Туреччина: гостинність на висоті
Одна з найбільших авіакомпаній Туреччини Turkish Airlines, що здійснює авіаперевезення з Херсона, запросила представників ЗМІ у прес-подорож, щоб показати, як навчають пілотів і стюардес у Центрі підготовки льотного складу в Стамбулі. А ще журналісти відчули на собі, як це, – бути пасажиром бізнес-класу в новому аеропорту Стамбула, що відкрився у жовтні 2018 року.
ВІКНО У ЄВРОПУ ДЛЯ ХЕРСОНЦІВ І КРИМЧАН
Авіакомпанія Turkish Airlines розпочала регулярні рейси з Херсона у жовтні 2014 року – чи не в найважчий період для України в цілому і для області зокрема. З 29 березня 2015 року Turkish Airlines здійснює авіарейси Стамбул-Херсон-Стамбул щоденно, поєднавши Херсон з усім світом. З 26 березня 2017 року авіакомпанія збільшила кількість рейсів Стамбул-Херсон-Стамбул з 7 до 10 разів на тиждень. Наразі в Україні працює 6 станцій цієї авіакомпанії – у Києві, Одесі, Львові, Запоріжжі Харкові та Херсоні.
До речі, станція Turkish Airlines в Херсоні двічі отримувала внутрішню премію компанії Excellence Ground to Sky. Оцінюють роботу станції, враховуючи злагоджену роботу співробітників авіакомпанії та аеропорту.
Серед пасажирів, які літають з аеропорту «Херсон» у Стамбул, найбільше моряків і бізнесменів. Це мешканці Херсона, Миколаєва і, звісно, наші співвітчизники з тимчасово окупованого Криму.
Переліт з Херсона у Стамбул і назад обходиться одному пасажиру приблизно у 192 долари.
Частина з пасажирів, які сідають на рейс із Херсона, далі зі Стамбула летять у Барселону, Мюнхен, Амстердам, Тель-Авів, Рим, Мілан, Сінгапур, Брюссель, Відень, Ташкент чи на Анталію. А от наша мета – Стамбул.
ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ ЛЬОТНОГО СКЛАДУ
У центрі підготовки льотного складу Turkish Airlines Flight Training Center проходять навчання не лише пілоти та стюардеси Turkish Airlines, а й співробітники інших відомих у світі авіакомпаній. Тут два корпуси – в одному 10 тренажерів різних моделей літаків, в іншому – ще 9.
Ці тренажери мають вигляд капсул, які всередині – наче справжні кабіни Boeing та Airbus. Пілоти відпрацьовують тут різні небезпечні ситуації, що можуть виникнути у повітрі, для того, щоб отримати необхідну практику під час реального польоту – тут моделюються ситуації, коли у літак врізається птах, горить двигун, імітують різні складні погодні умови.
Одночасно у центрі можуть навчатися 30 пілотів, а протягом дня – 180 чоловік. Тренінги проводяться 7 днів на тиждень 24 години. Щоб стати першим пілотом треба навчатися 2 роки. А крім того, кожні 9 місяців пілоти проходять перепідготовку, підтверджуючи свої професійні навички та оновлюючи свої знання.
Щоб журналісти зрозуміли, як саме навчаються на тренажерах пілоти, для нас виділили час у щільному графіку центру підготовки і дали можливість «здійснити приземлення» у новому аеропорту Стамбула.
Також у Центрі пілоти та стюардеси вчаться спільно працювати в екстрених ситуаціях. Наприклад, коли необхідно провести евакуацію через аварійні виходи під час надзвичайної ситуації, термінової посадки, екіпажі вчать, як заспокоїти пасажирів. Журналісти мали можливість спостерігати, як відбувається один із таких тренінгів.
Тут у Центрі розміщений невеликий музей авіакомпанії. Turkish Airlines була створена у 1933 році й мала тоді 5 літаків, зараз її флот – 338 пасажирських та вантажних суден, які здійснюють авіарейси на 313 маршрутах по всьому світу в 123 країни. Так що розповісти є про що.
ЯК У НОВОМУ АЕРОПОРТУ СТАМБУЛА ЗУСТРІЧАЮТЬ ПАСАЖИРІВ
Новий аеропорт Стамбула побудували за 20 кілометрів від старого – імені Ататюрка. Тут окремий вхід для пасажирів, що придбали квитки бізнес-класу. Більше зручностей, менше часу витрачається на проходження реєстрації. А провести час, поки чекаєте рейс, можна у спеціальній залі, де саме для таких пасажирів все безкоштовно. Якщо порівняти сам аеропорт з невеликим містом, то CIP Lounge Turkish Airlines у ньому – елітний район.
Ця зона розбита на сектори, що дає можливість пасажиру усамітнитися – хтось обирає бібліотеку, хтось працює за столиком, хтось спить. У CIP Lounge Turkish Airlines вам запропонують навіть масаж (звісно, безкоштовний) – було б тільки бажання та час.
Журналісти швидко освоїлись тут, оцінивши зручності та переваги такого комфортного очікування рейсу на Херсон.
Тут розташовані кілька «острівців», де на ваших очах кухарі готують різні смаколики, викладають їх гірками, а ви самі обираєте собі. Напої, страви, свіжі фрукти, овочі – все безкоштовно.
Якщо ваш виліт дуже скоро, пам’ятайте – у літаку на вас також чекає обід, сніданок чи вечеря (залежно від часу польоту) – навіть якщо летіти вам лише годину, як нам у Херсон. Годують усіх пасажирів – і тих, хто летить економ-, і хто – бізнес-класом. Звісно, меню відрізняється. Проте їжу, якою пригощають пасажирів, ця авіакомпанія готує на власному підприємстві. Тому і сніданок в економ-класі, яким ми летіли у Стамбул і шикарний обід, як у ресторані, у бізнес-класі, на зворотній дорозі у Херсон, були дуже смачні.
Зрештою, новий аеропорт «Стамбул» також цікаво було оглянути цілком, а не лише зону CIP Lounge Turkish Airlines – адже це найбільший у світі аеропорт під одним дахом. Можна згадати також про зручності для людей з інвалідністю, про те, як у новому аеропорту дбають про заходи безпеки, про гарне кондиціонування. До речі, в аеропорту також можна зустріти «острівець з історією» – камені з древнього міста, які знайшли археологи у Туреччині.
ПРО АГАТУ КРІСТІ ТА КОТІВ
У 15-мільйонному Стамбулі журналістів поселили в легендарному готелі Pera Palace. Одним із постояльців готелю свого часу був перший президент Туреччини Кемаль Ататюрк, який не хотів жити у палаці, як султани. Тому оселився він у справді демократичному номері, який зараз перетворили на музей – тут усе, як було при Ататюрку. Є номер, де жила Агата Крісті – туди, правда, потрапити не вдалося, адже це звичайний номер, де проживають гості готелю. Та це й не дивно – список відомих і навіть легендарних пасажирів такий великий, що, певно, тут багато номерів можна було б перетворити на музеї.
Ще саме в цьому готелі є другий у Європі (за часом встановлення) та перший у Туреччині ліфт. Він у гарному стані, на ньому можна покататися, і журналісти з Херсона, звісно, скористалися такою можливістю.
У Стамбулі, якщо у вас немає турецьких лір, а лише долари, – це не біда, ви зможете придбати сувеніри чи подарунки навіть у невеликих крамницях. Звісно, найбільш комфортно себе почувають туристи, які знають англійську чи турецьку мову, проте і мова жестів тут нікого не здивує.
Екскурсовод Хакан показав нам середньовічну Галатську вежу в історичній частині Стамбула, іподром, Блакитну мечеть та, звісно, музей Ая-Софія. Для того, щоб відвідати Блакитну мечеть (вона діюча), жінкам треба мати хустинку. Якщо у вас її немає, то гарні хустини видають при вході. Тут також просять зняти взуття, тому варто подбати про шкарпетки.
У Стамбулі можна за цілком прийнятну ціну поснідати чи пообідати у кафе або ресторані. А можна придбати вуличну їжу. Також за їжею можна «підскочити», наприклад, як ми, на яхті в Азію, а вже насолоджуватися нею у Європі.
Якщо ви на вулиці Стамбула бачите натовп, на чолі якого йде людина з прапорцем, це не мітинг, а всього лише чергова група туристів, яких ведуть на екскурсію.
Окрема тема – кішки у Стамбулі. Їх називають символом міста, справжніми його господарями. Вони скрізь – у музеї Ая-Софія, у вишуканому ресторані з видом на Босфор, на вулицях. Біля Центру підготовки льотного складу Turkish Airlines є своя кішка і навіть будиночок для неї. Селфі з котом чи погладити кішку – це ще одна забавка для туристів у Стамбулі.
На вулицях їжа та вода для вуличних котів – звична справа. Загалом, як пишуть, два роки тому в Стамбулі нарахували 150 тисяч бездомних котів. Проте всі вони вгодовані і задоволені життям. Тому зрозуміти, який кіт домашній, а хто живе на вулиці за законами джунглів, важко. А от собак ми зустріли не більше десятка і всі великих порід. Таку любов до кішок пояснюють легендами, що засновані на релігії.
У Туреччині, звісно, вражає сервіс і гостинність місцевих мешканців. Якщо ви заблукали у метро, вам завжди готові допомогти, в цьому переконалися наші колеги. Ми, як і сотні інших туристів, фотографували на тісній вуличці в історичному центрі, і водії не підганяли нас, а терпляче чекали, поки звільнимо шлях. Здається, весь Стамбул працює для того, щоб гість відчував тут себе комфортно і приїздив ще і ще раз. Але при цьому немає догідливості, нещирості, а є повага до гостя, якому захочеться знову повернутися у це місто, розташоване одразу в двох частинах світу – Азії та Європі.
Ірина Староселець, Стамбул-Херсон
Фото автора
