Владислав Гераскевич – це український скелетоніст, який стоїть біля витоків цього виду спорту в Україні. У своїй дисципліні спортсмен входить до 20 найкращих скелетоністів світу. Ще до початку повномасштабного вторгнення він влаштував одиночну «акцію» на Олімпіаді в Пекіні. Після виступу на Олімпійських Іграх Владислав показав плакат із написом «No War in Ukraine» (Ні - війні в Україні) прямо перед камерами журналістів. За декілька днів його повернення додому збіглося з початком повномасштабного російського вторгнення. 

Гераскевич з перших днів зайнявся волонтерством і разом із батьком створив благодійний фонд. Владислав розповідав іноземним ЗМІ правду про російське вторгнення в Україну. Паралельно з цим спортсмен розробляв план із відсторонення російських спортсменів від змагань. Разом зі своїм батьком і головним тренером в одній особі, зміг ізолювати представників росії від турнірів зі скелетону. Під час процесу відсторонення у спортсмена виникло чимало запитань до роботи Національного олімпійського комітету України і до Сергія Бубки особисто. Гераскевич розповів Укрінформу про війну на спортивному фронті, спілкування з російськими скелетоністами, висловив претензії стосовно позиції НОК і Сергія Бубки відносно російсько-української війни, роботи Фонду солідарності (фонд допомоги українським спортсменам під час війни - ред.), а також дав свій прогноз на перемогу України.

Спортивна редакція Укрінформу звернулася із запитом до НОКу, щоб з’ясувати, хто правий у конфлікті Гераскевича з Комітетом. До вашої уваги позиція обох сторін.

НАСЛІДКИ ВІЙНИ ДЛЯ СПОРТУ МИ ВІДЧУЄМО ЧЕРЕЗ 6-7 РОКІВ

 - Повернімося до 24 лютого: як все розпочалося для тебе і якими були твої перші кроки?

 - Повномасштабне вторгнення я зустрів в Україні, у Києві. Вдома прокинувся від вибухів.  Найпершою «воєнною» місією у мене була евакуація сестри з міста. Того ж дня я побачив перший будинок, який палав. Було моторошно…

З перших днів ми почали працювати в медійному просторі. Спочатку розповідали колегам з інших країн про російське вторгнення, просили в них допомоги. В цьому контексті дуже допомогли контакти, які ми отримали під час Олімпіади. Перші два тижні я тільки й роздавав інтерв’ю для західних медіа. Після цього ми почали волонтерити, розвозили гуманітарну допомогу тим, хто цього потребував. Першою чергою йшли ті, хто не міг сам собі допомогти: люди похилого віку. Все необхідне возили у своїх змагальних бусах. Паралельно з цим волонтерили мої друзі. З плином часу ми зрозуміли, що коли кожен працює самотужки, то так набагато важче досягти зримого результату, тому наприкінці березня почали об’єднуватись. Як наслідок, створили благодійний фонд, аби працювати однією командою.

 - Розкажи про сам фонд: як ви його створювали, які виникали труднощі з цим, хто зі спортсменів приєднався до вашої команди?

Благодійний фонд Гераскевича створювали та реєстрували в Житомирі. Труднощі полягали в тому, щоб створити банківські рахунки. Тоді майже нічого не працювало: завезти документи було банально нікуди. Врешті-решт, ми впоралися з цією бюрократичною роботою. Потім створили сайт, запустили соціальні мережі, аби показувати все, що ми робимо. Стосовно спортсменів: ми багато з ким контактуємо. Ми їздили по країні з Олексієм Новіковим (стронгмен, найсильніша людина планети - ред.), також передавали допомогу друзям-спортсменам, які перебувають на «передку». Зараз співпрацюємо з фондом нашого паралімпійця Дмитра Суярка. Сьогодні основний фокус робимо на допомозі військовим і людям, які постраждали від війни. Ми також проводимо тренування для дітей у різних містах України.

На спорті я планую зосередитися після закінчення війни. Це те, на чому ми розуміємося, чим живемо й захоплюємося. Плани маємо грандіозні. У майбутньому хочемо побудувати спортивні об’єкти по всій Україні. Треба працювати над цим, коли буде відбудова України. Також хочемо допомагати спортсменам, бо вони того точно потребуватимуть. Зараз, можливо, ми не бачимо по результатах, що війна зачепила спорт, але стовідсотково ми зіштовхнемося з цим через 6-7 років. Наступному поколінню банально ніде буде тренуватися, адже через російські обстріли величезна кількість спортивної інфраструктури частково або повністю зруйнована. Найперше, що спадає на думку, це футбольні стадіони, комплекс для синхроністок у Харкові. Подібна ситуація у всіх спортивних сферах. 

Я ПЕРЕКОНАВСЯ, ЩО РОСІЯНИ – ЦЕ ДИКУНИ, ЯКІ ПОВИННІ СИДІТИ У СЕБЕ В «ПЕЧЕРАХ»

  - Чи писав ти у перші дні повномасштабного вторгнення російським спортсменам?

 - Так, я теж потрапив у цю пастку. Хотілось вірити, що є нормальні росіяни. Після початку повномасштабної війни не було часу писати їм зі зрозумілих причин. Повідомлень від російських спортсменів, з якими я змагався, на кшталт «Як ти?», «Чи живий?», не отримував. Не отримував також і повідомлень з вибаченнями, повідомлень про те, що вони шкодують через вторгнення. Натомість погрози, смс з побажанням, аби на мій будинок упала ракета, траплялися. Існує «легенда», що їх запроторять до в’язниці, якщо вони висловлять свою думку на широкий загал. Проте навіть у приватному режимі вони не писали нічого. Я вже мовчу про публічне засудження війни. Тут хоча б якась адекватна реакція. Для мене росіяни вже остаточно «закінчилися». Я повністю переконався, що це дикуни, які повинні перебувати у себе в «печерах» і не вилазити звідти.

 - До 24 лютого, коли ви пересікалися на змаганнях, чи були у тебе якісь дружні стосунки з російськими спортсменами?

 - Дружніх стосунків не було, але людяність, принаймні з нашого боку, прослідковувалася. Здавалося, що з їхнього теж. Ми намагалися хоча б вітатися, запитати, як справи. Тепер розумію, що потрапив у пастку до «хороших росіян». Усі відносини закінчились остаточно, росіян немає для мене і, найімовірніше, вже ніколи не буде.

ВАЖЛИВО ПОКАЗАТИ, ЩО ВІДСТОРОНЕННЯ РОСІЯН – ЦЕ ПОЗИЦІЯ ДЕРЖАВИ, А НЕ НАША ЗАБАГАНКА

 - Разом із батьком ви дуже активно займалися відстороненням російських спортсменів від міжнародних змагань. Розкажи про цю процедуру.

 - Над відстороненням ми почали працювати одразу, з 26 лютого, разом із нашими зарубіжними колегами. Дуже допомогла американська скелетоністка Кеті Юлендер. Вона мене з’єднала з платформою Global Athletes. Ця платформа надає спортсменам право голосу, є своєрідним майданчиком для висловлення своєї думки. Ми почали писати перші листи в Олімпійський та Паралімпійський комітети 27 лютого. Треба було діяти дуже швидко, адже за тиждень вже починалися Паралімпійські ігри. Ми намагалися робити все, аби чинити тиск на МОК та Паралімпійський комітет для відсторонення росіян. Це було нелегко, ми писали листи до національних комітетів інших країн. Дуже багато листів було відправлено в НОК США. Під час відкриття Паралімпійських ігор нам сказали, що росіян допустять до змагань, але на самому початку їх все ж прибрали. Я думаю, це абсолютно правильне рішення.

Потім ми продовжили стежити за ситуацією. Наша Федерація відсторонила росіян, але в багатьох інших міжнародних федераціях з цим велика проблема. Справа в статуті. Він зареєстрований у Лозанні і там немає пункту про відсторонення спортсменів через військову агресію країни. Це рішення в багатьох федераціях, зокрема і в нашій, було скасоване через трибунал. Вирішальним став конгрес: ми поїхали до Лозанни. Процедура була наступна: спочатку треба було внести зміни до статуту, аби він підпорядковувався законодавству Швейцарії. З цим нам допомогли юристи Міжнародної федерації скелетону. За місяць до конгресу ми подали листи в НОК України, МЗС і Міністерство молоді та спорту. Міністерство закордонних справ відповіло буквально за два дні. Дмитро Кулеба підписав лист про те, що вони підтримують відсторонення росіян, та направив його на Міністерство молоді та спорту. Через декілька тижнів його підписав Гутцайт. В день конгресу нам на пошту прийшов лист від НОК України. Вони теж підтримали відсторонення росіян. Важливо було показати, що це не наша забаганка, а позиція держави. В деяких федераціях НОК України та міністерство не давало супровідних листів, через що вони зіштовхнулися з проблемою.

Міжнародна федерація їм каже, що НОК ваш, наприклад, не хоче звернутися до нас щодо відсторонення росіян. Розберіться у себе в країні, тому що бажання окремих федерацій - це не позиція держави. Тепер у тих федераціях, де була така проблема, російських спортсменів допустили до виступів. Далі ми почали листування з національними федераціями, писали кожному повідомлення з фактами російської агресії. До повідомлення прикріпляли позицію держави. Окрім того, ми підготували відео, яке показали на конгресі. У Швейцарії ми провели численні бесіди з представниками федерацій, розповіли про ситуацію, пояснили важливість відсторонення росіян. Ми наголошували на тому, що більшість російських спортсменів мають військові звання, отримують військові нагороди за спортивні досягнення. Багато з них відкрито підтримує війну. Проти відсторонення проголосували тільки росіяни, всі інші – за. До речі, представники їхньої країни також були присутні на конгресі. Сподіваюся, скоро вони будуть сидіти у себе в печерах.

 - Тобто ініціатива йшла безпосередньо від спортсменів? Не було єдиного механізму НОК, який пояснював би вам усім алгоритм дій?

 - Ми стукали в НОК, як могли, з 26 лютого. Намагалися зв’язатися з Сергієм Бубкою усіма способами, які були актуальними. Бубка на зв'язок не вийшов, а підпису від НОК у нашому листі не було. Роботи з боку НОК я не бачу. Можливо, вони щось роблять, тому цікаво було б дізнатися.

На жаль, системності у нас немає. Не було такого, аби нас усіх зібрали і пояснили стратегію того, як рухатися, що робити. Радий, що спортсмени працюють над цим самостійно, радий, що є такі люди, як Ольга Саладуха, Жан Беленюк. Вони намагаються вплинути на цей процес, комунікують з нами. Я щасливий, що є Георгій Зантарая, який відмовляється від титулів і робить все, аби відсторонити росіян. Є фігуристи, які теж роблять все можливе, хоча їм дуже важко. В їхньому виді спорту росія має надзвичайний вплив. Багато федерацій працюють над відстороненням росіян, адже розуміють, наскільки це важливо.

НАША ФЕДЕРАЦІЯ ОТРИМАЛА 0 ГРИВЕНЬ ВІД ФОНДУ СОЛІДАРНОСТІ

 - А хто з українських атлетів тебе розчарував?

 - Я думаю, як і всіх, Василь Ломаченко. На жаль, я не розумію його позиції. Спочатку він каже, що в теробороні, але водночас виставляє «голуба миру». Ломаченко часто робить неоднозначні пости, а відео з російськими військовими досі висить на його сторінці. Бомблять Білгород-Дністровський, а він знову нічого, окрім наслідків, не викладає. Василь ніяк не засудив росіян, хоча має величезну аудиторію. Хочеться вірити, що ми всі помиляємось, і у нього адекватна позиція, але поки що це все виглядає неоднозначно.

Дуже розчарував головний олімпієць Бубка. Я його також не розумію. Чому йде шостий місяць війни, а ми досі не знаємо, на чиєму він боці. Суть роботи Фонду солідарності в чому? Говорять про виділення коштів на спорт, а ось хто їх отримує? В чому полягає робота фонду? Дуже класно, що в Україну приїхав президент МОК Томас Бах… Він сказав, що у Фонді вже 7,5 млн доларів, а 3 тисячі спортсменів підтримали. Було б добре дізнатися, про кого зі спортсменів вони говорять. Я зараз теж можу сказати, що ми підтримали 10 тисяч спортсменів, але це будуть просто слова. Впевнено можу сказати, що наша федерація отримала 0 гривень від цього Фонду солідарності. Читав інтерв’ю Євгена Проніна, який зараз в.о. президента Федерації легкої атлетики. Попри те, що їхня федерація найбільша в Україні, грошей вони теж не отримали. Дуже цікаво дізнатися від НОК, куди йдуть ці кошти, кого зі спортсменів підтримали. Ця ситуація відверто розчаровує.

 - Ви почали збирати кошти на тренувальні збори самотужки. Чи відреагував НОК на цю ситуацію?

 - Ми вже почали працювати над запуском платформи, на якій збиратимемо гроші на сезон. Реакція НОК полягала в якомусь незрозумілому коментарі директора національного комітету. Він писав, що ми не відправили заявку до НОК на отримання коштів. Насправді ми підписали наказ у міністерстві. Наказ – це і є заявка. Потім вона почала писати, що у нас дуже великі кошториси. Назвали цифру в 2 млн грн, хоча наш кошторис – це майже 300 тис. грн. Ми б погодилися на будь-яку допомогу, бо нам треба готуватися до сезону. Допомоги від НОК ми не отримали, тому почали самі займатися збором коштів. І, так, на кінцевому етапі це обурило Національний олімпійський комітет.

 - Яку суму вже вдалося назбирати?

 - Зібрали невелику суму. Коли були на конгресі, то почали говорити з федераціями інших країн про допомогу. До речі, з конгресу є дуже цікава історія. Представник федерації скелетону Південної Кореї сказав, що на початку війни вони відправили лист Сергію Бубці. В листі йшлося про те, що вони готові закрити всі витрати на збори для 20 спортсменів зі скелетону та бобслею. Мова йшла про повне забезпечення на базі в Кореї, на тій базі, де 4 роки тому були Олімпійські ігри. Там найкращі умови з тих, які є у світі. Сергій Бубка відповів, що відпише трошки пізніше. Потім вони знову йому писали, але відповіді не отримали.

 - На коли плануєте збори і де?

 - Зараз ми тренуємося в манежі. Умов для тренування в Україні у нас не було й до війни, а зараз, зрозуміло, не на часі говорити про будівництво. Ми шукаємо можливість виїхати на збори за кордон. Зараз плануємо виступити на чемпіонаті Чехії зі скелетонних стартів. Виїзд у Прагу намітили на кінець серпня - початок вересня. Зараз ведемо розмови із національними федераціями. Ми просимо, аби вони закрили нам витрати, і ми змогли поїхати на змагання. Тренуватися регулярно зараз не виходить, намагаюся підтримувати форму. План максимум - закрити цей сезон повністю з участю на кубках і чемпіонаті світу. Поки що все це не точно, адже немає фінансування.

 - Чи є вже попередня домовленість про виїзд за кордон?

 - Міністерство молоді та спорту дозволяє нам виїхати за кордон на збори.

ВІЙСЬКОВІ ПИШУТЬ, ЩО МИ МОТИВУЄМО ЇХ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ

 - Ти ведеш активну боротьбу на інформаційному фронті. Чи не було в тебе думок взяти зброю в руки?

 - Ми з перших днів на зв’язку з ЦСК, адже я представник цього клубу. Зараз я студент і в мене немає військового контракту. Мені порадили займатися боротьбою на спортивно-інформаційному фронті. Були думки йти в тероборону, але через черги потрібно було чекати декілька місяців. Зараз волонтерити і допомагати військовим із забезпеченням – це теж дуже важливо. До речі, зараз ходжу на полігон, стріляю, але поки що в тероборону йти не планую.

 - Ти спілкуєшся з військовими. Які в них настрої?

 - Є різні військові. У мене є знайомі з «Азова». Ось вони налаштовані максимально позитивно. Люди захищають нас із усмішками на обличчях, знищують окупантів. Вони задоволені тим, що зараз вони можуть захищати Україну всіма доступними методами. Є військові, які раціональніше ставляться до ситуації. Вони зазвичай кажуть, що все нормально, а перемога буде нашою. Варто відвоювати наші регіони і росії більше не буде.

Військові дуже багато пишуть, що ми всі мотивуємо їх воювати. Дуже шкода, що не всі військові забезпечені, але ми це намагаємося виправляти.

НЕ ЧЕКАЙТЕ ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ, А ПРАЦЮЙТЕ, ДОПОМАГАЙТЕ ЗСУ

 - Наскільки ти змінився після 24 лютого?

 - Ми всі змінились і стали цинічнішими. Відбуваються жахливі речі. Це не тільки Ірпінь і Буча. Таке по всій країні… Ми стаємо цинічними і намагаємося знаходити позитив у цих похмурих днях, намагаємося працювати на всі 100 відсотків. Я змінився. Нарешті всі ми почали розуміти, що щастя не в матеріальних речах, а в тому, що всі близькі цілі, живі і здорові. Зараз, як ніколи, важливо бачити посмішки на обличчях своїх близьких. Ми повинні знаходити у цьому пеклі щось хороше щодня. Звісно, ми не забудемо все, що сталося, пам'ятатимемо про бійців, які загинули, про людей, які постраждали. Житимемо заради них. Ці всі смерті не мають жодного значення, якщо ми не будемо жити і насолоджуватись життям.

 - Коли ми переможемо?

 - Ніхто не знає, коли війна закінчиться. Хочеться вірити, що якомога швидше. Є такий вираз: готуйся до найгіршого, сподівайся на найкраще. Не сподівайтеся на те, що війна закінчиться завтра чи післязавтра. Ті, хто думали, що все закінчиться швидко, постраждали емоційно і психологічно. Не чекайте, а працюйте, допомагайте ЗСУ, допомагайте людям, які постраждали. Водночас не забувайте про себе, бережіть себе. Разом ми точно переможемо.

 - Якою буде Україна після перемоги? Якими будуть твої перші дії?

 - Україна буде чудовою і об’єднаною. Хочеться вірити, що ми станемо повноцінною європейською державою. Ми, зі свого боку, робитимемо все, аби Україна була спортивною, аби ми перемагали на міжнародних аренах. Після закінчення війни першочергово займатимемось відновленням України.

Фото з особистого архіву Владислава Гераскевича

Діана Кондратюк, Київ

P.S. Владислав Гераскевич висловив конкретні претензії до Національного олімпійського комітету: звинуватив його у неефективності, поставив під сумнів якість роботи Фонду солідарності і розповів про конфлікт із представником комітету на тлі фінансування федерації бобслею та скелетону. Задля об’єктивного висвітлення конфлікту і дотримання стандарту журналістики, а саме плюралізму думок, наша редакція надіслала запит на офіційну пошту НОКу з проханням прокоментувати ситуацію. До вашої уваги позиція НОК за всіма спірними моментами, які нам розповів Владислав Гераскевич.

«Дякуємо Вам за звернення та бажання уточнити подану Владиславом Гераскевичем інформацію.

1. Щодо надання допомоги та підтримки Всеукраїнській федерації бобслею та скелетону.

Всеукраїнська федерація бобслею і скелетону, як і всі інші федерації з олімпійських видів спорту, отримала від НОК України лист від 8 березня 2022 року, в якому була проінформована про створення Фонду солідарності для підтримки олімпійської спільноти та спортивного руху України (копія додається). Всеукраїнська федерація бобслею та скелетону, яку очолює Михайло Гераскевич, батько та тренер Владислава Гераскевича, відповіла на цей лист 10 березня 2022 року. В своєму листі ВФБС ще 10 березня 2022 року висловила слова подяки НОК України та МОК за єдину чесну позицію та відчутну підтримку українського спорту  та повідомила, що припиняє підготовку до змагань і  не планує ніяких навчально-тренувальних зборів (НТЗ) (копія листа додається).

30 березня на адресу Всеукраїнської Федерації бобслею та скелетону НОК України надіслав лист щодо можливості організації навчально-тренувальних зборів для скелетоністів та бобслеїстів на запрошення Національного олімпійського комітету США. Вказаний лист було надіслано як на офіційну адресу федерації, так і на особисту пошту президента федерації Михайла Гераскевича.

Американські колеги запропонували представникам усіх зимових видів спорту приїхати до штату Юта, де  на базі спортивних споруд зимових Олімпійських ігор Солт-Лейк-Сіті можна організувати тренування. Запрошення у США було на невизначений термін, з повним покриттям витрат з боку американської сторони на проїзд, проживання, харчування та оренду спортивних споруд.

Цим запрошенням, за підтримки НОК України, вже скористалися національна збірна команда з фристайлу, яка перебуває у США з червня поточного року; національна збірна команда з керлінгу, яка знаходиться у штаті Юта з травня поточного року.

На жаль, ні офіційної, ні неофіційної відповіді на вказану пропозицію НОК України від Всеукраїнської федерації скелетону та бобслею не отримав.

2. Стосовно  гуманітарної допомоги, щодо надання якої звернулася ВФБС  своїм листом від 10 березня 2022 року до Національного олімпійського комітету України (з проханням надати транспорт, електричні обігрівачі, газові балони, обладнання для транспорту, одяг, харчування тощо), то, на жаль, Національний олімпійський комітет не має у своєму розпорядженні речей та транспорту, які були перераховані в листі.

Створений на початку війни Гуманітарний штаб НОК України отримує допомогу  від колег, друзів і партнерів з-за кордону, яку вони надсилають за власним бажанням. В першу чергу це одяг для дітей та продукти харчування.

Наприкінці квітня Гуманітарним штабом НОК України,  виходячи з наявних можливостей,  була передана федерації спортивна форма та одяг, які в той момент надійшли до України від наших іноземних колег та партнерів.  

Більше за допомогою безпосередньо до НОК України ВФБС і, зокрема Владислав Гераскевич, не зверталися.

3. Щодо Південної Кореї. Жодних пропозицій від корейської Федерації бобслею та скелетону до НОК України не надходило. Будь-який запит до корейської Федерації бобслею та скелетону засвідчить, що вона жодного разу не контактувала з НОК України та його президентом Сергієм Бубкою. Будь-які твердження про протилежне – не відповідають дійсності.

Натомість  до президента НОК України Сергія Бубки звернувся його колега, член МОК Ryu Seung-min – голова південнокорейського Фонду спадщини олімпійського Пхьончхану-2018, з пропозицією організувати тренувальний збір для 20 українських спортсменів із зимових видів спорту, починаючи з березня 2023 року. Вказане звернення у даний час знаходиться в НОК України і опрацьовується. Список учасників збору буде формуватися за пропозиціями федерацій з урахуванням результатів сезону та стану підготовки до участі в Іграх-2026 в Мілані/Кортіні.

4. Щодо відсутності допомоги у відстороненні російських скелетоністів та бобслеїстів. На звернення Федерації бобслею і скелетону НОК України надіслав відповідного листа за підписом Сергія Бубки в Міжнародну федерацію бобслею та скелетону, копію листа - Президенту ВФБС (лист додаємо). Даний факт підтверджується і звітом про конгрес, на якому було прийнято відповідне рішення про усунення росіян, про що говориться на сторінці в Фейсбук Федерації бобслею і скелетону.

5. Щодо реакції Сергія Бубки і «стукіт Владислава Гераскевича з 26 лютого».

О 6.30 ранку 24 лютого, коли почалась війна, президент НОК України вже був на зв’язку з керівництвом МОК, ЄОК та нашої країни.

24 лютого вранці було перше рішення МОК щодо засудження порушення Олімпійського перемир’я.

25 лютого  за ініціативи Сергія Бубки Виконком МОК закликав скасувати та перенести спортивні заходи в росії та білорусі, також МОК заявив, що  не планує проводити там будь-які заходи.

28 лютого МОК на другому позачерговому Виконкомі МОК закликав не допускати російських і білоруських спортсменів до змагань. У цей же день НОК України на своєму сайті розмістив відповідну заяву.

Аналогічні рішення були прийняті Європейськими олімпійськими комітетами, Міжнародною олімпійською академією та іншими організаціями.

2 березня ЄОК прийняв рішення про відсторонення російських та білоруських атлетів від участі в Європейських олімпійських фестивалях.

22 квітня 2022 року під час візиту в Лозанну міністр молоді та спорту України Вадим  Гутцайт та президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка на зустрічі у штаб-квартирі МОК у Лозанні з  Президентом МОК Томасом Бахом обговорили заклики до подальших санкцій проти рф та білорусі у спортивному секторі.

4 липня 2022 року незмінність позиції МОК стосовно відсторонення російських і білоруських атлетів ще раз підтвердив президент МОК Томас Бах під час зустрічі у Києві  з Президентом України Володимиром Зеленським. Томас Бах виступив з рядом ініціатив, покликаних не лише збільшити підтримку українських спортсменів, а й вжити заходів щодо відновлення спортивної інфраструктури. Хочемо звернути Вашу увагу, що лист українських атлетів до МОК, про який говорить Гераскевич, було оприлюднено  28 лютого, коли рішення щодо відсторонення російських і білоруських атлетів було вже прийнято Міжнародним олімпійським комітетом.

Щодо підпису від НОК під листом атлетів – то до НОК України та Президента НОК України Сергія Бубки ніхто з пропозицією підписати вказаного листа не звертався, його обговорення здійснювалося в закритій групі атлетів, яка була створена після початку війни. Сергія Бубку в цю групу (як атлета в минулому) ніхто, на жаль, не запрошував.

Щодо маніпуляцій з приводу дзвінків президенту НОК Сергію Бубці від родини Гераскевичів. Жодного дзвінка від початку війни і до теперішнього часу не було.

6. Щодо роботи Фонду солідарності для підтримки олімпійської спільноти та спортивного руху України.

Суть роботи Фонду солідарності МОК в перші місяці – це задоволення найнагальніших гуманітарних потреб українських спортсменів, тренерів та їхніх сімей, говорячи простіше – надання їм можливості залишити небезпечні регіони України та  продовжити підготовку до міжнародних змагань. Глобальна мета ФС – надати Україні можливість бути представленою конкурентоспроможними командами на Олімпійських іграх-2024 в Парижі та Іграх-2026 в Мілані/Кортіні.

Робоча Група Фонду відпрацьовує звернення від українських спортсменів, федерацій, тренерів та надає їм допомогу.

Також окрема стаття витрат – це допомога НОКам інших країн та міжнародним федераціям, з якими Фонд працює для підтримки українських спортсменів та їхніх родин. Функціонування, а отже, і кошти Фонду, розраховані до 2026 року.

За  інформацією щодо виділення коштів і функціонування Фонду солідарності потрібно звертатися  в Міжнародний олімпійський комітет. Саме МОК є засновником і розпорядником коштів Фонду солідарності для допомоги олімпійській спільноті та спортивному руху України.

На сьогодні Фондом реалізовано більше 100 проєктів та ініціатив у рамках Фонду солідарності. Це допомога атлетам, тренерам, забезпечення участі національних збірних команд України з різних видів спорту у навчально-тренувальних зборах та змаганнях, підтримка баз олімпійської підготовки, регіональних олімпійських осередків, допомога ветеранам та олімпійцям, підтримка паралімпійської збірної України, допомога національній збірній, яка брала участь у Всесвітніх іграх, тощо

Про всі подібні проєкти регулярно звітуємо на офіційному сайті НОК України».

Наша редакція на правах спортивного суб’єкта в Україні закликає обидві сторони обговорити ситуацію і дійти до спільного знаменника в умовах війни проти росії. Разом переможемо.