Від коронавірусу – на велосипеді. Маршрути безпечного відпочинку

Цьогорічний карантинний (і, будемо сподіватися, посткарантинний) літній сезон точно відрізнятиметься від попередніх. Перш за все тим, що плануючи свої відпустки, українці сьогодні думають про відпочинок удома, а не в далеких краях. Бо коли ще ті кордони відкриють… А по-друге, вимоги безпеки спонукають під час літнього відпочинку триматися подалі від масових скупчень людей, уникати закритих просторів, зокрема, поїздів і туристичних автобусів. Тож багато хто звернув свої погляди на велотуризм.

Мода на нього в Україні набирає обертів уже не перший рік, та схоже, саме нинішнього літа тут можна сподіватися справжнього буму: нові маршрути для двоколісних залізних коней розробляють ледь не в кожній області. Кореспонденти Укрінформу дізнавалися, де – найцікавіші.

ХЕРСОНЩИНА: ВЕЛОСИПЕД ДО МОРЯ ДОВЕЗЕ?

На Херсонщині промаркованих туристичних велосипедних маршрутів немає. Проте тут є групи, де спілкуються велосипедисти, які домовляються про спільні подорожі регіоном.

Про це кореспондентові Укрінформу розповів голова громадської організації «ВелоХерсон» Ярослав Концевий.

«Пріоритет нашої організації «ВелоХерсон» є не туризм, а велосипед, як особистий транспорт у межах міст. Це люди, які їдуть велосипедом на роботу або у справах.

Але так само ми організовуємо й туристичні виїзди, тому що власне велотуризм у нас як такий відсутній, промаркованих туристичних велосипедних маршрутів у Херсонській області не існує. У нас є один маршрут, який розробили ще у 2016 році – від Херсона до Білозерки, але він існує лише онлайн, промаркований так і не був», – розповідає Ярослав Концевий.

Хоча в області, каже він, багато цікавих місць, об’єктів, до яких можна організувати такі велоподорожі. Днями якраз був воркшоп, на цю тему – обговорювали можливі рекреаційні та туристичні маршрути. Це стосується, зокрема, і передмістя Херсона, узбережжя Інгульця, степових зон, маршрутів уздовж річки Вірьовчиної.

Проте далі йде багато «не» – зелений екотуризм і активний відпочинок не розвиваються, немає маршрутів, інфраструктури, все тримається на ініціативі окремих людей.

«У нас ніхто не влаштовує велосипедні екскурсії на комерційній основі, щоб можна було приїхати, взяти в оренду велосипед і поїхати маршрутом на екскурсію. Навіть немає куди порадити туристу звернутися з таким», – ділиться голова громадської організації.

А так велосипедисти кооперуються – домовляються про спільні подорожі. І завжди знаходяться напарники, каже Ярослав Концевий. Їздять велосипедами навіть на море чи на Рожеві озера. Звісно, ця подорож не кожному під силу.

«Популярним є маршрут на море – люди виїжджають зранку в суботу з наметом, це займає близько 5 годин часу, щоб доїхати до узбережжя, там можна провести суботу-неділю, і повертатися. Але таке, звичайно, під силу не кожному – це 100 кілометрів», – розповідає Ярослав Концевий.

На жаль, дороги не пристосовані для руху велосипедистів, особливо в літній період, коли великий трафік транспорту, який рухається в бік морів. Дороги будуються так, що велосипедисту нема де їхати і дуже важко ділити полотно з автомобілем. Є кілька велодоріжок між населеними пунктами.

«У Голопристанському районі є довга велодоріжка – вздовж дач, Голої Пристані. Але вона низької якості, заросла травою. Є велодоріжка на під’їздах до Залізного Порту, що з’єднує цей приморський населений пункт із сусіднім селом», – згадує Концевий.

У групі «ВелоХерсон» обговорюють наразі й велосипедну мережу обласного центру з урахуванням потреб велосипедистів з прилеглих територій, пишуть про необхідність будівництва велодоріжок до приморських курортів.

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ГРОМАДА ЗДАЄ В ОРЕНДУ 20 ВЕЛОСИПЕДІВ, ЯКІ ПРИДБАЛА ЗА ГРАНТ

У найстарішому місті Тернопільщини, Теребовлі, розробили кілька веломаршрутів.

Як розповів директор Теребовлянського туристично-інформаційного центру Степан Зелінський, один із таких маршрутів на велосипедах простягнувся із Теребовлі до приміської Плебанівки і до монастиря у Підгорі.

Упродовж веломандрівки туристи можуть побачити костел святих Петра і Павла, величний залізничний віадук, чудові панорами на села Плебанівка, Семенів, Зеленче, руїни Василіянського монастиря та Теребовлянський замок.

Вирушаючи цим маршрутом із дітьми, треба мати на увазі, що впродовж поїздки є кілька затяжних підйомів і досить крутий спуск.

Інший маршрут пролягає передмістям Теребовлі, так званим Садами, де можна побачити давній цвинтар із скульптурами теребовлянських каменярів, будинок старої школи та залишки старовинного цвинтаря на Волиці.

Також працівники туристичного центру склали ще два маршрути протяжністю 35 км кожен. Вони проходитимуть по всіх 25-и селах Теребовлянської громади, що виграла грант та отримала 20 велосипедів — і здає їх сьогодні в оренду.

Вартість користування велосипедом упродовж дня – 100 грн, на 3 год – 50 грн. Для груп – по 45 грн з особи.

РІВНЕНЩИНА: «ВІД ГРАФА ДО ВІВЧАРЯ» ТА З КЛЕСІВСЬКОГО «ВЕРСАЛЮ» – ДО БУРШТИНОВИХ КОПАЛЕНЬ

У Рівненській області є понад три десятки різноманітних веломаршрутів. Кожен має оригінальну назву і, зрозуміло, різну протяжність.

Охочим помандрувати мальовничими куточками Рівненщини, напевно, варто почати із сімейного велопарку «Ремельський», що у Рівненському районі. Парк входить до території маршруту «Медове коло».

Тут, окрім велодоріжок, діє туристично-пішохідний об’єкт «Стежка кохання», якою можна пройтися, коли втомився від їзди на велосипеді.

А в Сарненському районі вам запропонують велосипедний туристично-оздоровчий маршрут, який приведе до... бурштинових копалень. Саме так! Повірте, добратися туди велосипедом крізь лісову гущавину таки варто, аби побачити отой «місячний пейзаж» – землю в місцях видобутку бурштину, що залишили після себе незаконні старателі... Але цей маршрут надзвичайно цікавий ще й тим, що пролягає через територію лісництва. А там – клесівський «Версаль» – унікальний дендропарк із десятками зелених скульптур.

А чого варте Коплище – природна водойма глибиною до 36 метрів на місці колишнього кар’єру часів панської Польщі! Вода тут блакитного кольору. Навіть раки, які там водяться, мають блакитний відтінок. Цікаво, що у воді є гліцерин, тож вона досить швидко гоїть рани на шкірі. А навколо милують око скелі, сосни, поміж яких – альтанки для відпочинку...

Серед туристичних велосипедних маршрутів радимо проїхатися і тим, який має назву «Від графа до вівчаря», його довжина – понад 40 км.

Мандрівка на велосипеді розпочинається у селищі Млинів, де зберігся легендарний палац графів Ходкевичів. Окрім цього, упродовж маршруту ознайомитеся із Дубенським замком, австрійською стелою у селі Мильча, побуваєте в агросадибі «Хутір Касень», де, власне, й фінішує цей велосипедний маршрут.

А якщо у вас ще залишаться сили і бажання, то радимо у Мильчі відвідати місцеву вівцеферму, погодувати свинок породи «велика пухова мангалиця», помилуватися неповторністю місцевості й мальовничими краєвидами, скуштувати самобутні волинські страви.

Зрештою, веломаршрутів на Рівненщині доволі багато, тож хутчіш беріть у руки мапу області, обирайте собі на ній облюбований куточок і побачите – з високою вірогідністю, саме туди вже прокладено маршрут.

СУМЩИНА: ПЕРШИЙ МАРКОВАНИЙ ВЕЛОМАРШРУТ ДЛЯ АКТИВНОГО ТУРИЗМУ

У Сумській області в цьому туристичному сезоні відкриється перший у регіоні маркований веломаршрут активного туризму.

«Кільцевий велосипедний туристичний маршрут «Мамай-трейл» створювався спільно з громадською організацією «Велосумщина». Він пролягає вздовж річки Псел від Сум до Старого Села і в зворотному напрямку. Його протяжність становить 26 кілометрів. Найкращий час для поїздок – з квітня по листопад», – знайомить із веломаршрутом начальник відділу промоції і туризму Сумської ОДА Юрій Гладенко.

За його словами, небайдужі до активного відпочинку сумчани та гості міста мають чудову можливість, виїхавши від міського парку ім. Кожедуба у Сумах, упродовж кількох годин помилуватися природою і повернутися на місце старту.

«У посткарантинних умовах такий відпочинок стане в нагоді людям, які засумували за природою, її багатством та чистим повітрям – як веломандрівникам, так і любителям бігу, спортивної ходьби. Адже на правому березі Псла дворазовий олімпійський чемпіон з цієї спортивної дисципліни сумчанин Володимир Голубничий проклав тренувальну дистанцію, на якій він готувався до участі в найпрестижніших світових змаганнях. Цей туристичний маршрут нескладний і рекомендований, зокрема, й для сімейних поїздок велосипедами з дітьми. Хоч 90 відсотків шляху доводиться долати ґрунтовою дорогою, навіть після дощу вона залишається проїжджою, на ній нема складних крутих підйомів. Виїхавши з Сум, туристи через село Барвінкове дістануться Старого Села, а затим через прилеглі до обласного центру зони відпочинку Олдиш і Баси повернуться до міста. Рухаючись зі швидкістю 10-20 кілометрів на годину, тобто особливо не налягаючи на педалі, маршрут із короткими зупинками можна подолати десь за три години», – розповідає керівник туристичної галузі Сумщини.

А зупинки, рекомендує він, слід робити довшими. Адже попри незначну довжину маршруту веломандрівники, рухаючись ним, побувають одразу в трьох неповторних зонах лісових насаджень. Це широколистяні й кленово-дубові лісові масиви та сосновий субір. Завітавши до сільської зеленої садиби Сергія Саєнка в Старому Селі, матимуть змогу відпочити та скуштувати, прямо з саду, смачних ягід і фруктів. А ще поряд із маршрутом є два джерела: «Барвінкове-1» і «Барвінкове-2», які обов’язково зацікавлять туристів. Ці гідрологічні пам’ятки природи протікають в урочищі «Мамаївщина» біля села Барвінкове на території Сумського держлісгоспу. Власне, назва урочища і використана для найменування веломаршруту.

У тому, що після карантину цей веломаршрут стане популярним у туристів, Юрій Гладенко не сумнівається. Каже, переконався у цьому, проїхавшись ним у вихідні: під час поїздки зустрів кілька сімейних груп, загалом не менше сорока веломандрівників.

ВІННИЧИНА: «ЛЕГЕНДИ ТІРАСА І МОРАХВИ»

На Вінниччині, у Ямпільському районі розробляють новий туристичний веломаршрут «Легенди Тіраса і Морахви».

Як повідомляє Ямпільська РДА, над новим туристичним веломаршрутом у районі працюють громади міста Ямполя, сіл Петрашівки, Михайлівки, Гальжбіївки та колектив Державного історико-культурного заповідника «Буша» спільно з ГО «Туристична Ямпільщина», а також ековелогуртком «Кураж» та ГО «Акорд» Крижопільського району. Маршрут впишеться у концепцію розвитку зеленого та історико-краєзнавчого туризму південного Поділля та Подністров’я.

Новий туристичний маршрут поєднає можливості споглядання надзвичайно привабливих ландшафтів Подністров’я, багатої флори і фауни краю, а також популяризацію велосипедного спорту на території півдня області. Ямпільський район задля цього увійшов до спільноти всеукраїнських велосипедних маршрутів.

Наразі триває робота зі створення туристичних карт, буклетів, встановлення стендів та інформаційних табличок вздовж маршруту «Легенди Тіраса і Морахви».

Довідково. Тірас (давньогрец. Τύρης, Τύρας) — стародавня назва річки Дністер. Згадується в творах Геродота, Страбона, Гая Плінія Старшого, Луція Флавія Арріана та ін. Як припускають, від гідроніма «Тірас» походять відомі в середньовіччі назви Дністра — Турла, Трулл, а також етнонім «тиверці».

Морахва – історична назва річки Мурафа, яка протікає на території району.

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА: ДВІ МАНДРІВКИ ІЗ САДИБИ «ПАНА ГОПКИ»

Покровська об’єднана тергромада, що на Дніпропетровщині, віддалена на 120 км від міста Дніпро та на 90 км від Запоріжжя. Унікальні природні куточки, річки, багатство флори і фауни роблять цей край неповторним, тож у громаді вирішили використати це для розвитку зеленого туризму. Восени ініціативна група розробила й випробувала чотири туристичні маршрути, два з яких можуть бути велосипедними або ж пішими.

Як розповідає директор Братського НВК і активістка спільноти “Гостинна Андріївка” Зоя Дубнюк, на території їхнього Андріївського старостинського округу є чимало мальовничих місць.

«Кемпінговий маршрут» починається із садиби “пана Гопки” у селі Андріївка. Його можна здолати пішки або на велосипеді: у садибі взяти в користування велосипеди з дитячими колясками, є тут також палиці для скандинавської ходьби, намети.

Пройшовши близько 2 км ґрунтовою дорогою по мальовничому березі річки Гайчур, можна потрапити на скелясті пагорби, усіяні чебрецем, звіробоєм, ромашкою та іншими рослинами. Туристи тут можуть помилуватися куріпками, фазанами, лебедями, дикими качками. Тут варто відпочити та приготувати на природі смачну кашу, шашлик, запашну рибну юшку.

Другий велосипедний або піший маршрут, уже протяжністю 11 км, також починається із садиби Олександра Гопки.

Маршрут пролягає сільською вулицею Андріївки. Здолавши 1,2 км, потрапляємо в зелену перлину села — величезний, площею 4 гектари, парк відпочинку, розташований на березі річки Гайчур. Невеличкий сосновий лісок, березовий гай, різні види ялин, смерек, сосен, туй, ялівця, альпійські гірки. А для перепочинку тут є дубові лавки зі столами та гойдалки.

Спустившись зручними східцями до містка через річку, переберетесь на протилежний берег. У літню спеку тут можна освіжитися в облаштованому для купання місці, насолодитися природою. Далі прямуєте 1,5 км ґрунтовою стежиною мальовничим берегом річки Гайчур і дістаєтесь села Братського. За парковою зоною – будівля школи, біля якої облаштоване поле для футбольного гольфу. Тут можна пограти, побігати або просто відпочити. Поряд з цим місцем – Будинок культури, де в клубі за інтересами «Порадниця» можна взяти участь у майстер-класі з виготовлення ляльок-мотанок, бісероплетіння, в’язання та інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, придбати сувеніри на згадку про подорож.

У садибі «Гостинна Наталка» можна перепочити та скуштувати домашні страви: український борщ, пампушки, вареники, пиріжки та інші смаколики.

Здолавши ще з півкілометра сільською вулицею, ви потрапите на сімейну молочну ферму сім’ї Куриленків. Це мала ферма молочного типу на 10-15 голів корів. Тут варто спробувати свіжого молока, сиру, сметани.

Пройшовши 3 км, потрапите в заказник місцевого значення «Андріївський ліс», який розміщений на площі 10 га. Цей ліс був посаджений 100 років тому. До заказника належать залишки панського парку у вигині річки Гайчур, біля північної околиці села Андріївка. Назва Макаренський сад залишилась на честь його засновника Андрія Макаренка, чия садиба колись тут розташовувалася. Заказник являє собою лісовий масив з природними та штучно створеними лісонасадженнями. На території заказника ростуть кущі глоду, бузини та шипшини, клен, тополі, ясени.

Пройшовши через заказник (1,7 км) ви вийдете до річки. Через неї перекинуто місточок, перейшовши через нього, ви потрапляєте знову до гостинної садиби пана Гопки. Пан Олександр, маючи багаторічний досвід роботи в гідрометеорологічній службі, розповість багато цікавого про водні ресурси рідного краю, про зміну клімату та інше.

Як розповідають у Покровській громаді, тут уже готові зустрічати гостей.

Ірина Староселець, Олег Снітовський, Сергій Ханін, Антоніна Мніх, Людмила Блик, Херсон–Тернопіль–Рівне–Суми–Вінниця–Дніпро