Євген Петрушевський: гандбол доступний усім і дає гармонійний розвиток
Укрінформ завершує цикл матеріалів про сучасний стан справ у такому популярному в Україні виді ігрового спорту як гандбол. Віцепрезидент ФГУ Євген Петрушевський розповідає про конкретні кроки на шляху відродження українського гандболу.
«Немає специфічно гандбольної проблеми. Наші труднощі та біди походять з комплексу загальних проблем українського спорту. Наша держава, йдучи за радянською інерцію, перебрала на себе керівні функції у розвитку спорту, але не створила якісної системи управління. Надавши федераціям з видів спорту права, держава залишила собі повноваження, спотворивши систему стосунків замовник – виконавець.
У нашій країні немає чіткого розмежування функцій керівних структур спорту вищих досягнень: держава, федерації з видів спорту, органи місцевого самоврядування, клуби, спонсори та меценати, батьки, організатори спортивної роботи в закладах освіти. Не зрозуміло, хто є замовником спортивної послуги та хто за що відповідає. Немає ефективної взаємодії, діяльність відповідальних організацій не взаємодоповнюється, а часто суперечить один одному. Отже маємо відсутність системної роботи за існуючими критеріями ефективності розвитку виду спорту та невідповідність тенденціям провідних світових країн.
Саме тому важливою складовою реформи спортивних федерацій національного рівня як центрів управління відповідними видами спорту є реорганізація системи організації та управління спортом, а саме – забезпечення переходу від державного управління до підтримки та сприяння розвитку з боку держави та органів місцевого самоврядування.
Найболючішою проблемою, на моє переконання, є невірне ставлення держави до розвитку ігрових видів спорту в цілому та гандболу зокрема», - поділився найгострішою проблемою у відродженні українського гандболу Євген Петрушевський.
«Як відомо, головним критерієм оцінки рівню спорту вищих досягнень є олімпійські результати. Нагадаю, що за всі роки незалежності українські представники ігрових видів спорту здобули єдину нагороду – «бронзу» жіночої гандбольної збірної в Афінах-2004. Красномовна картинка, правда ж? Чому так сталося – давайте подивимось.
Ігрові види є затратними, оскільки йдеться про великі колективи спортсменів з відповідною логістикою підготовки, зборів, змагань. У той же час на турнірах розігрується лише один комплект нагород. От і порівняйте, наприклад, легку атлетику, де в програмі є велика кількість видів та медалей, та ще й чемпіонати проводяться двічі – зимові та літні, з тим же гандболом, де є єдиний чемпіонат, тільки з розподілом на чоловічий та жіночий.
А згідно з нашою системою державного керування спортом, враховується кількість нагород, яка впливає на ставлення чиновників. Тож виходить, що нема сенсу вкладатися у підтримку коштовних ігор, коли можна поборотися за успіхи в індивідуальних видах. Тому я стверджую, що державна підтримка ігрових видів у нас має бути виділена в окрему категорію та здійснюватись за своїми критеріями та правилами», - додав віцепрезидент ФГУ.
Також пан Петрушевський наголошує на особливих перевагах гандболу: «Якими аргументами я планую переконати державні та місцеві органи влади – щоб зацікавити та спонукати їх реально зайнятися підтримкою гандболу? Перш за все – власними перевагами та привабливістю гандболу поміж спортивних ігор. Адже гандбол є доступний усім – і хлопчикам, і дівчаткам, які у нас до 10 років можуть тренуватись і грати разом.
Гандбол розвиває важливі фізичні та психологічні якості, яких вимагає наша гра. З одного боку: моторику, руки, ноги, координацію, швидкість; з іншого боку – мозок (швидкість прийняття рішень, оцінки ігрової ситуації в умовах обмеженого часу), психологічну стійкість, дисципліну тощо.
Гандбол дає гармонійний розвиток. Підкреслю, що вправний гандболіст зможе пристойно виступити в багатьох видах спорту – біг, стрибки, ігри (баскетбол, волейбол, водне поло). А ось будь-який атлет не зможе зіграти в гандбол на високому рівні.
Гандбол надзвичайно відповідає природній сутності людини, що з самого початку була мисливцем та збирачем, тобто мала бігати, стрибати, метати, працювати як кінцівками, так і головою.
Ну, й звичайно я доводитиму про соціальне значення гандболу в загальному контексті ігрових видів. Маю на увазі почуття єднання вболівальників з різних регіонів, коли вони підтримують національну збірну. Також відзначу розвиток командних якостей, почуття колективізму та взаємодопомоги, відсутність агресії до суперника на рівні дитячого та масового спорту.
Згадаю і практику Радянської армії, де гандбол входив до настанови фізичного виховання і де змагання обов’язково проводились на рівні гарнізонів та округів – адже гандбол виховує лідерські якості та командні дії, ба навіть кількість гравців на майданчику майже дорівнює армійському відділенню. Отже гандбол може бути використаний в Збройних силах України як елемент підготовки солдат і офіцерів.
Гандбол є корисним, цікавим, привабливим спортом, і я не стомлюся інформувати громадськість про мою улюблену гру».
«Складовими формування концепції розвитку гандболу в Україні є реалізація програми розвитку гандболу з урахуванням історичних, соціально-економічних, територіальних особливостей, спрямованих на популяризацію виду спорту серед населення, зміцнення його матеріально-технічної бази.
Пропозиції щодо подолання кризи в українському гандболі з метою досягнення високих результатів і гідної конкуренції на міжнародному рівні полягають у необхідності наступних кроків:
1. Розробка Національної програми розвитку спорту вищих досягнень та комплексної системи заходів щодо її реалізації.
2. Розробка Програми розвитку олімпійських видів спорту.
3. Визначення функцій держави у сфері фізичної культурі спорту та розподіл повноважень між державою і спортивними федераціями із визначенням функцій.
4. Визначення та закріплення на законодавчому рівні низки функцій спортивних федерацій, серед яких, зокрема: управління та розвиток виду спорту; розробка та затвердження єдиного регламенту проведення змагань, правил виду спорту, дисциплінарної відповідальності в сфері змагальної діяльності, функціонування спортивної інфраструктури; організація та проведення змагань; управління збірною командою країни; підготовка спортсменів до участі у змагальній діяльності; діяльність у сфері профілактики та боротьби з допінгом у спорті; стандартизація та ліцензування тренерських курсів за європейським зразком; управління процесом перепідготовки та підвищення кваліфікації тренерів та суддів; сертифікація спортивних споруд.
Підкреслю, що шлях відродження українського гандболу, як і всіх інших ігрових видів спорту, починається зі змін системи розвитку спорту в цілому. Не може бути окремого щасливого успішного гандболу чи волейболу на загальнонаціональному проблемному просторі.
Щодо власне гандбольних завдань – нам необхідний перехід на використання сучасних методів роботи із використанням сучасних інформаційних технологій і систем збору, обробки та аналізу інформації. Йдеться про моніторинг розвитку талановитих спортсменів, про збір достовірних статистичних даних про основні показники розвитку гандболу в Україні, про стан та ефективність використання матеріально-технічної бази. Реформуваннянашої системи має передбачити механізм організації переходу на новий рівень розвитку вітчизняного гандболу, включаючи науковий та методичний супровід провідними спортивними, науковими фахівцями і закладами вищої освіти. Обов’язковою умовою якісного управління є збір даних та аналіз зарубіжного досвіду щодо методів і форм роботи в питаннях організації підготовки гравців кращих гандбольних збірних (клубів), тренерів, фахівців, та адаптація цього досвіду до українських реалій», - розповів пан Петрушевський про конкретний план дій.
На думку Євгена Петрушевського перші зміни в нашому гандболу вже відбулися: «Попри всі проблеми, і при сучасному стані справ можливості для розвитку гандболу в Україні існують. Так, у період з 2014 по 2020 роки Федерацією гандболу України було розроблено програму заходів щодо оптимізації системи організації та управління. Керівництво Федерації чітко зазначило цілі і завдання заходів: популяризація та подальший розвиток гандболу в Україні; виявлення найбільш підготовлених спортсменів до складу збірних команд; подальше підвищення рівня спортивної майстерності гравців; визначення команди для участі в Європейському Кубку; пропаганда здорового способу життя, залучення молоді до активних занять спортом; оцінка роботи тренерсько-викладацького складу фізкультурно-спортивних організацій, закладів фізичної культури і спорту.
Ведеться постійна робота по вдосконаленню системи дитячо-юнацького і резервного гандболу на основі збільшення кількості вихованців в існуючих відділеннях та відкриття нових відділень у дитячо-юнацьких спортивних школах, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних школах олімпійського резерву. Важливим кроком є впровадження варіативного модуля «Гандбол» у закладах загальної середньої освіти, міні-гандболу (1-4 класи), реорганізація системи національних змагань шляхом запровадженнязмагань дитячої, шкільної та студентської ліг».
Ігор Левенштейн, спортивний журналіст
