Там, де коза раз на рік має свято

Тож якщо ви хочете почути цікаві «козині» історії, скуштувати склянку-другу свіжого козячого молока чи посмакувати грудочкою сиру, то вам туди, у Козову, де цієї неділі побував кореспондент Укрінформу.

І ЦЕ ВСЕ ПРО НЕЇ: ПАМ’ЯТНИК, МАРКИ, КАРТИНИ

“Усе почалося з того, що до нас із цікавою пропозицією звернувся відомий тернопільський історик, колекціонер, нумізмат, етнограф Сергій Ткачов, - розповідає Козівський селищний голова Ярослав Адамів. – Він має багатющу філателістичну колекцію із зображенням кіз. Крім цього, у нього є й монети, поштівки, сірникові етикетки, конверти, де основний персонаж – коза. Тож виникла ідея показати все це під час оригінального фестивалю, куди запросити фермерів, які розводять кіз, сільських господарів, узагалі, всіх, хто цікавиться козівництвом і цією свійською тваринкою, яка споконвіків супроводжує людину і часто стає і годувальницею, і рятівницею від різних болячок. Ось так зародилася ідея провести аграрно-мистецький фестиваль й назвати його «Коза-фест». Ми навіть ініціювали створення Асоціації осідків кози, куди запросили увійти ті громади в Україні та світі, для яких коза уособлюється з рідним населеним пунктом, - розповідає Ярослав Адамів.

Відтепер селище, швидше, невеличке містечко, має свій герб, зрозуміло, з зображенням кози, а торік тут встановлено ще й і пам’ятник їй.

Нині - це улюблене місце для селфі багатьох туристів, місцевих жителів, які приходять сюди, у середмістя цілими родинами. Кована коза має дзвіночок на шиї, копито тримає на камені, де написано гасло фестивалю: «Там, де коза ходить, земля добре родить». Фактично, тут, біля цього пам’ятника завжди й розпочинаємо фестиваль. Поряд облаштовуються вже згадані виставки марок, монет, творів живопису на «козячу» тематику.

“Навіть робили спецпогашення конверту із маркою, на якій, зрозуміло – зображення кози, як і на штемпелі. А згадані виставки доповнюють вироби народних майстрів із козами з дерева, металу, глини, порцеляни, навіть із тіста чи сиру. Тут же кожен і сам має можливість спробувати створити собі на згадку про фестиваль оригінальний сувенір із Козови”, - підкреслює Козівський селищний голова.

ДЕФІЛЕ РОГАТИХ КРАСУНЬ

Власне, «Коза-Фест» щораз починається найбільш очікуваним моментом програми, коли власники кіз виводять своїх вихованок на селищний майдан. Варто зауважити, що то не просто хода учасників фестивалю із козами перед поглядами 5-7 тисяч присутніх, які з цікавістю розглядають до півсотні кіз. Це демонстрація того, наскільки шанує й доглядає цю свійську тварину кожен, хто привіз на фестиваль оцих Базьок, Масьок, Юльок, Ласок, Василинок та решту рогатеньких створінь.

Самі ж кози – у стрічках, намистах-коралях, навіть у спідничках чи у вишитих корсетах, пошитих спеціально з нагоди фестивалю. І все це барвисте дійство триває під схвальні вигуки мешканців і гостей Козови, аплодисменти, жарти та репліки публіки.

Після такого козячого дефіле його учасникам дають годинку-другу перепочинку, а згодом уже нагороджують тих, хто особливо сподобався публіці.

А тим часом, на фестивальній сцені чути пісні, де згадується коза, звучать різноманітні вікторини, загадки, скоромовки, головний персонаж яких - «її величність Коза». Водночас, у різних кутках майдану відбуваються історико-фольклорно-аграрні дискурси «Козова крізь століття», «Коза-годувальниця», «Кооперація у козівництві» за участю краєзнавців, фермерів і представників сільгоспкооперативів.

ПРО КОЗУ-ЦІЛИТЕЛЬКУ, НАПІЙ ЗДОРОВ’Я І СИР ЗАМІСТЬ ТАБЛЕТОК 

Під час фестивалю майже кожен господар чи хазяйка кози щиро поділиться з вами аргументами, чому власне, вони тримають цю домашню тварину. Усе зводиться до одного – тваринка невибаглива, утримувати її нескладно, а віддача дуже велика. 

“Живу на околиці Козови. На нашій вулиці кіз тримають 15 господарів, - каже місцева мешканка Орися Сулима. – У мене чоловік 10 років тому мав проблеми із серцем, то лікарі рекомендували пити козяче молоко. Спочатку його купували у сусідів, потім завели собі кізоньку Нуську. Переконалися, що дійсно, молоко смачне, алергії ніякої, чоловік позбувся аритмії. Козяче молоко вдома п’ємо усі - і ми, і діти, й онуки призвичаїлись”, - каже пані Орися.

Поруч – за прилавком Марія Бринська, приїхала на фестиваль сюди аж із Косова Івано-Франківської області. На прилавку перед нею – кілька десятків різноманітних виробів із сиру. Серед них бачу й маленьких кізочок, виліплених із сирного тіста. 

“Я сюди приїжджаю щораз, відколи почула, що є такий фестиваль. Люди тут непогано купують бринзу, будз, різні сири, - говорить жінка. - Везу і не переживаю, що дорогою товар зіпсується, сири з овечого та козячого молока дуже довго зберігаються”, - каже Марія Бринська. Не втримався, розпитую, як майтриня готує козячий сир. Вона охоче ділиться рецептом. 

“Дуже просто, зливаю у трилітровий бутель козячого молоко аби потім вийшов кілограм сиру, додаю щіпку солі, або маслянку доливаю, щоб воно скисло через дві-три доби. Тоді зливаю це все в баняк, відігріваю, помішую постійно. Коли вже дуже гаряче, дам відстоятися, переціджую через друшляк, сироватку – окремо, а решта – у марлю, і підвішую, нехай стікає. Через кілька годин козячий сир вже готовий”, - усміхається гуцулка.

І ось чую, як зі сцени журі оголошує прізвища господарів, чиї кози набрали найбільше симпатій серед глядачів. Переможці отримують по 600 грн, «на сіно», яка сказала ведуча, а кожен учасник, який привів на фестиваль свою улюбленку і пройшовся з нею майданом – повезе додому 300 грн, аби вже там із цієї суми щось придбати і для своєї кози. 

До пізнього вечора на головній площі селища тривало свято, бігали діти із розмальованими обличчями у стилі «а-ля Коза», проходили різноманітні майстер-класи, козячі ігри та забави. Десь опівночі фестиваль досяг свого апогею та й потрохи пішов на завершення, аби вже наступного року знову скликати сюди, у Козову, на «Коза-Фест» тисячі гостей.

Олег Снітовський, Тернопіль-Козова

Фото автора