Спортивний фронт: деталі тріумфального чемпіонату світу для синхроністок

В угорському Будапешті сьогодні, 3 липня, фінальний день чемпіонату світу з водних видів спорту. Збірна України має в активі 10 медалей: 2 «бронзи» ​​Михайла Романчука, «срібло» у синхронних стрибках змішаних пар із вишки Середи-Ліскун та 7 нагород (2 «золота», 5 «срібла») у спортсменок із синхронного плавання. Для підопічних Саідової результат чемпіонату світу в Угорщині – найкращий за всю історію України на світовій першості. Не применшуючи досягнення наших спортсменок, варто віддати належне головній тренерці збірної України із синхронного плавання Світлані Саідовій.

Востаннє зі Світланою Борисівною ми говорили після Олімпійських ігор у Токіо та історичної «бронзи». З того часу багато що змінилося: тема ковіда, як і все в нашому житті тією чи іншою мірою, поглинула війна. Збірна з синхронного плавання зустріла російське варварське вторгнення у Харкові, де вона базувалася на постійній основі. Про те, чи задоволена пані Саідова результатом дівчат на ЧС, як вибиралися з прифронтового Харкова, побилися б із росіянками у Будапешті та своєму ставленні до країни-оккупанта Світлана Саідова в ексклюзивному коментарі розповіла Укрінформу.

Наскільки складно було створити нову команду після Олімпіади?

«Зібрати нову команду було трохи проблематично. Це молоде покоління, вони не мають стільки досвіду. Вони навіть не знали, що вони мають такі навантаження. Я їх акуратно підводила до чемпіонату. 1 березня ми мали поїхати на серію і вони були готові. Я їх починала обкатувати, щоб щомісяця був старт, щоб вони набралися впевненості у собі. 27 лютого у нас мав бути збір у Туреччині, але не встигли. А після російського вторгнення люди втратили мотивацію, і з цим потрібно було боротися», - зазначила Саідова.

Як вирішували питання з евакуацією під час бомбардувань Харкова?

«Все завдяки нашому президентові федерації. Ігореві Володимировичу Лисову велике спасибі, бо він дуже допоміг нам. Я розгубилася, не знала, що робити. Зранку йде бомбардування, що робити... Він бере активну участь у нашому житті, він урятував нас. Хтось у цей час, у перші дні війни, мав бути в тверезому розумі і якраз наш президент, наш захист і опора, був поруч. Ми знаємо, що нас ніхто не образить, адже він любить та захищає нас. При тому, що ми йому не лестимо, на п'єдестал його не ставимо. Дякую! Війна розставляє все на свої місця.

Дівчатка люблять свій вид спорту, але вони панікували. Потрібно було їх скоординувати. Яка ціль, куди ми йдемо? Або хтось самостійно їде, сидить на західній частині України, або діємо разом та однією командою виживаємо. Я сиділа у Харкові, доки всі не виїхали. Наприкінці на збори було 15 хвилин: стрибнула до машини та поїхала. Мені найважче було їхати. По-перше, я побудувала школу своїми руками, створила систему, олімпійський центр та присвятила цьому все своє життя. Виявилося, що все зруйновано від початку і до кінця, починаючи з системи школи. Звісно, ​​не хотілося їхати – тільки померти. Завдяки своїй любові до спорту, до своєї роботи я вмовила себе поїхати. Що ж вони без мене робитимуть?... Залишила самого і коханого чоловіка, і любого кота», - сказала Світлана Борисівна.

В яких умовах готувалися до, як виявилося, найуспішнішого ЧС в історії українського синхронного плавання?

«Ми базувалися в Італії та тренувалися в басейні глибиною 1.90 см. Звичайно, втратили техніку в акробатиці. Ми були першими в акробатиці у світі. На щастя, встигли виїхати до Угорщини і трохи сколотили цю справу. А загалом неможливо. Там же три ряди вибудовується, три поверхи. Зараз я думаю, як бути, тому що дуже важливо зберегти техніку. Вона напрацьовується роками, а поламати її можна за тиждень», - розповіла головна тренерка збірної України із синхронного плавання.

Чи справедливо усунули збірну росії («тубільців» - Саідова) від змагань?

«Звичайно, я підтримую рішення не допустити збірну росії на чемпіонат світу. По-перше, ця тема стоїть дуже давно, з 2014-го, коли Крим забрали і начебто нічого й не сталося. На сьогоднішній момент я не хочу чути ні про росію, ні про їхню команду. Я їх забула всіх і не хочу з ними спілкуватися, мати щось спільного. Моїм спортсменкам все одно хороші вони дівчатка або погані, почалася б бійка. Це насамперед зроблено для російських спортсменів, щоби не сталося якихось неприємних речей. Українки налаштовані не дуже миролюбно по відношенню до росії. Через них ми покинули свої будинки, залишилися безхатьками. Ми працюємо у важких умовах + психологічне навантаження. За це всі ми повинні сказати їм велике «дякую». Гаразд, якби народ не підтримував, можна було б зрозуміти, що божевільне керівництво, але там сам народ божевільний. Почали із Криму, а вже хочуть увесь світ підкорити», - розповіла Саідова.

Хто придумав створити такі круті купальники дівчаткам на чемпіонат світу?

«Наші купальники, звичайні та на хайлайт, пошила моя вихованка. Вона мешкає в Австралії, пошила їх і дуже швидко відправила. Вони дуже дорогі, але нам їх подарувала. Звати її Марина Холод. Вона сама запропонувала. Для неї це теж було тяжко. Я пишаюся своїми вихованцями, бо вони виявляються нормальними, добрими людьми. Це зазвичай норма, але для мене – особливо важливо. На хайлайті у купальників синьо-жовті кольори на пів тулуба, а зі спини червоні кольори. Купальники були супер, дуже гарні», – розповіла Світлана Борисівна.

Чи задоволена головна тренерка збірної результатом своїх підопічних?

«У вас є ліки від жадібності? Так. Дайте побільше. Звісно, ​​хотілося б «золота». Впринципі, ми були слабші за Китай. У нас чесно зароблені медалі. Кожен тренер прагне досягти досконалості, ідеального виконання. Будемо рухатись вперед, міняти щось, щоб було краще», - очікувано відповіла Саїдова.

Про конфлікт Саїдової у FINA (міжнародна федерація водних видів спорту).

«Був один напружений момент. Я не хотіла їхати до техкома, бо техком FINA не має національності і юридично ніхто не може заборонити Ользі Бруснікіній, секретареві FINA, приїхати. Я написала листа і сказала, що не хочу зустрічатися з цією людиною, ні вітатись, ні сидіти за одним столом. Якщо людина приїде, то не приїду я. Слава богу, що Ольга сама не приїхала, бо вона розуміє, як світ дивиться на те, що відбувається», - пояснила Саідова.

Про те, хто такі росіяни та що нам робити з таким сусідом.

«росія поводиться, як варвари, як тубільці. Відчуття, що в них голову відбило наглухо. Я перші два місяці заспокоювала дітей, начебто прийшли в норму. Зараз поїдуть у відпустку і знову відновлюватиму їх морально. Це ж сім'я, своя земля. Вони зруйнували всі спортивні споруди та радіють тихенько.

Я б зробила стіну між Україною та росією товщиною 2 метри та висотою 10 метрів, обгородила б колючим дротом, замінувала б цю стінку, вирила б рів і все. Хочу, щоб навіть миша не могла пролізти. Хочу відгородитись від них назавжди. Розвивати ненависть в серці не хочу, але з цими людьми, з цією країною не знатимуся», - розповіла головна тренерка збірної України з синхронного плавання.

Які плани на майбутнє?

«Ми готуємось до чемпіонату Європи. Які плани? Вигравати все. Нині треба попрацювати над помилками. Я і на чемпіонат світу їхала з думкою все виграти. Тут як Бог дасть. Ще ми не знаємо, як усе буде, адже потрібна вода. Зараз проходить чемпіонат Італії та басейн зайнятий. Ну, зараз у будь-якому разі треба відпочити, думаю, це піде дівчаткам на користь. Готуватимемося в Італії, а там буде видно», - підсумувала Світлана Борисівна.

Фото: прес-служба федерації, FINA

Віталій Ткачук, Київ