Яремче. Де опришки випили фатальну каву?

Продовжуємо наш проект "Сім днів у регіоні", цього разу розкажемо про Яремче - місто обласного підпорядкування, туристичний центр і гірськолижний курорт Прикарпаття.

Майже сто років тому це місто отримало статус курорту. Нині більша частина Яремчанської туристичної зони, а це саме Яремче і п’ять прилеглих сіл: Микуличин, Татарів, Ворохта, Яблуниця і Поляниця, розташовані на території Карпатського національного парку. Тому в Яремчі можна побачити унікальний карпатський водоспад висотою 8 метрів, оглянути Карпати в мініатюрі та власноруч погодувати оленів, які живуть у відкритому вольєрному господарстві.

ЧИ БУВ У ЯРЕМЧІ ЯРЕМА?

Яремче розмістилося у південно-західній частині Івано-Франківської області, у центральній частині українських Карпат. Місто розташоване поміж Ґорґан, Покутсько-Буковинських Карпат і Чорногори.

Перша історична згадка про Яремче датуєтьcя 1787 роком. За переказами, понад 200 років тому тут поселився втікач від феодального тиску Ярема Годованець. З його іменем і пов’язують назву міста. «У переказі, поданому Зінчуком у зібранні «Казки Гуцульщини» розповідається, що в селі Княждвір теперішнього Коломийського району жив колись князь, який мав двох синів: Микулу і Ярему. Микулі князь дав ті землі, де тепер Микуличин, а Яремі – де тепер Яремче», - йдеться у книзі Габорака «Назви Населених пунктів Івано-Франківщини». Тут також є припущення про поселення на честь посланця Хмельницького Яреми Копчевського, який брав участь у штурмі Пнівського замку і побував у Ямні під час визвольної війни українців у 1648-1654 роках. Втім, є й інші версії походження назви міста.

Цю назву пов’язують зі священиком Яремицьким, який був парохом у селі Ямна у 60-х роках 18 століття.

Допускають і тюркське походження назви Яремче, яка означає «повертати назад». Нібито так назвали цей населений пункт монголо-татари, які, маючи страх перед непрохідними карпатськими горами і лісами, повернули звідси назад.

- Яремче має походження з тюркської мови. У Туреччині є чотири топоніми з такою назвою. Один із них – величезний порт. В Азербайджані є два Яремча. Що означає це слово? Воно походить від слова «ярім» – половина. Перед Яремчем є село Дора. Так ось це слово означає «різати». Отже, отримуємо «різати навпіл». Відразу після Яремча є населений пункт Татарів. Тут не важко зрозуміти, хто різав. Можна допустити, що «відрізали» значить відібрали від іншого міста, а точніше - захопили. Адже саме тут збирались тюрки, яничари, візирі і султани, які йшли захоплювати Європу. Станіславівська фортеця була однією з тих, яка мала зупинити турецько-татарську навалу. Тому в назві Яремче не варто шукати Ярему. Тут радше треба досліджувати, що захопили і для чого відрізали турки. Це нам дає можливість переосмислити історію, - говорить дослідник топографічних назв Прикарпаття і краєзнавець Андрій Микитин.

Насправді Яремче довго було присілком Дори. Отримати статус населеного пункту вдалося після того, як тут звели залізницю Делятин-Вороненко. У 1895 році в Яремчі навіть збудували один із найбільших у Європі залізничний арковий міст за віденським проектом, який було вщент зруйновано у період Другої світової.

Майже сто років тому, аби відокремити Яремчу від Дори, тут створили «Клуб Яремчанський». Саме його активісти відкрили в Яремчі першу поштову контору та видали газету «Яремче». За два роки Яремчу вдалося відділитись від Дори й отримати статус окремого населеного пункту з печаткою та гербом, на якому був зображений олень. А в 1929 році Яремче, разом із містами Ворохта та Моршин отримує з волі президента Республіки Польщі статус курорту.

КУПЕЛІ, ФОТОСАЛОНИ І БАБУСЯ АНДРУХОВИЧА

- На той час Яремче дуже інтенсивно розвивається. Тут звели майже 50 віл та пансіонатів. З’являються перші купелеві заклади. Один із них належить доктору Йозефу Матушевському. Він запровадив інгаляторії та соляні ванни. Сіль везли з Делятина, використовували природні грязі з Черче. Пізніше доктор Матушевський мігрував у Польщу. Там досі стоїть йому пам’ятник. В одній руці він тримає лікарський саквояжик, а іншою - знімає перед людьми капелюха, - розповідає старший науковий співробітник Яремчанського Музею етнографії та екології Карпатського краю Світлана Флис.

За її словами, саме в цей період в Яремчі дуже потужно розвивається фотосправа. Нині старі світлини Гуцульщини «розповідають її історію, наче кадри документального фільму, на яких річка Прут, водоспади, високі полонини, засніжена Говерла, зелені смереки, поселення Ворохта, Яблуниця, Микуличин, Татарів, Яремче, Дора, хрещаті дерев’яні церкви, кам’яні залізничні мости, скелі Довбуша, камінь Кратера, розкішна гуцульська ноша, звичаї і обряди, шляхетні постави й обличчя гуцулів».

- Фотосалони та фотоательє були майже в кожному населеному пункті . Ось у Ворохті був знаменитий салон «Фото Блажа». Він належав Адольфу Блажу, який намагався не пропустити жодної визначної події, як-от, відкриття нової гміни, храмові свята, змагання зі стрибків з трампліна, театральні вистави та інше. Усі світлини мали штамп «Фото Адольфа Блажа». Тут свого часу любила фотографуватися і бабуся письменника Юрія Андруховича. У своїй книзі «Таємниця» він написав, що бабуся Ірина Карлівна Скочдополь у 30-х роках 20 століття проживала в селі Яблуниця тоді Надвірнянського повіту і в неділю пішки через горби вибиралася звідти до Ворохти у фотосалон Блажа, святково вбираючись то гуцульською господинею, то варшавською панею, - розповідає Світлана Флис.

Вона зізнається, більшість зі світлин Блажа нині зберігаються у Кракові. Про долю самого митця нічого не відомо. Втім, одну з них Світлана Флис має у власній колекції. Каже, це надзвичайно гарний краєвид Ворохти. Фото тоді робили за технологією, що передбачала додавання срібла. А тому навіть нині такі старі світлини можна збільшити до будь-якого розміру, зберігаючи якість зображення.

Уже на початку Першої світової війни у готелі Франциска Гануса любив зупинятись письменник Богдан Лепкий. Є версія, що тут він мав промову перед молодими людьми, які прагнули записатися до Легіону Українських Січових Стрільців. Пізніше, в готелі Франциска Гануса, нині це будівля Яремчанської міської ради, з письменником трапилась неприємна подія - згоріла його віршована драма «Мотря».

- Богдан Лепкий приїхав до Яремча в 1914 році. Йому здавалося, що війна тут скінчилась. Дівчата пропонували суницю, місто усміхалося, і письменник пішов до водоспаду. Біля смереки його зупинили і попередили, що прохід закритий. Попросили документи, а потім сказали: «Е, пане, Вам паперів не треба», - бо впізнали письменника, - розповідає Світлана Флис.

ЛЮЛЬКА КОВПАКА І ЛЕГЕНДИ ПРО ОПРИШКІВ

У радянський період у Яремчі відкрився Музей партизанської слави. Він проіснував до 1993 року, а тоді був перейменований на Музей визвольної боротьби. Тепер це - філія Музею народного мистецтва Покуття та Гуцульщини, який пропонує експозиції та виставки народного мистецтва. Проте у фондах цього музею і досі зберігаються особисті речі червоноармійців Руднєва та Ковпака.

- Є люлька Ковпака, одяг, медалі, ордени, документи його. Нині наш музей створює нову концепцію. Не виключено, що тут відкриють відділення історії та краєзнавства, і тоді це буде окрема експозиція, - говорить завідувач відділення Яремчанського музею етнографії та екології Карпатського краю Богдана Фаштрига.

За її словами, музей також має велику експозицію опришківського руху. Адже його ватажок Олекса Довбуш часто бував саме в Яремчі. У селі Ямна проживала сестра Довбуша і звідси походив його побратим і племінник Павло Орфенюк. Він загинув у бою з поляками, коли очолив загін після смерті Довбуша.

- Опришківський рух породив чимало легенд, переказів і пісень, в яких карпатські бунтівники поставали в образах могутніх і шляхетних героїв, наділених надлюдськими якостями. Втім реальні історії з життя цих відчайдухів нерідко були не менш химерні. Як-от історія з кавою, за яку деяким опришкам довелося заплатити свободою і життям. Чи пили опришки каву? Один раз – точно. І цей випадок виявився фатальним, - розповідає Світлана Флис.

За її словами, ця легенда дійшла до нинішніх днів у гуцульському діалекті. Вона розповідає про те, що хлопці принесли з успішного походу всілякого добра, а разом з ним - і каву. Але не знали, як її приготувати. Спершу мочили, товкли, а вже потім змололи, зварили і пили зі сметанкою, аж доки на запах кави не прийшов керівник карального загону Герлічка, який і схопив бунтарів.

МІЛЬЙОН ТУРИСТІВ ТА ЇХНІ МАРШРУТИ

До речі, про самого Довбуша, якого тут називають ще карпатським Робіном Гудом, теж складено багато легенд, переказів і пісень. Йому навіть присвячено туристичний маршрут «Стежка Довбуша». Він веде по хребті гори Маковиця до «каменю Довбуша». Насправді, це – величезна брила, яку ніби скинув Довбуш із гори на ворогів, бо був наділений надприродними силами. Розповідають, тут, у горах Довбуш сховав і свої скарби. Яремчанці жартують, як є час, їх можна пошукати. Але найбільший скарб, кажуть, знайшов той, хто бодай раз приїхав до Яремча і побачив Карпати.

У Яремчі можна споглядати не лише гори. Олень благородний разом із лисицями, козулями, кабанами та павичами проживають у міні-зоопарку, на території Карпатського національного парку, поблизу сімейного курорту «Ведмежа гора». Вольєри площею понад 5 га тут звели п’ять років тому з метою просвітницької діяльності щодо охорони тварин і лісу. Тож просто неба тут можна спілкуватися з природою, годувати оленя з руки та спостерігати за життям карпатського лісу з оглядової вежі. Трохи далі від вольєрів, мандруючи вздовж річки Жонки, можна натрапити на водоспад «Дівочі сльози», а ще далі - на парк-музей «Карпати в мініатюрі». Він пропонує гостям оглянути просто неба 17 об’єктів культурної та архітектурної спадщини Яремча і довколишніх сіл. Це один із екологічних маршрутів, яким радять пройтись і дорослим, і дітям.

- Щороку туристичну зону Яремча відвідує понад мільйон туристів. Окрім проживання в зелених садибах, а їх є близько 600, ми пропонуємо нашим гостям оздоровлення і подорожі. Для цього в нас є 43 піші маршрути, протяжністю 400 км на території Карпатського національного парку, 17 велосипедних маршрутів і 4 водні - для рафтингу (спортивний сплав гірською рікою, - авт.), протяжністю 89 км, а для любителів гірськолижного спорту пропонуємо розваги на ТК «Буковель», - розповіла нам спеціаліст відділу туризму Яремчанської міської ради Наталя Блага.

Вона зауважила, що Яремче нині стає фестивальним містом. Наступного року тут відкриють Міжнародний гуцульський фестиваль, а серед щорічних свят - День міста, який відзначають в останню неділю липня, Івана Купала та мистецьке дійство «Віадук», яке традиційно відбувається у Ворохті.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ