Гандбол: конкретні кроки на шляху відродження
Ми вже поговорили про історію українського гандболу та розвиток дитячого гандболу як шлях до повернення колишньої слави. Тепер мова про спорт вищих досягнень – рівня національних чемпіонатів та національних збірних.
Якщо масовий та дитяче-юнацький спорт вирішують запит на здоров’я нації, то успіхи збірних та клубів на міжнародних турнірах – це питання національного престижу. Спорт вищих досягнень в сучасному світі набув глобального характеру, а успіх національних збірних команд сприймається як результат функціонування високоефективної системи організації та управління спортом вищих досягнень в країні.
Досягнення високих результатів збірних команд України на найбільших міжнародних змаганнях стало би поштовхом до зростання іміджу України у світі, як держави, яка здатна повернути собі колишні п’єдестали пошани. На жаль, актуальний стан речей виглядає далеким від оптимального.
У країні немає чіткого розмежування функцій керівних структур спорту вищих досягнень. Процесами за фактом займаються: держава, федерації з видів спорту, органи місцевого самоврядування, клуби, спонсори та меценати, батьки, організатори спортивної роботи в закладах освіти. Не зрозуміло, хто є замовником спортивної послуги та хто за що відповідає. Немає ефективної взаємодії, діяльність відповідальних організацій не взаємодоповнюється, а часто суперечить один одному.
Звісно, загальна ситуація в українському спорті відповідним чином впливає і на гандбол. Також зрозуміло, що неможливо збудувати квітучу оазу успішного гандболу в загальній пустелі національного спорту. Але, перш за все, треба об’єктивно аналізувати стан речей, бачити перспективу та мати план дій. І здійснювати те, що можливо вже сьогодні. Як це, наприклад, робить віце-президент Федерації гандболу України, доктор філософії Євген Петрушевський.
Що у нас відбувається сьогодні
Основними сучасними тенденціями розвитку гандболу є, зокрема, комерціалізація та професіоналізація гандболу, зростання призових фондів, підвищення вимог до суддівства, а також формування нових напрямів у підготовці гравців.
Відповідно до тенденцій, характерних для міжнародного гандболу, розвивається і український гандбол. Проте існує низка проблем, які уповільнюють темпи його розвитку, серед яких: недостатнє та невчасне фінансування з боку держави, відсутність необхідної кількості змагань, низький рівень розвитку дитячо-юнацького спорту, низька популярність гандболу серед засобів масової інформації, а також від'їзд висококваліфікованих спортсменів у закордонні клуби. Нагальними потребами є необхідність вдосконалення системи підготовки тренерів і суддів, проведення ефективної реклами і маркетингу.
Довготривале існування системних проблем призвело до зниження показників і розвитку гандболу в країні не тільки за якісними, але й за кількісними показниками. При цьому, розуміння причин кризового стану дає можливість правильно визначити системні заходи щодо вирішення проблем.
Постає нагальна необхідність реформування сфери: створення нормативно-правових і організаційних умов для удосконалення організаційно-управлінської системи вітчизняного гандболу за світовими стандартами, забезпечення механізму відбору та підготовки обдарованої молоді до спорту вищих досягнень.
Головними завданнями сфери гандболу Євген Петрушевський бачить: забезпечення високих показників в гандболі; створення умов для наступності в роботі дитячо-юнацьких структурах, удосконалення підготовки та збереження кадрового потенціалу.
Метою удосконалення системи управління та організації гандболу в Україні є запровадження та реформування цілої низки структур, положень,законодавства, впровадження нових практик, які забезпечили б гідні умови для існування українського спорту загалом та гандболу, зокрема.
Одним із першочергових завдань має бути створення умов для зміцнення здоров'я населення шляхом залучення молодого покоління до регулярних занять гандболом, а також створення сучасних обласних і регіональних спортивних центрів з відповідною матеріально-технічною базою. Має суттєво збільшитись кількість регіонів України, які розвивають гандбол, у тому числі – як базовий вид спорту.
Що пропонує Євген Петрушевський
Віце-президент ФГУ, як науковець-аналітик і як менеджер-практик, дивиться на речі тверезо та реалістично. Тому підкреслює, що для досягнення цілей необхідно виконати завдання, які є цілком реальними на сьогодні.
Про що саме йдеться:
- Кваліфікована організаційно-методична, науково-методична, інформаційно-аналітична допомога обласним осередкам Федерації гандболу України з одночасним збільшенням їх кількості.
- Збільшення кількості відділень гандболу в ДЮСШ, спеціалізованих закладах освіти спортивного профілю.
- Спільна робота зі спеціалізованими закладами освіти спортивного профілю, щодо багаторічної підготовки резерву збірних команд.
- Оновлення існуючої матеріально-технічної бази у діючих спортивних організаціях відповідно до сучасних світових стандартів, будівництво в регіонах нових спортивних споруд (центрів).
- Підвищення якості підготовки висококваліфікованих спортсменів для збірних команд України.
- Стратегія кадрового забезпечення та підвищення кваліфікації тренерів.
- Підтримка науково-дослідної діяльності та широке впровадження інноваційних досягнень у практику організацій, що розвивають гандбол.
Усвідомлюючи масштаб завдань і цілей, вирішення яких вимагає реалізація реформ, доцільно проводити заходи з використанням цільового методу. Оскільки треба враховувати, що вони не можуть бути проведені досить швидко і вимагають значних обсягів бюджетного фінансування, носять комплексний характер. При цьому їх успішна реалізація зробить істотний позитивний вплив на забезпечення стабільності результатів українського гандболу.
Програмно-цільовий метод дозволяє концентрувати ресурси і вирішувати питання щодо реалізації пілотних проєктів на базі закладів вищої освіти, центрів розвитку гандболу; щодо інтеграції спортивної, освітньої та наукової діяльності у процес підготовки спортивного резерву, педагогічних, тренерських і наукових кадрів для розвитку гандболу; щодо створення професійних ліг для проведення чемпіонатів України; щодо розвитку масового гандболу з урахуванням необхідності підвищення забезпеченості об'єктами спортивної інфраструктури регіонів України; і нарешті – щодо розвитку спорту вищих досягнень.
Визнаним фактом у світі є те, що освіта тренерів – один із найважливіших факторів, що безпосередньо впливає на розвиток гандболу. Стандартизація освіти і впровадження нових методів, система ліцензування тренерів сприятимуть у формуванні бази даних тренерів з гандболу.
«Наше завдання – будувати свою систему організації та управління українським гандболом в умовах глобалізації спорту і робити її зручною для заняття гандболом. Правильна організація гандболу за сучасними стандартами допоможе країні використовувати гандбол як унікальний інститут по оздоровленню нації, як модель соціальних відносин відкритого суспільства успішних і щасливих людей», - підкреслює Євген Петрушевський.
В умовах глобалізації світу український гандбол повинен інтегруватися в загальну систему шляхом здійснення діяльності в усіх напрямках: освіта, маркетинг, телебачення, розширення географії проведення змагань, мас-медіа, робота з вболівальниками. Особливо це демонструє європейський гандбол, який ефективно функціонує на міжнародному рівні як олімпійський вид спорту, де врегульовано правові відносини між спортсменами, національними та європейською федерацією, тренерами та іншими фахівцями. Це означає, що гандбол займає достатньо високі позиції на світовому ринку спорту.
Рух крок за кроком у вірному напрямку має привести до відродження українського гандболу. Віримо та працюємо.
Ігор Левенштейн, спортивний журналіст
