Українська “Воля” у Парижі

У суботу в Парижі українська збірна відкрила власне представництво – VOLIA SPACE. На час Олімпійських ігор цей простір прийматиме гостей з усього світу і розповідатиме їм все про Україну. Щодня до “Волі” приходитимуть наші атлети та тренери, будуть концерти, зустрічі з відомими українцями, сеанси українського документального кіно, працюватиме кілька експозицій. Головна мета – занурити гостей у реалії українського життя під час повномасштабного вторгнення Росії.

Відкрити “Волю” в Парижі вдалось завдяки кооперації багатьох інституцій. Насамперед допомогли організатори Ігор і французьке Міністерство спорту та Олімпійських Ігор, а ще Офіс Президента, Міністерство молоді та спорту, Міністерство закордонних справ, Посольство України у Франції, Національний олімпійський комітет та багато українських компаній.

До відкриття долучився і Укрінформ. Власний кореспондент у Франції Лідія Таран стала співведучою церемонії, тож розповість, як все відбувалось.

ВІД САМОРОБНОЇ ШТАНГИ ДО ОЛІМПІАДИ

Щоб потрапити до української “Волі” треба пройти довгою алею парку Ля Вілет, по один бік якої розмістились бразильська “каза”, павільйон Тайваню, дім Південно-Африканської республіки та сербський осередок. На паралельній алеї розташувався дім Індії та чеське представництво. Загалом ця зона вважається дуже престижною. Бо саме тут розбили своє містечко і господарі Олімпіади. Тож французьке містечко – наш найбільший сусід. І його обсяг та організація справді вражають – це ціле окреме місто, розташоване в парку, в якому можна спробувати свої сили в усіх олімпійських видах спорту, розважитись, послухати концерти, подивитись кіно або просто посидіти на стадіоні, на якому показують інші стадіони – тобто всі арени, де виступають французькі атлети.

Український дім контрастує з французьким за масштабом, одначе бере іншим – ідеєю.

На вході до “Волі” нас зустрічає розбита трибуна стадіону в Харкові. Поруч саморобна штанга з коліс, з якою тренувався український важкоатлет Андрій Проценко під час окупації Херсоні. У Парижі Андрій підніматиме справжню штангу. А цю у вечір відкриття брали європейські спортивні чиновники. Запрошені іноземні журналісти в цей час вмикались на свої канали з двору українського дому. На великому екрані саме транслювали гру української олімпійської збірної. Наші футболісти на доданих хвилинах матчу зі збірною Марокко зуміли вирвати свою першу перемогу на своїй першій в історії Олімпіаді. Як кажуть у спорті, перемогли на силі волі.

ВТІЛЕННЯ ІДЕЇ ЗА КІЛЬКА МІСЯЦІВ

Те, до чого інші країни готувались кілька років, українцям довелося організувати за кілька місяців. Ще раніше українська збірна заявила, що не виступатиме на Олімпіаді, якщо туди поїде збірна РФ, і це була наша принципова позиція. Лише перед Новим роком стало остаточно зрозуміло, що цю перемогу українці таки здобули – збірну країни-терористки не допустять на Ігри, не буде ні їхнього гімну, ні прапора, ні їхніх волонтерів. У березні цього року МОК затвердив комісію, яка мала перевіряти нейтральність російських і білоруських атлетів. Після цього наші спортивні чиновники оголосили, що Україна таки візьме участь у цьогорічних Олімпійських іграх. Тож на вирішення всіх питань, зокрема і щодо нашого олімпійського представництва в Парижі, залишились кілька місяців, лічені дні від ідеї до втілення. Так з’явилась “Volia Space” під гаслом “The Will to Win” (воля до перемоги).

“Бо насправді кожен наш крок, кожен крок української збірної, кожен крок українського атлета та поступ українця – це показник волі до перемоги. На початку повномасштабного вторгнення ніхто нам не прогнозував, що ми втримаємось так довго, що зможемо взяти участь у цих Олімпійських іграх”, – розповідає речник Міністерства молоді та спорту України Сергій Биков.

Зі сцени ведучі вечора пояснювали англійською та французькою, що саме означає багатозначне українське слово “воля”. Адже це не лише бажання перемогти, це також і про свободу, яку виборює країна, а також про силу духу українців.

“Це перший випадок в історії спорту, коли під час такої повномасштабної війни, країна змогла привезти на Ігри повноцінну команду під власним прапором, водночас нам вдалось домогтися того, що представника країн-агресора з її прапором тут нема”, – наголосив керівник Міністерства молоді та спорту Матвій Бідний.

Навіть у таких умовах українці змогли у чесній боротьбі здобути олімпійські ліцензії. На жаль, були випадки, коли війна зруйнувала ці плани.

“Наша батутистка Світлана Малькова вже мала їхати на відбіркові змагання і фактично напередодні ракета прилетіла до неї додому і вбила її маму. Уявіть, як можна після такої страшної звістки їхати і виступати. І особливо виступати поруч із так званими “нейтральними” атлетами з Росії та Білорусі”, – розповідав запрошеним Бідний.

Він також нагадав про 520 об’єктів спортивної інфраструктури, які були зруйновані та пошкоджені агресором.

Керівник Мінмолодьспорту дякував французьким партнером, і було за що.

“ВОЛЯ” Із французьким акцентом

Французьке спортивне міністерство не лише допомогло з відкриттям нашого представництва. Французи надали свої олімпійські центри для підготовки наших спортсменів у 10 видах спорту, зокрема в легкій атлетиці, плаванні, тхеквондо, боротьбі, хокеї на траві, парабадмінтоні. До липня цього року понад 200 членів національних збірних команд України провели навчально-тренувальні збори у трьох центрах підготовки, і все це за кошти уряду Франції.

Міністерка спорту та Олімпійських ігор Амелі Удеа-Кастера була, як ніхто, залучена до цієї співпраці. Зі сцени вона упевнено промовляла назву українського дому, щоправда з легким французьким акцентом, звучало це як “волья”. Мадам Удеа-Кастера також дякувала українцям, які показують приклад, як треба боротись. Каже, вони боялись, що не встигнуть за такий короткий період організувати все якнайкраще. Тому що місце мало б відповідати вимогам безпеки, бути доступним, красивим, а також стати “простором для святкування українських перемог”.

“Ми знаємо, як важко було готуватися спортсменам. Ми справді хотіли зробити щось достатньо вагоме, яке водночас відповідало би всім рівням безпеки, і також таке, де можна буде відсвяткувати перемогу. Ми знаємо, що саме кожна перемога означатиме для кожного українця, для українського народу, для українських солдатів, які так мужньо захищають свою країну”, – відзначила французька міністерка.

МОТИВОВАНІ, ЯК НІКОЛИ

Як розповів голова Національного олімпійського комітету Вадим Гутцайт, приблизно половина зі 140 українських олімпійців ще не доїхали до олімпійського селища, вони досі на тренувальних зборах. Ті, хто вже оселились, всі щасливі та задоволені. “Кожного дня будуть заїжджати спортсмени під свої змагання, але всі всім забезпечені, жодних скарг немає”, – каже він.

Трохи перенервували лише під час церемонії відкриття Ігор, оскільки наші олімпійці добряче вимокли на своєму кораблику, через це був ризик захворіти під час таких відповідальних стартів. Сьогодні стало відомо, що українська тенісистка Ангеліна Калініна таки захворіла і відмовилася брати участь в Олімпіаді.

Утім, те, що під час повномасштабної війни 140 атлетів змогли здобути олімпійські ліцензії і приїхати сюди, – це вже найбільша перемога.

“Звісно, Олімпійські ігри, взагалі спорт, передбачає перемоги. Я дуже хочу, щоб наші спортсмени стояли на п’єдесталі. Кожен тренер, кожен спортсмен дуже хоче. І вони всі мотивовані, як ніколи. Вони розуміють, що під час війни за ними дивиться вся Україна, за ними стоять наші Збройні сили, до них прикута увагу світу. Це надзвичайна відповідальність для спортсменів”, – каже Вадим Гутцайт.

***

За кілька днів в українській “Волі” відбудеться спеціальна виставка “Відроджені”, де за допомогою штучного інтелекту буде показано загиблих під час війни українських атлетів. Серед них – 22-річний призер чемпіонатів Європи, боксер Максим Галінічев, який загинув у боях на Луганщині у 2023-му, за рік до цієї Олімпіади…

Лідія Таран, Париж

Фото: Kaya Babash, Anastasiia Cherska, Sofia Reznichenko, Лідія Таран