Світ футболу підтримує Україну

Передостаннім бар’єром на шляху збірної України у Катар, де наприкінці року на ЧС-22 зберуться найсильніші футбольні команди планети, мав стати 24 березня матч зі збірною Шотландії  в Глазго. Але він відмінений, точніше – перенесений на червень. Зате  призначена на цю ж дату гра Польща – росія відмінена остаточно: російські збірники зняті зі змагань. Заборонено виступати в єврокубках і клубним командам рф.

Під заборону виступати в міжнародних змаганнях потрапили росіяни  і в багатьох інших видах спорту. Але, безсумнівно, закриття світового спорту номер один, яким є футбол, -- для них, мабуть, особливо вразливе і принизливе. Тут же знайшлися в них деякі «адвокати», які поставили під сумнів ці рішення міжнародних футбольних організацій. Дуже прикро, але серед них виявився і відомий тренер Мірча  Луческу, який, назвавши нічим не спровокований напад на Україну варварством, а путіна – злочинцем, водночас сказав, що для нього спорт не має нічого спільного з політикою і що спортсмени повинні брати участь у змаганнях, відбирати  в них таку можливість – неправильно.

Чи можливий у наші дні спорт, зокрема (і передусім) футбол, поза політикою, так би мовити, в чистому, ізольованому від процесів у суспільному житті виглядій форматі ? Впевнені – аж ніяк. І обурлива реакція футбольного світу на розв’язану проти України варварську війну – переконливе цьому підтвердження.

Кожен може допомогти Україні

Ніколи не проявлялися в  Роберта Левандовського політичні амбіції. Його знають  у всьому світі як одного з найсильніших футболістів, лідера й капітана мюнхенської  «Баварії»  і збірної Польщі. Але те, що після атаки рф на Україну він у першому ж матчі Бундесліги надів не просту, а синьо жовту, під кольори Державного українського прапора,  капітанську пов’язку, говорить про очевидні політичні і людські симпатії до нашого народу цього достойного сина Польщі.

Він та цілий ряд інших всесвітньовідомих футболістів і тренерів у Німеччині, такі, зокрема, як Юрген Клінсманн, Матс Хуммельс, Лотар Маттеус, Олівер Гласнер, Крістіан Гюнтер, Андрей Крамаріч, записали відеозвернення, в якому висловили слова підтримки Україні і закликали допомогти грошовими пожертвуваннями постраждалим у війні. «Наші думки з невинними людьми. – йдеться у зверненні. -- Ситуація в Україні катастрофічна для людей. Саме тому Німецький футбольний союз розпочав збір коштів. Війна в Україні стосується кожного. Допомагай, де можеш. Кожен може  допомогти. В будь-який зручний спосіб».

Окремо Роберт Левандовскі виділив підтримку України своїми співвітчизниками. Ми бачимо, сказав він, як поляки допомагають українцям. віддають їм серця. Багато людей з усього світу підходили до мене, захоплювалися прихильністю поляків… З початку війни ніхто з нас не уявляв, що зможе зіграти з Росією. Важко було б забути про все, що відбувається… Рішення не грати було свідомим для нас, гравців. Ми так одностайно вирішили.

У футбольному світі, зокрема європейському, множаться приклади осудження російської агресії і підтримки України. Ось лише кілька з них. Багаторічний капітан мадридського «Реалу» і збірної Іспанії, а нині гравець паризького ПСЖ Серхіо Рамос долучився до збору коштів на допомогу постраждалим українцям, взявши участь у благочинній кампанії.

Клубні кольори французької команди «Ланс» -- червоні і чорні. Але в матчі 29 –го туру чемпіонату Франції «Ланс» вийшов проти «Клермона» у формі, яка була в кольорах державної символіки України.

Завжди в безкомпромісній боротьбі відбувається римське дербі між «Ромою» і «Лаціо». Не став винятком і недавній матч цих команд в тридцятому турі італійського чемпіонату. Але був у цьому двобої і об’єднуючий момент: на передматчеву розминку обидві команди вийшли у футболках зі слоганом «Разом за мир» та малюнком у вигляді серця в кольорах українського прапора.

Перед матчем 29-го туру чемпіонату Іспанії мадридського «Реалу» проти «Барселони» фанати  столичної команди влаштували акцію, пройшовши вулицями Мадрида з банером, на якому розміщено герб України та слоган «Слава Україні».

Співпрацювати з російським агресором відмовився Манчестер Юнайтед, котрий повідомив про скасування угоди з авіакомпанією Аерофлот. Та найбільш  резонансним у футбольному світі стало рішення УЄФА припинити співпрацю з російським енергетичним монстром Газпромом, Ціна розірваного контракту для Європейського футбольного союзу – майже сто мільйонів євро. Але його керівництво не зупинила ця втрата. Так само відмовилась рекламувати Газпром і німецька команда «Шальке-04».

Патріотичні почуття й позиція зірок українського футболу

Одна за одною в українських і зарубіжних засобах масової інформації почали з’являтися гнівні, обурливі  заяви на адресу агресора відомих у світі футболу українських майстрів шкіряного м’яча. Один з найбільш титулованих з них Андрій Шевченко в ефірі провідного італійського каналу RAI, говорячи про злочинні, нелюдські дії російських загарбників, ледве стримував сльози: «Мої родичі розповідають мені про те, що відбувається. Це жах, від якого хочу прокинутися. Міста бомблять, вбивають дітей та старих, які не можуть виїхати. Це здається страшним сном. Здається, що завтра я прокинусь і повернусь до нормального життя. Але я розумію, що цього не станеться, що це – жахлива реальність».

Андрій Шевченко разом з італійським «Міланом» ініціював аукціон з продажу клубної футболки з номером сім, під яким він ряд років успішно виступав за команду і  з яким виграв, зокрема Лігу європейських чемпіонів, ставши кращим футболістом Європи. Футболку можна замовити за 50 євро, а також зробити благодійний внесок від 15 до 50 євро. Одержані кошти підуть на підтримку України.

За словами колишнього гравця і тренера київського «Динамо» Сергія Реброва, його батьки нині живуть у Києві. Вони у віці, виїжджати не хочуть, постійно -- за сигналами сирени -- спускаються в укриття. Сам він тренує команду «Аль-Айн» (ОАЕ). Щойно закінчиться сезон і як тільки зможе, повернеться додому, візьме зброю і захищатиме Україну. «Ми виживемо. Ми переможемо, -- заявив Сергій Ребров   в інтерв’ю британському вебсайту новин «Індепендент». – Компромісу я не бачу. тому що немає компромісу з Путіним. Ми боротимемось за свій народ до кінця… Ми хочемо вирішувати свою долю, а не дозволяти іншим людям керувати нашою країною чи вказувати нам, що робити у майбутньому».

Спортивні сайти світу обійшло відео, на котрому гравець лондонського «Вест Гема» Андрій Ярмоленко забиває переможний гол іспанській «Севільї», а потім, після вітань друзі по команді, приймає поздоровлення від англійських уболівальників на трибуні з прапором України. Але спортивний світ звернув увагу і на звернення Андрія Ярмоленка як гравця збірної України до збірників рф, опубліковане в Instagram: «Хлопці, чому ви сидите як обісрані й нічого не кажете? У нас в країні вбивають людей, наших дружин, матерів, дітей. Але ви нічого не кажете, не коментуєте. Скажіть, будь ласка, що вам буде, якщо ви всі разом просто об'єднаєтеся і покажете людям, що відбувається насправді в нашій країні? Багатьох з вас я знаю, з багатьма я знайомий. І ви всі мені говорили, що так не повинно бути, що ваш президент чинить неправильно. Ви маєте вплив на людей. Покажіть це, я вас прошу, будь ласка. Знаю, що деякі з вас люблять показувати свої яйця на камеру, але тепер настав час показати яйця у реальному житті. Всім дякую за увагу. Слава Україні!"

Привернув увагу футбольного співтовариства і матч англійського чемпіонату між «Манчестер сіті» і «Евертоном». Точніше – не стільки сам матч, як його початок. Обидві команди вийшли на представлення під прапором України. А за кілька хвилин до цього теле-  і фотокамери зафіксували, як у центрі поля, перервавши розминку, обнялися із сльозами на очах два футболісти національної збірної України, які грають за обидві команди -- Олександр Зінченко («Мансіті») і Віталій Миколенко («Евертон»). "Спорт уже давно не є просто політикою. – заявив Олександр журналістам. -- Це — справжня війна. Тому всі мої напарники за командою в шоку від того, що відбувається. Кожного дня, починаючи з 24 лютого, я показую їм знімки та відео того, що відбувається в нашій країні. Вони хапаються за голову обома руками, не розуміючи, як подібне може відбуватися в 2022 році. Дуже співчувають. Не лишень мої одноклубники, а й самі британці. Переймаються долею нашого народу. Кожного дня в мене тільки й питають про наші шанси на перемогу. Утім, я певен — перемога буде за Україною. Раніше у молоді кумирами були якісь спортсмени, проте зараз це — ЗСУ. Вони й є справжніми героями. Хотів би ще раз від імені усієї національної збірної подякувати їм за те, що відстоюють честь нашої країни та дають гарних стусанів агресору. Певен, що перемога буде за нами".

Гравці української збірної, які виступають у чемпіонаті України за «Динамо» і «Шахтар», ­– Георгій Бущан, Сергій Кривцов, Микола Матвієнко, Сергій Сидорчук, Тарас Степаненко, Микола Шапаренко – об’єдналися заради України і створили фонд для надання гуманітарної і військової допомоги. «Я не можу думати про футбол,  – сказав Тарас Степаненко. – Усі мої мрії і сподівання про мир у моїй країні, усі мої думки з людьми, які тут гинуть щодня. Ні про що інше неможливо думати». "Усі гравці «Динамо» не сидять, склавши руки. – завив капітан київської команди Сергій Сидорчук. -- Ми допомагаємо нашим захисникам, і це найменше, що кожен із нас може зробити. Дякуємо нашій армії, нашим волонтерам, медикам та простим людям, які роблять усе для перемоги України в цій страшній війні».

 Віктор Циганков, півзахисник  київського Динамо та збірної України, на своїй сторінці в Instagram виклав фото та відео моменту, коли в багатоповерховий будинок потрапила ракета російських окупантів. Це сталося в суботу, 26 лютого. «Зупиніть цей жах. Ми українці, заслуговуємо жити в мирі і спокої у своїй країні, — написав він під фото та відео — Ми мирна і самодостатня нація, яку не треба «рятувати» від когось чи чогось. Просто забирайтесь геть з нашої землі. Молюсь за всіх українців! Молюсь за Україну!»

Привернув увагу і запис в Instagram воротаря збірної України і донецького «Шахтаря» Андрія П’ятова: "Місяць пройшов... Не віриться... Сьогодні багато хто розказує свою історію. Як почули перші вибухи, як рятувалися, як переживають. Моя родина у якомусь сенсі пережила дежавю, адже не вперше довелось рятувати дітей від війни. До цього неможливо звикнути... Наша країна показала якості, завдяки яким ми не дозволили статися так званому бліцкригу, який запланував ворог. Якості, невідомі ворогу. Мужність, єдність, честь, свобода. Ці якості викарбувані у нас в ДНК. Їх не забрати й не зламати. Ми вистоїмо, впевнений".

Футболісти зі зброєю в руках

Багато футболістів, колишніх і нинішніх, влилися в ряди тих, хто взяв у руки зброю, ставши на захист України. Один з них – Олександр Алієв. який свого часу був одним з ключових півзахисників-диспетчерів київського «Динамо» і збірної України. Він, як і Ярмоленко, теж намагався достукатися до російських збірників, наївно думаючи, що його почують, що йому вдасться відкрити їм очі на справжню – розбійницьку, загарбницьку, нелюдську сутність війни проти України. При цьому Алієв сподівався на те, що його добре знають у рф.

 І що ж? За його словами, всі футболісти там «просто засунули язик в дупу. І слова ніхто не сказав. Те, що вони там бачать, це зовсім інше. Мій номер телефону багато хто знає. Вони можуть набрати мене, а я можу чесно розповісти, що тут відбувається. А не те, що показують по їхньому телевізорі. Так, як хоче їх виродок Путін». Всі ці звертання виявились марними. Алієв вступив до територіальної оборони Києва.

Інший відомий український футболіст Артем Федецький, в недавні роки захисник луцького «Вотрансу», «Шахтаря», «Дніпра», «Карпат», української збірної, теж прийняв рішення стати на захист рідної землі -- бійцем територіальної оборони Луцька, міста, в якому починалась його футбольна кар’єра. Його приємно здивувало, що бажаючих вступити в тероборону виявилося дуже багато, що люди розуміють всю складність ситуації з наступом проклятих окупанті. «Ні в які ворота не лізе те, що агресори творять на нашій українській землі, як вони поводяться з населенням, як вночі бомблять наші міста, -- сказав він в одному з інтерв’ю. – Це прикро. Душа болить не тільки в мене, а в кожного українця».

На превеликий сум, серед українських захисників, які змінили футболки на військову форму, є гіркі, непоправні втрати. У бою під Волновахою загинув військовослужбовець Збройних сил України Сергій Шестак. Він родом з Чернігівщини, але останні роки проживав у Черкасах, був одним з лідерів місцевої футбольної команди «Черкаські козаки». На 29-ому році обірвалося життя уродженця Рівненщини Богдана Семенчука, який грав за аматорську команду «Случ».  Він пішов на фронт добровольцем і був убитий в бою, захищаючи столицю нашої держави. Під Києвом від рук російських загарбників загинув Віталій Сапило, що свого часу був захисником львівських «Карпат». В Ірпені російська бомба вбила футболіста-волонтера Олександра Іващика, ветерана місцевої команди з мініфутболу, який після початку війни допомагав людям евакуюватися з небезпечних місць. У нього залишилася вдова і двоє маленьких дітей.

Про трагічну долю свого вихованця Дмитра Євдоченка, 16-річного гравця київської юнацької команди «Атлет», розповів його тренер В’ячеслав Зборовський: «Ці орки хочуть нас врятувати від мирного життя на нашій рідній Україні, яка була мирною до приходу цих "росіян-вбивць". Так і в нашу атлетівську сім'ю прийшла біда "від визволителів". Дмитро Євдоченко, який займався в "Атлеті" з самого початку набору команди, з шести років і до того злощасного дня. Його сім'я виїжджала по коридору з боку Чернігова, але їх машину розстріляли! Маму і його тітку відразу вбили, а його, як і його бабусю, поранили в голову -- потім в лікарні він помер... Бабусі зроблена операція з ампутування обох рук».

*   *   *

Ми свідомо цитували, приводили відверті висловлювання в різних українських і світових ЗМІ думки, враження, оцінки майстрів сучасного футболу щодо ганебної війни рф  в Україні. Ніхто з них не належить до політиків, але всі їх судження і твердження переконливо свідчать про те, що спорт у сучасному житті людства, і передусім футбол як спорт номер один, не був, не є і не може бути поза політикою. Бо хіба можна бути аполітичним, безстороннім, байдужим спостерігачем за тим, як на початку третього десятиліття XXI віку в центрі Європи новітні варвари без найменших підстав розпалюють вогнище жахливої війни, бомблять і вбивають беззахисних мирних людей, руйнують їхні житла, лікарні, школи, театри, прагнуть поставити їх на коліна або знищити? Питання звісно, риторичне. Як і інше питання: хіба не політичним блюзнірством, насмішкою над здоровим глуздом є подача Росією кілька днів тому, 23 березня, заявки на прийняття чемпіонату Європи з футболу 2028 або 2032 років? З цього приводу колишній віце-президент ФІФА і президент Ірландської футбольної асоціації Джим Бойс з обуренням заявив: "Не віриться, що після всього, що відбувається -- після стількох забраних життів жінок, дітей і всіх інших під час цього вторгнення в Україну -- Росія в останній момент приймає рішення про подачу заявки на проведення футбольного турніру. Її слід негайно відхилити". Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон висловився ще різкіше й конкретніше: "Я думаю, що ідея проведення в Росії будь-якого футбольного турніру чи будь-якого культурного заходу прямо зараз виходить за межі сатири, Я не можу уявити, щоб хтось серйозно розглянув їхню пропозицію. Найкраще з того, що можливо – щоб усі російські збройні сили негайно вийшли з України. Та передати турнір саме Україні».

Що ж, це слова справжнього політика.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства