Рига – щаслива для баскетбольної України домашня арена

Рига – щаслива для баскетбольної України домашня арена

Укрінформ
Про те, що було на майданчику та за лаштунками матчу Україна-Грузія

«Арена Рига» стала для нашої баскетбольної збірної домашньою, без жодних лапок. «Південна трибуна», місця, виділені для українських уболівальників, біженців, була забита – і насамперед дітьми. Тож підтримка виявилася особливо теплою та щирою.

Впевненою перемогою над збірною Грузії 79:66 (23:20, 24:14, 13:10, 19:22) наша команда виконала одразу три завдання: окрім власне виграшу та повноцінних двох очок у турнірній таблиці – перевага над суперниками у особистих зустрічах ( у Тбілісі ми мали -5), а також вихід у наступний етап кваліфікації.

Відео дня

Контури матчу - від хвилювання до впевненості

Вступ у гру був душевним. Що завжди по-особливому відчувається при живому виконанні гімну. У Латвії за нинішніх часів (воєнних та біженських) з українським вокалом все добре, тож обирати виконавця було з кого. 1 липня честь заспівати гімн перед матчем випала місцевій українці – Вікторії Притуляк, активістці української діаспори та вченій, причому з консерваторською освітою. Вся наша збірна слухала та підспівувала з жовто-синіми прапорами, накинутими на плечі.

Читайте також: Баскетболісти збірної України обіграли Грузію у кваліфікації ЧС-2023

Старт гри склався нервово. Спочатку «гойдалки», гра очко в очко, потім грузини пішли у невеликий відрив – 16:10. Відчувалося, що наших хлопців трохи притискає відповідальність за результат матчу. Тому цілком очікувано наш тренер Айнарс Багатскіс взяв тайм-аут. І гра нарешті пішла в тому руслі, яке він і планував. Вже перша частина лишилася за нами 23:20.

Після цього – жодних «гойдалок», українці впевнено контролювали хід матчу і не дозволяли супернику наблизитись у рахунку. Але й до дуже комфортних для нас +20 нам добиратися також не вдавалося. Більшість матчу було +10-15, що залишали грузинам надію на ривок. Щоправда, в останній чверті був момент, коли ми повели +18 і у суперника забриніла особлива передрозгромна нервозність. Однак тут натуралізований американець Макфадден закинув два триочкові поспіль. Потім ще кілька вдалих дій грузинської команди – і ось знову лише +8. Але й наші не здригнулися, повернувши розрив у рахунку до традиційних +10-13.

НБА в цьому матчі не головна, та все ж відзначимо

Якщо ж говорити про персоналії, то, напевно, спочатку треба віддати шану всесвітній улюблениці – НБА. До грузинів приїхав Гога Бітадзе з Індіани. Він був внесений до складу, але через біль у коліні у гру так і не вступив. До нас же прибув із «Торонто» прибув Святослав Михайлюк (також відомий уболівальникам, як просто Свят). І він свій внесок у перемогу зробив, ставши другим за результативністю – 16 очок. У нашого енбіеївця була величезна зарядженість на гру, грав він із великим емоційним підйомом.

Але іноді – можливо з занадто великим, через що досить швидко нахапав чотири персональні фоли (і з п'ятьма фолами залишив гру в останній чверті), допускав втрати м'яча. І все ж таки на нервовому початку матчу його парочка нестримних проходів була дуже важлива, зокрема емоційно. Та й у третій чверті, коли очки давалися обом командам з великими труднощами, він приніс нам 8 із 13 балів.

При цьому слід врахувати, що Свят, як це передбачено правилами НБА, приєднався до команди зовсім нещодавно. Декілька днів виявилося замало, щоб налагодити взаємодію (тим більше з урахуванням недостатньо великої практики в «Торонто Репторз»). Але далі графік ігор – хороший для входження до командного ритму: 4 липня – Північна Македонія на виїзді та 7 липня – суперматч із чемпіонами світу Іспанією в домашній для нас Ризі.

Баскетбол - той випадок, коли статистика не лукава

Ну а далі хотілося б детальніше розповісти про кожного нашого збірника, причому не лише тих, хто захищався, робив підбирання, набирав очки, асистував, а й тих, хто залишився на лавці, хто не потрапив до заявкового списку 12-ти. Але...

У звіті на сайті FIBA окремо наголошується на цікавому факті. Якщо дивитися очки, набрані гравцями «з лави», тобто тими, хто не виходив у стартовій п'ятірці, розрив катастрофічний для грузинів – 46:8. І це не докір нашій «п'ятірці», а комплімент «глибині» складу української збірної. У суперників чотири особи, Макфадден (22), Шенгелія (21), Санадзе (8) та Шермадіні (7) принесли 85% очок. А це означає, що за суворої, жорсткої їхньої зустрічі на своїй половині майданчика гра суперника ставала беззубою.

У нас же з 11 осіб, які виходили на майданчик закинутими м'ячами, відзначилися ВСІ! При цьому й у такому рівному складі не можна не відзначити В'ячеслава Боброва, який став першим за результативністю (17). До того ж вісім очок він приніс нам в останній чверті! У ті самі хвилини та секунди матчу, коли кілька поспіль невдалих, безрезультатних атак можуть загрожувати обваленням гри, і втратою переваги, що так довго накопичувалась, утримувалась.

Післямова від центрового і від капітана збірної

Центровий у баскетболі – фігура помітна за визначенням. Рухлива, потужна, мисляча вежа, видна здалеку, і своїм і чужим. Перша розмова у кореспондента Укрінформа пройшла з нашим головним центровим – Артемом Пустовим. Йому слово:

-Ви, звичайно пам'ятаєте, восени ми програли у Тбілісі 83:88. Тож нам тепер треба було «кров з носу» вигравати, причому понад п'ять очок! Що ми й зробили. Ми старалися. Ми сьогодні були одним цілим.

-Як позначилося те, що ви працювали практично усією збірною 4 місяці?

-Щось спрацювало, щось ні. Але одне можу сказати точно – хлопці виклалися на всі 100%... Важливо, що нам часто вдавалося закривати лідерів суперника – (центрового, ред.) Шермадіні та (важкого форварда – ред.) Шенгелію. У результаті вони сьогодні не зіграли свою найкращу гру. Це дало нам у підсумку зайві очки розриву.

Капітан збірної України, розігруючий захисник Денис Лукашов, у нашій розмові детальніше зупинився на тактичних моментах:

-Наша тактика сьогодні будувалася на агресивній грі у захисті. Готували її спеціально для Грузії. Три тижні відпрацьовували, тренували саме цей захист. При цьому у нас часто бував «розмін» і ми змушували суперників опинятися у незручних ситуаціях та діяти у них. Мабуть, це стало для них сюрпризом.

Капітан також нагадав, що Багатскіс наголошував на тому, що після агресивного захисту його підопічним потрібно намагатися прискорити гру, оскільки Грузія грає в баскетбол розумний, але не дуже швидкий.

-Нам треба було зробити те, до чого вони не звикли. І в нас непогано виходило. Іноді ми тікали у швидкий прорив, набирали легкі очкі. Своєю чергою навіть якщо щось програвали, не дозволяли набирати легкі очки супернику. А це, на жаль, те, що сталося у листопаді у Тбілісі. Сьогодні кожен, хто виходив, намагався максимально віддати енергію – насамперед в агресивні захисні дії. В результаті грузини змогли набрати лише 66 очок. Я вважаю, що це добрий показник, – резюмував Лукашов.

І ще кілька важливих деталей п’ятничного матчу

Після гри відбулося якесь незрозуміле для сторонніх з'ясування стосунків між тренерськими штабами команд. На післяматчевій прес-конференції Багатскіс пояснив, у чому річ. В останні секунди гри вже було очевидно, що скоротити розрив у рахунку до бажаних +4-5 грузинам не вдасться. У таких умовах за неписаними правилами тайм-аути з метою примножити кожне очко команда, що перемагає, не бере. (Порівняння для кращого розуміння – це приблизно, як змушувати суперника грати до мата в очевидно програній партії) А тут наш тренер взяв тайм-аут і готував команду для останньої атаки. Суперники вважали це марним і навіть образливим «дожиманням».

Читайте також: Багатскіс: Правильні рішення та бажання допомогли нам здобути перемогу

Але Багатскіс нагадав, що попереду у двох команд – наступний етап кваліфікації, де враховуватимуться очки, набрані командами раніше. І ось там може виявитися, що три команди (Україна, Грузія плюс ще хтось) мають рівну кількість перемог, після чого доведеться рахувати очки в особистих зустрічах між трьома. Цим і пояснюється гра до останньої секунди.

І тут Багатскіс має рацію. Оскільки у нас легендарною стала історія, яка відбулась у фінальній частині Чемпіонату світу-2014. Тоді Україна, Домініканська республіка та Нова Зеландія мали у своїй групі по дві перемоги. А в особистих зустрічах трьох команд показники були такі: +3 у домініканців, -1 у новозеландців, -2 в українців. І наші не пройшли у плей-офф! Тобто долю турніру для нас вирішив один точний кидок, що не відбувся, в матчі зі здавалося б уже вирішеним результатом…

Підтримка «південної трибуни», наповненої українськими вболівальниками, була надихаючою. Але й на цьому фоні була помітна група дівчаток та хлопчиків в українській формі та з прапорами. У перерві та після гри вони виявляли особливу наполегливість, щоб поспілкуватися зі своїми баскетбольними кумирами. Коли я спитав, хто вони й звідки, мені відповіли: «Он-о – наша Олена Миколаївна! Вона все розповість».

І Олена Фатнєва все розповіла. Вона – тренер дівчат у клубі «Черкаські мавпі». Після початку повномасштабної війни стала біженкою, живе у Салацгриві (прекрасне містечко на узбережжі Балтики між Ригою та Пярну). Тут же опинилося чимало дітей із різних українських міст, які займаються баскетболом, – вони вже й за місцеві школи виступали. Отже, поїздка до Риги на гру такого рівня була великим святом для них. Перемога України – друга суперподія. І, нарешті, третє свято – їм дозволили не просто взяти автографи в українських збірників у коридорах «Арени Рига», а й вийти з ними на ігровий майданчик, побігати ним і зробити спільну фотографію зі збірною.

Вийшло дуже гармонійно – потрійне досягнення команди України та потрійна радість для маленьких українських уболівальників.

Фото автора

Олег Кудрін, Рига

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
Всi рубрики
За період:
-
Share: