Обіцяного менше року чекають: Вадим Гутцайт подав у відставку з посади міністра молоді та спорту України
Відповідну заяву олімпійського чемпіона 1992 року з фехтування, президента НОК вчора опублікував Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Комітет ВР з питань молоді та спорту України рекомендував визначитися щодо відставки Гутцайта під час голосування в сесійній залі. Депутати визначилися: 243 парламентарії підтримали його звільнення з посади. Сьогодні ми пропонуємо підсумувати роботу Вадима Гутцайта на посаді міністра молоді та спорту України і президента НОК водночас. Для цього використаємо зокрема два інтерв’ю ексфехтувальника Укрінформу.
Розмова перед Олімпіадою: амбітні плани і впевненість у підсумковому результаті
Гутцайт вийшов на звʼязок з нами в онлайн-конференції. У тодішніх умовах пандемії COVID-19 це було вже звичною справою. Він одразу акцентував увагу на своїй футболці, на якій великими літерами написано «Toкіо-2021». Мінмолодьспорту у часи пандемії працювало над трьома напрямами: вакцинацією спортсменів, літніми Іграми в Токіо і реалізацією програми Президента України про будівництво мультиспортивних комплексів.
Із вакцинацією проблем не виникло, адже в умовах COVID-19 її відсутність фактично закривала спортсменам шлях на Олімпіаду. Хоч із претендентів на медаль від України не поїхав хіба Олег Верняєв, який потрапив у допінг-скандал, результати змагань складно назвати задовільними. Україна у підсумку стала 44-ю у медальному заліку, отримавши лише 19 медалей. Єдине «золото» символічно, як потім виявиться, завоював Жан Беленюк. У нашій розмові перед змаганнями Гутцайт фактично назвав усі види спорту, які вже за декілька місяців вибороли нагороди в Токіо. У підсумку ця кампанія увійшла в історію, як найгірша за період виступів України на літніх Олімпійських Іграх. Але й Гутцайт на посаді міністра був не більше року. Він акцентував на цьому заздалегідь, розуміючи, що дива в Токіо очікувати не варто.
Єдиною темою для розмови, яка так і залишилася на папері, стала програма президента України з будівництва мультиспортивних комплексів. За задумом тодішнього міністра 25 об’єктів мали б зменшити навантаження на бюджет. Крім того, нові комплекси стали б тренувальними центрами для представників олімпійського спорту, їх суттєвої частини. У підсумку за результатами програми вдалося побудувати щонайменше 180 спортивних майданчиків. До мультиспортивних комплексів справа не дійшла, адже Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Попри це, варто зазначити, що Мінмолодьспорту встигло розбудувати спортивну базу в Конча-Заспі.
Повномасштабне вторгнення: акцент на боротьбу з допуском Росії й Білорусі, пошук тренувальних баз за кордоном
Після 24-го лютого 2022 року про мрії розбудувати спортивну інфраструктуру у відносно короткотривалій перспективі можна було забути. Гутцайт сфокусувався над недопуском до міжнародних змагань представників країн-агресорок. Станом на березень 2022 року росіян фактично «стерли зі спортивної карти світу». 28 лютого МОК виступив із рекомендаціями про відсторонення Росії й Білорусі від участі у міжнародних змаганнях. Очевидно, найбільше на це рішення вплинула саме неспровокована повномасштабна агресія РФ проти України. Мінмолодьспорту тим часом допомагало з евакуацією спортсменів за кордон. В останній розмові з Укрінформом це підтвердила українська стрибунка у висоту Ярослава Магучіх.
Для допомоги Україні МОК створив Фонд солідарності, щоб фінансувати підготовку українців до змагань в умовах вимушеної тимчасової еміграції. Спортсменам також допомагали низка європейських країн, зокрема Німеччина, Франція, Італія, Литва, Латвія тощо.
Із часом Міжнародний олімпійський комітет під проводом Томаса Баха вирішив змінити риторику і припустив, що росіяни й білоруси зможуть взяти участь у міжнародних змаганнях, у тому числі в паризькій Олімпіаді. Якраз в цей період Вадим Гутцайт переміг на виборах президента НОК і почав поєднувати дві головні спортивні посади в Україні. Тоді ми зустрілися і знову поговорили з ним.В умовах, коли кремлівські лобісти у МОК і окремих федераціях почали поступово повертати до змагань росіян, Гутцайт пішов ва-банк. В Україні заговорили про бойкот Олімпіади. Це рішення українська спортивна спільнота сприйняла неохоче, але відкрито проти ніхто не виступав. Як виявилося, НОК і Мінмолодьспорту чекали, коли національні олімпійські комітети отримуватимуть запрошення на Ігри. На ситуацію з різних боків впливали і ПАРЄ, і Президент України Володимир Зеленський, і президент Франції Емануель Макрон, і очільниця Парижу Анн Ідальго.
Гутцайт тим часом звітував про виступи на Генеральній асамблеї МОК і відверті словесні суперечки з ексколегою по “фехтувальному цеху” Томасом Бахом. Крім того, Міністерство молоді і спорту надсилало листи безпосередньо міжнародним федераціям з вимогою не допускати до змагань представників РФ і РБ.
Після того, як Росія й Білорусь запрошення на Олімпіаду не дочекалися, Україна дозволила своїм спортсменам змагатися з «нейтральними» росіянами. Як виявилося, Гутцайт намагався бути максимально категоричним, щоб домогтися сприятливого результату у боротьбі з допуском представників країн-агресорок до змагань. Про цей план після однієї з пресконференцій особисто розповів президент НОК.
Найбільш знаковим епізодом у боротьбі проти свавілля росіян на спортивній арені стала ситуація з “чорною картою” Ольги Харлан на світовій першості. Вочевидь, той епізод вдарив особисто по Гутцайту, адже саме він виховав лідерку збірної з фехтування у якості тренера. Після суттєвої інформаційної кампанії збоку НОК їй не лише анулювали дискваліфікацію, а й надали ліцензію на участь в Олімпіаді-2024. Ця подія стала піком його ефективності від початку поєднання двох посад. Далі - період затишшя перед заявою про відставку.
5 претензій до Вадима Гутцайта
Його роботу на посаді міністра оцінювати складно, адже на спорт в Україні суттєво впливали зовнішні чинники. Попри це, низка питань досі залишаються відкритими.
Гутцайт публічно підтримав колишнього президента НОК Сергія Бубку. Останній буквально зник з інфопростору на початку повномасштабного вторгнення. Потім виявилося, що він покинув Україну в якості біженця, продовжуючи при цьому бути очільником НОК. Навіть після тиску збоку спортивної спільноти він не спромігся назвати війну - війною, а Росію - агресором у першому однохвилинному відеозверненні після 10 днів від початку повномаштабного вторгнення. Щобільше, Гутцайт також проігнорував розслідування «Bihus.Info» про бізнес Бубки на окупованих територіях України.
Гутцайт провалив комунікацію НОК і Мінмолодьспорту. Після обрання на посаду президента Національного олімпійського комітету він мав би відповідати за роботу обох структур, формуючи окремо позицію міністерства і комітету щодо кожного питання. В результаті ми отримали дві організації, які почергово зʼявлялися в інформаційному просторі без чіткого розмежування й послідовності. Гутцайт не зміг створити здорову атмосферу всередині національних федерацій. Протягом його перебування на посаді міністра і президента НОК скандали виникали у федерацій тенісу, гімнастики, веслування на байдарках і каное, шахів і скелетону.
Гутцайт відверто провалив питання допуску до змагань росіян в окремих видах спорту. Йдеться про карате, дзюдо і бокс. Очевидно, російські агенти впливу суттєво вплинули на повернення росіян і білорусів до змагань у цих дисциплінах. Чого лише вартує факт, що очільник міжнародної федерації боксу - це росіянин Умар Кремльов. Попри це, порівнювати реакцію Гутцайта на ситуацію з цими видами спорту і умовно з фехтуванням навіть не варто: занадто суттєва різниця.
Гутцайт майже рік (356 днів) писав заяву про звільнення з посади міністра, хоча наголосив на цьому у передвиборчій програмі перед виборами президента НОК. Джерела Укрінформу в НОК і Мінмолодьспорту повідомляють, що Гутцайт хотів зробити це одразу, але його «попросили зачекати». Зважаючи на слова голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, кандидата на посаду міністра молоді та спорту немає досі, а сам Гутцайт все ж вирішив завершити розпочате 356 днів тому. Сам же президент НОК якраз зауважив, що після звільнення з посади міністра зосередиться на роботі в Національному олімпійському комітеті. Саме такими словами свого часу від завершив нашу розмову у статусі президента НОК і Міністра молоді та спорту.
Віталій Ткачук, Київ
