Сущенко розповів, яку пресу читав у СІЗО та колонії
Про це він розповів під час першої після звільнення пресконференції, повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Загалом, “Лефортово” обмежувало будь-яке спілкування із зовнішнім світом і доводилося тільки користуватися тим, що пропонувалося, а це великий каталог "Пошти Росії", у якому є перелік купи видань. Тобто, я за власні кошти міг передплатити будь-які видання. З українських там було тільки “Дзеркало тижня” і купа таких журналів, як мисливство, полювання, рибалка або як вирощувати овочі, які дуже “доречні” в тих умовах. Я передплатив “Дзеркало тижня” російськомовне, тому що одразу поставили умову спілкуватися тільки російською мовою”, - зазначив Сущенко.
За його словами, отримував видання із затримкою в місяць, а через кілька місяців узагалі газета припинила надходити.
“Відповідно, я користувався тим, чим міг — мій вибір зупинився на “Новой газете” і на “Коммерсанте”, - сказав журналіст і додав, що ще передплачував автомобільний журнал.
Крім того, він зауважив, що в “Лефортово” було і радіо, але “діджеєм” там працював конкретний працівник, який вмикав радіостанції на свій розсуд. У СІЗО був також телевізор, проте — без українських телеканалів.
“Тому доводилося дивитися і робити якісь висновки на основі почутого-побаченого, а також читати "між рядками”, - поділився Сущенко.
Журналіст розповів, що після того, як його вивезли за межі СІЗО, настала “повна темрява”. Він намагався передплатити раніше зазначені видання, але “графік не такий гнучкий”, як у слідчому ізоляторі. Радіо ж транслювало або цілковиту роспропаганду, або з рекавери шансону 20-річної давнини.
Телевізора у колонії, за словами Сущенка, не було і він його не дивився 11 місяців.
За словами журналіста, російські журналісти до нього цілеспрямованого не зверталися. Однак, після затримання його відвідали у "Лефортово" дві російські журналістки, але - як представниці Громадської наглядової комісії.
“Насправді, представники російських ЗМІ напряму до мене не зверталися. Але коли відбулося затримання і був визначений запобіжний захід, під час перебування в "Лефортово" наступного дня, в чому я вбачаю продуманість цієї ситуації та історії, (мене) відвідала одразу представниця ОНК ("Общественной наблюдательной комиссии" — ред.), це загальна спостережна комісія, суспільна організація, - Зоя Свєтова. Вона також колишня журналістка і досі, здається, працює. Була розмова, але не у вигляді інтерв'ю, а загалом про стан. Наступного дня (його відвідала) також представниця ОНК міста Москви, вона ще працювала в "Новой газете", здається, Масюк Олена. Вони зверталися і ми спілкувалися", - сказав він.
Сущенко розповів, що згодом, коли цю комісію замінили, були інші представники. "І вже ідучи з "Лефортово" на етап, я дізнався, що один з них, виявляється, наш колега, він працював в ІТАР ТАСС, на прізвище, здається, Клім. Якесь інтерв'ю ми брали в одного з його колег. Такі два випадки і все”, - сказав журналіст.
Раніше він розповів, що, перебуваючи за ґратами в Росії, прочитав близько 200 книг.
Як повідомлялося, власного кореспондента Укрінформу у Франції Романа Сущенка 30 вересня 2016 року затримали в Москві, куди він прибув із приватною поїздкою. 7 жовтня 2016 року йому пред'явили звинувачення в шпигунстві.
Московський міський суд 4 червня 2018 року засудив Сущенка до 12 років ув'язнення в колонії суворого режиму. 12 вересня Верховний суд РФ визнав це рішення законним.
7 вересня 2019 року між РФ і Україною відбулося взаємне звільнення утримуваними особами у форматі "35 на 35". В Україну повернулися 35 осіб, зокрема 11 незаконно засуджених українців і 24 моряки, захоплені у районі Керченської протоки у листопаді 2018 року.