Подорожі: Файне Тернопілля

Тернопільщина в цій ситуації в унікальному і дуже перспективному становищі. Цей найбагатший на замки регіон часто називають українським Єрусалимом. І зовсім не тому, що у Тернополі був свій єврейський район в районі вулиці Танцорова, про який зараз не знають навіть більшість гідів-екскурсоводів. І називався він – не повірите – Поділ. А тому, що в області збереглося стільки культурних і релігійних пам’яток, що… Одним словом, Вам і не снилося.

Тернопіль: файне місто

Роком заснування «файного міста» вважається 1540-ий. На береги річки Серет прибули майбутні городяни і почали будувати замок. Крім замку, двічі зруйнованого під час світових воєн і знову відбудованого біля запрудженого у 1548 року ставу (зараз тернополяни жартома називають його Тернопільським морем), про ті давні часи в місті нагадує Надставна церква Воздвиження Чесного Хреста. Вона була зведена на початку ХVI ст. на фундаменті більш давнього храму.

Сучасний оригінальний зовнішній вигляд одного з найдавніших культових споруд Тернополя - Храму Різдва Христового - плід подільської архітектурної школи ХVІІ століття. У цьому храмі зберігається чудотворна ікона Тернопільської Божої Матері. Кажуть, що в 1730 році митрополит Афанасій Шептицький визнав сльози на іконі справжніми та своїм декретом оголосив ікону чудотворною.

Назву міста місцеві мешканці пов’язують з черговою легендою про закохану пару. Жила колись там дівчина-красуня на ім’я Тернавка. І подобався їй місцевий хлопець, якого всі називали Поль. А вона в свою чергу подобалася місцевому князю. А він їй – ні. «Вот такая вот вечная молодость» виходить. Ситуація стандартна. Відмовила Тернавка князеві і вирішила втекти з коханим терновим полем. Але не пощастило. Вбили обох двома влучними пострілами з лука. Напевно це було схоже на кадри з фільму «Апокаліпсис». Але менше з тим. Власне на честь цієї вірної пари Тернавки та Поля і назвали місто Тернополем.

У Тернополі дуже своєрідна українська і тепла атмосфера. Мешканці міста добре пам’ятають звичаї своїх предків і завжди готові показати вам, або (що ще веселіше) продемонструвати на вас якийсь з місцевих стародавніх обрядів. Наприклад, неодружених хлопців заради щасливого сімейного майбуття запрошують дерев’яною качалкою роздовбати сніп, а вибите зерно спалити з дикими танцями на перехресті центральних вулиць. Не вірите? Приїжджайте – переконаєтесь самі.

Де зупинитись: готельний комплекс «Глобус» (м.Тернопіль).

Кременець: Волинська Швейцарія

«Маленька Волинська Швейцарія» - так називають невеликий райцентр Кременець на півночі Тернопільщини. Містечко знамените надзвичайно красивими руїнами середньовічного замку XIII-XIV століть на Замковій горі висотою 105 метрів. Гору ще називають Бона на честь гарячої італійки Бони Сфорца, яка була дружиною польського короля Сигізмунда І, що й подарував їй ці землі.

Ця жінка достойна того, щоб розповісти про неї окремо. Місцеві легенди ствердюують, що вона зраджувала чоловіка із лицарями замку. Старенький король наказав стратити всю охорону, але Бона випросила помилування для третього, девятого і двадцять сьомого солдата. Звідси і пішла традиція третій, девя’тий і двадцять сьомий тости (якщо до такого доходить) виголошувати за представниць слабкої статі. І взагалі вона була настільки роковою жінкою, що нібито отруїла власну невістку та приймала ванну з крові невинних дівчат, щоб зберегти свою неземну красу. А ще в неї був міст зі шкіри.

Єдина проблема з цими легендами в тому, що історики доводять, що Бона в Кременці бувала не так вже й часто. Але коли історики говорили правду? Народ він завжди краще знає.

Зараз у Кременецькому замку влаштовують лицарські турніри і навіть покази мод, адже таке мальовниче місце в Україні ще варто пошукати. До нашого часу від замку, який витримував навіть атаки Батия, але не втримав штурму козаків Максима Кривоноса у 1648 році, збереглися лише два яруси надбрамної башти, підземелля, залишки колодязя, вежа з боку міста і майже вся оборонна стіна висотою від 8 до 12 метрів.

Крім Замкової гори, також раджу подивитися в Кременці, перша згадка про який датується ще 1227 роком, Єзуїтський колегіум, костел святого Станіслава, Богоявленський монастир.

А також літературно-меморіальний музей видатного польського поета Юліуша Словацького, який мав щастя народитися в цьому чарівному містечку. Там я вперше в житті побачив вертикальний клавішний інструмент жираф. Вже варто було їхати.

Також, незважаючи на нельотну дощову погоду, пересвідчились як на Кременеччині відроджують школу парапланеризму на Соколиній горі. Крім того, деякі навіть на собі випробували санно-бобслейну трасу на базі «Колос». Коли сані на колесиках несуться по дерев’яному жолобу – це вам випробування не для людей зі слабкими нервами. Ми вияснили, що будь-яких бажаючих туристів-екстремалів там пускають кататися по 20 грн за годину:

- У вас несчастные случаи были?

- Нет.

Їдемо далі.

Тоді ж ми завітали в Шумський район Тернопільскої області. Там ми побували у музеї воїнів УПА і оглянули штаб воєнної округи УПА «Волинь - Південь» в селі Антонівці.

Коли ми оглянули знаменитий палацово- замковий комплекс у у селищі Вишнівець (вхідний квиток – лише 10 гривень), екскурсовод розповів нам, що раніше десь близько 20% екскурсій складали гості з Польщі. Однак за останні 2 роки він не пригадав жодної польської екскурсії.

Також ми розпитали його колег-гідів. Наприклад, щодо замку в Теребовлі. Раніше там було близько 3-4 тисяч відвідучачів за рік. Цього року на травневих поставили рекорд з відвідувань і очікують рекордного сезону. Але це лише за рахунок внутрішнього туризму. Зовнішній в стагнації. Поляки, які раніше становили переважну більшість іноземних туристів в регіоні, вже другий рік до нас не їдуть взагалі. Кажуть, через ситуацію на сході, їх не страхують. Бояться.

Але вертаємось у Вишневець – батьківщину засновника Запорізької Січі, першого гетьмана України Дмитра Вишневецького (Байди). Розташованими тут палацем, який називали польським Версалем, ландшафтним парком та Вознесенською церквою, кажуть, милувалися і Тарас Шевченко, і сам Бальзак. В усякому разі, скамієчка, де вони це робили, збереглася і вельми ретельно охороняється.

Де зупинитись: Центр вільного часу «Панорама» (м.Кременець).

Дністровський каньйон і Заліщики: казкова панорама

Ми здійснили кількагодинну подорож на кораблі «Юрій» Монастириським, Бучацьким та Заліщицьким районами, яка показала неповторну красу Дністровського каньйону. Нас щиро здивувало, що мілководний в цих місцях Дністер відтепер круїзна ріка. Раніше ми могли дозволити собі лише сплави на байдарках чи катамаранах, а тепер – будь ласка, будь-який каприз за ваші (причому невеликі) гроші. Прогулянка на унікальному плоскодонному кораблі з гребним колесом, який винайшов і змайстрував пан Юрій Шпіцер, обійдеться у 200 гривень на людину, взяти в оренду на два дні та одну ніч – 600 гривень з однієї особи.

Щодо панорами Заліщиків – містечка з унікальним середземноморським кліматом – дозволю собі ліричний емоційний відступ. Коли вперше побачив на фото це місце, почав мріяти потрапити туди. І ось я тут. Для мене це найкрасивіше місце не лише в Україні, а й у світі. Казкове чарівне містечко Заліщики на Тернопільщині і величний Дністер. Такий вид відкривається з 200-метроовї кручі в селі Хрещатик, яке вже у Чернівецькій області.

Україна - неймовірна країна. А мрії збуваються. Але прямуємо далі.

Де зупинитись: туристично-відпочинковий комплекс «Мішин -Сіті» (Заліщицький р-н).

Червоногородський каньйон: романтична руїна

Біля села Нирків Заліщицького району ви знайдете неймовірно видовищний двоярусний Червоногородський водоспад на річці Джурин. Вода тут падає з висоти майже 16 метрів. Це найвищий в Україні рівнинний водоспад.

У середні віки тут стояло горде та загадкове місто Червоногород. В цьому місці ти немов сам потрапляєш у середньовіччя. До реальності повертає лише похмура вивіска дитячого табору «Ромашка».

А реальність тут не дуже весела. Неподалік в урочищі Червоному, названому так через червоний колір ґрунту (і не просто ґрунту, а червоного девонського пісковика; місцеві взагалі кажуть, що урочище є кратером від метеориту), ще нещодавно стояли дві величні круглі готичні оборонні вежі архітектора Макловського. Ключове слово – «стояли». Сумно, але тепер веж лише півтори. Половина другої вежі обвалилася у 2013 (!) році.

Дуже неприємна тенденція. У 2011 році в Кам’янці-Поділському зруйнувалася Нова (найбільша) вежа знаменитої місцевої Старої фортеці. Якщо ми і далі нічого не будемо робити для збереження нашого архітектурного надбання, не навчимося шанувати свої історичні багатства, думаю, така сама доля може спіткати ще багато пам’яток нашої держави.

Борщівщина: печерне мистецтво

Районний центр зі «смачною» назвою Борщів (перша згадка про місто датується 1456 роком) розмістився на північному-сході Тернопільської області. Саме в цьому районі збереглися одні з найбільших у світі гіпсових печер-лабіринтів. Найвідоміша серед них – Кришталева, що у селі Кривче недалеко від Борщова. В її лабіринтах можна блукати годинами. Унікальну природну пам’ятку утворила підземна вода, яка вимила отвори у жовто-бурому гіпсі. Стіни печери вкриті різнокольоровими кристалами, які створюють неперевершене видовище. У коридорах зараз проведено електрику, тому місце пристосоване для туристів.

Розповідають, що колись господар печери привів до себе молоду дружину. Дружині повідомив: захочеш піти – підеш. Але як дістатися виходу не сказав. У підсумку жінці все це набридло і одного разу, поки благовірний спав, вона занесла сокиру над його головою. Дуже мило, чи не так? Але саме в цей напружений момент стався землетрус. Отже, баришня промахнулася і відрубала чоловікові лише руку. Той образився та звернувся до знайомої доброї (чи не дуже – цього історія вже не згадує) чарівниці. І та перетворила дружину в ящірку. Тепер в одному з залів і знаходяться кам’яні рука і ящірка. А ще в печері є Слон, Голова буйвола, Зуби дракона і багато інших принад природного мистецтва з каменю.

Інша знаменита печера Тернопільської області – Вертеба – знаходиться просто серед поля. У ній знаходиться і перший в Україні підземний археологічний музей.

До речі, порада для відвідувачів: сильно не галасуйте – бо можете розбудити летючих мишей, яких тут ну дуже багато (ще нещодавно було лише 9, але вдалий сільськогосподарчий підхід збільшив поголів’я крилатої худоби аж до 800 голів.

Де зупинитись: готельно-торговий комплекс «Гостинний двір» (Борщівський р-н).

Почаїв: Золотоверха Лавра

Золотоверху Свято-Успенську Почаївську Лавру видно з усіх усюд, оскільки стоїть вона на 70-метровій горі - за 70 км від Тернополя і в 24 км від Кременця.

Більш як 770-річна Почаївська Лавра є духовним центром та релігійною святинею, відомою у всьому світі. Сьогодні вона ненабагато відрізняється від того комплексу, який був за часів становлення. Однак певні сучасні риси вже окреслюються і в Почаєві. Зокрема, паломники тепер можуть зупинитися і харчуватися у місцевому готелі.

Цікаво, що на будь-яку зйомку у монастирі слід отримати благословення, про яке свідчитиме документ за підписом священнослужителя.

А знімати тут є що – і собори Успіння Богоматері (головний у Лаврі, зведений у 1771-83 рр., архітектор Готфрід Гофман) та Животворящої Трійці, і печерну церкву преподобного Іова, і храми преподобних Антонія і Феодосія Печерських та Похвали Богоматері, і церкву великомучениці Варвари і Ольги, і цвинтарну церкву Різдва Богоматері.

Щоденно Лавру відвідують тисячі віруючих. Одна з найвідоміших ікон у монастирі - Почаївська чудотворна ікона Божої Матері. У 1675 році ікона врятувала Почаївську Лавру від навали татар і турків. За переказами, перед очима загарбників з’явилася Богородиця з ангелами. Коли турки з татарами почали стріляти з луків, стріли поверталися і вражали завойовників. Ті кинулись навтьоки, але деякі залишилися, прийняли християнство і навіть стали ченцями.

Раніше, ще у 1240 році, на території Почаєва сталося подібне диво - Божа Матір з’явилася монахам і пастуху. Зараз на місці відбитку правої стопи Богородиці, на території Свято-Успенського собору, б’є джерело. В архівах зберігаються документи, які засвідчують багатотисячні історії зцілень цією водою.

Окрім цього, туристи можуть відвідати інші численні цілющі джерела, щедро розкидані Тернопільщиною. Одним з найцікавіших є джерело Святої Анни біля села Лішня, що у Кременецькому районі. Кажуть, якщо у нього тричі зануритися з головою - будеш здоровим увесь рік. До речі, для жінок та чоловіків там облаштовано окремі купальні.

Не можна оминути колодязь 104-метрової глибини з цілющою водою у Свято-Духовському скиті, що у чотирьох кілометрах від Почаївської Лаври. Місце відоме чудотворним образом Богородиці на іконі, яка постійно дивовижним чином самооновлюється.

Зарваниця: Чудотворна ікона

Не менш відоме місце для паломництва на Тернопільщині – село Зарваниця у Теребовлянському районі. Воно славиться однією з найдавніших в Україні чудотворною іконою Зарваницької Богоматері. За легендою, у 1240 році одному зі столичних монахів дивом вдалося врятуватись від монголо-татар і дістатись аж до Поділля. Там, на березі річки Стріпа, перед ним з’явилася Діва Марія з Ісусом на руках. Монах спорудив на місці дива хрест, збудував капличку і поставив ікону Богоматері. Почувши про цю подію, сюди масово почали приходити і оселятись люди.

За радянської влади чудотворну ікону місцеві мешканці ховали у себе вдома. І тільки з 1988 року вона знаходиться на своєму місці – у старій церкві Пресвятої Трійці. Під час візиту до України біля цієї ікони молився сам Папа Римський Іван Павло ІІ. Святиню для цього тимчасово перевезли із Зарваниці до Української греко-католицької церкви на Аскольдовій могилі у Києві.

15 років тому на схилі гори у Зарваниці збудували величезний собор Зарваницької Божої матері. А поряд тепер височіє 75-метрова дзвіниця. Також неподалік можна побачити Співоче поле у вигляді амфітеатру. Тут може вміститись до 50 тисяч глядачів.

Саме тут починаєш розуміти, що не дарма цей край називають українським Єрусалимом…

Охвіційна хроніка

У перший же день ми зустрілися з головою обладміністрації Степаном Барною. Він розповів про основні задачі області в сфері туризму для збільшення туристичних потоків в область: «Одним із основних завдань влади та громади є вдосконалення існуючої та розбудова нової туристичної інфраструктури, активізація роботи щодо пошуку інвесторів, облаштуванням місць на автомагістралях області для тимчасових зупинок та відпочинку туристичних груп, розроблення системи дорожніх знаків та встановлення інформаційних щитів на автошляхах області».

Артем Стельмашов