«Олімпіакос» творить дива, а перемагають ветерани «Реала»

У баскетбольній литовській столиці Каунасі минулого вікенду відбулася – вперше в цих місцях – видатна спортивна подія: «Фінал 4-х» баскетбольної Євроліги. Кореспондент Укрінформу розповідає про спортивні та позаспортивні сюжети цього захоплюючого дійства.

Сюжет 1: Каунаський. Друге свято поспіль й інші святкові сюжети

Наприкінці минулого року ми підводили підсумки того, як пройшов рік, коли Каунас був культурною столицею Європи. Це була надзвичайна подія в житті міста та всієї Литви. Сліди її залишилися надовго – і не тільки в душі, пам'яті, а й матеріальні. Ось інсталяція – велика літера «К», від бельгійського міста, який був ще однією культурною столицею Європи-2022. А от сріблястий добрий, творчий Звір, винайдений спеціально до Capital of Culture. Він тепер став загальноміською легендою: і справді, приємно несподівано побачити його то там, то тут – в тому числі під одним із мостів, що веде на острів, де розташована «Жальгіріс Арена».

Проєкт «Культурна столиця Каунас-2022» закрився у листопаді-грудні. А вже в травні до міста прийшло ще одне гучне свято: «Фінал 4-х» баскетбольної Євроліги. Звісно, це було прийнято із радістю Але свято стало б на порядок більшим, якби до квартету кращих команд Європи зміг пробитися місцевий улюбленець «Жальгіріс».

Каунаська команда дуже хотіла цього, попри те, що – будемо відверті – її фінансові можливості все ж дещо менші, ніж в інших топових європейських команд. «Жальгіріс» вийшов у плей-оф, зайнявши сьоме місце в регулярному турнірі Євроліги. Відповідно – за регламентом – грав з другою командою – «Барселоною». І тут далася взнаки сила бюджетної команди, «глибина» ігрового складу. «Жальгіріс» програв у трьох матчах, не змігши наблизитися до суперника ближче, ніж «-8» (в другому з матчів).

Але тут же сплив інший і теж каунаський сюжет. Каталонську команду з 2020 року тренує каунасець Шарунас Ясікявічюс. До того ж там з 2021-го грає ще один вихованець «Жальгірісу», розігруючий Рокас Йокубайтіс. Образ на Ясікявічюса від каунасців за 0:3 в чвертьфіналі не було. А добра пам’ять про нього залишилася – в 2018 році він вперше за багато років зумів пробитися з «Жальгірісом» у «Фінал 4-х» і вивів там команду на третє місце. Тому всі хотіли перемоги «нашого Шараса», хай і з «Барселоною».

До вирішальних ігор Євроліги в Каунас і Вільнюс прибули 13 чартерних рейсів з різних міст Європи та Америки, переважно – з Греції. Ними та іншими маршрутами до міста дісталися тисячі вболівальників. Ціни на житло піднялися до неба – не гірше тих чартерів. Через це багато хто оселився у Вільнюсі (між двома литовськими столицями відстань невелика – трохи більше 100 км).

Сюжет 2: Український. Традиційна підтримка та наш арбітр

В чудовому Каунасі багато уваги приділялось і приділяється Україні, допомозі нашій країні у відсічі російської агресії, в прийнятті наших воєнних біженців. І звісно, як у всіх країнах Балтії тут всюди синьо-жовті кольори, українська символіка. Тому корисно й те, що тисячі фанатів і десятки журналістів (точно, що більше сотні) побачать місто, в якому кожні кілька кварталів – Slava Ukraini на тлі нашого прапора.

Крім того, два матчі «Фіналу 4-х» судив – уже водинадцяте – відомий український арбітр Борис Рижик. На сьогодні це, мабуть, найвидатніший наш баскетбольний діяч. Людина принципова не тільки на баскетбольному майданчику, а й у житті.

Зараз уже мало хто пам’ятає, як він ще в 2015 році посварився з представником культової в СРСР і Росії баскетбольної сім’ї. В півфінальному матчі Євроліги між «Олімпіакосом» та ЦСКА коментатор Володимир Гомєльський таким чином прокоментував одне рішення Рижика не на користь московської команди: «От же вирід! Гриб, а не суддя!». Горе-каламбурщик потім вибачився. Але з урахуванням того, що його словесний непотріб чула багатомільйонна аудиторія, а вибачення було у вузькому колі, Рижик відмовився приймати його і чітко сказав, що під час зустрічі руки Гомєльскому не подасть.

Другий історія з Рижиком сталася у вікопомний день повномасштабного російського вторгнення. 24 лютого 2022 року ввечері була гра тієї ж Євроліги «Олімпіакос»-«Мілан». Перед початком матчу українець перед камерою вийшов з листом, на якому було написано «Зупиніть війну!».

Продовжуючи українську тему зі зворотньої сторони, з боку агресора, не можна знов не згадати про «виття на болотах». З приводу виключення російських команд з Євроліги коментарі російської спортивної преси були такі: «Це величезні втрати спонсорських коштів! Та й просто за нами вже скучили… Але ми віримо, що здоровий глузд переможе – і росіян повернуть!». Оскільки подібне доводиться чути і з інших спортивних приводів, стає очевидним, що це просто єдина методичка для преси РФ.

Сюжет 3: Півфінальний. Задоволення та розчарування

Ну й от дійшла черга до гри. Отже, до фінального квартету вийшли такі команди: грецький «Олімпіакос», іспанські «Барселона» та «Реал», ну й «Монако» з маленької однойменної країни. Це я їх перелічив у послідовності місць, зайнятих в регулярному турнірі Євроліги.

Відповідно до правил жеребкування в 1/2-й зустрічалися «Олімпіакос»-«Монако», «Барселона»-«Реал». Також корисно буде зазначити, що «Реал», «Барселона» та «Олімпіакос» можна сказати традиційні учасники «Фіналу 4-х». Вони перемагали тут по два рази. Отже виходило, що хтось має вийти вперед у цій заочній гонці. Звісно, якщо не завадить новачок, тобто монегаски, які в цю стадію вийшли вперше.

Спочатку здавалося, що все може піти по такому сценарію. В першому матчі «Монако» відразу захопив ініціативу, і після першої половини гри досить впевнено вів у рахунку: 41:29. Грецька команда виглядала невпевнено.

І от настала чарівна перерва між другою і третьою чвертю матчу. Важко сказати, що відбувалося там за лаштунками, які слова знайшов для своїх підопічних Георгіос Барцокас, але третя чверть стала «звичайним дивом». Захист «Олімпіакоса» став наднадійним, просто бетонним. Атака – впевненою і швидкою. У підсумку справжній розгром – 27:2 (цей рахунок став рекордом та антирекордом «Фіналів 4-х»). В останній чверті монегаски змогли прийти до тями, вирівняти гру. Але на більше, на те, щоб переламати долю матчу, їх не вистачило. Греки виграли 76:62. Можна зазначити, що в грецькому клубі сильно, як і завжди, виглядав MVP регулярного чемпіонату Євроліги болгарин Саша Везенков (19 очок, 6 підборів).

Приблизно за тим же сюжетом розвивався й другий матч. Але були й відмінності. Дивовижною стала перша чверть. «Барселоні» не вдавався ніякий вид атак, окрім чи не самого вишуканого. Це коли диктор кричить на всю арену: «Thre-e-e-e-e points!». Так, шість влучних триочкових. І 18:18 – у чверті. Вже тоді з’явилася думка, що така одноманітність – не дуже добре для каталонців. Проте після першої половини гри вони повели – 42:36.

А в третій чверті своє гучне слово сказали ветерани «Реалу». Вони спокійно ліквідували розрив і вийшли вперед. Як не скаженів… вибачаюсь, як емоційно не керував грою, беручи тайм-аути, Ясікявічюс – все дарма. «Барселона» почала відставати. І в останній чверті це продовжилося. Особливо вражаюче заключний період гри провів 36-річний Серхіо Родрігес. Ну й за всю гру слід відзначити 31-річного Еді Тавареса з Кабо-Верде (20 очок, 15 підборів). А лідер «Барселони» 32-річний Нікола Міротіч (більшість фанів носять майки з його ім’ям) цього разу виявився нездатним на якусь надпотугу. Отже 66:78. Так довелося попрощатися з гарним сюжетом про перемогу Ясікявічюса в рідному Каунасі…

Сюжет 4: Фанатський. Особливості національного вболівання

Попереднє зауваження про більшість чартерних рейсів з Афін було не випадковим. (Та й і з Америки заокеанські греки підтягнулися). Домінування вболівальників «Олімпіакоса» на всіх матчах було тотальним. Іноді навіть в матчі, в яких їхні улюбленці участі не брали (за третє місце «Фіналу 4-х»).

Друге-третє місце за чисельністю вболівальників посіли барселонці та мадридці. Така цікавинка: йдучи поруч з вболівальниками, чув як фанат в синьо-гранатових кольорах підспівував: «Олімпі-Олімпі-ОлімпіОКЕЙ!». Милий, добрий тролінг заклятих друзів у першості Іспанії.

Ну а монегаски більше за все запам’яталися своїми фанатками. Не дарма Монако ще з часів Грейс Келлі вважається однією з кутюрних столиць світу. Обов’язково – помада в тон червоному кольору клубної емблеми і… щось таке особливе в макіяжі, зачісці та одязі – й вишукане, і з викликом.

Сюжет 5: Втішний. Перемога бронзового віку – для «Монако»

Проте почнем все ж з матчу за третє місце «Монако»-«Барселона». Стара проблема – переможеним командам важко на нього налаштовуватися. Особливо більш зірковим, таким, як «Барселона». При цьому не можна сказати, що каталонці геть вже не цікавилися грою, але й справжнього пориву не відчувалося. Часом Шарунасу доводилося прикладати неабиякі зусилля, щоб таки струснути команди. Це коли розрив у рахунку загрожував стати геть непристойним. Тоді й пресинг став «високим». У підсумку програш став відчутним, але не соромним: 78:66.

Після того «Барселона» перенесла час вильоту додому на раніше, щоб скоріше забути про другу поспіль поразку в півфіналі Євроліги від «Реалу». Звісно, перед командою стоїть завдання стати чемпіоном Іспанії. Якщо ні, то відставка Ясікявічюса стане фактом. До речі, вже й у Каунасі йому вже махали білою хустинкою, але поки що тільки один вболівальник. Інші ще вірять в нього… А «Монако» перемогло в матчі за третє місце просто тому, що більше хотіло цього. Яка не яка, та все ж таки вікторія, хоча б і у «втішному фіналі».

Сюжет 6: Чемпіонський. Драматизм останніх секунд

Тим часом вболівальники «Олімпіакоса» почали прибувати на арену вже під час зустрічі «Монако»-«Барселона» і періодичну заводили своє фанатське перегукування. Коли ж стартував чемпіонський поєдинок, то почалося щось неймовірне, підтримка своїх і свист на діях суперника були такі, наче гра проходить в Піреї, а не в Каунасі. Проте гра була на диво рівна, баскетбольні гойдалки, коли команди по черзі виходять вперед, але без великого відриву. 

Нарешті дочекалися матчу, доля якого вирішувалась на останніх миттєвостях. Це було супернапружене видовище. За 3,1 секунди до кінця 35-річний Серхіо Люль після короткого розіграшу закинув двоочковий. «Реал» повів – 79:78. (Ще сюжетна родзинка – це були його перші бали набрані в цьому матчі, але ж які – чемпіонські!). Грецький журналіст, який сидів неподалік, і поводився до того спокійно, схопився за голову. Було від чого. …

Проте – тайм-аут, введення м’яча на половині суперника ще залишали шанс, дійсно кидок стався. Але – промах! …

Переможець – королівський клуб «Реал». 

До речі, Чус Матео тільки минулого року очолив мадридців – і вже таке досягнення (до того він вісім років був помічником тренера). Ну а MVP всього «Фіналу 4-х» назвали Тавареса, оцінивши його надійну і стабільну гру протягом двох матчів.

Мадридські ветерани не забарилися зрізати сітки з корзин «Жальгіріс Арени», які стали для них щасливими. Цікаво, що спочатку найстарший 38-річний Руді Фернандес зрізав сітку тієї корзини, яку гравці «Реала» наприкінці обороняли.

А вже потім Люль зайнявся корзиною, в яку він закинув переможний м’яч. Звісно обидва накинули ці сітки собі на шию. Інтерв’ю давали вже в такому вигляді.

Сюжет 7: Заключний. Фанати та зірки – рівно симпатичні

Баскетбольні фанати – не футбольні. Після такої наддраматичної гри, після такої прикрої поразки в місті обійшлося без хуліганства та заворушень. Ну, й поліція, посилена колегами з усієї Литви, працювала ідеально і, коли що, була напоготові.

Особливо мене вразило те, що вболівальники не сиділи тільки у фанзоні чи найближчих до «Жальгіріс Арени» барах. Ні – вони гуляли знаменитою каунаською Липовою алеєю, яка далі переходить у Вільнюську вулицю та веде до Старого міста Ратушної площі, що дещо у відділенні від сучасного центру Каунаса. І всюди – жваве спілкування всіма мовами.

Ну й звісно окрема увага до баскетбольних зірок. Ось гравці «Олімпіакоса». Звісно, їм боляче від поразки. Але вони професіонали і не мають тримати її в собі довго. Тому вийшли в місто, фотографуються з вболівальниками і вболівальницями, посміхаються їм.

Ну а зустріч з групкою баскетболістів «Монако» слід описати окремо. Вони йшли групою чоловік сім і з виразом обличчя, трохи сумним, але просвітленим, що робило їх схожими на ґетінґенських поетів-романтиків. В яких, щоправда, високі не тільки думки, але й зріст. Коли я спитав у переднього дозорного дозволу на фото, він повернувся до лідера – Майка Джеймса. Той – за всіх – ввічливо попросив дати їм відпочити після ігор. І так же нешвидко вони покрокували далі… (Ех, шкода, фото зроблено до дозволу, нашвидкруч вийшло змазаним).

Пізньої ночі я пішов перепочити до ганку готелю, де зупинилися всі учасники «Фіналу 4-х». І тут став свідком іншої симпатичної картини. Кілька гравців «Реала» взяли електричні самокати та заходилися ними їздити. Це робилося з такою щирою дитячою радістю, що важко було не посміхнутися.

Отже після вболівальників зірки-мільйонери теж не розчарували. Вони виглядали відкритими і відвертими, що називається – «нормальними» людьми. І – жодного натяку на якусь там бундючність.

Читайте також: Баскетбол: «Реал» обіграв «Олімпіакос» у фіналі Євроліги

Ну й наостанок, перед тим, як піти на автобус, пішов на головний міст, який веде до «Жальгіріс Арени». Там на парапеті є маленька, але виразна скульптурка: символ міста бик з хрестом поміж рогами стоїть на баскетбольному м’ячі. А за ним видніється Арена. Захотілося сказати їм: «До побачення!». Бо Каунас – місто, в яке хочеться повернутися, з будь якого приводу.

Олег Кудрін, Рига-Каунас.

Фото – автора; фото з суддею Рижиком – Твіттер.