Білі Олімпіади. Восьмий старт України

Через кілька днів у Пекіні почнуться XXIV зимові Олімпійські ігри, в яких візьмуть участь 45 українських спортсменів. В Інтернеті промелькнуло повідомлення, що це – кількісно найбільша наша олімпійська команда на Білих Олімпіадах, відколи Україна здобула незалежність. Але чи відповідає це дійсності і як загалом був представлений український спорт на зимових Іграх останніх трьох десятиліть та чим там відзначився? Думається, не зайве нині, у передстартові дні, нагадати про це читачам укрінформівських блогів.

Ліллехаммер-1994. Це невеличке норвезьке місто для нас, українських прихильників спорту, особливо пам`ятне, бо в ньому вперше в історії Олімпіад окремою командою була представлена Україна. Тоді до складу нашої збірної увійшло 37 спортсменів, які змагалися в десяти зимових видах спорту. І їхній дебют був цілком успішний. 

Особливо гучною стала перемога Оксани Баюл, вихованки одеської школи фігурного катання, створеної відомим тренером Галиною Змієвською. Гучною і драматичною. Змагання фігуристок, а особливо їхній завершальний день, супроводжувалися підігрітим у мас-медіа великим ажіотажем, у центрі якого була чемпіонка Європи українка Оксана Баюл і улюблениця та надія Америки Ненсі Керріган. Кульмінацією напруги стало болісне зіткнення Оксани з німецькою фігуристкою Танею Шевченко під час розминки. Німкеня розсікла своїм ковзаном Оксані гомілку, і тільки мистецтво наших лікарів та мужність самої спортсменки повернули її на лід. Баюл блискуче виконала довільну програму і заслужено перемогла. І вона, і її суперниця стояли на олімпійському п`єдесталі і плакали. Тільки в нашої фігуристки це були сльози непередаваної словами радості, а в Ненсі – гіркого розчарування.

Там, у Ліллехаммері, Україна здобула ще одну медаль – бронзову. Причім за незвичайних обставин. Валентину Цербе з Житомирщини готували до біатлонної естафети, і в гонці на 7,5 км вона взяла участь випадково – після того, як в індивідуальній гонці наша учасниця Олена Петрова збилася зі шляху. Валентину попросили пройти трасу, щоб її вивчити. Перед тим наставник збірної сказав, щоб не надіялась на хорошу змазку – її немає. Та й патронів бракує, тому вихід один – стріляти влучно. Валентина Цербе й справді жодного разу не промахнулася. А витривалості їй не бракувало, адже перед Олімпіадою проходила щодня на тренуваннях по 50 кілометрів. Отже, тепер все залежало від швидкості. Валентина зуміла витримати високий темп і фінішувала третьою.

Нагано-1998. З японської «нагано» перекладається, як «довге поле». Завоювати спортивну славу на цьому полі зібралося 2302 спортсмени з 72 країн світу. І серед них були 56 олімпійців з України. Наша збірна повернулася з Японії з одною медаллю. Її виграла біатлоністка Олена Петрова, зайнявши друге місце в індивідуальній гонці на 15 кілометрів. 

Ця гонка відбулася в перший день Олімпіади. Її початок для Петрової виявився невдалим: промах вже на першому вогневому рубежі і зовсім недоречне штрафне коло. Однак після цього вона зуміла мобілізуватися і на наступних рубежах стріляла без промахів. З останніх сил, головним чином на вольових якостях, вона зуміла вибороти срібну медаль, поступившись лише болгарці Катерині Дафовській. А якби не було штрафного кола?

Солт-Лейк-Сіті–2002. Саме на цій Олімпіаді українська збірна була найчисельнішою – 87 атлетів. І цьому є пояснення. Річ у тім, що право виступити на аренах Солоного озера в штаті Юта завоювала збірна України з хокею, і це різко збільшило кількісний склад усієї нашої олімпійської команди. Відразу зазначимо, що українські хокеїсти відносно непогано зіграли на Олімпіаді, зайнявши десяте місце (із шістнадцяти команд-учасниць). 

На жаль, цього разу олімпійцям України не вдалося отримати жодної медалі, хоча три наших представники й зайняли близькі до п`єдесталу місця. Приємно здивувала, наприклад, саночниця з Київщини Лілія Лудан. Не зважаючи на відсутність в Україні санної траси, вона зуміла так підготуватися до олімпійських змагань, що зайняла в них високе шосте місце. Успіхом можна вважати і виступ мукачівця Станіслава Кравчука, котрий був п`ятим у лижній акробатиці. Така ж позиція серед найсильніших лижниць світу і в динамівки з Київщини  Валентини Шевченко.

Турин-2006. У змаганнях за олімпійські нагороди Ігор в Турині взяли участь 52 українські спортсмени. Цього разу в активі наших олімпійців – дві бронзові медалі. Першу в біатлонному спринті – сім з половиною кілометрів – виграла Лілія Єфремова. Їй дістався 62-ий стартовий номер. Усі головні її суперниці вступили в боротьбу раніше. З одного боку, це давало певну перевагу, адже тобі відомий час конкуренток і ти можеш по ходу дистанції коригувати свої дії. З іншого, – доводиться йти по вже розбитій трасі. Але перемагає в біатлонних змаганнях, особливо в спринті, той хто не тільки швидко проходить по лижні, а й влучно стріляє. Лілія того дня поступилася в цих компонентах лише двом біатлоністкам, фінішувавши з третім результатом.

Наша танцювальна пара Олена Грушина – Руслан Гончаров теж здобула бронзу. Чи могли вони отримати золото? Для цього, на наш погляд, були всі підстави, і українські фігуристи зробили все від них залежне. Але залежало це не тільки від них… У фігурному катанні, навіть після введення більш досконалої і ускладненої системи суддівського оцінювання виступів спортсменів, людський суб`єктивний фактор продовжує відігравати провідну, якщо не вирішальну роль. У підсумку вихованцям тої ж таки одеської школи фігурного катання Грушиній і Гончарову судді відвели тільки третє місце, однак і бронза  стада їхнім безперечним успіхом.

Ванкувер-2010. Україну в цьому далекому від наших країв канадському місті представляли 47 атлетів. Як і у випадку із Солт-Лейк-Сіті, Північна Америка виявилася «негостинною» для українських олімпійців у зимових видах спорту. Звісно, ми чекали успішних виступів у тих змаганнях, які раніше приносили нашим спортсменам медалі. Проте наші біатлоністи і фігуристи до медального заліку «не дотягли». П`яте місце у біатлоні (спринтерська гонка) зайняв Андрій Дериземля. Лише на восьмому місці в змаганні спортивних пар виявилися Тетяна Волосожар – Станіслав Морозов. 

Окремо варто сказати про лідера українських лижників Валентину Шевченко. За рік до Ванкувера вона стала бронзовим призером чемпіонату світу. І треба ж було такому статися, що напередодні олімпійських стартів Валентина впала. Тільки згодом поглиблене дослідження виявило в неї тріщину в ребрі. Перед стартом на десятикілометрівці вона про це не знала. Пройшла дистанцію зусиллями волі і на знеболюючих уколах. Завойоване за цих обставин дев`яте місце було подвигом спортсменки.

Сочі-2014. Олімпійські ліцензії здобули 43 спортсмени України. Вони виступали в дев`яти видах спорту, але тільки біатлон приніс нам дві медалі. Першу з них у жіночому спринті виграла Віта Семеренко. Стартувала вона в останній групі і починала з відставання від графіка основних претендентів, які на той час вже фінішували. Дещо поліпшилися її справи після першого вогневого рубежу, на якому вона стріляла швидко і влучно. Віта і в стрільбі стоячи не допустила промахів та ще й зберегла сили для фінішного ривка. У підсумку – третє місце. Дуже близькою до олімпійської медалі була й рідна сестра Віти Валентина в гонці переслідування. Допустивши промах на першому вогневому рубежі, вона з сімнадцятого місця перемістилась на п`яте. Але піднятися вище, на жаль, забракло сил.

Зате обидві сестри та Юлія Джима і Олена Підгрушна у блискучому стилі виграли біатлонну естафету. Українська четвірка зусиллями Віти Семеренко вийшли в лідери вже після першого етапу. Юлія Джима на другому етапі, не допустивши жодного промаху, зберегла відрив. Кульмінаційним для нашої команди виявився третій етап. У стрільбі стоячи Валентина Семеренко тричі промахнулася. Залишалося три додаткових патрони. Права на помилку вона вже не мала. І Валя зуміла приборкати нерви, уникнувши штрафного кола. На останньому етапі Олена Підгрушна випереджала норвежок і росіянок на 28 секунд. Вона не тільки відмінно бігла, а й стріляла. Перед самим фінішем з трибун російські вболівальники кричали їй «Падай!» Але Олена не спіткнулася, не впала, переможно завершивши естафету. Так через двадцять років олімпійці України здобули друге золото Білих Олімпіад.

Пхьончхан-2018. На Іграх у цьому південнокорейському місті змагалися 33 атлети з України. На церемонії закриття Олімпіади прапороносцем української збірної був Олександр Абраменко. Прапороносцем з повним правом, адже єдину медаль у нашій команді здобув саме він. 

У пам`яті українських прихильників спорту ще свіжі спогади і враження від перемоги Абраменка. Шлях до неї почався у нього з Миколаєва, рівнинного південноукраїнського міста, де, здавалося б, немає умов для літаючих лижників. Але коли є ентузіасти і є бажання, то це не може стати перешкодою. За відсутності в місті корабелів гір прихильники фристайлу збудували трамплін, який обривався над водами Південного Бугу. Таким чином Олександр і його ровесники безболісно «приводнювалися» прямо в річку. 

Олімпіада у Пхьончхані стала для Абрамова четвертою. Він був лише 27-им у Турині, 24-им у Ванкувері, а вже у Сочі посів шосте місце. І ось тріумф на Іграх 2018 року. За два роки до цього Олександр зазнав важкої травми, і майже рік був викреслений з програми його підготовки. Золото Пхьончхана приніс йому стрибок за ускладненою програмою. До його виконання Олександр займав у фінальному квартеті останнє місце. Тому вирішив ризикнути. І переміг! Його стрибок приніс нашій команді єдину медаль цих Ігор. Але найвищої проби!

*   *  * 

Пекін-2022. Якою стане для українських олімпійців Зимова Олімпіада в столиці Китаю (до речі, це перше місто, яке приймало літні Ігри, а тепер – і зимові)? Відповідь на це питання ми одержимо у найближчі дні. А поки що нам відомо, що за кількістю спортсменів ця Олімпіада – достатньо представницька: 45 українських спортсменів боротимуться за олімпійські нагороди в 12 спортивних дисциплінах. У фристайлі змагатиметься 5 наших атлетів, зокрема, й Олександр Абраменко. У біатлоні вийдуть на старти ще три олімпійські чемпіони – Олена Білосюк (Підгрушна), Юлія Джима і Валентина Семеренко. До нашої олімпійської дружини входять і три призери Юнацьких Олімпійських ігор – фігуристи Олександра Назарова – Максим Нікітін та Іван Шмуратко. Вперше в історії Білих Олімпіад українці виступлять у змаганнях змішаних команд з фристайлу та в жіночому бобслеї (монобоб). Після восьмилітньої перерви до складу нашої збірної повернулися представники шорт-треку, естафетна команда лижниць та фігуристи в командних змаганнях. Одразу три наші спортсмени виступлять після дванадцятирічної перерва у стрибках на лижах з трампліна. 

Отже, нас чекає насичена програма олімпійських змагань. Очікується, що в них візьме участь близько трьох тисяч спортсменів з різних куточків планети, які розіграють 109 комплектів нагород у 15 видах зимового спорту. І з ними на рівноправних ролях, у чесній спортивній боротьбі змагатимуться за нагороди  посланці України. Аби тільки ніщо не захмарило олімпійський обрій.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства