Закарпаття: що грибникам розкаже хмара над лісом, і чому місцеві не їдять печериць
Особливо полюбляють такі розваги на Закарпатті, за словами місцевих гідів, співвітчизники з тих регіонів, де зазвичай мало грибів, до прикладу, з Одеси. Люди їдуть через півкраїни у спеціальні "грибні тури". Тим часом, для місцевих також настає жнивна пора - коли за день можна заробити місячну зарплату, як постаратися. Адже гриби можна заготовляти й продавати туристам на місцевих ринках. А у віддалених селах уже працюють пересувні рефрижератори - заготівельники за безцінь скуповують гриби у місцевих, і везуть в Угорщину, Польщу, Австрію…
Про усі цікавинки грибного сезону на Закарпатті - в матеріалі кореспондента Укрінформу.
ГРИБНИЙ ПРОВІДНИК ПРОСИТЬ ЗА ПОСЛУГИ ВІД 200 ГРН
"Грибні тури" цьогоріч стартували раніше ніж зазвичай. Природа як кажуть сприяє. Що ж це за вид відпочинку?
- Люди їдуть у глибинку, ми найчастіше поселяємо на Великоберезнянщині та Міжгірщині, це - найгрибніші місця Закарпаття, - розповідає місцевий гід Олена Кудря. - Пік популярності грибного відпочинку - кінець липня-серпень, коли у горах також достигає чорниця. Це логічно, можна набрати й грибів, і ягід. На базі, де зупиняються, люди мають змогу засушити гриби в електросушарках, які дають господарі, або навіть замаринувати їх у баночки: місцеві ґаздині радо діляться рецептами. Вартує такий відпочинок від 200 грн, за ціною проживання в сільських садибах. Турфірми зі Львова, до прикладу, теж возять туристів на грибну Міжгірщину та Воловеччину - від 700 до 1000 грн на день з людини.
Гриби можна збирати самим, вивчивши місцевість та проконсультувавшись із тутешніми мешканцями. Можна найняти провідника - мінімум за 200 грн. Щоправда, місцеві не надто люблять ділитися "грибними" місцями.
- Туристів на свої козирні місця провідники ніколи не ведуть, це правда, вони ж там усе визбирають, - каже Олена Кудря. - Але проконсультуватися з місцевими грибниками варто - і з приводу видів грибів, і з приводу локацій. Якось мої туристи поділилися, що коли пішли в ліс самі, набрали по відерцю, а з провідником кожен приніс по два відра боровиків.
ДЕ НАД ЛІСОМ ЗДІЙМАЄТЬСЯ ХМАРА - 70% ГАРАНТІЇ, ЩО ТАМ БУДУТЬ ГРИБИ
Можна їхати в грибні тури й самотужки. Щоправда, для цього треба вивчити місцевість - на предмет того, де саме слід десантуватися. А крім цього варто знати ще кілька нюансів.
Ними з нашими читачами поділився грибник із Мукачівщини Віктор Анталовський.
- Якщо хочете поїхати в глибинку й привезти грибів, беріть курс на села, про які кажуть "кінець географії". На Мукачівщині, наприклад, це Микулівці, Ростов'ятиця, Ільківці, Щасливе, Крите. Їдьте після того, як пройшли теплі дощі. Обов'язково питайте місцевих, куди йти по гриби. Свої грибні місця ніхто, звісно, не викаже, зате приблизний напрямок, де варто шукати, завжди покажуть. Моя порада грибникам-початківцям - завжди на незнайомому місці зазирніть до підліску (топольника чи березника) та в молоді дубочки. Звідти точно порожняком не вийдете. Є ще одна прикмета: зауважте, де над лісом підіймається хмара: 70% гарантії, що там будуть гриби.
Для приїжджих дивно, що місцеві часто не беруть до кошиків підберезників, підосичників…
Їх не вважають за цінні гриби, тому оминають, як непотріб. Беруть тільки білі, бо їх купують туристи та заготівельники, що у визначені дні двічі-тричі на тиждень бусиками приїжджають у село й за мізер (по 20 грн/кг) беруть у місцевих гриби. У деяких селах бачив навіть австріяків із рефрижераторами. Вивозять по 800 кг за день!
МОЖНА ЗАРОБИТИ МІНІМУМ 20 ТИСЯЧ ЗА СЕЗОН
Грибник Василь Лізанець живе в Солочині на Свалявщині. У їхньому селі, каже, на грибах не заробляє тільки лінивий. Чоловік, попри постійну роботу, майже щодня ходить до лісу - й дістає від того неабияку вигоду. Так, як він, чинять майже усі селяни, й мають із того добрий заробіток.
- У Солочині є санаторії, готелі, тому багато туристів. Це - запорука постійного збуту для грибників, - пояснює чоловік. - Приїжджі радо купують гриби. У нашій сім'ї збираю я, продає дружина. Приносить під корпуси, є люди, що ходять із грибами по номерах - пропонують свій товар. Нинішнє літо дуже грибне, тому товар дешевий. На базарі нині за кіло свіжих білих правлять по 35-40 грн, банка сушених (3 л) - 350 грн, літр маринованих боровичків - біля 100 грн. Туристам же можна продати те ж саме на 20-50 грн дорожче. А у літо, коли засуха й грибів у лісі мало, просимо й по 70 грн за кілограм свіжих боровиків.
Як правило, літні гриби дешеві. Найбільше можна заробити на боровиках у травні, коли вони вперше з'являються. Цього року на базарі тоді продавали по 80-100 грн за кіло. Пізно восени, коли гриби "чисті" (літні ж часто поїдені слимаками й червиві), вони теж мають добру ціну. Тому багато хто влітку продукцію заготовлює зараз - сушать та маринують, тоді можна буде більше заробити.
У нашому селі люди знають грибні місця в лісі - де можна набрати не два й не три кошики за раз. До них треба йти 5-6 км, але шкурка варта вичинки.
Добрий грибник за сезон може заробити 20 тисяч, особливо не напружуючись. Знайомі односельці, які налагодили постійний збут грибів до ресторанів (місцевих і навіть у Києві), узагалі покинули основну роботу. Їхні прибутки на такому бізнесі вимірюються десятками тисяч доходу щомісячно, каже Василь.
БІЛОГО ГРИБА ЩЕ НІХТО НЕ ПРИРУЧИВ
Але цікаво на Закарпатті не лише назбирати грибів, а й познайомитися з добрими грибниками. Нам пощастило поспілкуватися із Петром Куцкіром, відомим на Закарпатті співаком, який, крім того, донедавна був сільським головою три строки підряд. Про таких людей, як пан Петро кажуть, що коли у лісі буде тільки один гриб - то й того він знайде.
До лісу пан Петро ходить майже щодня. Каже, що знає такі місця, де можна знайти 115 білих грибів за раз. З лісу приходить затемна. Буває, каже, збирає напомацки. За один такий похід долає 10-20 км. До речі, не любить ходити до лісу з кошиком чи з відром. Каже, зручніша полотняна сумка, а як закінчується "тара", збирає у власний одяг. Запевняє, що такі походи ніколи його не втомлюють - незважаючи на кілометраж.
- Так, як у поході за грибами, ніде й ні за яких обставин не релаксую, - зінається пан Петро. - Коли приходжу додому затемна з лісу, жона говорить, мовляв, сядь, відпочинь, я відказую: "Я ж ходив відпочивати!". За ті 20 км на грибному маршруті я заряджаюся, як акумулятор. А коли ще починаю викладати на стіл "трофеї", і чую вигуки захвату від присутніх! То й поготів!
Цікаво, що пан Петро веде щоденник, де пише, в яких місцях скільки грибів у який період зібрав. За рік вимальовується такий собі графік.
- Порівнюю ці синусоїди з роками, хочу віднайти якусь грибну закономірність у річних та природних циклах, - каже Куцкір. - П'ять останніх років улітку в лісі дуже сухо, під Кичеркою у нас висихає джерело, не те що лісовий потік. Ніколи раніше такого не спостерігав. Щось недобре в природі коїться! - Тривожиться грибник.
Розказав нам пан Петро і цікавий місцевий грибний звичай.
- Чимало знайомих, знайшовши в поході першого білого, одразу наливають усім по 50 грамів, й закусують тим першим знайденим - сирим! - грибом. Це, за повір'ям, має принести удачу, - каже пан Петро.
Також місцеві кажуть, що аби набрати повен кошик грибів, до лісу треба йти вдосвіта.
- То брехня, - вважає грибник Петро Куцкір. - Гриб росте шість годин - за цей час він може вирости до трьох кілограмів, а може й лишитися, як мізинчик. Пару раз було таке, що коли йшов вверх маршрутом - гриба на тому місці не було, а повертався, аж він є. Гриб - то чудо, тому й дома справжнього білого гриба ще ніхто не виростив. Я читав, що коли граф Шенборн будував свій мисливський палац, то давав великі гроші грибарям, які принесуть йому землю з міцелієм білих грибів. Але повторно на перевезеному грунті нічого не виросло. Я зміг приручити слив'янки (перші весняні гриби, що виростають під сливами у саду, - ред.) - викинув коріння в певне місце в саду, наступного року вони там і виросли. З опеньками теж таке можна прокрутити - але ці місця в саду треба весь час поливати влітку. А от із білими такий експеримент ніколи ще давав мені результату.
ЩО СПІЛЬНОГО МІЖ ГРИБАМИ ТА ДУРНЯМИ
Цікаво, що сам Петро Куцкір ніколи не їсть промислових грибів.
- Куштував їх, але цей смак навіть не можна порівнювати зі смаком лісових грибів. Їх же підживляють курячим послідом. І цей присмак не виварюється навіть у страві. Запах і смакові якості гриба з лісу - зовсім інші. Вся Європа купує у нас білі гриби і задоволена. Навіщо ж закарпатцям їсти шампіньйони з підвалів?.. Я ніколи не беру "лупіщак" (так закарпатці називають шампіньйони, - ред.) навіть у лісі. Старі люди теж їх не беруть. Недаремно ж кажуть за нерозумну людину - "об'ївся дурних грибів". У цьому є частка правди: якщо ти не отруївся грибом, який розцінюють як умовно-їстівний, то не треба радіти. Синильні кислоти з грибів накопичуються в організмі, й із часом впливають на мізки, нервову систему. От у народі й спостерегли зв'язок між шампіньйонами й дурнями.
Але, разом із тим, наголошує грибник, якщо не маєш найменшого уявлення про види грибів - краще за ними не йти, а купити на ринку шампіньйони.
- Не розумію, нащо йти в ліс, якщо ти не грибник - ось читаю, п'ять днів чоловіка шукають, пішов у ліс, заблукав. Не вмієш орієнтуватися - сиди вдома. Я йду в чужий ліс, дивлюся не на шлях, а під ноги, і ще ніколи не заблукав. Потрапляв у такий туман, що на метр перед собою не бачив - по землі розпізнав, де я. Якщо вже трапилась така халепа, то перше - не панікувати, а друге, треба дослухатися до свого відчуття простору. Кажуть, як заблукаєш, права нога починає йти швидше за ліву.
Тетяна Когутич, Ужгород
Перше фото: Юрій Рильчук, Укрінформ.
