Чи потрібно будувати окремі арени під кіберспорт – це завжди відкрите питання. Як таких, арен під кіберспорт немає. Усі світові турніри, той самий International, проводився на великому спортивному стадіоні в Румунії. Головне, щоб майданчики, на яких проводяться подібні заходи, були адаптовані під потреби кіберспорту. Це базові критерії, яких дотримуються на стадіонах, концертах.

- Нічого особливого не потрібно?

- Ну, відверто кажучи, не потрібно. Дуже важливою є технічна складова знань, інтелектуальна міць організаторів, які спроможні зробити правильний продакшн, організацію – і це в Україні є.

«В УКРАЇНІ, ЗА РІЗНИМИ СТАТИСТИЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ, Є 2 МІЛЬЙОНИ ОСІБ, ЯКІ ЦІКАВЛЯТЬСЯ КІБЕРСПОРТОМ, БЕРУТЬ УЧАСТЬ В ТУРНІРАХ АМАТОРСЬКОГО РІВНЯ, АБО ПРОСТО Є ГЕЙМЕРАМИ. БІЛЬШЕ ТОГО, АУДИТОРІЯ АКТИВНО СТАРІЄ»

- А тепер, на вашу думку, чи будуть у такого турніру глядачі? Чи прийдуть люди подивитися на кіберспортивне змагання?

- Однозначно – вони є, вони приходять. В Україні, за різними статистичними показниками, є 2 мільйони осіб, які цікавляться кіберспортом, беруть участь у турнірах аматорського рівня, або просто є геймерами. Більше того, аудиторія активно старіє. Тобто, ми говорили, що у 2010 році кіберспортом цікавилося винятково вузьке коло хлопців і дівчат, які грають у комп'ютерному клубі, переважно школярі. Зараз ці підлітки стали дорослими, тобто вони фокусують увагу спонсорів, рекламодавців і так далі.

«ДВОЄ УКРАЇНСЬКИХ КІБЕРСПОРТСМЕНІВ ВИГРАЛИ НАЙПРЕСТИЖНІШИЙ ТУРНІР З DOTA 2 Й ОТРИМАЛИ 18 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА КОМАНДУ»

- Зараз хотілося б обговорити контраверсійну тему. Команда TeamSpirit, в якій грають двоє українців, виграла International з Dota 2. Цю команду привітав президент Росії. У спортивному світі виступи українців за російські команди викликають обґрунтовану хвилю критики. У кіберспорті, натомість, виступи українців за російські команди не викликають стільки запитань. Чи правда, що в цій індустрії питання кордонів і політики в цілому дещо розмите?

- Так, цілком вірно. На це є низка причин, притому низка причин об'єктивних. У всіх топових чемпіонатах будь-якого виду спорту беруть участь клуби, там беруть участь не країни. У кіберспорті всі топові організації – інтернаціональні. Дуже мало було організацій в історії кіберспортивної дисципліни команд, які досягали результатів, маючи склад гравців з однієї країни (такі були, але їх досить мало).

Уся структура міжнародних турнірів має розподіл на якісь регіони. Регіон Східної Європи йде окремою складовою, до якої входять Росія й Україна. Щоб потрапити до команди з цих регіонів, гравці мають бути звідси. Так чи інакше, левова частка топових гравців – з України чи Росії. Гравці команди тимчасово перебувають в одному місці, готуються до турнірів, але основний час тренувань, практик, проводять у себе вдома.

А тут уже технологічний аспект виходить на перший план. Є така річ, як пінг (швидкість з’єднання в мережах). Люди, які перебуватимуть на різних континентах, ніколи не матимуть таких умов гри, які є в команди, яка сидить у різних містах, але у Східній Європі. В американському регіоні міксуються американські й канадські гравці. Є Південна Америка, Європа, Східна Європа, Азія. Спільнота кіберспорту – дуже змішана.

Наприклад, на сьогодні левова частка топових коментаторів російського контенту з кіберспорту – це громадяни України. Якщо ми говоримо про спільноту в Україні, то у цій спільноті 99,9% вболівали за TeamSpirit, бо там грають два українських гравці. На мою думку, ми неправильно розставляємо інфоприводи. Двоє українських кіберспортсменів виграли найпрестижніший турнір з Dota 2 й отримали 18 мільйонів доларів на команду. Порадіти б за них.

- Ви сказали про те, що спільнота кіберспорту – максимально лояльна. Чому так? Чому в кіберспорті панує атмосфера дружби?

- Не хочеться вдаватися до політики. Гравці всі молоді, багатьом хлопцям – по 18-19 років. У той момент, коли починалися політичні конфлікти, багатьом із них, яким сьогодні 18 років, тоді було 11. Вони навіть не цікавилися, де і яка там політична ситуація у світі. Вони виросли в якомусь співтоваристві, вони грали онлайн, вони міксувалися, всі один одного знають. Для них принципово важливий спортивний результат. Це те, заради чого вони витрачають величезну кількість часу, зусиль, уваги.

«ТИ НІЧОГО НЕ ДОСЯГНЕШ, ЯКЩО ПРОСТО ГРАТИМЕШ ПО 16 ГОДИН НА ДОБУ В ОДНУ ГРУ»

- Існує думка, що кіберспорт знищує активний спорт. Чи це правда? Що ви думаєте стосовно цього?

- Знаєте, мені навіть важко щось сказати, тому що я вважаю, що це маячня. Я просто не уявляю того сценарію, за якого молодий хлопець прийняв рішення піти до кіберспорту і не пішов у футбол (міг виграти Лігу чемпіонів, а виграв Major). Це все паралельні історії.

Насправді, багато кіберспортсменів люблять займатися спортом. Багато людей, які не займаються спортом, також не люблять кіберспорт. Теорія, за якої активний спорт конкурує з кіберспортом, звучить шалено. Питання в тому, що ми, як федерація, намагаємося донести в різних форматах – що таке кіберспорт, у чому його суттєва відмінність з геймінгом (ігрова залежність).

Ми не відмовляємося від того, що існує ігрова залежність. Ми хочемо донести, що ігрова залежність ніякого стосунку до кіберспорту не має. Гравці, які не мають, як спортсмени, чіткого режиму тренувань, чіткого графіка, чіткого розуміння – що потрібно зробити для покращення своїх результатів, не досягнуть нічого.

Ти не ставатимеш кращим, ти нічого не досягнеш, якщо просто гратимеш по 16 годин на добу в одну гру. Ти станеш кращим, тільки дотримуючись правильного аналітичного підходу, дотримуючись дисципліни. Лише так можна піднятися на певний рівень. Це дуже важливо донести, пояснити. Багато є випадків, коли навіть в особистому спілкуванні дитина заявляє мамі: «Все, до школи більше не ходитиму», бо хтось там виграв багато мільйонів у черговий раз.

- Звісно, 18 мільйонів на команду за перемогу в International, яка школа?

- Але ні, це так не працює. І до школи треба ходити, і спортом треба займатись, і здоровий спосіб життя треба вести. Це важливі фактори досягнення успіху в кіберспорті, тому що швидкість реакції, швидкість мислення, вміння комунікувати, вміння навіть психологічно себе налаштувати до різних ситуацій – це те, що відрізняє геймера від кіберспортсмена.

- Скажіть, будь ласка, чим жертвують кіберспортсмени, щоб досягти найвищого рівня і щоб протриматися там хоч якийсь певний період?

- Мабуть, як і всі спортсмени. Величезна кількість часу має йти на процес тренувань. Не сказати, що це жертва, адже якщо ти чимось займаєшся, то маєш отримувати від цього задоволення. Якщо вони відчувають, що чимось жертвують, то й не треба цим займатися.

- Скажіть, а скільки років триває професійна кар'єра кіберспортсмена?

- Недовго. Кар'єра може розпочатися досить рано, може й у 16 років. А в 31-32 роки ти вже починаєш поступатися молоді.

- Знижуються швидкість і реакція?

- Основні кіберспортивні дисципліни завжди перебувають у якійсь метаморфозі. Це називається «мЕта». Кожен проміжок часу, у кожній грі виходить оновлення. Це роблять для того, щоб завжди було щось нове. Під час зміни внутрішньоігрових налаштувань змінюються швидкість реакції, швидкість мислення, гнучкість розуму. Молодь швидше пристосовується.

«ВОНИ ВСЕ ОДНО ДОБЕРУТЬСЯ ДО КІБЕРСПОРТУ У ВІЛЬНИЙ ВІД НАВЧАННЯ ЧАС І ГРАТИМУТЬ У СВОЄ ЗАДОВОЛЕННЯ»

- Як вважаєте, чи можлива в майбутньому наявність в Україні умовно факультету кіберспорту в інституті фізичної культури.

- А у нас це вже є. Ми, як федерація, з ІНФІЗом київським розробили його. Справді, є факультет, де навчаються люди саме кіберспортивного спрямування. Ну, насправді, це у нас достатньо новий проєкт. Один навчальний рік провчилися студенти. Це не факультет, де навчають кіберспорту, саме спортсменів. Там вивчають, що таке індустрія кіберспорту, які там є фахівці, які процеси.

Насправді, кіберспортивна спеціальність не закінчується лише на кіберспортсменах. У світі кіберспорту є низка затребуваних фахівців. Нещодавно ми привозили одного з головних функціонерів федерації кіберспорту (International Esports Federation (IESF) – ред.). Він читав лекцію, розповідав студентам (саме для цього факультету) про свої досягнення, про те, як працює міжнародна федерація кіберспорту.

- А що ви скажете стосовно можливих занять з кіберспорту в школі на уроках фізкультури?

- Ну, знаєте, сьогодні кіберспорт настільки популярний серед молоді, що необов'язково його прив’язувати до шкільної програми. В цьому немає обов'язкової необхідності. Сьогодні в країні відкривається величезна кількість клубів із ухилом на кіберспорт, є величезна кількість турнірів. Тобто, вони все одно доберуться до кіберспорту у вільний від навчання час і гратимуть у своє задоволення.

«ЯКЩО ВІН ЦІЛИЙ ДЕНЬ СИДИТЬ УДОМА Й ГРАЄ В DOTA 2, ГОВОРЯЧИ, ЩО ВІН КІБЕРСПОРТСМЕН, НЕ ВІРТЕ ЙОМУ, АДЖЕ ВІН ПРОСТО ЛЮБИТЬ ГРАТИ В DOTA 2»

- Що ви скажете своїй дитині, якщо почнете помічати за нею залежність від ігор? Дайте пораду іншим.

- Знову ж таки, ділимо проблему на категорії. Якщо він просто любить грати в комп'ютерні ігри, то визначте режим, у якому це нормально, який не заважає іншим захопленням дитини. Якщо ж дитина каже, що хоче бути кіберспортсменом, і за зовнішніми факторами видно, що дитина цікавиться, їздить на якісь аматорські чемпіонати, починає щось там вигравати, збирає команди, – то це здорове хобі. Потім воно може перерости в професійні виступи.

Ми зараз працюємо над системою переходу від аматорів до професіоналів. Якщо він цілий день сидить удома і грає в Dota 2, говорячи, що він кіберспортсмен, не вірте йому, адже він просто любить грати в Dota 2.

- Скажіть, чи граєте ви самі й скільки годин на день приділяєте іграм?

- Сам граю, але це досить рідко, доводиться багато працювати. За вихідні можу 2 години пограти. Це мій улюблений спосіб розслабиться, тому що голова повністю розвантажується від побутових питань. Ти концентруєшся на чомусь цікавому, а якщо виграєш, то ще й приємно.

- На вашу думку, топ-3 найкращих кіберспортсмени з українським паспортом, не залежно від дисципліни…

- Важко сказати, але Саша S1mple – 100 відсотків. Найтитулованіший, якщо я не помиляюся, кіберспортсмен – це Даня Зевс. Ну, і Денді з Dota 2.

- Скільки вам потрібно телефонних дзвінків, щоб знайти номер S1mple?

- У мене в телефоні його номера немає, але – один, один телефонний дзвінок.

Віталій Ткачук, Київ