Чи постане з небуття Вінницький замок?
Утім, амбітні молоді вінницькі історики та архітектори вирішили надати їй нового життя і «звучання»: хочуть повернути з небуття Вінницький замок XVІ століття. До того ж, перетворити його на «історичний діснейленд», запропонувавши туристам нову місцеву атракцію, яка за популярністю може стати конкуренткою відомому світломузичному фонтану.
ОПЕРАЦІЯ «ЗІСТАРИТИ ВІННИЦЮ»
«Уявлення про історію Вінниці залишаються досить вузькими й донині. Фактично ми не виходимо у якісь далекі роки, але ж місто – це не тільки ХІХ- ХХ століття, а й значно давніші періоди – XVІІ – XVІІІ століть, і навіть XІV. Але ці епохи для нас залишаються закритими і не введені в поле суспільного уявлення. Не збереглися пам’ятники тих часів, але місця, де вони були розташовані, є і вони відомі. Насамперед, це Мури, потім – острів Кемпа і насамкінець – Вінницький замок, найдавніша описана локація вінницької фортифікації. Відповідно, наша творча група вирішила зробити спробу, сміливу чи авантюрну, запропонувати на розсуд громадськості концепцію, яким може бути це місце, де він знаходився, і яку користь Вінниці може принести», - каже доктор історичних наук, директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун.
Власне, ідея і справді виглядає сміливою, бо наразі тільки людина з дуже багатою уявою може здогадатися, що на Замковій горі кілька століть тому був замок, - зовні ніщо про нього вже не нагадує. Власне, й від гори залишилося заледве половина.
«Але ж не кожному місту пощастило мати навіть щось таке, як вінницька Замкова гора, - як місце, як міф і спомин для багатьох поколінь вінничан! Хоча, коли запитати городян, чи є у місті замок, або гора, на якій він стоїть, скоріше за все відповідь отримаєте негативну. А тут, між іншим, під час розкопок виявили справжнісінький «археологічний пиріг», і саме цієї території стосуються найдавніші археологічні знахідки нашого міста.
У 60-х роках минулого століття тут було виявлено поселення трипільців. До історії міста в класичному розумінні воно не має відношення, але дуже цікавий об’єкт, датований IV-III тисячоліттям до н.е. Він розташований на 30-40 метровій висоті над рівнем води річки Південний Буг. Знайдені там артефакти стали частиною трипільської колекції Національного музею історії України», - каже історик, директор КП «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен.
За його словами, окрім трипільського поселення на Замковій горі до 1363 року, який вважається часом заснування Вінниці, існувало щонайменше ще два поселення. Це невеликі укріплення VIII-VII ст. до н.е., тобто, ще до появи на теренах Поділля скіфів, - було знайдене поховання того часу з гранітним молотом та двома кам’яними сокирами. А інше поселення виявлене зовсім недавно, у 2006 році, - це містечко домонгольського часу, де знайдено кілька наземних споруд із печами та відкритими вогнищами тощо. Цю знахідку дуже часто трактують як підтвердження древності міста, і того, що 1363 рік – це вже некоректна дата його заснування.
Утім, місцеві історики і краєзнавці вважають, що Замкову гору «пуповиною міста» вважати все ж не можна, бо перший вінницький замок XIV ст. часів князів Коріатовичів був трохи нижче за течією Південного Бугу – у гирлі річки Вінничка. А той, що на Замковій горі – побудований вже на початку XVІ ст. (орієнтовно - 1510 р.), коли цей край підпорядковувався старості вінницькому і Брацлавському - волинянину Костянтину Острозькому, для якого оборона цього краю від набігів кочовиків з Дикого Поля була службовим обов’язком. Це був так званий другий замок, який існував упродовж XVІ століття. Він був однією з точок, навколо якої розросталося місто. Нині поряд із цим місцем розташована Свято-Миколаївська церква XVІІІ століття.
ТВЕРДИНЯ З ДЕРЕВА Й ЗЕМЛІ
Олександр Федоришен розповідає, що в історичних джерелах збереглися відомості не так про сам замок, як про його руйнування. Утім, швидше за усе будували його за стандартним на ті часи для цієї місцевості зразком, - на горі поблизу води.
Достеменні відомості про замок датуються серединою XVІ ст. За наказом короля польського, Великого Литовського князя Сиґізмунда ІІ Авґуста на Волинь відрядили комісію для ревізії замків Луцька, Володимира, Крем'янця, Вінниці, Брацлава і Житомира. У складених нею люстраціях Вінницького замку 1545 року місцем, де стояв Замок, визначають гору поблизу від річки Бог (стара назва Південного Бугу). Зокрема, йдеться, що стоїть він на скелястій горі, скеля від річки заввишки 20 сажень, згідно з документом - «прикра», неприступна.
З описів виливає, що до будівництва замку на горі був православний цвинтар, поруч – єврейський. А сама Замкова гора була окремим пасмом, яке із заходу та сходу оточували яри. У Вінницькому замку не було кам’яних споруд, чим, власне, і пояснюється часте його руйнування. Принаймні, ревізор в описі 1545 року вказував, що «немам чого хвалити, весь опал и синил и обмазанье все опадало, к тому...., і вельми мал. І деревом тонким роблен і еще не в замок стен і, праве би одне на все дири, і не вем инде так просто замок роблен бил як о тот здешній: не только людем в час пригоди од невільного неприятеля негде заперетися й оборони однось вчинити, але і бидла страшно заперети». До 1552 року замок підлатали, принаймні, про згадані вади в наступних люстраціях уже не йдеться.
Яким же був Вінницький замок? Згідно з люстраціями, він мав 24 сажні завдовжки і 20 з чвертю завширшки, тобто, займав площу близько 500 кв. сажнів. Стіни в замку були подвійні, - одна з дубового дерева у зруб, друга – на віддалі ліктя з лозового плоту, обмащеного глиною. А поміж ними була насипана земля з піском. Попри, здавалось би, примітивну конструкцію, гарматне ядро такої стіни пробити не могло. А поверх них були збудовані такі ж стіни, але вже вкриті дубовим помостом.
Замок по периметру мав 5 веж із бійницями, одна з яких була розташована над ворітьми з перекладним мостом над ровом. Усередині ж були прибудови для захисту майна, 20 льохів для містян, церква, 2 світлиці, гридня у вежах, чотири кліті, кухня і пивниця. За стінами ж замку були стайня, кухня та «ізба чорна». Весь замок був оточений частоколом (острогом) із двома ворітьми. Мав замок на озброєнні 2 гармати. Він захищав місто від кочовиків з Дикого Поля і проіснував до 1580 року, аж поки його не спалили татари.
МАЙБУТНЄ ЗАМКОВОЇ ГОРИ
Наразі від Замкової гори, на якій був розташований Вінницький замок, залишилася тільки частина материнського рельєфу, позаяк на початку 20-х років цю територію розробляли, як каменоломню. А в 60-х її частково розрівняли під час будівництва староміського мосту через Південний Буг та суміжної з ним транспортної розв’язки.
Концепцію відродження Вінницького замку презентували містянам КП «Центр історії Вінниці» та громадські організації «Вінницьке історичне товариство» і «Креативний простір». Молоді історики й архітектори пропонують на місці колишнього оборонного замку в кілька етапів створити історичну реконструкцію єдиної вінницької дерев’яної фортифікаційної споруди. Вона може стати цікавою туристичною атракцією, що складе гідну конкуренцію славнозвісному вінницькому світломузичному фонтану. Тим більше, що розташована зовсім неподалік, у центрі міста, і могла б доповнити туристичний маршрут гостей Вінниці.
Автор концепції просторової забудови Замкової гори - архітектор Євген Совінський. Він, зокрема, пропонує розташувати на 1,5-2 га території гори, яка іще залишилась, історико-туристичний комплекс - прообраз дерев'яного замку з оборонними стінами і чотирма вежами у вигляді підкови, щоб не «затуляти» конструкціями вид на Південний Буг. Також тут може бути збудований великий «підземний» поверх з демонстраційною залою та господарськими спорудами. А на терасованій поверхні він пропонує розташувати сцену з місцями для глядачів у вигляді амфітеатру, майданчики для ристалищ тощо.
Архітектор вважає, що вхід до такого простору мав би здійснюватись через підземні приміщення комплексу.
«Якщо людина з міського простору одразу потрапить на територію комплексу через навстіж відчинені ворота, то попри зміну навколишнього середовища не зможе відчути перехід від сучасності в історичну атмосферу. Коли ж спершу пройде через підземелля з галереями, де будуть виставлені віднайдені тут артефакти, і вже тоді увійде в двір замку – то буде зовсім інший настрій», - каже Совінський.
А щоб колорит доповнити сучасними вигодами, новий «замок» пропонують облаштувати майданчиком для екскурсійних автобусів, місцями для паркування, точками з продажу сувенірів та їжі тощо.
Але Замкова гора має бути не «декорацією» часів XVІ століття, а живим івент-об’єктом, де увесь час щось відбувається, на кшталт парку «Київська Русь», що неподалік від столиці, - вважає голова ГО «Креативний простір» Олексій Циганков.
«Це має бути місце, де увесь час щось відбувається, причому, в усі сезони. Навесні тут можуть проводитися гастрономічні фестивалі, влітку – етнографічні чи, скажімо, театральні, або ж просто ночі у замку, тим більше, що «антураж» дозволяє. Восени можна запозичити у німців і зробити свій «ЖовтоберФест», а взимку - узагалі маса ідей для заходів. Щонайменше може йтися про різдвяні вертепи і ярмарки, або про фестиваль льодяних скульптур. Відвідини Вінницького замку могли б доповнити програму перебування у місті туристів, які приїхали побачити світломузичний фонтан, або й скласти йому гідну конкуренцію», - вважає Циганков.
Він вважає, що Вінницький замок простимулював би ще й розвиток місцевого бізнесу, принаймні, готельно-туристичного.
ІДЕЯ НА МІЛЬЙОНИ
То чи постане Вінницький замок із небуття і скільки коштуватиме його відродження?
«Наразі усе це перебуває на рівні концепції, яку ми запропонували на обговорення громадськості. Очевидно, що це справа не одного дня і не одного мільйона. Як ми з’ясували, тільки розробка проектно-кошторисної документації історико-туристичного комплексу може коштувати від півтора мільйона гривень», - каже Олександр Федоришен.
За його словами, якщо цю ідею схвалить міська влада, про реалізацію проекту може йтися в середньостроковій перспективі, ймовірно, на умовах приватно-державного партнерства із залученням інвесторів. Щоб наблизити забудову Замкової гори архітектор Євген Совінський пропонує здійснювати будівництво кількома чергами, і вже навіть макет того, як могла б виглядати перша черга, запропонував.
Що ж стосується ставлення міської ради до відродження Вінницького замку, то ідею забудови Замкової гори тут вважають перспективною, принаймні, про це говорив вінницький міський голова ще 2016 року. Ймовірно, справа за критичною масою вінничан-ентузіастів, які би підтримали цей проект і спонукали мерію до активних дій.
Антоніна Мніх, Вінниця
