Канадці – просто переможці, "бронзові" латиші – головні переможці
Стадія плей-оф цього Чемпіонату світу з хокею видалася настільки шаленою, божевільною, що по мірі її руху попередні плани та намітки, як і про що писати, викидалися в смітник. І все – наново.
Чвертьфінали: чим менше грандів, тим веселіше
Чвертьфінальна пара Швейцарія – Німеччина не виглядала передбачуваною. Так, альпійська команда яскраво виграла попередній раунд в групі, подолавши Канаду, Чехію, Словаччину. Але у вирішальних матчах саме із північними сусідами вона вже мала неприємний досвід. До того ж, складалося враження, що перемога в груповому турнірі, встановлення рекорду переможних матчів поспіль була самоціллю. В той час, як це має бути лише розкаткою для вирішальних ігор на вибуття. …
Такі передчуття підтвердилися. Швейцарці в чвертьфіналі грали начебто й солідно, але недостатньо впевнено для команди з таким підбором гравців на чолі з чудовим Кевіном Фіалою («Лос-Анджелес Кінгз»). Що ще казати, якщо маючи п’ятихвилинну чисельну перевагу, альпійці не зуміли створити суперникам жодних проблем.
Німці ж виглядали командою менш солідною за складом, але такою, що краще знає, як грати, щоб перемогти. І в цьому сенсі показовою була вирішальна шайба Джона Петерки («Баффало Сейбрс»): обіграш на паузі та чіткий кидок. А ще за сорок секунд швидка контратака в меншості – і от уже 3:1. Проте попереду залишалися півтора періоди. Але швейцарці виглядали емоційно безнадійно та вилетіли.
Як не дивно, але більш гучний за іменами, за «афішею» чвертьфінал США – Чехія виглядав не так цікаво. І не можна сказати, що чехи були геть безпорадними, але… В середині кожного з трьох періодів американці спокійно закидали по шайбі. Одну в «ближньому бою» з не дуже вправним захистом і двійним рикошетом, плюс дві «дев’ятки» – із середньої дистанції. Отже – 3:0.
Приблизно те саме було й у чвертьфіналу, який виглядав, як фінальні двобої трьох попередніх хокейних першостей: Канада – Фінляндія. І тут здалося, що порівняно з тими матчами ролі помінялися. Тоді «Кленові листи» були більш зіркові. Але системною, дисциплінованою грою фіни зводили нанівець ту перевагу й перемагали в двох із трьох матчів (а програли, якраз в тій зустрічі, в якій канадці були зі складом дещо «простіше»).
Тепер же канадці грали по-фінськи чітко й раціонально. Й забиваючи за американським графіком в середині кожного з періодів повели 3:0. Але, на відміну від Чехії, Суомі все ж спромоглася на надзусилля і зуміла заштовхати шайбу за три хвилини до кінця. Проте справжнього фінального штурму із заміною воротаря на шостого гравця не вийшло. Канадці швидко відібрали шайбу та вразили пусті ворота – 4:1.
Перший історичний матч Латвії – пройшли Швецію в 1/4 фіналу
Ну й матч Швеція – Латвія. Знаючи ризькі трибуни та тримаючи в голові попередній вольовий матч зі Швейцарією була абсолютна впевненість, що гра буде емоційною, видовищною і для «Тре Крунур» вкрай небезпечною. Пригадувалося і те, що коли попереднього разу латиші пробивалися в плей-оф (2018), то грали якраз зі Швецією і програли в дуже впертій боротьбі 2:3.
…І це була справді незабутня гра. Здавалося що кличі «Арени Рига» – «La-tvi-ja!» та більш коротке з наголосом на другий склад «Sarauj!» просто входять в кров і далі біжать по жилах. В матчах з грандами тактика латвійців – наддисциплінована та самовіддана гра в захисті та чіпка, різка, ювелірно точна гра в атаці, щоб витискати максимум з кожного епізоду.
Саме в такій грі латиші повели в рахунку на 13-й хвилині. Після виїзду з-за воріт шайба заметушилася перед голкіпером. І Данс Лочмеліс (19-річний, підкреслю, хлопець) швидко загнав її під поперечину. Шведи змогли зрівняти рахунок лише в другій третині матчу – Лільєгрен («Торонто Мейпл Ліфз») реалізував більшість.
З самого початку третього періоду було видно, що латиші не тільки не занепали духом, а навпаки почуваються ще більш впевнено. І шайба Мікса Індрашиса такої впевненості додала. Він обіграв свого візаві не просто «на паузі», а прокинувши шайбу між коньків, і далі – кидок у «дев’ятку»! Це було просто і витончено, як фортепіанна гамма. Третю шайбу співхазяї турніру дотиснули, граючи в більшості і далі впевнено довели матч до перемоги – 3:1.
В Латвії вже почалося загальнонаціональне свято, адже команда вперше вийшла у півфінал світової першості. «La-tvi-ja!», «Sarauj!» та більш довгі вболівальницькі пісні гучно зазвучали навколо Arena Riga та всією країною.
Але на цьому ігри в Ризі закінчилися. Далі всі чотири вирішальні матчі – у фінському Тампере. Звісно був оперативно споряджений чартерний рейс. Та й інші маршрути ніхто не відміняв. Стало зрозуміло, що тамперська Nokia Arena буде для латвійців фактично домашньою.
Крім того в містах Латвії почали облаштовувати місця для публічного та спільного перегляду ігор. Головним став екран на Домській площі Риги. (Забігаючи наперед, скажу, що моїм друзям та колегам з Дому Радіо, який стоїть на тій площі, вдалося зробити з його верхніх поверхів вражаюче гарні знімки).
Півфінали та фінали – непередбачувано схожі сюжети
В попередньому раунді, в першому ж матчі першості Латвія програла Канаді – 0:6. Але це рівно нічого не говорило про те, що буде тепер, в плей-оф.
На 9-й хвилині все той же Лочмеліс в грі на п’ятачку зіграв по-канадські краще канадців, першим встигши на добивання. Перший період так і закінчився перемогою латишів. Тільки на 16-й хвилині другого періоду канадці зуміли закинути першу шайбу. Проте – пройшла лише хвилина, як 26-річний Рудолфс Балцерс об’їхав суперників, як гірськолижник палки в слаломі, та влучно кинув у дальній кут. Отже й після двох періодів латвійці вела – 2:1.
Але сумно для них розпочався третій період. Куінн зумів закинути неймовірну шайбу – з негативного кута він цілив в маску воротареві, аби звідти рикошетом вона попала у ворота. Щоправда чорний диск поцілив у шию, а не в маску, але у ворота все одно пройшов.
Не можна сказати, що Латвія після цього опустила руки. Радше Канада піймала кураж: в захисті заграла так уважно та надійно, що про слаломні проходи годі було мріяти. А в атаці – терпляче чекала свого шансу. І дочекалася, повівши 3:2. Ну а міняти воротаря з такими канадцями – безнадійно, після цього рахунок став 4:2.
Якби далі написав, що Латвія завмерла в очікуванні суперника, то це було б неправдою. Балтійці на суперники чекали спокійно, вже добре знаючи, що – при всій повазі – грати можна будь з ким.
Тим часом другий півфінал США – Німеччина видався не менш захоплюючим. Хоча початок його такого не віщував. Пройшли 4 хвилини – й американці вже вели 2:0, тобто йшли з випередження свого «чеського графіку». І здається, саме це негативно вплинуло на фаворитів, розслабивши їх. Перевага була розтринькана вже до кінця першого періоду – 2:2.
В другому періоді гра була від початку інша, дуже в’язка. Свою трудову шайбу американці протиснули, але на більше не спромоглися. Так же важко йшла гра і в третьому періоді. Та от його останні дві хвилини. Німці поміняли воротаря за 1:40 до кінця основного часу. Та на те, щоб навести паніку на суперника і запхати шайбу у ворота їм знадобилося лише 17 секунд. А в овертаймі влучний кидок Тіффельса в дев’ятку визначив переможця – Німеччина!
Матч за третє місце США – Латвія та фінальна гра Канада – Німеччина були надзвичайно напружені та цікаві. Але за сюжетом вони багато в чому повторювали півфінальні ігри.
Німеччина, подібно до Латвії, вели в рахунку 1:0, 2:1. Але не змогла втримати перевагу. Різниця тільки в тому, що канадці повели аж 4:2. І вже при такому рахунку німці зняли воротаря та програли 5:2.
А Латвія в матчі із США, подібно до Німеччини, програючи 2:3, зуміла зрівняти рахунок. І перевівши гру в овертайм, також вирвала там перемогу. Неймовірно, що обидві вирішальні шайби закинув один і той же латвійський форвард – 26-річний Крістіанс Рубінс.
Понеділок – на честь перемоги додатковий вихідний для країни
І далі ще така відмінність – німці, щасливі в півфіналі, були розчаровані сріблом (хоча, зрозуміло, що в кінцевому рахунку пишалися їм). Латвійці, розчаровані півфіналом, дуже раділи "бронзі". Тим більше, що це їхня перша медаль за всю історію участі в світових першостях.
Напередодні півфінальних ігор та й після фінальних – в Латвії популярним став такий малюнок-мотиватор, де навпроти прапорів чотирьох кращих збірних першості писалася кількість їх населення. США – 332 млн. Німеччина – 83 млн. Канада – 38 млн. І нарешті Латвія – 1,8 млн.
Зрозуміло, що такі досягнення для маленьких країн стають історичними. А всі їхні складові – розбираються на низку зворушливих сюжетів. Наприклад, капітан латишів Каспарс Даугавіньш, якому під час першості виповнилося 35 років, якраз збирався йти зі збірної. Але з урахуванням того, що ЧС-2023 перенесли в Латвію, вирішив ще на рік затриматися. Та як вдало!
Самим мімімішним був сюжет із Рубінсом після «малого фіналу», в якому він закинув дві вирішальні шайби. Хлопець стояв на льоду, а його кохана – по той бік скла на трибуні. І вони щось розказували один одному. А потом прикладали руки до скла, гріючи його з різних боків…
А найголовніше – що MVP всього чемпіонату визнали латвійського воротаря 22-річного Артурса Шиловса. Стабільність та виваженість його гри протягом всього турніру була вражаючою. В інтерв’ю він якось сказав, що йому подобається постійно бути в грі, в очікуванні атак суперників. Так він не втрачає ритму, готовності й одночасно вдосконалює взаємопорозуміння з партнерами. А тепер вже інтерв’ю роздають його бабуся та дідусь, які з 4-х років водили хлопчика на тренування в рідному Вентспілсі.
До речі, я навмисно проставляв тут вік латиських гравців. Є ветерани, є середній вік, є молодь. Тепер і надалі найголовніше – не підхопити «зірочку» та не втрачати прихильність долі.
Ну й творець перемоги – тренер команди Харійс Вітоліньш. Він довгий час був у тіні свого старшого партнера по тренерській роботі, вибухового та напористого Олега Знарка. Тепер позбувся того і показує свій тренерський хист сольно.
Цікаво, що в Латвії день прибуття бронзових збірників із Тампере, понеділок, після термінового недільного засідання парламенту оголосили додатковим вихідним. На вшанування команди біля Пам’ятника Свободи на головній площі країни зібралося щонайменше 30 тисяч громадян. Спочатку спілквання, потискання рук, а закінчилося все концертом популярної, й не тільки в Латвії, групи Prāta Vētra / BrainStorm. Звісно, хокеїсти перейшли на сцену до музикантів і співали вже разом. А багатотисячний натовп їм підспівував.
Тепер тільки можна уявити, скільки хлопчиків (та й дівчаток) в Латвії сказали своїм батькам: «Все! Купляйте мені форму. Я йду в хокей!».
Олег Кудрін, Рига
Фото – автора, LSM.lv, IIHF
