Дивовижний світ Русилівських водоспадів

Є різні способи оновлення душі і тіла. Один із них – мандрівка. Наприклад, відвідини загубленої у лісових хащах глибокої долини-ущелини поміж червоно-зелених гірських порід, яким уже мільйони років.

Така місцина, наша сьогоднішня «Точка на карті», чекає на вас у Бучацькому районі Тернопільщини, що належить до Національного природного парку «Дністровський каньйон». Саме тут і є дивовижне місце для релаксу - Русилівські водоспади, з’єднані шумним водяним намистом, упродовж майже трьох кілометрів каскадами з рідних висот спадають у річку Стрипу, притоку Дністра…

ЦІЛЮЩА СИЛА

У Русилові, де нині мешкає менше 300 жителів, вам неодмінно розкажуть легенду про походження його назви. А ще – про тутешні джерела та водограї-водоспади, до шуму яких звикло не одне покоління місцевих мешканців.

Так ось, за переказами колись тут було давньоруське городище. Під час татаро-монгольських набігів на Язловецький замок, що неподалік Русилова, вороги намагалися взяти у ясир місцевих жителів, переважно жінок, чоловіки яких брали участь в обороні замку.

- Та зробити це чужинцям було не так просто. Знаючи потаємні стежки у густих лісових хащах, гроти, які ззовні прикривали потоки води, сільське жіноцтво буквально зникало там, збиваючи з пантелику ворожих переслідувачів, - розповідає сільський староста Русилова Лідія Шеремета.

- Хоч вороги у шаленій гонитві гукали: «Руси! Лови їх!», це рідко їм вдавалося, бо повноводні водоспади закривали від чужого ока природні печери, століттями створені стрімкими потоками. Тож так і назва нашого села виникла – Русилів, - каже пані Лідія.

А ще під час зустрічі жінка неодмінно поведе вас на сільську вуличку, де на роздоріжжі стоїть давній хрест. За кілька десятків метрів від нього б’ють малі й великі джерела.

Одне з них нуртує одразу ж при в’їзді у Русилів. Здавна місцеві мешканці зауважили, що омивання цією водою певних ділянок тіла досить швидко знімає біль. Помічне ця джерельце, яке несе свої потоки до Русилівських водоспадів, й тим, у кого болять очі.

Кілька примочок – і біль як рукою знімає. Біля витоку цього джерела люди спорудили капличку, є тут ікона Богородиці. А ще – дари тих, кого вилікувало джерело, що б’є цілорічно із земної тверді.

МОХ І ТЕРАСИ, СЕРПАНТИНИ Й ТРАВЕРТИНИ

Іноді, захоплюючись тією чи іншою пам’яткою природи, її красою, ми навіть не задумуємося, чому і як з’явилося це природне диво, яка, так би мовити, його «біографія».

Щодо Русилівських водоспадів, то, мабуть, найкраще про них знає мій земляк, український географ і педагог, краєзнавець, із яким ми пройшли не один кілометр просторами Тернопільщини, кандидат геолого-мінералогічних наук, професор кафедри фізичної географії Тернопільського національного педуніверситету імені Володимира Гнатюка, дійсний член Українського географічного товариства Йосип Свинко. Саме він багато років досліджує природу Тернопільщини, зокрема, і Дністровський каньйон, у межах якого й розташована гідрологічна пам’ятка природи – Русилівські водоспади.

- Йосипе Михайловичу, у чому унікальність цієї дивовижної місцини, де шумлять Русилівські водоспади?

- Їхня, як ви кажете, унікальність, передусім у тому, що такі потужні джерела й певні геологічні процеси утворили неповторну картину. От уявіть собі: лісове урочище, каньйон, обривисті скелі, виступи, виходи різних порід, через які пробиває собі дорогу потік. І не один чи два. Їх доповнюють десятки інших, розмиваючи породи, утворюючи невеличкі порожнини, гротики, укриті натічними формами.

- Кажуть, щось подібне є ще на Плитвицьких озерах у Хорватії, водоймах, потужно «розкручених» для туристів?

- Дійсно, походження цих озер і те, що можна побачити в урочищі «Язловець» на околиці Русилова, дещо схожі. Адже як у Хорватії, так і тут, є ділянки із так званими травертинами.

- Що ж це таке - травертини?

- По суті, це – творіння джерельних вод, відкладений водою карбонат кальцію, поступово твердішав, і так утворювалися стрімкі терасоподібні уступи. Вони часто поростають мохами, крізь які просочується вода, а в окремих місцях з цих уступів спадають цілі потоки – водоспади.

- Тобто сама вода витворює отакі мальовничі «сходи», каскади, іноді порослі мохом чи іншою рослинністю?

- Так, і вони мають різну текстуру, залежно від хімічного складу води й навколишніх порід, які розрізають джерельні та дощові потоки. Вода, протікаючи, зокрема, через вапняки, за тисячі років створювала спочатку маленькі, а потім більші греблі-загати, де виникали рівновеликі озерця. Витікаючи з них, потічки утворюють водоспади як у вже згадуваній вами Хорватії, так і тут, в урочищі між Скоморохами та Русиловим.

- Мені місцеві жителі розповідали, що прямуючи крутими серпантинами лісових стежок біля водоспадів, у руслі потоку вони іноді знаходили закам’янілі листки дерев, стебла рослин…

- Це цілком зрозуміло, бо гляньте навкруги - нині тут на площі понад 6 гектарів, де розташована гідрологічна пам’ятка природи – Русилівські водоспади, усюди ліси. Можливо, й колись, мільйони років тому, листки з давніх пралісів, падаючи у воду вбирали її в себе, а деякі з них із часом відмирали, кам’яніючи…, - каже географ Йосип Свинко.

В урочищі із Русилівськими водоспадами справді можна надибати фрагменти травертинів із відбитками цілих листків, на яких добре видно не тільки їхню форму, а навіть жилкування. Та найбільш красиві травертини, колись порослі мохом. За словами Йосипа Свинка, карбонат кальцію, відкладаючись на мохах, утворював химерне мереживо. Такі травертини легкі, та є і більш ущільнені, чимось подібні на туфи, у них навіть видно дрібні пори, залишки моху, трапляються й різні види молюсків.

ТАМ, ДЕ ШУМЛЯТЬ ВОДОГРАЇ

Знайти водоспади у Русилові можна дуже просто, навіть без провідника. Орієнтири, як уже було згадано – джерела, потічки від яких стікають у каньйон, уритий хащами та лісовими травами. Тож вибирайте будь-який із потічків і йдіть за його течією. Згодом неодмінно дійдете до глибокої ущелини. Там вода тисячоліттями пробила і нині прокладає собі дорогу крізь різні породи, товщі яких нагадують червоно-зелений із коричневим відтінком «пиріг». Тут можна побачити і невеличкі озерця від двох до 10-15 метрів і каскад маленьких і великих, до 15 метрів висотою водоспадів.

«Іноді, коли люди приїжджають до нас, то запитують, скільки ж усього є Русилівських водоспадів? Відповідаю: точної цифри вам ніхто не назве. От ми колись спеціально їх полічили. Вийшло 12. А через деякий час додалося ще три. Справа у тому, що природа сама регулює, якщо можна так сказати, кількість цих водоспадів. Скажімо, упало, дерево, чи обламалася товста гілляка. Вона перегороджує русло потоку, змінюється його напрям, часом створюється своєрідна природна загата. Потім ідуть дощі, все це або наповнюється водою або розмивається, й водоспади виникають в іншому місці, так би мовити, «мігрують», - каже Василь Юрків, директор туристичної бази «Над Стрипою». Вона розташована у мальовничій долині, за кількасот метрів від того місця, де Русилівські водоспади потужним потоком впадають у швидкоплинну Стрипу, ліву притоку Дністра.

«Принаймні, кілька разів на рік приходимо сюди із групою ентузіастів, аби розчищати джерела, які замулюються після злив. Допомагає нам обласне управління туризму, його керівник Ростислав Яцків, який організовує престури. У такі дні журналісти, екологи, небайдужі люди проводять тут природоохоронні акції, екологічні толоки із розчищення берегів каньйону із Русилівськими водоспадами. Активісти допомагають нашій громаді встановлювати дерев’яні поручні над урвищами, прокладають зручні стежки до пониззя, звідки можна зробити неповторні фото, селфі на тлі наших водоспадів», - додає сільський староста Русилова Лідія Шеремета.

Насамкінець, кілька порад щодо відвідування цієї природної перлини Тернопільщини – Русилівських водоспадів. Якщо збираєтесь побувати тут, обов’язково потрібно мати зручне взуття на твердій підошві, палицю для страхування від можливого падіння під час спуску до водоспадів. Улітку бажано взяти плащ-дощовик, головний убір, кілька пар шкарпеток, бо завжди існує висока імовірність промочити взуття, а ще - запасний акумулятор для мобільного телефону. До речі, у верхній частині каньйону, де шумлять водоспади, мобільний зв'язок стійкий, він зникає лише у тих місцях, де озерця і водоспадики малі.

Що ще? У мандрівку до Русилівських водоспадів краще вирушати групою, а якщо таки відважитесь піти самі, то обов’язково попередьте про це тих, хто завжди зможе прийти вам на допомогу.

…Скажу відверто, я тут бував не раз, і завжди знаходив щось нове у цих водоспадах. У кожну пору року вони різні - то потужно-бурхливі, то повільно-лагідні.

Шумлять, вирують водограї у променях сонця, яке ледь пробивається крізь гущавину лісів. Вони - ніби зелені вартові, стоять тут на чатах, оберігаючи одвічний стрімкий лет джерел Русилівських водоспадів…

Олег Снітовський, Русилів

Фото автора та Геннадія Клименка