Лідер збірної України зі спортивної гімнастики, олімпійський чемпіон, тріумфатор чемпіонатів Європи та світу, а зараз ще і голова Незалежної федерації спортивної гімнастики, Олег Верняєв повернувся. Більше двох років (з 2021-ого) атлет доводив свою невинуватість у справі про допінг. 14 березня цього року Спортивний арбітражний суд скоротив його дискваліфікацію вдвічі (з чотирьох до двох років), тому тепер він може повернутися до змагань, і вже набирає форму.

За період, поки тривала дискваліфікація, Олег зазнав чимало критики від колег і журналістів, а в роздягальні збірної сталися певні зміни. Верняєв повернувся якраз під кваліфікаційний сезон, тому часу на адаптацію немає.  

На рахунку олімпійського чемпіона десятки медалей на міжнародній арені, тому його присутність допоможе національній команді на найближчому чемпіонаті світу. У розмові з Укрінформом він розповів, на якому етапі відновлення знаходиться, як зберегти хорошу атмосферу в збірній України і чому росіяни не зможуть брати участь в Олімпіаді.

БАГАТО ХТО НЕ ВІРИВ, ЩО НАВІТЬ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ СПРАВИ З ДОПІНГОМ Я ЗМОЖУ ПОВЕРНУТИСЯ У НОРМАЛЬНУ ФОРМУ

- Листопад-2021: допінг-скандал, відсторонення і суд. Нещодавно ви довели у суді свою невинуватість. Скільки людей, яких ви вважали друзями, відвернулося від вас за 2 роки боротьби?

- Ті, кого я вважав друзями, не відвернулися. Є люди, які з тобою тимчасово, а є ті, хто зі мною із самого початку, з мого переїзду до Києва у 2009-му році. Протягом кар’єри теж з’явилися поряд надійні люди. Вони й не відверталися від мене. Але були й такі, які відвернулися, щойно я втратив вагу в спорті, став невигідним. Допінг все ж додає проблем.

- Ви вже встигли офіційно повернутися в розташування збірної України зі спортивної гімнастики. На ваш  погляд, що змінилося в команді за період вашої відсутності?

- Декілька гімнастів завершили кар’єри, хтось пішов ображеним на увесь світ… Молодь розквітла, подорослішала, набрала форму і зараз стала кістяком нашої збірної. Якщо узагальнити, то можна зауважити, що омолодився склад. Але ж я всіх їх знаю, бо займаємося однією справою.

- З ким зі збірників ви підтримували контакт під час дискваліфікації? Чи телефонували вам зі словами підтримки?

- Із самого початку фактично вся збірна підтримувала мене. Ті, хто не підтримували, вже виїхали за кордон та навряд чи повернуться.

- Чи були сумніви у вас щодо можливого повернення?

- За такий період часу ти вже не знаєш, що і думати. Навколо мене завжди точилися різноманітні розмови: один казав, що шансів повернутися немає, інший - був упевнений у моєму поверненні. Як би ти не хотів, але з часом у самого починають опускатися руки, з’являються сумніви. Останній рік я просто казав, що будемо відштовхуватися від рішення суду. На щастя, я зміг довести свою невинуватість.

- Наскільки складно повертатися на спортивні рейки після настільки тривалого простою?

- Складно, адже два з половиною роки я не міг тренуватися зі збірною. Залишалося лише підтримувати форму за рахунок фітнесу. За цей час всяке було: десь вагу набрав, координація «підсіла». Зараз я тренуюся, вага потрошку стає в норму. Необхідно, щоб голова звикла до навантажень. По землі ходити - це одне, а «крутити» сальто й вінти - це зовсім інше. Тут люди просто обертаються навколо себе і потім нормально йти не можуть, а у нас ти постійно крутишся, стрибаєш протягом хвилини. Голова не завжди витримує. Зараз буває таке, що працюю на снарядах, а потім намагаюся зрозуміти, хто ж мені підказує в залі… Щоб це покращити, потрібен лише час. 

Багато хто не вірив, що навіть після закінчення справи з допінгом, я зможу повернутися у нормальну форму. До слова, уже відмовився від всього, що заважає. Залишилися їжа, відновлення і сон. Чотири місяці - і я стану на ноги.

ПОТРІБНО ЗАКРИТИ РОТА І ПРАЦЮВАТИ НА РЕЗУЛЬТАТ, АБО БУДЕ ПОГАНО

- Орієнтовно через 4 місяці ви повинні вийти на свій рівень?

- Орієнтовно на чемпіонаті світу в Антверпені (30 вересня - 8 жовтня 2023 рік) мені потрібно боротися за медалі й допомагати команді відбиратися на Олімпіаду. Це та мета, яку я поставив перед собою.

- До допінг-скандалу ви були безапеляційним лідером збірної України. За цей час почав виблискувати Ілля Ковтун. Чи доводиться зараз ділити з ним, як з лідером, роздягальню?

- Лідер - це не той, хто показує найкращі результати. Це той, хто тягне за собою всю команду, підтримує її у складні часи. Я ніколи не казав так про себе. Попри допінг, я як мав авторитет у залі серед хлопців, так і маю. Нічого не змінилося, окрім того, що моє повернення – це для когось добре, а для когось - ні. Якщо дивитися зараз чемпіонат Європи, то можна помітити, що Ігор Радівілов допомагав Ковтуну. Він зрілий спортсмен, 10 років на помості, і знає, що потрібно сказати. Мені немає чого ділити, можу тільки конкурувати за медалі на міжнародних змаганнях. Все, що стосується команди, то я  завжди готовий допомогти. Якщо ми всі працюємо задля відбору на чемпіонат світу, то ми або закриваємо рота й очі на все і працюємо на результат, або буде погано. Атмосфера в залі у нас хороша, тому потрібно зосередитися на роботі.

- Спіч про те, що потрібно закрити рота, ви адресуєте комусь конкретному?

- Усім, і мені в тому ж числі. Ми повинні відібратися на Олімпіаду, тому що у цьому зацікавлені всі. Тому потрібно пахати.

- Чи можна стати олімпійським чемпіоном у 31 рік (Верняєву виповнеться 31 у 2024-му)?

- Головне, щоб старі травми не турбували. Хтось і в 20 не може стати чемпіоном, а хтось може і в 31. Час покаже.

- Як часто вас критикували за те, що ви вирішили повернутися у 30 років до збірної України після тривалої паузи?

- Є один нюанс: після усіх травм, операцій я мовчки приходив, тренувався і приїжджав зі змагань із медаллю. Після Антверпена-2013, коли я виступив жахливо і потім переосмислив своє ставлення до спорту, я привозив медаль кожного разу до 2019-го. Із чемпіонату Європи одного разу приїхав з порожніми руками, адже поїхав на ті змагання через місяць після травми і фізично не зміг витягнути їх. Подивимося на мене на змаганнях. Якщо я сам зрозумію, що не можу конкурувати, то спокійно відійду від справ. Сидіти тут до останнього не буду.

- Як ви оцінюєте роботу нашого міністра молоді та спорту і президента НОК Вадима Гутцайта?

- Я спортсмен і не люблю оцінювати роботу інших, я стежу за собою та за тим, що роблю саме я. Ми всі зацікавлені в тому, щоб росіян відсторонили. Зараз потрібно не сваритися та давати комусь оцінку, а працювати на відсторонення росіян і білорусів, щоб мати змогу завойовувати для України медалі.

- Чи привітав міністр вас із поверненням?

- Одним із перших. Я сам набрав його запитати про те, що мені було потрібно, і сказав йому про рішення суду. Вважаю, що це правильно: йому потрібно було сказати одному з перших.

99 ВІДСОТКІВ РОСІЙСЬКИХ СПОРТСМЕНІВ - ВІЙСЬКОВІ. ЯКЩО РЕКОМЕНДАЦІЙ МОК ДОТРИМАЮТЬСЯ, У РОСІЯН НЕ БУДЕ КОМУ ЇХАТИ

- Зараз точиться багато розмов про можливий бойкот Олімпіади. Якщо так трапиться, то це стане фіналом вашої кар’єри?

- Я за те, щоб ми всі робили все можливе для відсторонення росіян і білорусів від змагань до останньої хвилини.

- У рекомендаціях МОК йдеться про те, що росіян і білорусів, які підтримують війну, не допустять до змагань. Хоча чіткого алгоритму, як це працює, досі немає. російські загарбники нещодавно виклали відео-подяку російським гімнастам за надані дрони.

- Це дуже смішно в контексті того, що вони додумалися викласти це в мережу. Якщо навіть не зважати на це відео, то аргументом за їх недопуск є той факт, що всі російські гімнасти, та і не тільки гімнасти, є частиною нацгвардії або збройних сил. Можливо, якийсь один серед них і знайдеться, хто не входить до лав збройних формувань, але навряд чи він пройде кваліфікаію. Немає у спорті тих, хто не знаходиться у військових структурах. 99-100 відсотків з них - військові. І спорт точно не поза політикою.

- Чому ви настільки впевнені в цьому?

- Якщо ти потрапляєш до національної збірної, отже, ти перспективний, і ці структури борються за тебе, у підсумку забирають до себе. Якщо рекомендацій МОК дотримаються, то в росії банально не буде кому їхати на Олімпіаду. Після заяви МОК я глянув два інтерв’ю російських спортсменів. Далаян сказав, що йому байдуже на все і з «Динамо» він не вийде. Ще один тренер з біатлону заявив, що їх команда готова вийти із військових структур. Сподіваюся, що цей номер не пройде, адже інтернет все пам’ятає.    

- Чи підтримували ви зв’язок із російськими гімнастами протягом повномасштабного вторгнення росії в Україну?

- Вони писали мені у соціальних мережах, але спільної мови ми не знайшли. Була одна людина, яка постійно підтримувала, вибачалася, але я не відповідав.

- Чи телефонували вам із претензіями?

- «А чого ти перевзувся, а чого ти проти росії?», - таке було. Я намагався на початку пояснити, що бачу те, що відбувається на власні очі, але потім зрозумів, що воно того не варте. Я завжди підтримував свою країну, завжди був поряд і нікуди не поїхав, хоча пропозицій змінити громадянство було багато. Найвигідніша пропозиція з фінансової і не тільки точки зору якраз була з росії, але про це навіть немає сенсу говорити. У підсумку ми з вами спілкуємося в Києві між моєю підготовкою до змагань, на яких я прагну представляти тільки Україну.

Я РОЗІГРАВ СВОЇ МЕДАЛІ НА АУКЦІОНІ І МИ ПОБУДУВАЛИ ДВА БУДИНКИ ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

- Ви - волонтер…

- Я - офіцер ЗСУ, тому не можу бути волонтером, але моя сім’я і друзі волонтерять, а я допомагаю їм своїми ресурсами: ми в одній команді. З перших днів багато допомоги ми відправили на Харків, потім познайомилися із окремою президентською бригадою імені Богдана Хмельницького і допомагали їм, постійно допомогаємо. Не так давно  їздили до них на фронт.

Нещодавно на одному з благодійних аукціонів у Штатах я розіграв свої медалі з Універсіади. На зароблені з цього гроші ми побудували вже два будинки для наших переселенців з Донбасу. Будинки знаходяться у Київській області. Це тільки початок, тому робота триває у цьому напрямку. Буде збудовано не два і не десять будинків, а більше… З часом було б класно зробити там котеджне містечко і переселити наших людей, в кого не залишилося домівок внаслідок дій росії. Зараз працюємо над цим, щоб допомогти їм.

- Де брати сили на роботу після 9 років війни?

- Поспілкуйтеся з військовими, заїжджайте до них в гості і подумайте, де їм брати мотивацію. Якщо вони за нас воюють, то ми повинні бути для них міцним тилом. Знаєте, є два способи вплинути на ситуацію умовно в Бахмуті: бути там і «навалювати» окупантам, або донатити тим, хто «навалює». І ДСНС, і медики, і патрульні, і військові - це герої. Нам в Харкові показували, як працювали рятувальники - це неймовірно. Як же після цього можна бути невмотивованим?..

- Як ви переживаєте те, що відбувається на вашій рідній Донеччині зараз?

- Від початку повномасштабного російського наступу я зрозумів, що ми сильно помилялися і недооцінили все від самого початку, від 2014-го року. У перші дні після хаосу я почав вклинюватися у процес і допомагати. Нашим захисникам потрібно все, а ключовим зараз є дрони та тепловізори. Дрони й машини - це розхідник. Мій знайомий нещодавно пригнав хлопцям машину, яка протрималась на фронті 20 хвилин. Водночас вона вберегла життя декільком нашим хлопцям. Нам потрібно допомагати воювати захисникам до тих пір, поки президент не оголосить про перемогу України. Тому допомагатимемо стільки, скільки потрібно.

ВАЖЛИВО СПІЛКУВАТИСЯ ІЗ ХОРОШИМИ ЛЮДЬМИ, ЯКІ НАМ ДОПОМАГАЮТЬ, ЇХНЬОЮ МОВОЮ

- Чи вірите ви у звільнення Донецька військовим шляхом?

- Я не хочу бути «диванним» експертом, тому довіряю офіційним представникам та джерелам. Вони розуміють ситуацію і знають, що потрібно робити.

- Що ви зробите, коли Україна поверне Донецьк?

- Одразу поїду додому хоча б на день-два. Я розумію, що для налагодження там нормального життя потрібен час, але бажання побачити нашу «Донбас Арену» у мене шалене.

- Чому ви вирішили перейти на українську мову?

- Ми, українці, повинні розмовляти українською мовою. Варто проаналізувати те, чому нас вчили багато років і зробити висновки. Варто розвиватися як європейська країна і посилати все російське до біса. Важливо також вчити нормальні іноземні мови, щоб спілкуватися з хорошими людьми, які нам допомагають, їх мовою.

Віталій Ткачук

Фото: Руслан Канюка