Жан Беленюк: Не хотілося завершувати кар'єру без олімпійської медалі
Як повідомляє НОК України, до «золота» Токіо-2020 і «срібла» Ріо-2016 він додав «бронзу» Парижа-2024, перемігши у сутичці за третє місце у ваговій категорії до 87 кг Аркадіуша Кулинича з Польщі (3:1), передає Укрінформ.
«Я задоволений, але, відверто кажучи, хотілося бути у фіналі і позмагатися там з ексукраїнцем Семеном Новиковим. — зазначив Беленюк. - Визнаю, він у добрій формі, мені було б непросто, але я знаю його сильні та слабкі сторони».
Борець також зізнався, що вже не відчуває такого емоційного накалу, як колись, але додав, що все ж переживав перед сутичкою за бронзу: «Ви знаєте, для мене після «золота» Токіо, все це вже більше як гра. Я виходжу на килим і насолоджуюся. Хоча відверто кажучи, в двобої з поляком трішки нервував, тому що не хотілося завершувати кар'єру без олімпійської медалі. Я знав, що повинен в нього вигравати. Скільки разів з ним боролися, він ніколи мене не перемагав. Але це спорт, і тут може трапитися те, чого ти не очікуєш. До речі, поляк виграв першу сутичку тут у чинного чемпіона світу Алі Ченгіза з Туреччини».
Новоспечений медаліст Парижа також зізнався, що велику роль у тому, що він залишився в спорті на ще один олімпійський цикл зіграв тренер Володимир Шацьких і відповів на запитання, чи бачить себе в Лос-Анджелесі-2028.
«Після Токіо тренер попросив мене залишитися, щоб трішки підтягнути хлопців. Але потім, коли я сказав, що напевно буду зав'язувати зі спортом, він заперечив: «Це не варіант, треба виступити в Парижі». Напевно, побачив в мені ще якийсь потенціал. Як виявляється, не дарма. Чи є думки про Лос-Анджелес? Мені буде вже 37 на наступній Олімпіаді. Чемпіонати світу і Європи мене особливо не цікавлять, тож гадаю, треба знаходити інші сфери діяльності. Спорт високих досягнень - це класна штука, але вона не на все життя, якщо ти, звичайно не стріляєш, як Микола Мільчев. Я задоволений своєю спортивною кар’єрою і думаю, що цього достатньо».
Жан Беленюк наголосив, що нині його головне завдання зробити все від нього залежне, аби допомогти нашій країні перемогти у війні: «Спорт - це також платформа для поширення інформації, для нагадування про те, що війна продовжується в Україні. Кожного дня поки триває Олімпіада, вмирають наші цивільні, вмирають наші військові. Тому всі спортсмени - це амбасадори нашої країни. І їм доводиться думати не лише про свої тренування, а ще й про те, щоб ракета не прилетіла в їхній будинок, і при цьому ще виборювати ліцензію, виступати на Іграх і здобувати медалі для України. Великий респект їм та низький уклін всіх нашим захисникам за те, що дають нам можливість виступати тут у Парижі».
Фото: noc-ukr.org.
